Skip to main content

Full text of "Tragediia Halytskoï Ukraïny : materialy pro polsku invaziiu, polski varvarstva i polsku okupatsiiu Skhidnoï Halychyny ta krovavi roky 1918, 1919 i 1920"

See other formats


г 



4^^ 



ТРАГЕДІЯ 
ГАЛИЦЬКОЇ УКРАЇНИ 



\ 



ТРАГЕДІЯ 
ГАЛИЦЬКОЇ 



УКРАЇНИ 



Матеріяли про польську інвазію, 

польські варварства і польську окупацію 

Східної Галичини та кроваві роки 

1918, 1919 і 1920. 

Зладив і упорядкував 

О. Мегас 



Ф. Доячек 
Віннілгґ, Ман., 1920. 




^;%Встуііне Словом 






имою 1920 р., мені удало ся дістатись до Польщі а пізній- 



.я-^ 



"ІГ;.Й'^^:ЛО :£^ІД"°^ ^^•^^^^"""- ^ьтька МІСЯЦІВ передтим я звідав *-'' 
,' І:^/^кЙякг частини Великої України, Бесарабії і Буковини. "Скрізь "^ 

■'ї^^^^^а^ ІУкраТнї^ по обох боках Збруча, бачив я лише нужду, руїну, - .' . 
'*.;; ^^-^і^^Ітолод, масове вимираннє людий, душевне пригноблене, анор- -..';, 
л^^^'^іхію. Українська частина Галичини зробила на мене найсум-* 
^*.-*їі-^вшше вражшє. Переживши шість літ постійної війни, а за по- 
>-мі^^їІзадних два роки польський терор та страшну епідемію тифу 
"^іІ^^^Щругих епідемій Східна Галичина представлявсь як одно ве- 
•-^^^іі^Шдаке цвинтарище. Куди не глянеш, де не поїдеш, скрізь ба- 
•.;»,|^|4^йш^'руїну, гроб^^^^, хрести, гіокраянг окопами' та шанцями поля. 
*^'--^^4^^]^Т по дорогах та вулиц^ бачиш людий зі сумним, при- 
ІН'-^^^юбІленим виглядом їх лиць." : ї:0і1,'^.^~'і^-: -Й:-- ' :. "^'' >•''.;'..■-* Г^ 
•;^^^^Шукаю нашої Гнтелїґенцйї по містах. Єї так як нема. Все . :Д 
-. :^Шоарештоване, інтерноване, конфіноване. .Над цїлою галиць- 
^■^^ою Україною- повисла тяжка'рука польської влади ще від .мая, " ' ^ 
^^^^ТЙ9 року. Се замітиш тепер скрізь на галицькій Українї чи то ".'^-* 
^㥠. ^ІвгмїстГ чи на селї, чи на зелїзници^ чи по урядах. Українських 
й) -^^^ровіднйків не знайдеш"^ тепер між народом.' Вони або пог.'^- 
1 1 ^^вули до "польських таборах, або тиняють ся на ч>-жинТ, або за- "^і 
1 1 Шйїиібають гіо' польських вдалось вкінци зайти .':; 

^^^^^Іж'дедббиткй україньства у Львові, Перемишлї та Станісла-' ;^ "'" 
ДІ^^^Ж воЙ.^Всї вони сейчас^итають': — Як та:л стоїть наша справа? . .• 

|^^^і^.Чй'іцйсно ми засуджені на' загибіль? '"Серед них зібрав я 

^-■«®^-'5тЬ по^внг горечі й сріу ма^ґеріяли, які просили вони мене пе- . 
р>"2^казати, 'передати їх брзт5Ш і сестрам ген там далеку за м_0- 7 -,, 

\!|-^^:,ПЄм''в"АмЄрИЦЇ, де жЙвЄ ВІЛЬСОН,' ІЦО обіцяв справедливість І і '' 



назвав я коротко: 

' на й в л учнїй ш є ' ;'Ц:^ 

^'-характеризують С5.'му''тах,"кр6вав'их,^'брута.тьнйх \вчинкіз,. які^.'^І'' 

гСІйойШнилй Поляки 'на^^^країнцях ;західних українських земель; ^.- 

атеріяли 1 ОПИСИ,: додані усги книжці, се лише дуже ма- >л 





гке'-^' 



ги»'-'*-*-"'*'' 









~*«' 

і^.:^ 



\ ' 



/ 



А 



іі^іИСИ -СЇ се Не^ видумки, не фїКЦЇяГііЄііпхА 

але правдиві, докладні факти, 'яких оскарж^уючим^відкомТлереХ 
трибуною. Еврогги і ЦІЛОГО- цивілізованого ^світа являеть сія^пс^ 
^над десять мілїонів українського населеня західних украТ»'^ 
областей. Дальшими, хотяи німими, але тим .більшер'^ 
свідками польської дикости і варварства над Україш 
над сорок тисяч трупів цьвіту українського народа^^ 
роїв, які поклали свої буйні голови за рідну справу, -за^ 
край, за свій народ— умираючи будь то на поли битви \^ 
по казармах, таборах та вязницях Бересть-Литовська, Дому 
Стшалкова, Вадович, Пікулич, "МодлТна та др>ткх польськил- 
тюрмах. РіжнГ чужинецькі місії, 'як місія Міжнародного. Чер- 
воного Хреста, Чеського Червоного Хреста, місії жидівських 
організацій, які недавно відвідали польські табори заповї?ені 
українськими полоненими і інтернованимй'^Готвердять правди- 
вість описів, поданих в сїй книжці '£Ч^'*$^\'^5^У>г;-^^ .^^ ІїС^^**' 
-' Сторінки сеї книжки повні доказів і фактів про ту*ііоль— 
ську висшість і культуру, яку Польща хоче нести на схід і якою 
польське правительство гіпнотизувало доси антайту і решту 
цивілізованого світа. ' Колишні Монголи, Гуни та Татари, не- 
давнин щ,е російський царизм >ііяк не дорівнали дикости та 
звиродненю польських завойовників/ ^^•*^^V^^:;^■■/■^•^^^ ;■">"• ^ 

Доки Польш,а була під полїтичним-ггнетом Німеччини, Ро- 
сії та Австрії, кождий сьвідомий чоловік 'симпатизував, спів- 
чував польській недоли і Поляки мали сильні симпатії усіх де- 
мокра^-ичних держав. Скоро Польща дістала свою державну 
независимість, польським імпгріялїстам перевернулось в голо- 
ві, як показала недгвна польсько-українська війна за Східну 
Галичину. :■- -. ^._ -. 

Додати иіе треба, що мій побут в Галичині і в Польщі вза- 
галі не був підозрілим офіціяльним кругам польської бюрокра- 
ти! До Польщі виїхав я при кінця 1919 р., і перебував я в нїй бі- 
льше як два місяці 1920 року, яко американський журналіст за- 
осмотрений у відповідні повновласти англійського і канадий- 
ського уряду. У своїх зносинах з правительственними кругами 
Польщі я уживав виключно француської*або англійської мови. 
.3 тої то причини польські власти відносились всегда до мене 
чемно і служили мені всякими інформаціями дотично своїх 
плянів і дотично української справи взагалі. Коли я переб\'вав 
у Львові, Станіславові, або в других місцевостях Східної Гали- 
чини, 



Л^ 




і^,^ українськими ^патріотами потайно, ^так що ні польські властИїхУ:^ 
^^^„'^'нТ польська поліція не мала ніяких підозрінь що* до моєї особкл^Й? 
г^^^^^ні що до ІЛ0ЄЇ місії. І так приміром, перебуваючий у Львові,' аи;^^-^^;;;^ 
^Й^*;:\''^і«ою 1920 р., я в'бчерами міг бачити ся з ріжними провідникамйгЗ^щ 
Й^^- українських організацій, 'з українськими політиками, адвока-^.'^'ь-;? 
л'і^;^;"^ дами, лікарями, урядниками, журналістами від котрих я зібрав'',^;^'* 
обильні' матеріяли про' українську мартироїтьоґію*і польський" >'^;-1 
^ терор у Східній Галичині. Матеріяли сї я пізнїйше' доповнив І^Й 
перебувши кілька тижнів серед Українців перебуваючих у Від- іТ^^ 
' ки в місяци лютім 1920 р! За обширнійші фактичні дані я зо-"^\-* 
бовязаний головно др. Кормошози і членам Української Націо-^-:;^. 
пальної Ради у Відни і у Львові. Обовязаний я також за услуж-" • ■■ >'^ 
ливість в збираню сих матеріялів ріжним українським штелі-.- і?*; 
ґентам Станіславщини, Гїеремищини і Рогатинщини. А вже і^;;-, 
найбільше вдячний я Українському Горожанському Комітетові »Д^^; 
у Львові за львину частину ріжних статистичних даних сеї ^г;'^" 
книжки. ■ . .^_:\^ .. - • / - ' ,'ч ' 

^ ' ^Вернувши при кінци лютого до Парижа а опісля до Кана- . "- / 
' ди, я рішив в порозуїиініо з Канадійським Українським Горо--. ^ Г ^ 
жанським Комітетом у Вінніпегу видати дещо зі зібраних Яа-'~^/^-: 
теріялів у формі книжки, щоби дати нагоду Українцям Канади . ^^"^ 
і Америки докладнїйше пізнати сучасне трагічне положене їх ■ '. -^ •' 
братів і сестер в нещасній Галичині. . - - --г 

^\;г - V > ': АВТОР. ^ 



./ 



•Ч-/ 










,. ,. Світова Війна, що вибухла в серпні 1914 р., створила пе-^-ІУ^і^^^^й*^ 
ред Українцями взагалі, а головно перед Українцями колиш-^'^-'І^Щ-йі 
ньої австро- угорської монархії дивно оптимістичні настрої і-л ' '" "^"^ 
перспективи. Сучасне поколїнє, що не бачило й не пережива-'- 
ло війни не допускало навіть в найбільш фантастичних снах, .^ 
що українському народови Австро-Угорщини прийдеть ся від- '^у^^'-^Ш^: 
разу вступити на довгий і тернистий та кровавий шлях, засїм- ^У Щі^ 
ний кістками і сполочений кровію, закиданий згарищами і ру- !.'^;'^'Д.\, '>■' 
інами, осьвічений. луною пожеж, та присипаний могилами. Рлг^'^]'}^У 
зом з тим, мало хто здогадував ся, що сїй маленькій країчї, „,..' :-*'^, \ 
Гяличинї, прийдеть ся відіграти на протязї війни таку імпо-?^, -. \ V 
ґнтну ролю у винесеню української справи на міжнародний ^гЬ-.. ^.^Ь / 
.олїтичний ринок і у твердиню основ української держаьностиГ ^ 

^Живемо в часах найбільших політичних і соціяльних потряг "-С 
сень, чуємо на своїм тїлї і на своїй душі важкий тягар шоден- ^г 
них жалїв і турбот, живемо хвилевими вражіннями, а вухом ' 
ловимо кождий стукіт; се все не є пригоже за для зрозуміня '. 
величі, сили імпозантности і широкої скалї переживань нашо-. . 
го поколїня. А прецїнь за шість лїт пережили Українці много- 
важну, ще не закінчену добу радощів і смуткіз, ясної наївної й .- 
захопляючої віри й надїї — та пригнічуючої, убійчої знеохоти 
І зневіри. Гомоніли серед Українців звуки бадьорих пісень , 
про щасливу будуччину й понуро — зловіщо докосились на- 
піви похоронних співів.; ./: " -• 

Початок війни застає Українців австро-угорської монар- 
хії з сильною вірою в центральні держави. Се явище було / 
цілком природне, бож в царській Росії Українцям нічого було^ 
шукати. Тому то коли галицькі Українці обовязково і з вла- 
сних побудів, як Українські Січові Стрільці спіш'или під пра- - 
пор українських легіонів вороги українського народу, які ма- "" 
ли в Галичині і в австро-угорській монархії думінуюче стано- Л 
виско — себто Поляки, задумали пекольне діло: — вигубити -^. . 
українську інтелігенцію, щоби з хлопською масою, позбавле- ,_Сз _. 









./1 



О 



^ 



о*-. 



^. 



л 




сійська інвазія котра мала свої лихі і доО^і сторони, для га-;, 
. лицьких Українців. Росийський уряд; загнав содки^україйс^^^^ 
крї інтелігенції в Сибір," тисячі запроторив в тюрми; однак ■З.-^^ 
другого боку Галичина^ як осередок українського культурно^Г^і.'^ 
, го і політичного руху, мала великий вплив на розбуджене на-І;^..*^ 
ціональної сьвідомости "сер^д росийських Українців^ чГ-;;^^;^^~%^ 
г'Ч;^*- Ми^їО великої-льояльности українських галицьких політи-^' 
., кГв супроти австрійської держави, лравительство сеї державй-Ш* 
не причинило ся ніяк до зреалїзовання хочби частини домагань т^?*^ 
Українців. Навпаки, на доноси хитрих Поляків, австрійських!;:?^; 
службістів, багато Українцїв було арештованих' австрійськими 9^^, 
властями і відвезених в ріжні Талергофи, Ґмінди й иньші ареш-Ц\Г : 
тантсько-концентрацийні. табори. Се було по російській інва-ч-І?- 
зії. Одночасно видушувано від українського населеня остан-ї^^ 
ний гріш на ведене війни, останні запаси поживи для запро-ТГ- 
ЕІянтованя армії. Переходячі і фронтові війська нищили й р>пй"-;- 
нували добро населеня, цїлі села зникали з лиця землї, стрі-. 
лецькі рови поперетинали урожайні поля. Всякі хороби і по- 
шести, а особливо полові недуги, занесені війском, вдерли ся 
'в здоровий органїзм населеня^^ .^>^%^'^^":^'і\л:^:^ Х/ --^ •.•-"'' 

Серед таких невідрадних обставин з'явив ся 4 падолиста' 
і916 р., акт, яким Австрія проголосила відокромленє Галичини" 
і проклямацію утвореня незалежної Польщі. Український на- 
рід радо призитав утворене польської держави однак відокром- 
" ленє Галичини було тяжким ударом в скервавлені груди укра- 
їнського народу г— бо ціла Галичина мала лишитись дальше 
під панованем польської бюрократиї. Українські надїї зросли 
однак значно з вибухом великої російської революшиї, приби- 
раючи на змісті і на вазї по заключеню берестейського миру/л^ 
На основі додаткових умов сего мира між українською Респу;: Зт 
бликою а Австрією, королївство Галичини мало бути подїлене ї-в: 
па дві части: _ — на польське краківське ккязївство і українське * 
королївство Галичини. До кінця червня 1918 р., мав б>ти пе- ]^ 
реведений подїл Галичини. Однак як все так і тепер Австрія 1> 
не виповнила своєї постанови і австрійське пра^вительство по-. '^ 
чало тратити в очах Українцїв всякий кредит, особливо коли /^; 
Австрія задумала прилучити до Польщі Холмщину, Підляше [ 
і Східну Галичину саме перед своєю смертію. 

Під впливом Вільсонівської полїтики самоозначення наро- 
дів і т. д. дня 16 жовтня, появив ся в Австриї цїсарський манї- 



?^';^- 






.-V., 



.4з;- 



^«с'-іНалпНИХ' держав. Тимчасове ЗаСТуПСТВО інтересів ПООДИгіОічИ. 

, >^' народів передано в руки Національних Рад, створених_з послі^- 



'\ 




^..^'.^і ,-'1^ '.^"^'^ 



:;:-ч>^1.^ 



-.^..е-,~^'.- 


















ь?-. 






/^-^"■- 















:ч^ 



ІШШ: 



й^*ї^' 



--:• ^ 






■ • -^ ■' „ >Є?.:- •>'< -ТЛ"Х . 

- ■■••> «л .і. -• __ 

-■•'■ " > ^"3 

... „ї^ч;^ ,,^.'?Ч: 5 -і 

■'•:'■ " ^ '^г*ч * '^. І 



ї/^уГ.І. 



'Н 









—•-..-. ^ 






1^: 



■" 



ОТАІІАН ДІПІТРО БІТОВСЬКИИ 
провіднігк українського повстаня на галицькій Україні в 
жовтні 1918 року і організатор українського (галпдького) 

війска в по-ісьоко - українськііі ьіііиї аа Східну 

^ Галичину 1'Л8— 1919 р__ 






З таких національних держав перетвореної Австриї. Однак ся..'*'* '5^^ 
остання проба ратунку Австриї не вдала ся, бо народи Австриї^,.^^ _ 
бажали стати цілком независимими. "..-^ _^;-. . . / ,^ 1 -^ -і^-^^і^'Ч'^г,- 



ЬЛ' ■ 



^ 




^ 



на окрему ка- -^;. г^ 
ідставникш до>,; -І^- 



складаюча ся "З; 



виготовиті» 

■- і 



І}.'. Ціла' етнографічна украТиська, область^в .Австро^ 
'-чг^^^.. Угорщині — ^а з окрема Східна .Га-іичина^ з граничною лҐ-Й'§ " 
"■'-%^ нїію Сяну з влученєм ЛемківщАни, півно-'західна Буковині-'|^-:с ^ 
*";??'• з містами Чернівці, Сторожин^ць і Серет та. українська пог^ґ? . 
-..і^ лоса північно-східної -Угорщини'Г-;^ творять суцільну украфі; . 
■;:;^.:* їнську теріторію/ -і-- -,-^ •-^•■;і >^з^^Ш^-^ 
..'■. .' 2).- Ся українська теріторія уконституовуєть ся отсйм^- 
як українська держава. .;:Й^ ^^гзІ^Г^'^^^-'-':^^^.;;--^^^ ' 

- ■ . 3). Взиває ся всї національні меншости на с1ійукраїн-:'іг- . , 
ській области —^ причім жидїв признаєть ся заокрему ка* Д'.?> 
ціональність — щоби' вислали свсйх представни 
Української Національної Радя:::;" -^^ч^^^й*; 
■І9 ■ 4). Українська Національна Рада - 

укр. парляментарних і сонмовйх послів 
конституцію для сеї осібної української держави^^'Г-:;,^-уі^^^^ 

5)..- Українська Національна Рада жадає щоб ,з''орга"-4^і,. 
нїзована с;же в державу україкська.теріторія мала своїх- *^ 
заступників на Мировій КонференціІ;^;;г,'^а^і|г.7^.:^^ 
На другий день, 20 жовтня, з'їхало ся до Львова тисячі* се-^^-^ 
лян, робітників і інтелїгенциї ; Велика саля "Народного Дому" - 
виповнила ся тисячами делегатів яких' привитав іменем Націо-. ^ 
пальної Ради єї презідент др. Евген Петру шевич, який все та-- " 
ки вірив що Австрія удержить ся і тому, хотяй піддерж\-вав гад- 
ку української держави, все таки не рішив ся на негайне при- ; 
лученє українських земель Австриї з Великою Україною. . ^ -' 
Сей нерозважний крок Петрушевича викликав роскол в 
українських полїтичних колах. Одні тягнули за цїлковитою - , 
глукою з Україною, другі все таки держались упадаючої скоро " 

Австриї. :^ ■ ■.■.^>- • - . .-:^*^.-~'''л^^С -^ Ії^- -^'.^^^^ 

■ . . ■' :■■ -. : - ;-''•'" ■':'•.•- ---""._■-.• -'.■■-..т .■*.-■"" ^■- ;■!;:.-•• -^-Т'- •• ---' 

В тім самім часї польські полїтики, проголосивши приєд- 
нанє до Польщі тих земель, на котрих "польська культура здо- 
бз'ла собі домінуюче становиско'', почали самочинно, не пи- 
таючи згоди українського народу на те, прріводить свої пляни 
1 на території, заселеній в переважаючій більшостн укр. наро- 
дом, на области, на котрій згідно із загально прийнятим пра- 
вом сомоозначеня і цїсарским манїфестом була вже проголо- 
шена українська держава. " - '- .-^ --'.--. -^ ^ > 



. •*. 



І 



'^■^ 



--ч сіз ч?: 




%'Щ'..зом з ними і ветиі ^' ■ ^'"'" "ином польг^!!? розтягати сяГІ 

: ,*•:•■=; шв і Поляків ІТ ''^"'°> -ї^Р^^еи №* . °' Ради та факт^у 

►* -,, иими і Поляюв пп . ^ візвали націонатС,; . ^Р "^ Роз- й 
;{|5 -.останні. зап^^З^^^ ' ^°''" ^^Р>-"^«1бу1Т'"- ' "^« -^ 
• ^. ;, да себе єдино упп! "Р=^° "моозначеня няп? """'• ^о ті-.; 

:',.Й: ,- '•осподарем в-зд^^ '"'Ий йав ріши™ ^Л:"-"-™- . ^■ 
,;--:.. лн ся до активного. Галичині. Обі стоп. ' '"'° ^Уле > 

*'^-;. «ізаційна роб„^"°'^^.^«"Упу. По обох бока~ "Риго.тов.м---.^";^ 
,-ьвівськаІ;.Й^^«ська Надіона.^% "^^^ *"«а орг.:.,Л; 

«вного ■будівницт;^ ""-1^ ^і- ^°'=о. Щоби-ста™'на шТ"° "■-'"; 
Харчовий Упяп т ■^ " 2^ Жовтня утег,„ , '^•тах дер-. .:. 
Ктав і інстр?^*. І°'°* ""ого дня У^/'ІТ"° У-^Раїнський- ::• 

"ий У. н. р" На лт "?^"°^^'^ СІЛЬСЬКИХ т?Vі '"'' ^'^^'^•^'«а ' '^' 
на становиск-я п ^"'™*' ^="ь Укр Нао р7 """^ організа- ' ' " 

^оРйї підляг;ти'п :,а,Г'"'^''"^' ^'Р"^" ' « Укра^Г.Л'^^-^ 'ї 
Мдати до всіх урядЬ » «~ "'' °Р''^«°ви по/ьск.п- "' ^'Р'" •• 

сили і не~виконЛ-. - ^оміснї за позбзв-,1 зарядженя ^г, 

.Радою. пТрТз1ш^"''^'''^"°^^л^■■^ь^^^^^^ У- - , 

основу і яяра, ^^ Лєпон СГчовиу р . ^ "^Р^л, Укр. Нац - ^^ 

' І'- армії підла^.„ -^Р^"«^^'"' полки що п?* ™-'"' У^РаТн. ..■.•; 

•ча усі австрійські „, "°'""'<:ька Ліквідаційна К-о,"- - ' - ' •"■.■ '=-ї-''- 

£12ІЯ:«г*ЙЙ;:і?.««І*ї2'Й^. РаменГвао.ггйз«.^ 



.1 



'■^'іШ.ї^. шавського прабительства польський комісар -в- ос 
■ Й^Т-. Витбвда Чарториського.чЧ^-у^^с"^ .:^>!а^;г(?^^ін<і^?А>^=^' 



Ш 



особі 

Супроти отсих кроків Польської Лїквідацийнрї КомІсиі >^^ 
президія Української Національної Ради' залишила шлях ухвал ^?*:^ 
і постанов і намагала ся вступити на шлях фактичного переб-^, 
раня власти на українській теріторйї. ' Під проводом др.. Ко-'^ІІ^^ 
стя Левицького удала ся до намісника ґр. Гуйна, делеґаціялЗ^^ 
Укр. Над. РадиГЬкадаючи від нього переданя влади. Сей вІді^Щі 
мовив ся, заслонюючись браком інструкций. Таке саме 'стиг.??- ' 
ковиско зайняв війсковий командант Львова генерал Пфефер.'*^". і" 
Коли отся вістка розійшла ся по Львові 'офіцири Сїчових/ . І 
Стріл ьцїв та офіцири Українці австрійської армії, що тодї пе— ' " 
ребувалі^ у Львові повідомили Укр. Нац. Раду, що вони до-.-.'' ' п 
поможуть Радї захопити власть у свої руки. -В четвер 31 жов-^^-- V' 
тня, 1918 р., в пізних вечірних годршах відбуло ся . засїдане-Гг-" 
Укр. Нац. Ради, на котрім назначено ота.мана Дмитра Вітовсь-'і; .- 
кого командантом українських військ. Дня 1 падолиста, о год.:; 
З рано українські офіцири удали ся до касарень де були ріжні)'^ 
українські полки і українськи.м воякам подано до відОхма,'щр:.".-ч 
на українських землях Австро-Угорщини утворила ся українська.-^'" , 
держава з тимчасовою верховною владою — -.Укр. Нац. Радою,'^"" 
приказам котрої від нинїшного дня вони мають повинувати ся/- ^""' 
Офіцирів чужинцїв усЗ'Нено а на їх місце назначено Українцїв. 
Відділи військ з рамени Укр. Нац. Ради обсадили намісництво,- ,' 
команду міста, почту, телеграф, зелїзничі двірцї. Намігника - 
інтерновано, так само ген, Перефера. ' -.- - ■ \ 

Укр. Нац. Рада, стараючись на праві самоозначеня народів, 
змагала ся перейняти власти мирним і лєганьним шляхом. Ко- ; ' 
ли одначе показало ся неможливим, то наступило перебране ^ 
власти революцийним способом через усунене австрійської ад- 
мінїстрациї. При тім ніяким чином не нарушено прав польсь- ',. 
кої меншости, у Львові не інтерновано ані не арештовано ні -Д-^і^ 
одного Поляка; на провінциї в деяких місцях відбули £я по- --^^ 
одинокі інтернованя адміністративних урядів, та не тому, що .*;' 
вони здебільшого були Поляками, тільки тому, що вони явля- /^ 1 
ли ся представниками старої австрійської власти, ворожої укра- | 
шському народови. Нїхто не допускав можливости, щоби по- 
льський нарід, котрий сам так довго боров ся^а свою свободу 
наставав на волю українського народу. 

Захоплене власти Укр. Нар. Радою і українськими війська- 1:; 
ми у Львові випередило на кілька годин Поляків, котрі готували 



^ 




тш ш т4Щі* ' ^щ!>" ^ ііі0' \ і.*Ь » »щ\ :СяяШЩ! ^ ^^*Іг ^^ 



Ь ся:§^ ібити те саме. В суооту 2 новембра, мав явити ся V Льво-І^ 
^;/ БІ комісар польського правительства з Варшави; В два дни:^;^^ > \:; 
^І.^_ опісля конаюче а'встрійське правительство прислало телєґраму^|:і/с^^і; 
.-^1' з^ідня до Львова що австрійське правительство признає укрд^.>?;і&' :^ч; 
^" 'їнській нациї рівне право утворити сомостійний дфжавнии-:^^^ і.¥^ 
^;^?'" організм, і що діяльність польської власти не повинна розтяг^*" ^ 



- гати ся на "українські простори;, -. >г^:^-л*?^^ -V* ■^^■^^.'^і<:.■'^^^^$^/Ж'■ 





^>^::^.•е- 


'1 




•'/ 


•к, ■ • ' ''**** 




•: ^■Ч'гА:^*^ 


^ 


■ -'-. _; <-:^«г- 


•V 


•.■^--'!:" '-< 


..^ 


>• -*-л' ->" 


-«І 






.>..•"• >-'л 





ДР. ЕВГЕН ПЕТРУШЕВИЧ ^ * 

укр. посол з повіта Стрий, лрезі- 
дент Укр. Над. Ради, лізнїйшв'- 
дпктатор укр. галицьких вШск. 



*• .**' 



ДР. КПРПЛО ТРПЛЬОВСЬКИЯ 
укр. посол з повіта Коломия, дов-.^--;;. 
голїтний організатор укр. 

сїчових стрільців. _ ^ 



Слідом за Львовом пішли иньші міста й місточка Східної 
Галичини. Українські вояки дня 1 падолиста обняли у власть 
Укр. Нац. Ради, Коломию, Снятин, Станіславів, Жовкву, Раву 
Руську, Золочів, Перемишль і опісля стихійно, без проливу 
крови, без мордів, без грабежий, без інтерновань, поширюва-. 
ла ся українська власть на цїлій териториї української Гали- 
чини. Тільки в нафтовій области Борислава, скупчені нафтові 
робітники із західної Галичини і Польського Королівства ство- 
рили військові озброєні відділи для перепиненя Українцям об-" 
кяти там власть та по кількох днях ізза недвстачі поживи -оо- 

-І- .льський озброєний віддїл покинув Борислав і цофнув ся на 
•І ' захід. Перемишль, що положений на окраїнах етнографічної 

, :^ ^ териториї був найбільше загрожений попасти в руки польської 
Еласти. Командант Перемишля і твердинь ґен. Пухальський 
:.' л (Поляк) хотів віддати місто польськн.м властям, та загроже- 
ний 9-Тш українським полком, що стояв в Журавцї, занехав сю 




і польськими представниками, котра управильнювала "взаемноі^.^^ 
відносини в МІСТІ між Поляками і Українцями на основі рівно^ІЙ,-,^ 
управненя. Та польські лєґіоністи мимо "того заняли військовіГЙС.^^ 
обєкти, ґен. Пухальський зберіг невтр'ал'ьне становиск'о,"за ^'е-Ш'^^;^ 
полк. Сїкорскі розпочав широку орґанїзацийн^^ акдіюг УкраЧ^і'^^^ 
їнцї поводили ся спокійно одначе супроти зломаня угоди ГІо-^>^^г^ 
ляками, дня 5 падолиста зайняли Перемишль, ґен. Пухальг Й^^' 
ский попав в полон, полк. Сїкорского арештовано, та йому п0;^"-^Йг: 
щастило ся видістати ся на Засянє. Звідси він написав письмо їі"^^' ~: 
до Укр. Над. Ради, в котрім протестує проти мнимого зірваня 'І^іі^Ц; 
\пуіови Українцями, жадає випущеня з полону польських офі-л-Т^/Г-;: 
цирів і жовнїрів та пропонує вдержанє лїнїї Сяну — як демар-Т.ЧГ-^ 
кацийної лїнїї. Ген Пухальський взиває Сїкорського віддати":1^>'...' 
Засянє, зложити збрую і ждати дальших приказів. Сього при-:^>^.; 
казу не виконано. Мимо того Українці не зійшли з дороги пеЧ^^?-!"."' 
реговорів і мирного поладнаня конфлїкту. Відбула ся спільна *Г :* 
українсько-польська конференція, виміняно заложників і за-^>> 
ключеню розем. Полк. Сїкорскі подав ся на захід. В Кракові-?.-, 'і. 
почала ся орґанїзація підмоги для Перемишля. Після того^> " 
панцирний поїзд з артилерією під проводом, Стахевича йде.-']' г:^ 
ра Перемишль. Українцям ставить ся ультимат, а коли сї не^^'^:-^ 
дають відповіди, польська сила вдаряє на місто і бере його.Ч;*''. " 
Угодові Українці, котрі в сподїваню мирної розвязи навіть не :';; 
висадили мостів на Сянї, а саме: — др. Т. Кормош, др. В. За- ^' / 
гайкевич, проф. Сабат і инші мандрують в польський полон.Д .^ 
а опісля до Домбя. Така сама доля стрінула Українцїв в Чер-".- -Ч 

НІВЦЯХ з боку Румунів. ■" " : '■- ^^^"^'і ■ 

Дня 1 падолиста появила ся отся відозва Української На--^: 
ціональної Ради: — .-*'■.> :.'~ 

.,.-. .V Український Народе! ^ ." 

-, -.1^, Голосимо Тобі вість про Твоє визволене з віковічної ^^ . 
': кеволї. Від нинї Ти господар своєї землї, вільний горожа^ .5' \ 
,■ . нин Укр. Держави. - . ' ' і. -\':;,/^- '"': Ч 

,4" :•: Дня 19 жовтня, Твоєю волею утворила ся на україн- 
ських землях бувшої Австро-Угорської монархії Україн- 
ська Держава і ї"ї найвисша власть Укр. Нац. Рада. 

З нинїшним днем Укр. Нац. Рада обняла власть в стоЯ,^^ 
\. личнім місті Львові і на цїлій териториї Укр. Держави. 
.; :ІІ;: Український Народе! Доля Української держави в 












Де с>ого ще не зроблено, дотеперішні 

■ Де 

Всі жовніри української народности підлягають від 



ІН1 неприхильні -^^д 
Укр, Державі уряди мають бути усунені. •/^т■~"гVЛ'.-•^/"^-^^Л^^ 



-^ у: 



Л г: 



.1 

ч]; " нині виключно Укр. Над. Раді і приказам установлених .^"^-.-^ 
л " нею військових властий Украгїнської Держави. Всі вокнс'-и* 
^■^ мають стати на її оборону. Українських жовнірів з фрон-"^Л 
тів відкликаєть ся отсим до рідного краю на оборону Укр,. і ' 
к-^:. Держави. ' і. ; ^ ^^- : :". -' ^ -^.■^ 

■^Г/- Все здібне до оружя українське населене має утворити . ;. 
- . боєві відділи, які або ввійдуть в склад української армії, .. .^. 
';. або на місцях оберігати муть спокій і порядок, особливо .г 
:' мають бути оберігані зелїзниця, почта й телеграф. ."' ' 

'^_ Всїм горожанам Української Держави без ріжницї на- - 
родности і віроісповіданя запоручаєть ся горожанську, на- . 
V циональну і віроісповідну рівноправність. 7*^ ' - " '• 
"• - . " Національні менщости Української Держави — По- 
- ляки, Жиди і Нїмцї — мають вислати своїх відпоручників 
до Української Національної Ради. _ . 

Аж до виданя законів Української Держави обовязу- 
ють дотеперішні закони, на скільки вони не стоять в про- 
тивенстві до основ Укр. Держави. " ^ 
" Як тільки буде забезпечене і укріплене істнованє Укра- 
їнської Держави, Українська Національна Рада скличе на 
основі загального, рівного, безпосередного і тайного ви- 
борчого права Установчі Збори, які рішать про дальшу бу- 
' дучність Української Держави. 

Склад утвореного Українською Національною Радою 
кабінету і його програму оголосить ся. _. - 

Український Народе! Всї свої сили, все посвяти, щоб 
укріпити Українську Державу. 

Львів, 1 падолиста, 1918 р. . -^ -^ . 

Осібною відозвою повідомлено населене столиці про об- 
няте власти. 

Українська Національна Рада. 



3- 













;й 



Тимчасом у Львові настав воєнний стан. День 1 падолиста"^:^:- 
минув досить спокійно. На другий день в деяких сторонах міг?^; 
^її^^; ста залунали крісові вистріли. В околицях головного двірця, ■.■ 
з'явили ся польські озброєні відділи. Проти того отаман Ві- Я 
товський оголосив у Львові стан облоги:' Також з вікон по-^': ' 
одиноких домів і з дахів падали стріли на українське війс,ко1 ^' 
Український відділ уступив з головного двірця. Польські від- 
діли поширили свій операцийний терен. По "кількох" днях ,■ 
усталила ся в середині міста формальна боєва лїнїя. Польські 
віддїли зайняли західну часть міста, українські середмістє і 
східну частину. Львів став теренОхМ завзятої боротьби. До крі- 
сових і машинових стрілів прибула небавом і артилерія. 

Всякі проби до згоди не довели до бажаного успіху. По- 
ляки безнастанно зміняли свої умови, крутили, відкладали, 
клали щораз нові домаганя, метою котрих було звести в нї- 
вець українську державність і в той сам час ждати підмоги зі 
заходу.. Апелї і відклики Укр. Нац. Ради до Поляків-горожак, 
щоби не ставали поперек змагань українського народу до волї 
і свободи нічого не помагали. Борба йшла днями і ночами. 
Лила ся кров, боротьба коштувала богато жертв. Голод роз- 
паношив ся у Львові, а особливо на боєвій лїнїї. З гуманїтар- 
ііих зглядів дня 18 падолиста, завішено оружіє на 48 годин. 
Саме в часї завішеня оружія Поляки одержали сильну підмогу 
із заходу. По зайнятю Перемишля польські панцирні поїзди 
сфорсували слабо обсаджену. зелїзницю Перемишль — Львів і 
дня 21 падолиста, приступили до бою у Львові. Українські си- 
ли, змаргані тритижневою виснажуючою боротьбою, були за 
слабі, щоби оперти ся свіжим боєвим формаціям при ворожій 
поставі населеня Львова. Коли українському військови загро- 
зило окружене то в ночи 21 на 22 падолиста, українські війська 
вийшли зі Львова в східнім і північнім- напрямі, а вся власть у 
Львові перейшла до Польського Правлячого Комітету, який 
узурпував собі власть над цілою Східною Галичиною. По ви- 
ходї із столицї українських військ настали у Львові важкі ча- 
си, а невимовно важкі для українського населеня столицї. 

Сейчас по занятю Львова "Українська Національна Рада" 
обняла власть над цілою Східною Галичиною і перенесла по 
Еицофаню укр. війська свою столицю зі Львова до Станіславо- 
ва. Здовж цїлої лїнїї почавши від Перемишля, околиць Льво- 
ва, здовж рік Буга і Сяну почала ся довга і завзята борба укра- 
їнського війська проти польських наїздників. 







.>і. 



■ '^-1^^'Ж;^' Через воєнну акцію у ^Іьвові здержало ся початково утво-. 
. г1^- / рене уряду українського. Початково Укр. Нац. Рада, була за-' 
;5-У" разом законодатним" виконуючим тілом. Однак се опізнювалр 



разом законодатним виконуючим тілом. Однак се опізнювалр 
_ державне будівництво. Аж значно пізнїйше' др. К. Левицький 
сформував "тимчасовий Державний Секретаріят Західно-Укра- 
7':' їнської Держави", відвічальний перед Українською Національ-" 
ною Радою. Дня 9 падолиста, увійшли в склад секретаріяту- 
отсї Українцї: — ^ .' 

_ ' Др. К. Левицький, голова і секр. фінансових справ; Др. 

Льонґін Цегельський, секр. внутр. справ; Др. Вас, Па- 
нейко, секр. загр. справ; Ярослав Литвинович, секр. тор- 
говлї і промислу; Алекс. Барвінський, секр. віроісп. і про- 
сьвіти; Др. Іван Куровець, секр. суспільного здоровля; 
Полк. Дм. Вітовський, секр. військ, справ; Антін Чернець- 
кий, секр. праці і суспільної працї; Др. Іван Макух, секр. 
публ. робіт; Степан Баран, секр. земельних справ; Др. 
Сидір Голубович, секр. судівництва; Іван Мирон, секр. 
шляхів; Олек. Пісецький, секр. почти і телеграфів. 
Дня 10 падолиста, 1918 р., повна Укр. Нац. Рада змагаючи 
до здїйсненя ідеалу цілої нациї, перейняла одноголосно отеє 
внесене: — "Українська Національна Рада, як найвисша власть 
укр. земель бувшої австро-угорської монархії в змаганю до 
здїйсненя національного ідеалу всього українського народу, 
Тіоручае Державному Секретаріяту поробити потрібні заходи 
для з'єдиненя всіх укр. земель в одну державу". 

Законодатна діяльність Укр. Нац. Ради розпочала ся ухва-. 
ленем тимчасового основного закону про державну самостій- 
ність укр. земель бувшої австро-угорської монархії. Дальше 
ухвалено закон про адміністрацію Західно-Української Народ- 
ної Републики, закон про судівництвр і т. д. 

Законодатна діяльність Укр. Нац. Ради розпочала ся 
ухваленєм тимчасового основного закону про державну само- 
стійність українських земель бувшої австро-угорської Монар- 
хі. ■ Ухвалений дня 13 падолиста закон сей звучить: — 

АРТИКУЛ І. 

Назва. - ' 

Держава проголошена на підставі права самоозначеня на- 
родів Українською Національною Радою дня 19 жовтня, 1918 

'.,--.- .•■ -: ; - - -я -V - <-^:> іЧ" -*-..Г= " -і'-:' •-•-*■■'-'•: -; , ,.^•^?-.: і:- -^'< .-• 



V.>^^V■:-^•^ 






, -; -р 






р.і обнимаюча весь простір бувшоТ'австро-угорськбї монархіі;Й^^ 
'заселений переважно Українцями, має назву: '— Західно-Укра^--І;'-~= 
їнська Народна Република^'^:^ -^^гг^^^^і^^аГ'-' :-^г^^ 

-■^^^^;-.0:^ -:■■""-.•• ;V^V:■ Границл^^-^'^'^ і^-т'^^ШІЩсНШі^' ^ 

: . Простір Західно-Української Народної Републики покри•^- г ' 
ваєть ся з українською суцїльною етнографічною областию в-'£'.- 
межах бувшої австро'угорської монархії — то є з українською'" ^^'Г 
частиною бувших австрийських коронних країн Галичини з Во- л! "" • 
лодимириєю і Буковини, та з українськими частями бувших: - :•; 











др. тєоФіль окутіевськтій: 

укр. посол з повіт» Задїщнки, укр. 

сті-.роста иа політ Горі'Денки за 

масіз українського правлїня. 






ДР. КОСТЬ ЛЕБІЩЬКЩЇ 

укр. посол з повіти Рогагля. голо» 

ва уігі.яїіісьі.оі о секретаріяту за 

ч.-.сії; уісраїїгсько''0 прязитедь- 

стг.а з Галц-чііиІ. 






угорських столиць (комітетів): — Спиш, Шариш, Земплин, 
Уг, Берег, Угоча і Марамарош, — як вона означена на етногра- 
фічній картї австрийської монархії Карла барона Чернїга: — ^" 
(Еіпо^гарЬізсЬе Кагїе (ІЄ8 оезїеггеісіїізсіїеп ІМопагсЬіе, епіітгог-. 
іеп той Кагі ГгеіЬеггп Сгегпі^', Ьегаїї^^е^сЬеп гоп йег к. к, Віге- 
кїіоп (Іег а(ітіпі8і:гагіуеп Зіагізіік, Т^іеп 1855, МааззІаБ" 1:864000): 

АРТИКУЛ Ш. ' " . 

Державна суверенність. 

Отся державна територия творить самостійну Західно- 
українську Народну Републику. - , " . .: ;--^ . „> _• ;' 

'• ■ ■ -л* *-' - ■** • 



^^ 



^/^^/;:Л.-л:-т^^^г^^^ Державне заступництво/'іі- ;^ -г,-4і.г^^;'^---ч^ 

" '*"5§." права влади іменем Західно-Української Народної Респуб'*;^^ І 
лики виконує весь її нарід череа своє заступництво, вибиране'-^»^:^ 
|,ч^-^:^~ка основі загального, рівного, безпосередного, тайного і лро-^-'і':=Ц 
порционального права толосованя без ріжницї пола: На сїй-:-:.>9 
самій основі мають бути вибрані Установчі Збори Західн6г-:^;^"г 
Української Народної Републики. До часу зібраня Установчих^-^ 
Зборів виконує всю власть Українська Національна Рада і Дер-<^гй 
жавний Секретарият;' •: ^-,>.^, ^Г:., " ^ ' ..*'-'/ -^'*". ~ - -^- - 

■ '^і^.. ... ч^;.. .. ...^-.- ■.•'.■ '■ '"■-■''■"-'.,■-" ^ -\ '''--■'.■■ ^ ..:- -.,-■. >^ -ч- --^.■;:^ 



, •>>:-? 



(!;«■»;.:«;.•:•• 






^^-:.'\ АРТИКУЛ V. ;^ 

і: ї ">^ ' Герб і прапора -; .,-^ 
Західно-Української Народної Републики є: 



Гербом 
Золотий лев на синім полї, обернений у свою праву сторону/- 
Державний прапор є синьо-жовтий. Державна печать має дов- 
кола гербу напись: - — Західно-Українська Народна Република, 

Державна органїзація на ширшу скалю почала ся після уе- ' 
ренесеня осїдку правительства з початку до Тернополя а опі-. 
еля до Станіславова. Праця уряду була звернена перш усього 
-^^ -|\- на створене сильної і карної армії. І треба сказати, що мимо 
невимовно тяжких обставин, мимо того, що зелїзницями, че- 
рез теріторію держави, переїзджали тисячі й тисячі чужих 
/ вояків (з України) та укр. і російських полонених, мима не- 
сприяючих відносин у внутрі держави, мимо ворожої агітації, 
мимо неналадженої державної машини і недостачі фінансових" 
засобів — утворено 100 тисячну українську армію в Галичині, 
що з великою посвятою, скупо з'сдягнена — через сїм міся- 
цїв геройсько борола ся на всї фронти — головно проти поль- 
ської і большевицької навали. "-.'" ' > ." 

Українська преса, українська адміністрація, українські фі- 
нанси .л торговля постепенно урегульовано Бдоволяючо. >Май- 
же в кождім містї виходила українська газета — і вся ся наш? 
преса перла постійно за злукою усїх укр. земель в одну держа 
ву що вкінци і довершено з січня 1919 р., коли то західна і схі 
дна Україна злучили ся і утворили одну Українську Народні» 
Республику, з тим застереженєм, що' західна Україна одержал 
теріторіяльну автономію з огляду на окремі культурні__и екс 




?*? -г^т^-: 






» 



„« - 



угорської и наддніпрянської України й " правительство" »зах.;[;^^ 
України було спонукане вислати кільканайцять тислі^/галиць- і.-Сг 
'кого укр. війська в закарпатську Україну а опісля, вислано кі^/П-^^^;^" 
лькадесять тисяч війська головному отаманови Петлюрі проти 
бо'льшевиків і Поляків*— і так з формальним з'еднанєм Укра- 
інцїв Галичини з Українцями Великої України, дальша доля за- 
хідних земель вяжеть ся з долею ЦІЛОЇ України. ^ , ^. > 

Семи місячний бій на Галицькій Україні проти Поляків за- 
,^<інчив ся фатально для Українців з приходом армії Галера з 
Франції.' Армія ся привезла зі собою не лише величезні арма- 
ти, амунїцію, провізиї, але й нечувану в історії цивілїзозаних 
народів гунську дикість, яка виявилась в цїлій повнотї на га- 
лицькім ТереНЇ. - . ^ ■ ',: - - • . 



По геройськім БІдходї галицької укр. армії за Збруч, Поля- 
ки обернули цілу Східну Галичину в край знищеня спустоше- 
ня, край горя і слїз, край неволї і розпуки, край нечуваної у 
світі нужди точно так як колись робили на Українських землях 

І Татари а на центральній Европі Гуни, Монголи з глубокої 
Азиї. " 

Як вже зазначено було в попередних' увагах по 

1У розпадї Австро-Угорщини, Українська Національна Ра- 
' да у Львові, виконуючи право самоозначення народів, обняла 
іменем 'українського народа 1 падолиста, 1918 р., власть у Схі- 
дній Галичині (від Сяну по Збруч), і утворила там правитель- 
ство, яке мало управляти Західною Областю Української На- 
родньої Републики. Перенятє влади відбуло ся спокійно і по- 
важно, без арештовань та інтерновань і без проливу крони. Ли- 
ше в Перемишлї опір польської мілїції потягнув за собою втра- 
ту життя чотирох українських стрільців. Нова украї'чька дер- 
жава утворена на українських етнографічних областях Галичи- 
ни і Буковини, прибрала поки-що назву Західно-Українськсї 
Народньої Републики, а дня З січня, 1919 р., проголошено її 
злуку з матірним пнем: — Наддніпрянською Україною. 

Та се вправило в скажену лють Поляків, наших відвічних 
Еорогів. Вони виступаючи зі своїми уроєними історичними 
претенсіями до української "части Галичини, підняли з оружем 
в руках розбійничий похід проти українського народа і його 

^^ легальної влади, прозиваючи природний на праві самоозначен- 
ня народів, оснований народний зрив "бунтом" протіг їх уро- 
єних правно-державних аспірацій. На жаль по_міч у своїм на- 
сильстві знайшли ^они в державах антанти. Франція власним 



^•' ■"- 












VI--'-- 



■--?:- 



Хі 



коштом з'орґанізувала в^себе.з польських полонених і добро^ ,., 
''^^?? вольцїв визначну армію (Галера) і кинула її в бій проти нас,%:* 
.^^^/.'Та разом із Італією пособляла Поляків амуніцією і збруєю;^ 
Англія і Америка заосмотрила їх в одїж ^ поживу, а парижська^^' 
Мирова Конференція, повіривши фальшивим і фарисейськиму;; 
підшептам польських інтриґантів, рішиланотою з 21 червня,^^^- 
'*^йч>: 1919 р., під позором забезпечення життя і майна мирного на-'.-'. 
^^'% селення Східної Галичини перед^ звірствами "большевицькиху? 
'^ :. банд" — у поважнити керманичів польської републики зайнятий" 
цілу Галичину аж по Збруч' і уділити Полякам повновласти до' 
введеня у Східній Галичині цивільної адміністрації. Ся нота 
признає вправді, що Східна Галичина не належить до польської 
Репуб.^ики, в практичї ';їанак є вона страшним вироком на вй- 
ьищенне і загладу мілїонів українського і жидівського населен- 
ня Східної Галичини і кидає Українцїв на поталу найбільшого 
споконвічного ворога, себто: — Поляків, Є се так сказатиб 
установленне вовка опікуном у вівчарні. _^": _ , '„■ 

.... Арт.'92. мирового договору з Австрією постановляє, що 
кїкого із жителів території колишньої австро-угорської мо: 
нархії не можна ізза його полїт.нчного пересвідчення в часї між , 
28 липня, 1914 р., а остаточним означеннєм суверенности дер- 
жавної власти на сих областях, або ізза його свобідного вибо- 
ру державної приналежности, вкінця ізза його діяльности око- 
ло уладження державного орґанїзму по мисли сего договору, 
осуджувати або безпокоїти. Та історія теперішньої окупації 
(1918 — 1920 р.). Східної Галичини Поляками, або як її Поляки 
і'.азивають "пацифікації краю", порученої їм державами антан- 
ти, історія їх дотеперішнього володіння в тім краю над Україн- 
цями, свідчить наглядно, як Поляки надужили уділеного їм 
державами антанти мандату і є заразом доказом як страшну 
і в наслїдках своїх сумну похибку поповнили держави антанти, 
віддаючи Полякам у Східній Галичинї, хоч лише провізорично 
Еласть над Українцями, ^-_ . ' • - . ■-..'- 

Теперішня польська окупація, се страшна картина марти- 
рольоґії Українцїв, мартирольоґії, якої ні під теперішню хви- 
лю не зазнав ніякий нарід, ні якої приміру не знає взагалї істо- 
рія. Се безлична наруга з високих, Вільсоном проголоше- 
них тез і із засади самоозначення народів! . т- 
^^^ Польська військова Г цивільна управа поставили собі як 
мету використати свою хвилеву власть і безконтрольність, що- 



і • 



:,>*^ 



в 5 * 5 5 я -^- • . 




^і^і;-;?'' 









-^'^т 











ш 









•' ; .''.-З* іі^.''- уї^і^.' ■ 



!: Ні-* ' 









■ ї'^ТІ^^^' ^^'ЬІ-^ -^'іі-^-^ ^'^''-і'^' ■••' 



V 



















:і{«5*^гІіг- 



.-. іт^-^^Сй-л--: 



.А. 



■'"-■■"'""'і "--г. , "^--'л 




>-\" 






.>,^-ї5^г;і:;;1^ аі ГОЛОВНО інтелігенції 1 тим способом осягнути при голосован-і 
Я%§Ш5^ -1^^ більшість- Тому Поляки тепер нищать безпощадно україн- 
^*^^^,.|^#.~ ську інтелігенцію, а в першій мірі українське духовеньство; ви- 
У^тЖ^С ."""^У^"^^ також свідомійше селяньство, сільське населення. Г 
0>^^'-г2^ робітництво. Всі галицькі вязницї і арешти, та табори полоне- ' 
;І|^:І2^К 'НИХ в.цїлїй Польщі є переповь^ені Українцями і Українками.. 
гїЙ^^Й^^: В казаматах Модлїна, Берестя, Стшалкова, Варшави, в та- 
борах полонених в Домбю, Вадовицях," Перемишли, Пикуличах 
і др. карають ся і завмирають тисячі-тисячі невинних україн- 
,^... .-^ ських* жертв звірського терору Поляків. Австрійські Телєрго- 
\Л фи, мадярські Аради та навіть сибірські заслання, се ще рай в 

, _ порівнанню ^ тим пеклом, яке з ласки польської культури пе- 

реживають тепер невинно найліпші сини українського народа 
за се лише, що посміли в супереч польсько-ягайлонській ідеї 
забажати собі української держави на українських землях Схід- 
. гої Галичини. Людська рука за слаба, щоб змалювати хоч 
приблизно ті тяжкі муки, та всю велич тих диких звірств, яких 
- ~ .: ; тепер допускають ся в нашім краю на нашім українськім наро- 
ді звироднілі і схудобілі нащадки шляхотсько-єзуїтської По- 

'-'■■' ЛЬЩІ. ^■'^' '. . ^ *;-.."- . - :"-^;.С^:"У '^ :" "^ 

.^ /^ Сотки невинних голов лягло в домовину від злочинної по- 
' > льської руки. Українським селянам вирабувала польська армія 

; ' все, що мали: — гроші, худобу, коні, збіже, одіж, біллє, дома- 
• -^ шні і господарські знаряди. Богато сіл спалено, на многі села 

наложено високі контрибуції, що їх-селяне мусїли зложити під 
грозою спалення села. Богато церков зачинених, бо свяще- 
ники арештовані, інтерновані, або конфіновані в польській ча- 
сти Г/іличини, а деякі в звірський спосіб вимордовані, много з 
них мусіло утечи за Збруч ратуватись перед смертю і поль- 
ськими розбоями. Деякі церкви спалені або зруйновані та 
зрабовані. Народні школи майже всюди. позамикані. Середнє 
шкільництво передусїм приватне, вбито, до висших научних 
заведень (університетів, техніки), нашої молодїжи безоглядно 
ке допускають ся, та не позваляєть ся на уладженє приватних 
університетських курсів для Українцїв, коштом" українського 
' . гроша. Товариства і спілки завішені в урядованню, многі ча- 

сописи застановлені, словом припинено все українське публич- 
не життя. В краю ширять ся-в застрашаючий спосіб ріжні по- 
шести, а Поляки нароком не дають населенню жадної санітар- 
ної помочи. ,^.:. . ;--^. ., .:л->ч.-.^ Г уі-Х • 



Годі тзгг зобразити ВСІ муки і теріТТння, які переживає "Л"!"^' 

український народ/; .: ~"^Ч^';^к%^у-^^'3^^^: і"'^- '^--^^ • ' ? ^•■і'^^;!^'^'^^:^* 

Факта вопіючого о пімсту до неба знущання н^д цілим укра^С -*-".; : 
інським населеннем подаємо отсим до прилюдного відома і'від->^.'^^?. 
даємо їх під осуд держав антанти, що своїм нерозважним порі-; . "" 
шенннем, спричинили тільки лиха і під осуд ЦІЛОГО цивілізова- ' Т 
ного світа, та кличемо о поміч і ратунок. . ^ ' ■, ; - "^ 



ч 







>£і:^-^^ч?^- .л:'- ■■іV^|#.^'^■.*:^'^т^•"-?'^- 









Загальний впгляд Камінця Подільського ледавної попасопої сто- 
пицї Україяської Народлої Репубаш:іі. Запавши Камінець Поділь- 
ський по уступпеню Петлюри,' 19 падолиста ІЗі'О р. польські вій- 
ська поарештулалн там богато галицькій: Украііщїв і підста- 
вили їі до таборів в Берестю Литовську і Схіиалкова. 



Ізза занятя Поляками Східної Галичини та терористичного 
поліцейського режіму, який там введено, ізза цілковитого зам- 
кнення границь Галичини, трудностий паспортовнх, закнебльо- 
ьання української преси, заведення строгої цензури листів та 
строгих граничних ревізій, могла лише дуже дрібна частина 
вістий про польські звірства передістати ся на дкевне світло та 
дійти до нашої відомости й до відома загалу. Тому із безлїчи 
фактів подаємо тут лише ті, що дійшли до нашої відомости 
случайно і посередно а наводимо лише найважнійші — по мож- 
кости з поданнєм імен, місцевости і свідків. 

Насильств на українськім народі допускали ся Поляки не . 
лише в часї оружного походу на наш край, але й тепер в часі 
свого хвилевого пановання у Східній Галичині допускають ся . . 



- Ч'. 













н^- 



Факта насильств і знущань признають і деякі самі Поляки.- 
....,^_ _ . Між иншими навіть Начальна Рада польської соціялїстичиої 
♦іЙЙй-^^ лартії вважала ся спонукана лорішити резолюцію, в якій осу- 
джу, масові арештований Українців і "заслання їх в табори полот 
!Ш^'.- іГених та взиває соціялїстичних послів, щоби негайно пробили- 
^- ітгШ^?" енерґічні заходи в цїли ревізії таборів, випущення на волю не- 
Л\ і '^^ V винноувязнених і потягнення провинивших до відвічальности, 
г'^Л^Іт;^^." Соціялїстичний посол Морачевський і тов. внесли навіть 

у варшавськім соймі дня З жовтня, 1919'р1', в тій справі інтер- 
пеляцію до президента міністрів,^в якій інтерпелянти конста- 
тують, що арештовано дуже богато з'країнських діячів без до- 
казаної вини, та держить ся їх в концентраційних таборах, які 
під зглядогл иайпримітивнійших вимогів життя і гігієни руга- 
ють усяким основам людськости. Полонені, інтерновані і за- 
кладкики не можуть перенести тих горендальних условин жит- 
тя, западають на ріжні заразливі недуги і "цілими масами" ви-_ 
ьіирають. Власти не роблять нічого, щоби увільнити невинно 
вязненйх. Заява польського президента міністрів, про загаль- 
ну амнестію для увязнених і інтернованих Українців лишилась 
джує масові арештовання Українців і заслання їх в табори поло- 
нених та взиває соціялїстичних послів, щоби негайно поробили 
винно увязнених і потягнення провинивших до відвічальности. 
досї неполагоджена і нині ще, помимо'заключеної угоди і союза 
між українським отаманом Петлюрою, а польською державою 
— в' польських таборах гине десятки тисяч галицьких Укра- 
їнців. . _-Г - '"' - '^їТЬ-і^й С. ■ - .. •, 



5^' 




'!.*• 




'8 -/оРУчиріЛ: Польською Вла 
Ш^ійіо Срління Кушурних \\щМ^^ 

•;<^''^,г< (ВІД Інтернованих Українців в Бриґідках у Львові, 




'ЩШЖ^Ш^ІЙШІІІ З СІЧНЯ, 1918 р.)'-'^Йй^-.у^^ 
.^'*. \_3 поза кратів страшної польської тюрми, з під земних льо- 
хів, підносимо_голос розпукії, кидаємо в лице культурного сьві-.^ 
та болючу скаргу проти польського уряду, польської армії л^і 
т^їлого польського народу^ :-..:;' ->%:.Д^>{>. ^ . , г".. -г- . • '':^^:/^ 

Числимо на те, що прецїнь десь в мозкових звоях культур- >:Т 
них людей збудить ся відрухова думка чинного протесту про- ^ .">:^ 
ти найбільшого варварства нашого" століття, проти пеколь- ..7^ 
ного польського замислу вбити живу українську націю. - - ^:;:Г^ 
*.'. Числимо на се, що наш крйк-скарга може дійде до благо- ^ '-'!.^ 
родних сердець і умів людий правди і справедливости. Ми- »1'7 
Українці, які тисячами гинемо з голоду і холоду по таборах для ,',''- 
інтернованих і полонених, катовані польськими жандармами, ."-; 
вязнені польським урядом, переслідувані і гонені польськими" :-'гі. 
кольоністами, зруйновані, визискані і зневірені в прибитих '..'>• 
серцях і розбитих душах -лелїємо ще надїєю, що і нам прислу- - '--*^ 
гують права людини, щой ми маємо право вкусити хоч трохи ~ ":■ 
і забороненого овочу Вільзонівських тез, котрі мають ста- --.., 
повити основу Нового Сьвіта. ]~ -^^ ;ч ^^-^ 

Там де з ласки здезорієнтованої антанти станула нога по- 
льського жовніра, не 'лиш падуть окрівавлені голови, не лиш ^^ 
зникає всіляке матеріяльне добро, том заникають теж призна- 
ки духової культури. ^^•.^ . ' ■,■ 

В своїм часі буде видана більша українська крівава кни- ... " 
га, де очам здивованої Европи і усього культурного сьвіта ^ ^; 
представить ся кріваву картину модерного варварства довер- ' ':•' 
шеного народом фуріятом, опянїлого імперіялїзмом і затроєно- :.-^Г 
го 'найбільш огидним звірячим шовінізмом. '. ■ '2^^ 

Головною темою Поляків є знищнти_українську інтеліґея- -ГІ^ 
цію, щоби опісля з мало осьвідомл'еним селянством і робітниц- ,^{і^, 
твом поступати так, як їм забажаєть ся. "Проекти на звіщене, " . .'?," 
України", кують ся не від нині. В шляхетській Річипосполитій .^:" 
з великим завзяттям змагають до сеї мети. В Австриї, се зма- "-і.^^ 
гання становило основну засаду польської політики. До війни:-- ^^-^^ 
були способи до осягнення наміренрї цїли: — просто не допу- Л^'^" 
скано Українців до шкіл, не приймано до 'урядів, не допускано ^У"-^;^^ 




г'^^-^г'* •^■' "ї?°^і^^- з вибухом сьвітової війни ВСІ польські партії (не ВИ^-:, 
'.'^Е^-?*ігЙ; клїочаючи соціялїстів") постановили перевести масовий морд •: 
*> І -ЙЙ^^"^?^^^^ української ін^елїґенції. Се було легким до переведення, ко- 



'Ас^% -і^-Г*:- ли зважимо що з ласки цїсарської Австриї уся адміністрація 
V гіу^і,|і-^^^і":'^ Галичини була в польських руках. Галицький намісник Поляк 

' .і,*^.„- у" '■ -.! ■ .'1. , "Ч ^^ . - . - І - ■ 



і: 



\\ 



Лй 



:Л; 



/ 



' ^-й',::* -і^:^ ■«-їійі*"і^''-^'ї; 



^ш 



г -■ ■ ■ ,' 











І 



Щ^^^^^р: М*"'СШ^'^'^^ ;5б,г>^іь,^ 






•члС^уя 







ІИогила УкраТнського Сїчового офіцера в Медусї І дру- 
- гих полягших українських вояків. 

/ . - 
видав приказ жандармерії арештувати і інтернувати >'країн- 
ську інтелігенцію під замітом державної зради в хосен Росії. 
Загал польського народу і цїла польська преса з того часу 
сповняла денунціяторську роботу, тим підлїйіпу, що не прав- 
диву. - -.^ - - 



придунайської монархії а славні на весь сьвіт, Талєргофи, Гмін-^^У 
'^'ди, Хоцени, були цвинтарями длй тисячів і тисячів Українців, і -';3 
^^л^- , Свою нелюдсьто^ супрбти^Українцїв політику старають ся-^ ^'^Щ 
Поляки укрити і представляють ся всюди, в краєвій і загранич-*^Г:5Г^ 
ній пресі дбайливими опікунами українського народу. :^ :;';и~:':і^"Й5 
■%)^ Також по розпадї Австриї на національні держави, не пе'рс-^' "'^ 
стали Поляки грати, подвійної ролі. Лише тим разом не перед -''"'. ^' 
Австрією тільки перед опінїєю коаліційних держав. Свою за- , ~"-'Г^ 
борчу війну ^Iроти західних українських земель називають во--^ Г'і 
ни борбою цівілїзації зі східним^ольшевизмом, з півазійсь- \^ 
ким хаосом, з переворотом і анархією. ' : ^. '•• . :/. 




Хрести на могилах~ українських вояків що боролись за 
українську землю проти польських наїздників в цзітии 
1919 р. коло Львова. 



ч 



Мистець тонів Падеревський, представляв в" Парижі укра- 
їнські звірства, яких нїгде не було і витягає знаменито вире- 
жісеровані фотографії а в дійсности Поляки, що завдяки про-* 
тектораторатови антанти виросли на найбільше протеґованих 
переводять далеко скорше, лекше і успішнїйше нелюдський 
помисл винищення українського народу. 

Початково поступали Поляки у Східній Галичині і инших 
окупованих українських землях як у якім африканськім к]3аю, 
якого населеннє треба винищити, щОби мати кольОнїзаційний 
терен: Попалено не лише много господарств але і цілі села. 
Порозстрілювано много цивільного Богу духа винного насе- 
лення. Коротко кажучи українське населеннє зістало виняте 
з під права. Кождий польський жовнір є необмеженим паном 
життя і смерти Українців в Галичині.- г"- 



'■^^^зі^^^Р^^х- Щоби позбути ся сьвідкш СВОГО ДИКОГО 1 варварського ітс- 
■*-^Ш;^Й^"%іТ ступов'аня, а-дальше, щобіГус>'нут'иукірашську інтелігентну' вер-' 
• і^^<г!>>;2''^''' ству від впливання на нарід, переводять масові а'реїитовання. і 
: Д|г^5і:ТІ^>С інтерновання української духовної і сьвіцької інтелігенції" сьві- 
...-І^^'ї'^*'^ 'ї^ Домого. селянства, міщаньства і, робітниідтва. Подавляюча бі% 
І<|;'ІііЩ^:;;ч5і;^ льшість української інтелігенції коротає_ свій вік по польских 
^-СЩ^^^': тюрмах і бараках. € цїлї повіти з" яких вивезено усю сьвітську 
*-5Ш'^?^^і5- "українську інтелігенцію, є цїлї околиці в яких всі парохії є ло- 

''^^:^Ф^-Ґ збавлені душпастипів..- . '■" 'V ■ '^■лГ?В^^т;'^^'-^> .' -'■''^;--'- 
'^ -ЇчХ^Є:; іІ'і^Й^- ^ ^^^ 2^ "^^^ устала вся культуї:^ і економічна праця. На- 
]^^;::-С;3^~ род позбавлений всякої духової опіки дичіє. До оправдання 
\^ ?'";'::. тих неповинних увязнень.і інтерновань видумуєть ся ріжні лре- 
'^С'-^'_ тексти: — т неприязнь до польського війська, дїланне проти по- 
льської держави^ неприхитіьність до польської політичної 
думки. ^;;^,..^.~^. ,- . " - ^^'■: 5. ":''"*-^ '"'-'-' 

■■ ДІЮТЬ ся такі курйози, що польські" власти, в супереч най- 
примітивнійшим вимогам справедливости арештують і вида- 
ють засуди на Українців за їх політичну діяльність за часів 
української влади або за незложення присяги на вірність поль- 
ській республицї. Тепер польські власти станули на стано'ви- 
щи, що Галичина се- невідл>^на частина колишної Польщі, з 
Українцями пост\ттаеть ся як із зрадниками польської дер- 
жави. - ~ - . ■' ■ ;.-'--- .\г^-* " . . . . ■ 



Л^ 




•^■'•'•- ■ -•" -■^•■^ ^ ^"-Г і? ііТПі>>і іИ іі 1М'і1 І 




Арештованя, Інтеріваня,, Знущаі 

для Полонених і Інтернованих. .-.,^^^ 



•' ■•V _ 
41- -<к.'^ 

^Щ^^'-'ш Полонених і Інтернованих,- .^^ДїД 

Перебуваючи в Галичині з початком 1920 р., я мав нагоду- '".-^З 
Гїрозірити ті страшні наслідки польського терору над україн-. /Сі;^ 
ським народом. Скрізь серед Українців, по містах, можна бу-*; .' ; ^^^ 
ло зауважити якусь боязнь, якийсь страх, що леда хвиля ареш- ■, "-'г 
тують лише за се, що говорить ся по украінськи на вулици 
Львова, Станіславова або Перемишля; - "":- 

Скрізь по кавярнях, реставраціях, готелях, шинках, поль- , *^ 
ські шпіг>тіи - доносчики, які під якимнебудь . претекстом " V. .; " 
арештували першого ліпшого Українця, що важив ся сказати - - ' 
хотьби слівце критики проти польської власти або польської 
адмінїстрациі. По вулицях міста Львова бачив я велике чи- 
сло нещасних, обдертих, зголоджених, горем прибитих укра- 
їнських вояків, які під ескортою польської солдатески, возили 
дрова, хліб, збіже, провізію для польських військових залог . 
кіста Львова. , . _ -: 

Польські власти чуйно приглядались всегда роботі тих кі- ' 

лькох українських товариств, які ще до тепер веґет\^ють у Льво- 
ві. Щоби запевнити себе перед всякою можливостію нового 
українського повстання у Львові, польські власти поставили V 
свій головний арсенал наладований стрільним порохом і всякою 
вибуховою амуніцією зараз коло українського "Земельного 
банку Гіпотечного", товариства "Дністер" і "Ставропігії". Сей 
арсенал поставлено туть нарочно, щоби в оден момент, на да- 
ний знак, висадити в повітрє наші народні інституції. 

Військові і цивільні власти польські при помочі жандар- • - 
мерії, полевої поліції, і ЗДИЧІЛОЇ салдатески докладають уся- "; 

ких зусиль і підняли плякову акцію, щоби винищити цілу укра- :'. 

їнську інтелігенцію і селянство морально матеріяльно і фізи- ' 
чно так підорвати, щоб зробити її нешкідливою в пляновій по- 
льонізаторській роботі польських шовіністів, в тій цїли за- 
ряджують польські військові команди і жандармерія та поль- 
ські цивільні власти масові арештовання і з арештованими, ":. 
зглядно інтернованими поводять ся гірше, чим із найпідлійши- . : 
ми злочинцями. Побивають їх так, що нераз побитий умирає " *'л 
або стає калікою на ціле життє. Інтернованих виголоджують, ''■^^■: 





4 



сьї^ий о., дротяними ппутял^І ; ' '^^^ масові л, 

ско" /„-"'Р""' «^«-"ва «інок ,'^ ,";:^«'.«^ осором.™ 

інської інтелігенті? т ''^зР^-Дила штернова»»о - ^ 

Загальне число інтернові '^ "'"''" ^"-^'^ - 

В П0 7КГ. -^ ^''^''^'"' 2^0 ПЄрЄНЄС7ИсЛ ^. ''' ""^^^"^ "^ ВО- 
о ПОЛЬСЬКІЙ НРиптгТ о "^Г^ЯССЛИСЬ На той гпі^ ^ 

'■о числа тиу ? "^ Ечисляючи тут і не чиї "Р^^-'У ь 

исла тих, яких лише конфінованГ І- ^"=*'мо тут велико- 

«^гзистекцію їх самих і їх рол^Г г ' "'^Р"^^»™ в той спосіб 

■ кш повітї є поверх 200 кон^но.яІ V"Р™■ ^ ""'« бобреГ 

но рушити ся з місця ОСІДКУ о ""'' ^'-'Р^''"''^. "«"м не в ть. 

ших Українців вдало ся'І^'^^.за^ "Г '^"'"""^ ^ — ™^ 

^ю (десятки тисяч УкоаїнпіІ ^"^'^ У^^^чю за грани ' 

Збр>^, або хоронить ся в Рум^п и "''''^''•''° "^ УкраГну за 

ляки приарешті-вали їх і ЦТ' ^"о^'^овакії і Австрії^По 

Українцями знаходять ся лГияТзГма "^^ '■««Рновани"„ 

новиска в суспільнім і державиіГ ^^""^'« нанчільнійші ста- 

і-рофесори університету ч!«нибV.'"'°' ™^" "^>™'. посли 

ректори і професори г^н" Гі лГїГнаГ"°^° '"^'У' ^"'^ 

кати, нотар,, лікарі, інжинери, всї як уп» '''" ^""•'"'- ^«0-" 

кики, священики, монахи її'! УРВДники, висші духов- 

інституцій жш„и , "онахи, катихити, дипектпгч,. .-'"'ов 

ни з^^;^тГ-""""'"« ■•-Р--0 без Ніякої провини і причи- 
Д-Ра Кирила Студинського проф у„,-„.„ 
..- ... : .„ - . *■ ^"'^^Р^^ИУ. Д-ра Во- 



іітшт.Літитття 



І ■ІТЯІ^ІШТІІйііИІ.м 




лодимира Охримовича, адвоката і директора Тов. взаімних' _^^ , ^ 
обезпечень "Дністер", Д-ра Льва Ганкевича. Ті три остали у^-?У^?ггЗ 
Львові як офіціяльні заступники Української Нар^одньої Респу-^>:-.;^^'^3 
бліки, а інтерновано їх за се, що хотіли перед місіє;о Антанти 5;.^ -^р'^ 
пожалувати ся на знущання, яких допускають ся Поляки иа'.'ЬІЗ 
українськім народі. ^''■■- • ":і"/- , '": .Г * ' ' - .[[_] -.. '';*^;^ 

Бувших соймових і парляментарних послів, яких імена тут /" 'і^т^ 
подаємо: — • Др. Володимир Загайкевич, адвокат від 11 падо- ■ •." {■{!' 
листа 1918 р., Др. Володимир Бачинський адвокат, Др. Ку[)о- - -.*... 
бєць лїкар (опісля виміняний) о. Степан Онишкевич, парох, . - 
Гриць Тершаковець, властитель реальности, Вячеслав Будзи- ' ,^^. 
ьовський, опісля звільнений, Лев Левицький радник судз% опі- . .. ;^ 
еля звільнений, Др. Теофіль Кормош, адвокат, котрому по пів- . .;.- 
торамісячній тюрмі вдало ся втечи, Іван Кивелюк, надрадкик 
і член Краевого Виділу. 

Около 1,000 священиків, з яких що лише в серпни 1919 р. 
деяких випущено з табору інтернованих, але їх рівночасно кон- 
фіновано так, що прим, із перемиської диєцизії сидить ще те- . " 
пер богато священиків і 46 монахів Св. Василія Великого. Між 
інтернованими священиками знаходять ся дійсні крилошани і . 

конситорські совітники, декани катехити, парохи і т. и., як: — 
О. Богачевський крилошакйн капітули перемиської (тепер зві- 
льнений), о. Березовський, совітник консисторський, 90-лїтнизі 
старець, якого сина священика в 1914 роцї повісив безвинно ^' . , 
австрійсько- польський авдитор Др. Заґурський, о, М. Цегель- ( 

ський, консисторський совітник, 73-лїтний старець, крилоша- . 
нин - парох, о. Фр. Рабій, совітник консисторський і декан, о. 
Еміліян Погорецький, папський шамбеляк і бувший парлямен- 
гарний посол, совітник консисторії, о. Гошовський, о. Петрик, 
о. Винницький, совітник консисторії і декан, о. Пелех, о. Пе- 
трнцький, о. Король, о. Щербанюк, о. Юрчинський, о. Мороз, 
декан, о. Косоноцький, декан, і богато инших. 

Адвокати: — Др. В. Старосольський, (виміняний), Др. Се- 
кела, Др. Ардан, (опісля увільнений), Др, Станько, Др. Коби- >^ ' 

лецький, Др. Волошин, Др. Калитовський, Др. Банд, Др, Во- '*-. 

робець, Др. Саноцький, Др, А. Чайковський, і др. 

Інжінєри: — В. Малїшевський, Шехович, Пацлавський, опі- 
сля звільнений. ... 

Лїкарі: — Др. Овчарський, Др. Куровець, (звільнений), *. ; 

Др. Гвоздецкий, Др. Петрушевич, Др. Тресьньовський, Др. Сїн^ ^^ 

-.-''.'-' ■"'■-:■-■ -^ --іі,;- ■ -.V". '-л'-зг--^'^'^ ''^4-' '^■ІУ^'У'^і^.-'' 



ЙШ^-1й^' 







'^їг^^л^Й'-^'"' п^ДУР^їДии^^в ^ служби як прим, радники і урядники судові: "-;;- 
^^^^^^' Н. Стефанович, Колодій, Шехович, Устіянович, А, Крка, }^а- 1 
■^^Жг;^"' 'сада, увільнений. Дальше: — ■ А. Ярема, директор лїцея, А. Са- 











*.|р^ї^^р' бат проф. гімназ., І. Білінський, директор, М. Марко, урядник і 
■Щ^'^^І:. Уі^Р^'і^^і'^оі Щадницї, Жуковський, інспектор торг., Загайке- 
^^^^■^- ■' вич, ревідент зелїзниць, Стефанишин, офіциял, Др. Н. Сабат, 
директор гімназії, (увільнений), а відтак з кінцем вересня в 
друге арештований, Мурин, директор народньої школи, о. Нав- 
роцький, інспектор шкільний, (увільнений), Щирба Лев проф. 
гімназії і богато инших. 

З пань прим.: — Козаневичева, жена державного секре- 
тара, Калнновичева, жена інжинєра, Ніжанковська, Криськова, 
Дроздовська, Михалецька з мужом, (малолїтні діти остали до- 
ма без опіки), Анастазія Відий з б-тиждневою дитиною (в бри- 
ґітках), Анастазія Звір з 5-лїтним хлопцем, Анна Зелена з б ма- 
лолітними дїтьми і т. д., Старухова, жінка парляментарного 
посла. . _' '- _ . ;, .. 

Около 12 дїтий 2 — 10 літних і т. д. 

Деяких з тих інтернованих в межичасї випущено на волю. 
Та попри те дальшим арештованням і інтернованням мимо за- 
няття цілої Галичини Поляками нема кінця, як що Поляки ви- 
пустять декого в наслідок інтервенції антантської місії, то опі- 
сля інтернують в двоє тілько других або тих самих. І так при- 
■ міро.м дня 1 вересня 1919 р., арештовано і вивезено о. Пл. Кар- 
пінського в Острівцях, Др. Л. Цегельського, М. Цегельського, 
Лопатинського, учительку Обуховську зі Струсова, дня 6 ве- 
ресня 1919 р., о. Мохнацького з Теребовлї, дня 10 вересня 1919 
р., о. С. Дурбака, Блахатку, Каштана, Луцькова, о. Волянсько- 
го з Острова, стар. радника суду Чернявського, проф. Чайків- 
ського, В. Вітвицького в Коломиї. Дальше інтерновано і оса- 
джено в вязниці полевого суду: — Д. О. І. священиків Мохна- 
цького, о. Волянського, о. Короля, о. Винницького, о. Проця, 
проф. Гдулю. В Чорткові сидить в вязниці 100 Українців і 27 
Жидів. В полевім суді у Львові сидять: — о. М. Баричко, о. 
Прийма, о. Олійник, дня 20 вересня 1919 р., конфіновако в дру- 
ге Д-ра В. Левицького і др. арештовано 3. Олеськівну, відпо- 
ручницю "Червоного Хреста" і }ТУііщено в вязкицї у Львові, в 
Самборі арештовано радника суду Щербатюка, тяжко хорого, 






управителя школи В. Сїлецького, 80-лїтного старця, 'Д-ра Р''^§<Г^У 
Скибінського (в Дембліні), проф. Т. Залеського і проф Мари- гг<^^^Ш 
кяка (в Берестю), дня 17 вересня 1919 р., з Гусятина 115 Україн- :^^';^,ЗІ 
цїв (в бриґідках), 200 Українців з бобрецького і т. д, '; " - ,. • :--г-'^Ш 

-' Для упозоровання арештовань українського населення пе- "^.Г^і 
ревозять польські військові команди, жандармерія і ріжні ро— "^ 
ди ПОЛІЦІЇ під ріжкими покришками а часто і самі військові ---- -^9 
старшини й прості жовніри, безнастанні ревізії по українських ...г-7 
домах і по українських інституціях. Ревізії ті переводжені в "'':,*•'=,• 
брутальний спосіб, дають Полякам нагоду до знущання, сека- :^\ 

тур, наруг і зневаг. При ревізіях конфіскуєть ся жертвам бру- ^ ■.;.^, 
тального насильства часто найдорожші і найціннійші річн не- ''•-? 
обхідні до домашнього ужитку і то або зовсїм під позором " т 
хвилевої реквізиції, або потайки себто дорогою найнікчемній- ./.-'' 
шої крадіжи. . . - 

Такі реквізиції відбувають ся в многих українських домах 
а найчастійше в публичних українських інституціях у Львові 
і Перемишлї, Станіславові, Тернополї, і всїх прочих містях Схі- 
дної Галичини, а також і по селах по кільканайцять разів в од- 
ній і тій самій хаті чи інституції, без огляду на се, чи то при- 
ватне мешканнє чи наукова інституція, чи інтернат діточий, ч>і 
дівочий, школа, або церков. І так прим, в Ставропігії у Львові, 
було 32 ревізій, в редакції "Впереду" 35, в "Дністрі" 20 і т. д. 
Те саме дієть ся і по приватних домах. - 

Знущання над українським населеннєм переходять всякі 
можливі границї, так, що культурні народи не в силї навіть, 
уявити собі, щоб щось подібного могло переводитись в XX. 
столїтю, серед загального л>тіання демократичних, свободо- 
любних кличів! " 

Для приміру хочемо навести лише деякі факта тих безчи- 
сленних і безнастанних знущань і мук тілесних і душевних, які 
терпить український народ під ярмом польських "пацифіка- 
торів": — - 



















33 







•V:- Найлучшими доказами польської "культури" і "висшости" 
являють ся ті численні, горендальні, нечувані у цівілїзованім 
СВІТІ варварства і морди, які поповнило польське військо і ло- 
льска адміністрація над Українцями Східної Галичини. • ^ > 

Морди сї були очевидно, інспіровані і толєровані польски- 
ми верховними властями і головною командою армії Галера. 

Понивше подані факти говорять далеко більше са?.іі. Ко- 
ждий Українець повинен витягати з тих фактів моральні ви- 
сновки та представити при всякій нагодї чужим і своїм страшну 
трагедію нещасного населеня Східної Галичини, -г - 

Обоятно нам дивитись на сї спрашні зьвірства і їх забути 
нам нїяк. 'V . Т* 

Найчорнїйшою картиною польських знущань над україн- 
ським населеннем € вбійства, яких Поляки допустили ся на по- 
лонених українських жовнірах та на безбороннім українськім 
населенню і то без вибору: на священиках, світській ікте.їіґен- 
ції, робітничій і селянській к.тясї, на жінках, старцях, каліках 
і дітях. Ся жахом переймаюча акція була очевидно з гори об- 
думана, бо команди польських військ видавали навіть урядові 
накази, щоби полонених без пардону вбивати. Факт, цей що 
_р\тає людським почуванням- і постановам міждержавного права 
потвердять свідки: — Лев Крипякевич, Гелєна Нємцїв, Ката- 
рина Саковська, перед котри.ми польські жовніри (Галлєрчи- 
ки) казали таке: — *'Наш командант наказав нам не брати до 
неволї "Русїнуф", тільки вбивати, пощо мають їсти польський 
хлїб! Русїні се дикий народ". Було се 19 мая 1919 р. Те 
саме потверджають Войцєх Вєчорек, /уіартин Гасяк і Михайло 
Путко (підх.). Убиване хорих у шпиталях також л^-чає ся. 
За найменшу провину сторожа в таборах побиває інтернова- 
них і полонених а нераз на смерть убиває. Щоби мати поз'\» 
до вбійств серед спокійного цивільного населення, видано при- 
каз видачі всякої збруї і амуніції під загрозою поставлення пе- 
ред полевий суд. Селяне про приказ часто і не знають, або 
його не розуміють; нераз і не свідомі цего, що уступаюча укра- 
їнська армія полишила оружжа, закопа.та в іхньому городі або 
де в сусїдстві. - , - 

Се давало польським військам нагоду до страшних пере- 
слідувань а не рідко до засуду по левим^ судом на кару смерти-Г^ 



в многих випадках і без суду 'розстрілювано 'наших 

великого^ числа тих страшних вчинків Поляків, наводимо 

лише ті сл^'чаї вбійств, які дійшли до. нашого відома, яких нс'.'^у^^}^ 




повстидали би ся найтемнійші розбишацькі банди. т, "':Іі/-.':^.5^?';^У^ 



- - 9^ 



МНОГО СЛУЧАЇВ МОРДІВ ^а<РАЇНСЬКОГО ЦИВІЛЬНОГО. '^:Ч>7^^ 
НАСЕЛЕННЯ ВІЙСЬКОМ БЕЗ СУДУ І ПЕРЕСЛУХАНЬ;/ - ^ V ;^^^ 



Українське цивільне- населенне було внняте з під права." 
Перший ліпший Поляк міг безкарно в часі польсько - україн- 
ської війни на терені Східної Галичини (від листопада 1918 р. 
почавши десь до жовтня 1919 р.) позбавити життя кождого 
цивільного Українця без огляду на вік, піл і суспільну верству. 
Се не казка не видумка а факт, що бригадіер Бербецький в ін- 
тервю з польським дневникарем поміщенім у львівській "Га- 
зеті Вєчорній" виразно стверджує, що він воює огнем і мечем, 
бо инакше покорити Українцїв не можна. 

Ще і тепер відбувають ся часті морди українського циві- 
льного населення в ново окупованих Поляками українських 
землях на Холмщині, Волині, Поділю, Підлясю і на Великій 
Україні 

Не маємо навіть приблизної статистики осіб помордова- 
них польським військом, можемо однак сміло заключати, що 
було їх тисячі. Щоби не бути голословними, наведемо деякі 
факти польських мордів. 



Страшне замордованне о. Захарія Підляшецького і 
о. Альберта Галїбея. 



Польські регулярні війська без суду і переслухання замор- 
дували в безстіальський спосіб б7-лїтного священика о. Захарія 
Підляшецького, пароха Монастириск і 35-лїтного священика 
. Лльберта Галібея тимчасового сотрудника в Монастерисках. 

Стало ся се ранком 13. червня 1919 р., в ліску коло села -*" 
Комарівки. Перед убитєм побито" священиків кольбами кри- 
сів і опарено кипяткою. Дня 14. червня 1919 р., вернули >т<ра- 
інські війська, а полевий суд 8"-мої самбірської бригади пере- " 
слухав в тій справі свідків і перевів лїкарські оглядини також 



І: 






г^ 



"°-^вии СУД 8-мог сдл,в,рІьк;;Ш.' '^Йї ^ 

„„^ ^і на шиї на грулнгй ь--,- - жовтою течею ^, ^^^^^'^ і ка 

"Равої стопи синяві п. '''■^^ ' «з череві? .^ ^ '^^°'^' кліо- І 

• ^^^^^«- На хребетні ^" "^^^^^^^н„ від^'^ІІ ^^^^^^ І 

^5-и.и сиС^^,^-^^^ Диа гр,^ ~^о яять коД^ | 

сьшешла кров г„-„ ' "-'ямали нт г,. "окрита чи- ■'' 

^)- На кос™^ ^ ""'""■ "■'""^ Р'^«о«, -* 

«'сци брак, чег«з X-'"'''' ''■'"'""'" п"п' '! °"^'Р «^Раниче- ?І 
"РавШ находи ^/^'Р/Роглялае «о^о" 7:-' '°"" ^ -'« ї| 

«>• За ухом пр,,,,, "'Р^^ "-"тру вили- "'^ 

.^ ^_^ —є з«„овіда.чи« в„^^::;;°*'- с« о..;р 

1-.Д. Пр. 



» * 

• - ^. 






'V Рани наведені під а). с>ть задані тупим знарядом, правдо- л'-^^-;у^Д 
подібно прикладом кріса.- -:-"^-'%іг:':~^^^^^..- •'.'>• ■: '-^: '"':Г^'-^І":^і-:^ 
Рани під б), суть задані стрільним оружем, крісом! Міхурі ,,'.-У-^^ 
по тїлї походять від зляття кипячою водою. Плями і смуги на '." 'У^ 
тілі суть синяками заданими т>тіим знарядом. . ." > . * '"-■;■ \'^ 
•< Т . . г Др. Евген Гайдукевич, сотник лікар в. р. " - -^ ^'і^ 
Труп висше описаний відповідає отцю Захаріеви Подля- - '\.3 
шецькому парохови в Монастирисках уродженого 1852 р., ко- . Д 
трого тотожність стверджає син Орест Подляшецький і Петро - "'^ 
Романюк міщанин в Монастирисках. аг" "-У'^ 

" ^. Подляшецький, отаман в. р. ' ' С; 

, Петро РОманюк, в. р. - І *> 

..' """ А. Созанський, одн. віст. в. р. ■; 

ЗАМІТКА УРЯДОВА. 

Дня 15 червня 1919 р., повисший труп оглянзтз особисто 
уповажнений поручник Тадей Хшанофський зі штабу 4-тоі '^, 

польськії дивізії. - - - ■ > 

Др-Белкот, пор. судів в. р. 
А. Созанський, одн. віст. в. о. 

І. Д. Ч.Пр. 3. 



ПОЛЕБИЙ СУД 8-МОЇ СА^МБІРСЬКОЇ БРИГАДИ ДНЯ 14 
ЧЕРВНЯ, 1919 РОКУ. 



Пересл>'ханє знатока і оглядини лікарські присутні. 

Др. Евген Гайдукевич сотник лікар, 8-мої Самбірської бри- 
гади, пор., судія Др. Ярослав Белкот, свідок отаман Орест Под- 
ляшецький, писар одн. віст. А, Созанський, свідок господар 
Петро Романюк. 

Зовнішні оглядини трупа о. Галідея. 

Труп мущини літ 35, середної будови тїла, мірної будови 
костий, середно відживлений, шкіра клітки грудної і ями че- 
ревної, а також кінчини долішні і горішні безлічю синявих 
ограничених плям величини корони до пять коронівки, шкіра 
на шиї пасмовато синяво убарвлена, на клітці грудній з пере- 
ділу і на череві і лівій руці бачить ся міхурі і виповнені жов- • ■' 



>г:^?;^-І7'^!^'Г"- ^^- •"а КОСТИ тіменній ,- •« ' : •^.. '-і::^Кі;^'1 ' 

1^/'.. *™''^«^ '"-•РО'О, кости в 22ТГ' """-^Р"^"^ рана огра- 
|:&- мозо. За ухом лТвим нахо^"^; ^::' "'^^ "^«У в„л„ва^ 

^ . . акслярній горішній „аходГь с1° ""'' "'^°^° « -'«і' 

- оВДтла. На тій самій шГохі з лоТ '""■'"™ ^^ "™-в 

■ ■• - .. "'«"««• ■- ; ' ''°-'^ "^ь рана тої самої ве- 

■ " _ ■ ОСУД. ■-";'■'."."' 

Сині пруги і синяві піі.«.. ■ '■ "" •■■ . ■ 

поляті суть синяками задані; '..Г',''' "'"^Р'^' ^У-и кровіго К 

■ . . ^"УР. походять Від зливав Іою Т" "^Г ^"^Р"^""' «■" ' ? 

^адена Під а), можна принятн яГ ' "^ "' ^°-^°^' «- 

зької Віддалі, хохяй не видко поаноаТ '"''■"'^ ^ ^^^ «- 

рана за ухом с в такім разГранок, в„ ° "'^ '""'""'' "°Р°^У' 

• ---Ні суть ранами „оЦ:,:;;™" '^"" "« ^'• 

ком в встрілом „а крижах вистріГм Ті "'"^ ^^"Р"^"" "''У- 

льшої віддалі. ^ ^ ■'°'*- ^' рани були задані з да- 

ДР- Езген Гайдукевич. сот. лікар 

^^о^^::^:::^^:^:::::-: -^ --ертови га.. 

■готожність стверджують 'СГ^пІ"™'""^^' ''°^Р°- 
Подляшецький, А. Созанський і Петоо Ро '"'""°-' " °Р^" 
Мокастирисках. Р° Романюк, міщанин в 

Подляшгцький," отаман в. р. " . 
• Петро Романюк, в р 

Писар А созанськш-, одн. віст в. р 

ДР. Ярослав Белкот, йор. судія в р .". 
А. созанський, одн. віст, в р 




Ч-.. 



л , 



в ряді свідомих українських повітів стоїть Стрийідина. о' .^VСі^ 

Бо у тім крузі потрудили ся такі народні діячі як Олесницький, % ..' - л>| 

! Ніжанковський, Бобикевич і другі. іМежи ними щирим народ-. ::^'-^,^5$ 

ним тр>океником був і бл. п. священик Лев Горалевич. ' •?*''74 

Коли Українцї у Східній Галичині проголосили себе неза- -.'^> 
висимими, а відтак злучили ся з Соборною Україною, Стрий- • ^, '<^1_ 
шина відразу узяла горячу участь у визволній роботі рідного 
краю. Коли ляцькі наїздники приневолили Українців вхопити ч.^л 
за оружіє в обороні рідної землї, підняла ся і Стрийщина по- . 
руч із другими до борби за свободу. Коли через брак амуні- " '. 
ції і чисельну перевагу Ляхів, українські^війська мусіли уступи- , ■ 

ти з Галичини, тоді Ляшня стала страшно мстити ся на остав- 
шім, безбороннім народі. Наші читачі пригадують собі, як 
люто м>'чнли ляцькі кати Остапа Ніжаковського, стрийського 
діяча-патріота, як його в землю живцем закопали! 

А тепер подаємо новий факт, новіщий, також із Стрий- 
щини, як Ляхи замучили о. Горалевича і його дочку. Бл, п. 
о. Лев Горалевич був парохом в Угерську від двох років. Він 
належав до того г\рту українських патріотів, які піднесли не ■ 

тільки свій власний повіт, але поширили народну працю із 
Стрийщини на цілу Галичину. Він разом з Олескицьким та 
Ніжанковським з'орґанїзували українські молочарські спілки » 
тов. "Сільський Господар", тов. збуту худоби і т. п. 

Оборона Галичини перед Ляхами застала його вже 65 лїт- 
ним старцем. Але у старечім серци живою струєю грала лю- 
бов для вітчини. Він вважав своїм святим обовязком взивати 
людий до оборони своєї землї і волї. Коли Українцям не вда- 
ло ся відперти розбишацького нападу на українську землю, 
старик священик остав в селі, тяжко хорий по що-йно пере- 
зутій операції. 

На донесене війта, Івана Михайлика і студента Петра Си- 
дора, заарештували Ляхи о. Льва Горалевича і хорого ви- 
везли до табору в Пикуличах, де передержали його від серпня, 
до грудня 1919 року. Над старим і хорим чоловіком знущали 

ся у прямо ЗВІрСЬКИЙ спосіб. Не тільки, що держали у ГОЛОДІ 

і холоді, але єще навпів вмерлого чоловіка били тяжко, так, щи 
коли наконець привезли домів, се був. на пів труп, покраяний 
нагаями ляцьких бестій. - 

І здавалоб ся, що вже і звір наситив би ся такою местию 

■•V..- й --^ї--' ^В^--Ї::''^4Ї'^''^Щ8І^^Ш*^?*?ЙЙ^^*^^ -'■ -*•' '^^^^і^' ^^^ 







собою замученій жертві. Д-тггі^: і ^:::7^•V@:V ■ 

; Так ні! Бо Ляхи гірш звірів, гірш найгірших 'потвору які 
колннебудь являли ся у історії: 'г^.^-г^.'^Г.-г^Чі^.Н^';:^ 

До хати конаючого впали ляцькі лєгіоністи і хотіли знова 
забрати в полон. На се вийшла із другої кімнати дочка не- 
біщика "Олеся Гортпнська, з дитиною на руках і стала молити, 
щоби не брати батька, котрий уже конає. На се"оден із ляці" 
ких звірів прискочив до женщини, вирвав з' рук її дитину, ' 
коли ^она дитину хотіла відобрати, пхн^-в її багнетом в груди. 

Молода мати впала на підлогу мертва. , . 

А батько, побачивши страшний образ убійства невинноТ 
дочки, сконав. . • . . ■ ' - ■-...;.. 

Отеє всьо склало ся у сїчни 1920 року. - • •'' • ; 

Оттак виглядає культура і джентельменство проклятого '\ 
народу Ляхів. '► •• - - .1 

Факти подані Николою Тимушом родом з Утерська. , Ц^ 

Дня 23 червня, 1919, по год. 7 вечером випало з панцир- -- 
ного поїзду 8 жовнірів. Вони впали на приходцтво і вбили і;ч 
кольбами без приводу і в прис^тности родини о. Юстина Су- 'Л 
харовського, пароха зі Заболотець, повіт Броди, а його пастуха ^|- 
ранили. Зачисляв ся він до русофільської партії. Також за- ;^' 
брали йому готівку кільканайцять тисяч корон і розграбили .^-^ 
господарство. Отець Сухаровський на колінах проси,в щоби .Ц 
йому даровано життя, однак се нїчо не ломогло. (Свідки, роди- *^| 
ка покійного і Жид, місцевий коршмар). (І 



І 

-І 



•Г 



Дня 22 мая, застрілила полева жандармерія знаного укра- І| 
шського діяча о. Остапа Ніжанковського із Завадова і сконфі- }з 
сковала йому 880,000 корон, які йому дала до перехованя "За- -:-| 
даткова Каса" в Стрию і 50,000 корон, які становили власність д^ 
його сестри йосифи БобикевичевоІ, зі Стрия. . ;ХЦ 

Стрнйський староста Потоцкий і маршалок Ради повіто-Г. "^-^ 
В01 оаракьский запевнили його по приході польських військ, '| 
що йому нічого не станеть ся і його майно є безпечне, тому-^5 
що він заховував ся коректно супроти Поляків. Мимо сего -Гі 
запевнення на другий день його арештовано, відвезено до І 
Стрия, а опісля полева жандармерія без суду його застрілила. *:^ 



-"І' іі і- ■ — '■■ ■>^. .-:■"..•.."■•'■ — -• :>•■'; ■■:. ,— :.і.-і<.а^, - ■- ' ,,>, ■ .. . ^ . -.-..шлу ^. да,_лц^_дці_ 




';- Забраної готівки, яка була приватною' власностю. *Задат-і;';>^<Ґщ 
коврї Каси" і Пані Бобикевичевої дотепер не звернено; V ■::-С*і""^^''^^^^ 

Дня 10 червня, по занятю Солотвнни, візвав поручник Пєт- '^-^I^%'^;^ 
шицький до себе: — 1). М. Мартинця, українського міністра /\ ^;іЗ 
рільництва перебуваючого у директора дібр барона Лібіґа; -^ ' >^>В 
2). Івана Сілецького, професора учительської Семинарії в Сам- '^■::Л 
борі; 3). Др. Василя Падуха; 4). Сина чи сестрінця Сілець- / 






.у 

.-ті 

.•V' 

і* 



КОГО перебуваючого в Порогах; 5). Всеволода Ріпецького, -^^ї$- 
повітового комісара в Турці, та 6). Александра Отриска, уряд- • -іу- 
пика комісаріяту. Всїх тих людей поручено відвезти до висшої лі^ 

Команди до села Ясеня повіт Калуш. ~^ /^ 

- - В дорозі постріляно їх в небиливскім лісі. 

Ведено їх двома партіями. З першої партії, в якій був 
Мартикець, Сілецький його син чи сестрінець і др, Падух уби- 
то всіх. З другої партії втїк або Ріпецький або Утриско. Еґзс- 
куцію переведено в ночи. Поляки розповідали собі сей факт 
а польський проборщ в Солотвині ксьондз Ярек вихваляв ся, що 
його в тім заслуга. Селяне показують могили постріляних. 
■ - . . ■, . * * * ' 

В громаді Модрин, повіт Дрогобич, ловлено по селї людий 
бито їх нагаями до крови, щоби признали ся де орзже. В той 
спосіб били парібка Гриняша і його батька Василя Гриняша. 
Дня 24 мая с. р. впали жовніри до мешкання Миколи і Марії 
Лєхів в Мликах коло Модрича а коли вже обрабували ціле го- 
сподарство один з жовнірів кинув до мешкання ручний Гра- 
нат, котрий по експльозиї забив обох господарів Марію і Ми- 
колу Лєхів. Доказ: акта спадкові в суді повітовім в Дрого- 
бичи, 

:(Е * * 

Двох господарів Івана Біляна і Стаха Матія, сина Петра 
з Побережа, повіт Станислазів заморд>івали польські жовнїри 
в сей бестіяльський спосіб, що розпороли їм живіт і видерли 
кишки. 

* * * 

в Нижневі, застрілили польські жовніри без жадної при- 
чини і переслухання . 12 українських господарів. 

* » * . 

В Ганусівцях, застрілили польські жовнїри двох україн- . 
ських селян. . - . ^ - 





',-;.-Г'т'-' 



*■ «і. 



;Йі^>;,:::і%г:і^Л-^ , В Довгомостисках, повіт Мостиска, при кінци цьвітня с. р. 
:^і4:іс%^І-С4 " З'билк Поляки по хатах слідуючих селян: — Повла Дідуха, 
*^І*ччУ' 60 літ, за с£І' що ХОТІВ сховати худобу перед реквізицією; Ка- 

терину Бідак 70 ЛІТ, за те що стояла в сінях і дивилась на вій- 
сько; Марію Семейко Боднарову 60 літну хору жінку на пе- 
-■- - -■ чі; Каську Козак 22 роки, на дорозі а окрім того забито ще 

^ : З особи. . - : ' : > ' (- . 

'•-•^;.; _г..- -■ ..;,■ .- « ' *. ■ * . ■ ■ ■' ■ 

в Черниві, повіт Мостиска, при кінци лютого підчас заві- 
шення оружа між польськими а українськими військами напа- ^ 
ла на село Чернаву залога польського панцирного поїзду ч. З 
грабували українських селян, при чім замордувала Марію Ва- 
сю 58 літ, 74арію Тропак 56 літ, а Катерину Фарійон ЗО літ, яка 
лежала в хаті в пологах, прострілила. В тім самім селі замор- • 
дували польські жовнїри улани зі 6 полку, 13 марта 1919 р., 70 ; 
ЛІТНОГО старика Михайла Онишка а також спалили 12 госпо- ■ 
дарств, підложивши огонь і зрабували церков, забираючи .-^ 
церкви чаші і фелони. ^-' - ; ^: 

. ,. . - .. - . ■ , , . ^ 

В Дубові - Ямне ад Остра біля Коропця, розстріляли жов- 
ніри варшавського пробоєвого куріня селян Федя Твердохлі- ^ 
ба лїт 48, і Василя Ґрижака літ 27 і ранили хлопця літ 13, було \ 
се так як зізнае син убитого: — ' ] 

В неділю рано то є 15 червня, під наші хати підійшли лє- ; 
Гіонери, трох з них над яму і з словами "ходзьцє", "ходзьцє", ^ 
забрали нас з собою. Нас пустили наперед а як ми були тро- -і 
хи дальше від ями скричали "стуй" і почали нам стріляти в ' 
плечі. Мене ранили в ногу і я ще втїк в бурян, а батько і стрий ^] 
попадали. і 

Федь Твердохліб дістав в плечі і куля вийшла грудьми, а V 
Василь Ґрижак дістав в потилицю кулею "дум-дум", бо лице' ^ 
було цілком розстріскане а мозок вискочив на траву. Другі _' 
лєґіонери забрали від убитих гроші і чоботи. Оба убиті по- :- 
ховані в спільній могилі на городі. Від ями де хоронили ся пе- ? 
ред кулями, до місця убиття є 15 кроків. Причини розстріл> *і 
ніхто не знає. ■ о^ V :.: :^. :і 



■ж: 



Дня 14 червня 1919 р., коли'то Поляки утікали через село^^г^^.^ 
Черче, повіт Рогатин вивів господар Андрій Космин, літ 60 *""%-^я 
пасти коні. Польський жовнір підозріваючи його, що старець?*-." 'ї^ 
утікав на український бік, вистрілом кріса убив його. /. - --- ' '""^^ 

В Нагуєвичах, дрогобицького повіту, застрілили польські 
війська селянина Дудяка, без найменшої причини. ' : 

В Трускавци, дрогрбицького повіту, застрілив жовнір по- -••.! 

льський дня б липня дівчину, яка около.8-мої години вечером " * 

йшла за тютюном. :.,:-. , ;, , • ., ,- ! 

* * *- *• ■^' 

В ПоршОві, коло Наварії, львівського повіту, напали жов- **і 

ніри на Івана Коваля і хтіли зрабувати гроші. Коли він видер \ 

ся жовнірам з рук і почав втікати застрілили ного і зрабували ~^ 

гроші. ' ^ ■ ,: - ./ • - І. 

В червни 1919 р., розстріляли Поляки в Збаражі 21 -літного 
Лєона Фухса, гімназіяльного ученика без суду під замітом 
шпіонажі в користь Українців.^ . 

.•"'■■-♦■ ♦ * 

б червня 1919 р., арештували Поляки 1б-літного йосифа 
Брунета в Збаражи під закидом що сл>^ив Українцям, поби- 
ли його а перед полуднем без суду випровадили його за місто 

і там застрілили. 

* * * 

В Батятині, приловили польські війська українську па- 
трулю, після чого її провідника хорунжого Коссара побито і 
відставлено до Львова, де його польські лєґіоністи застрілили 

без доходження і суду.- 

* * * 

В Вазаринцях, повіт Збараж, польські жовніри кат>^али 
селянина Івана Тридля прикладами крісів, відтак закували в 
•іанцухи, били попід груди і полеві части, вкінци вивели з хати 
на дорогу і застрілили. (Свідки Павло Пєх, Марія Ґрех і Те- 
тяна Жила). 

• * ♦ * 

В Бакончицях, під Перемишлем, в таборі полонених так 
побили польські жовніри трьох полонених, що поломали їм 
ребра. Нещасливі жертви до двох днів померли серед стра- 



Ь^ .V гйі '^ Лі і^ ^::^е-«?^л-'^3г :^1^ V .ІА:;^<^ 










йї^ІЙ 







^^^р^ иЬійх"м}'к В "шпитали." ' (Свідок Романовськийі ученик УШ.'кля-- 
■ ^^^^-^си гїмназияльної із Радимна і Волинець з Перемишля)-*.'. 

:\"^''_;- ■ '--Л : ■;> *••:...'*• *'" . у-; . '• ;'У-' 
БілОголОвах, повіт Зборів, добили польські жовніри, 
ФІШШ'^Щ^^ обрабували' а відтак добили легко раненого українського са- 
І^ЖЙі^Я. нітета і раненого в крижі однорічного добровольця з Гуцуль- 
■ІЩ^^^Щ^У ської сотні. (Свідки Романна Пилипчуківна і Ольга Сілінсь- 
^^^^£:^і' ка, матуристки СС. Василиянок). - . 

• ■' • * * ■'..... 

В Бортятині, коло Судової Вишні польські жовніри на 



?с:^ 



і;й-!5Г-* 



гш5 



і^5і-:і • приказ поручника Абламовича витягнули силою господара 

"" ,. . *'5- ' ^ ' . Івана Хомяка з ями, до якої він скрив ся ізза страху перед поль- 

ч .V- \^:; ськими ватагами і застрілили його без доходжень, а його ха- 

.і-!^!" пХ'С.І: ту спалили. (Свідки Каська Луць, Кирило Репінський, Хомя- 

- -'': ."' кова). 

і;;;- \ - ^; .. Із наказу того самого поручника >'вязнили там польські 
■ і^. ' -■ жовніри українського жовніра, и;о вертав із французького 
':-::_ фронту і ночував у Петра Бурущука, відтак побили його а 

^ :-./.. іікінци розстріляли без доходжень. (Свідки Михайло Бушке- 

--' :-1-^ " вич і Владислав Святанок). . . " 

■'-'^ ' *"К У тім самім селі два польські лєґіоністи вбили без ніякої 
, -ч;,.-" 'причини господара Михайла Пайкала на його власнім подвірю. 

*!;"'■;--. (Свідок Параня Пайкало). 

.' . 1^ "V . Таксамо без ніякої причини вбили там три польські жов- 
• ніри Михайла Сидор в його власній хаті пострілами до ньоги 

із надвору через вікно, а відтак хату його спалили. Лишив 
він жінку і сїм малолітних сиріт. (Свідки Стефан Гнатів і Ми- 
хайло Гнатів). 
-= • В тому самому селї розстріляли польські жовніри також 

двох селян і чотири жінки за те, що знайшли у них полишені"' 
;., '. українськими військами маґазинки патронів до кріса. (Свідок 

, .*'..- Вальчак, учитель, в Ожомли). 

* * * 

В Бориславі, повіт Дрогобич, убито Поляками з невідомої 
причини Александра Журавля, урядника нафтового товари- 
ства "Галїція" і Олексу Куриша зі Східницї. (Свідок Василь 
Сухий, тепер в Ужгороді). 

* * * 

:; В Бушковицях, повіт Персмишль, застрілили польські жов- 




ніри підступно чотирох селян Українців, поставлених як варту '•\'^ 
при зелізницї в будці.^ ./;; ,V^V.Л^.• "■:-,••.•"':.: -.: ' ,^:. - '^.^^^■гіі 

*;■;. ■ * ■■ ._■•■-■ •.'■ '■■"■:■ ^-^^ 

В Випусках, повіт Перемишляни, обрабували і побили по- ' 

льські жовніри дня 16 червня 1919 р., українських полонених '.". 

так тяжко, що пять із них згинуло на місци. • ]^_ • 

, ♦ * * ~~ -, 

В Вільхівци, застрілили Поляки без доходжень пароха о, ' -^ 
Заторського і одного селянина та пять жінок і одного хлопця. 
(Свідок проф. Гриць Бобяк). 

* * * 

В Волощині, повіт Бібрка, польські жовніри побили під- 
час транспорту учителя Івана Казанського, завдаючи йому 7 
ран в голову, що він в коротцї в нас.іїдок сего помер. 

з!: * :^ 

В Водниках, повіт Бібрка, польський лєґіоніст викОлОв 
баґнетом очи селякинови Яськови Боднар. 

* * * 

В Ганусївцях, повіт Галич, застрілили польські жовніри 
двох українських селян. (Свідки о. Янкевич і війт). 

* * * 

В Гаях Вижних, повіт, Дрогобич, застрілили Поляки 23- 

лїтного хлопця. 

* « « 

В Грабовій, повіт Камінка Струмілоза, забили польські 
війська війта за се, що не міг доставити жаданої скількости 
підвод. 

4і 4< Ні 

В ГрималОві, держали Поляки отамана Українських Військ, 

Ляєра, на хлїбі і воді довший час а опісля дня 9 червня 1919 

І р., вбили його підчас транспортованя. Куля поцїлила неща- 

! сного з заду в карк. (Свідки Михайло Сосницький і Онуфрій 

Береза). - 

4> * * 

г 

В Добрівлянах, повіт Станіславів, застрілили польські жов- 
кіри в червни 1919 р., без приводу 13-лїтного Миколу Корнака, 
а священикови заборонили його похоронити. (Свідки Гриць 
Коржик, Катарнна коржик, о. Стрийський з Добрівлян). 

Крім сього побили там Антона Кіндратів, 57-лїтного го- 

"•—..■"_ ■■'**• 



•І.-^'^^^ "сподаізя, його сина 23-лїтного так, іцо вони в коротцї померли;; 
*^й?"Л а побита ними Анна Слюсар лежить смертельно хора.\,.- а"^ой'ч- 

■в .-їріТ5і;-і-^: '" ;-':;• ••"■ '•••і.' -'■■'• ' /. '■ "^.;' " , ■ •• у '--хм ■.,'■"•..• ^''7і".'. .■■»".- ' • ; •-' '-•г./ .'-^•- "'*' ■ " 

^^'ШШш ^ Довжневі, повіт Сокаль, убили польські жовніри забра-* 



[%у^*;1' НИХ в полон двох ранених українських жовнірів. :"г -;> ;гл.: ■■;■>■ 

|^із%^*Д^ VV::^ .>^;: ІІ;:.^" ■..-.',- '•■— •■■•^^..■' •■■ ". ■'-. . • •'■-■ " -^ :-'*''к.:. -' - ' :"^.!* -''■^'--"-^^ ' 

-..-.■^.. _...'... р Дрогобичи, вбили Поляки без слідства десятника укра 






» '' 



їнської армії Цусака, з Мражницї. (Свідок Дмитро Мезур)'.' ' 

-^^ в Долині, застрілили польські жовніри без доходжень 
дня 24 червня 1919 р., на приказ сотника Чапельського україн- 
ських полонених, а то: хорунжого Байдуняка, старших де- 
сятників Мазурика, і Мацевича, і стрільців Буднника і Пала- 
маря. Вони вивели нещасні жертви свого звірства в поле, за 
місто, уставили їх в ряд і повбивали одного за другим. (Сві- 
док Кирило Мельник). - . 

-. - Крім сего застріли там польські патрулї українських мі- 
щан, Йосифа Войдуника,' Володимира Мазуркевича, Миколу 

, Фреішина і Ілька Фреішина в лїсї Вукова. (Свідки Дубекський 

і війт ПереДМІСТЄ). : :. — 

* * - * ^ .' "■ " 

. •.■■;-.' ' ■ ' . ^ " - 

в Зарічу, повіт Вогородчаки, вивели польські жовніри до 
лТса і розстріляли без доходжень українського хорунжого. 
Трупа віднайшов і похоронив брат нещасної жертви. 

-- * * ♦ > . 

В Збаражи, знущали ся страшно польські жовніри над Ми- 
китою Івашкевичом, якому поломили руки, розбили голову, 
і помасакрували ціле тїло, відтак, дня 5 червня 1919 р., застрі- 
лили його тяжко покаліченого, а його батька обрабували за- 
бираючи 34,000 корон. (Свідки Павло Лесюк, Єлисавета Лс- 
сюк, Єрина Івашкевич). 

Крім того розстрілили Поляки на замку без доходжень на 
приказ майора Красїчанського з 39 полку піхоти, більшу скіль- 
кість полонених Українців і Жидів між иншими Яцка Балїна, 
Іцка Брунета, Льва Фукса, Осипа Брунета. (Свідки Войтіх 
Вєчорек, Вольф Брунет, Йосиф Валін, Мартин Гасєк, Самуель 

Фукс). - - ' 

- . ■ , * ■ ♦ . ♦ ' -., -: • 

^^ В Золочеві, розстрілили Поляки 14 українських полонени.х 




-1^, ..-■■и. -^- --.■-^. .--..-г....- 



.■і> ІГМІІШІ -і 




■■. ■■■* .. л^^ї^І 



-'■ %'- 



без" доходжеЩ): Застрілили також господара Петра Горча-. -*"*^?й 
ківського. (Свідок о. Михайло Пострігач).-'.-^; '"' ''^^ '* 

в Коломиї, застрілили Поляки стрілами з помешканя поль-'; ^.>; 
ського катехита ксьондза Клюса," дня 24 мая 1919 р., украТн- ;: ' ''і?! 
ського поручника Кульчицького, а крім сего вбили польські - *^ 
міліціянти того дня ще одного українського офіцира, одного 
шофера і 6 стрільців, які уступили спокійно з Коломиї, ева- 
куючи її для Румунів. Крім того зрабували Поляки одно авто 
наладоване ріжними провіянтами і обрабували магазини "Дні- 
про Союза", забираючи кілька вагонів цукру. Сотник Паліїв, 
поручник Микєтюк і четар Кардаш бачили, як польський свя- 
щеник (катихит) Клюс стріляв на Українців і заохочував не- 
долітків, щоби також стріляли. 

* * ■ * 

Коло Калуша, в однім селї забирали (як зізнала Теофіля 
Аннель, сестриця Червоного Хреста), польсьіа лєґіоністи од- 
ній селянці корову. Коли бідна селянка ставила опір тому 
рабункови, застрілили її та не пощадили і її дрібних дітий, 

вбиваючи їх прикладами крісів, - 

* * * 

В Кільчицях, повіт Самбір, порубали польські жовніри З 

жінки і ще живі закопали в землю. • і 

* * * 

В Коблянській Воли, повіт Старий Самбір, позганяли по- 
льські лєґіоністи дня 19 червня 1919 р., людий до хат, а відтак 
підпалили село з усїх сторін. Самі поуставлювали ся по ву- 
.хицях і кождого, що втікав перед огнем пожежі стріляли, в 
такий спосіб убили 13 осіб в тім числі богато жінок і дїтий. 

Згоріло тоді 17 хат до тла. (Свідок Дмитро Цюхрак). 

« » ♦ 

В Квасениці, повіт Добромиль, стрілив польський вахмай- 
стер жандармерії, Кита, без причини нарочно до українського 
селянина Івана Мацєя, поцілив його в голову, а опісля добив 
його прикладом кріса, кажучи: — "Хцял мєць Україне, бендзе 
йон мял на другім свєце". (Свідки Петро Мацєй, тепер в 

Ужгороді). 

* * * 

В Керници, вивели на приказ команданта польські жовні- 
ри українського полоненого хорунжого, з хати лише тому, що 






і..' -■'"■ і' '- ■-.- >■ ■ 






ш^ 




^> 



--1 



^^ ВІН як Жид служив в українськім війську, окружили його і Пр6-.:--1 
■'-^^" били вісьмома баґнетамиГ~ (Свідок Михайло Теркавськйй,:- ;; 
стрілець). :>^^г:.;^:і:-.- >;^-І?>-^Ш-й^^^^^\?^05^^^^^і^ 

■;г В Княжнім Мості, повіт Судова Вишня, розстрілили поль: ■. 
ські лєґіоністи на приказ польського поручника Абламовича^ 
зелізничника, Костя Берцевого, та господарів Івана Хамяна 
Пайтала і 4 полонених Українців.'': • -5 •..:' ' . '■ ' 

'В тім самім селї вбили також польські жовніри в часі 
ескорти: — а). Стефана Тиндика, і його жену Настю; б), 
якийсь польський жовнір убив в хаті Миколу Степаняка і На- 
стю Бень двома вистрілами кріса; в). Марію Помірно, вагітну 
40-лїтну жінку так побили польські жовніри, що її тіло кусни- 
ками відпадало, вона до 5 днів померла. . ' • 

* * *■■',■•;■-■ 

В Краснім, повіт Золочів, в часі транспорту полонених 
кинув польський жовнір до вагону з полоненими ручку гра- 
нату, яка експльодувала і трох полонених вбила а пятьох ра- 
нила. _■■.■■'.':" "^-^ _ • . - ■ 

:. В Корнях, повіт Рава Руська, коли польські жовніри па- 
лили село, а одна жінка з дитиною на руках просила, щоби її : 
хати не палили, польський жовнір убив її дитину ударом при- 
кладу кріса, а її саму зранив багнетом. (Свідок Брасько, над-, 

стражник фінансовий). -: 

-^ * * * • 

В Кошляках, повіт Збараж, застрілили Поляки Миколу 
Кресоватого, дня 7 червня, 1919 року, а його батька обра- 

бували. (Свідки Данило Мартинюк і Ілько Тишко). 

* * * 

В Кульпаркові, повіт Львів, убили польські лєґіоністи під- 
час транспорту чотирох українських полонених. (Свідком же- 

на лїкаря Др. Ґольдберга). " . . _ .. 

* * * 

В Лабю, повіт Бібрка, повісили Поляки без доходжень 
Українку, вдову, матір 7 дітнй і- дяка за се, що десь там знай- 
дено один кріс. 

* * . * 

В Лапшииі, повіт Бережани, застрілили Поляки священи- 
ка о. Заторського, 4 селян і Жида. (Свідок Яким Галиняк, 
учитель в Смріганцях). -. -і.-. . . ~. т. .: _ 



в Люблинци Новім, замордували польські жовніри дня 20^5 
падолиста 1918 р., безоружного українського десятника', Юрка. '^Щ 
Шеремету, завдаючи йому багнетом сім ран. Сестру умираюг' - Сзі 

чого присилували ті жовніри по СеЛЇі голосити, ІДО з КОЖДИМ Г'^'?! 

так стане ся, кому захочеть ся України. (Свідок Василь Су 

динець).;:.^^■::даV;;^^.::■V^•-;.•^^^ ■*^;-: '- _—;,,:-"■ --л ^^. 



В Любачові, застрілили Поляки без доходжень і причини 
7 українських полонених/ ;'Г / 
.-..І- ■ ..■^..'^■/ '•>'/''- . * '-^ '*'~-^*' .♦ ■ - . '~ ■' 

В Львові, випроваджували польські війська з касарні по- 
лонених Українців одного по другім, ставляли під мур і роз- 
стрілювали. В той спосіб згинув Стефан Негребецький, уче- 
ник VII. кл. гімназії в Перемишлї, син радника суду, і богато 
инших. Свідок Олена Негребецька в Перемишлі. Свідки Ро- 
манна Пилипчуківна і Сілінська, семинаристки, бачили як по- 
льські жовніри добили полоненого українського санітета, а 
свідок Петро Тесляк, стрілець, бачив, як польський жовнір 
убив багнетом раненого українського офіцира, який не міг 
утікати, пробиваючи йому трічи грудь. При внладовуваню 
полонених із вагонів, приступило двох польських жовнірів до 
хорунжого Коссара, взяли його за руки, а третин змірив крі- 
сом голову і вбив Коссара на місци. (Свідок Іван Гринкевич, 
стрілець). "^ ;. ' 

7 * * * * 

в сїчни 1919 р., засудив польський полевий суд у Львові за 
майбутнє шпігунство, академика Михайла Фолиса, (сина бл. 
п. о. Йосифа Фолиса, парляментарного посла) і ремісника 
Єремійчука на кару смерти через розстріленнє. Кару вико- 
нано. " / -■ ■ . і ■; - ■ ' 

*■,♦■■■-♦ 

В Млинках Сивкових, (коло Модрича), повіт Дрогобич, 
убили польські лєґіоністи селянина Михайла Лєха і його же- 
ну, — по зрабованю передше їх хати. Вбійства доконали и 
той спосіб, що замкнули нешасні жертви нарочно в хаті і че- 
рез вікно вкинули Гранат. Зробили се вони тому, що мимо 
переведеної ревізії не знайшли в їх хатї селянина Павлишака, 
' г за яким шукали, а який після фальшивих доносів мав в їх хаті 



•>» 







Т^!^ переховувати ся.' (Свідки Михайло Лєх, Василь Вата Михай-'- V'- 
р^^^; ло Стецик 1 судові акти).- • •. ' - V-' ^Л^'"^^*ц.Л^Ь.^^^^^ і 

^■^'і. -:" В Маркові, застрілили польські лєґіоністи 70-лїтного вій-' 
І.^§ ' та Григорія Врубльовського без доходжень, (Свідок Гриць 

рг:* Колісник).'. ■ ' ^^'і:^..-^і'':..:-..1' ' -ІС- 



'^р^^- ■ ;■' ■ ■'. '- '•■-■ ■■'■■-.' 

З >:. . ;■' В Милятині, повіт Камінка, добили польські жовніри ле- 

"£ • гко В руку раненого полоненого санітета Михайла Колодку. 

(Свідок Василь Судинин, тепер в Ужгороді). .^ ; 

* # * 

В Наконечнім, повіт Яворів, спалили Поляки живцем пять 
осіб замкнувши їх нарочно в стодолї, а Степан Хархалїс вира- 
тував ся від смерти лише викупом 1,000 корон. /; . 

* * * -'.""' 

В Нагуєвичах, повіт Самбір, зібрали польські лєґіоністи 
українських дітий з цілого села, за:.!кнули їх до деревляної 
дзвіниці, обложили дзвіницю соломою і підпалили. Зі сере- 
дини роздавав ся плач і розп>^лнві крики паленої живцем ді- 
твори. Деяким удало ся вират}^ати ся з полуміни і почали 
втікати. За втікачами пораненими огнем дітьми стріляли по- Ії 
льські лєґіоністи з крісів і так застрілили двоє дітий. Решта Ц 
смертельно попарена. (Свідки Михайло Стецик, Василь Вата ^| 
. і Михайло Флюнт). -;1 

В тім самім селі побили польські лєґіоністи господара з >' 
5!сеницї, Головку, та коли він вирвав ся,£Ід них і почав втікати, V 

стрілили за ним і вбили на місци. - ^ ^1 

* * * <^ ^ 

В Нижневі, повіт Товмач, застрілили польські війська без \ 

причини і без переслухання 12 селян українських господарів. | 

(Свідки, війт з Нижнева, о. Скоробогатий і тамошні селяне). і 

В Осталовичах, повіт Перемишляни, забили Поляки 23- *^' 

літного Івана Гураля з Коренич, 30-лїтного Михайла Врецьо- :; 

ну, з Винник, 45-лїтного Ілька Трембача зі Скалата, і якогось' ^1 

грабаря з Дусанова, який саме копав гріб для Н. Сумера з Ко- "'; 

ролич. їм всїм веліли польські лєґіоністи положити ся на ' "І 

землю та без причини і без ніяких доходжень повбивали їх .,1 

стрілами виміреними в голову. Стало ся се в останніх днях >! 

місяця червня 1919 р. ; ^/^ 

■. "■— ■ї^Ч- - Г: 

' І " іі г - г - "Іі І '.1 , • " і ".•'!'^'''— ~ "-"" 1"' _^Сї1_"" •• 



Коло Олїєва,'" добили польські жовніри трьох ранених '^; ^^^. 
українських стрільців дня 22 липня 1919 р., пострілами в груди.Ф \':5?** 
(Свідок Микола Фік). -•;.;; г с^'--<:іі^ =^- - '- *' ,'"•'■;;' ••'-1>"1 -І^А-"^ 






в Перемишлі, замордував польський сержант жандарме-^74--< ^\5 
рії Броніслав Стойовскі полоненого українського поручника,- •'':■' ,*-^і 
Семена Шкреметка в часі експортовання його до полевого су---.^.*-^^ 
ду.. Секція виказала рану завдану пострілом з близька з заду_л ''^^ 
в хребет. (Свідок Др. Яремкевич, Др. Фільц Вітошиньська), .;-'*•- -^/ГІ 
^ В таборі інтернованих в Перемишлі били польські жовні- ' ■.'.^х 
ри одного українського полоненого так, що його замучили на 
смерть. Стало ся се в липни 1919 р. .. - 

., -^ *» * ' * . . 

Б Пікуличах, повіт Перемишль, убили дня 10 липня 1919 р., 
польські .жовніри українських полонених четара Сїталевича, --■ 
Малмаю і закордонця невідохмого назвиска без доходжень за 
се, що відважили ся піти в депутації до команданта з жалобою 
за лихий харч. , ' •: * 

Пізнійше убили там також Поляки 10 полонених (8 закор- . 
донцїв і 2 Галичан) без причини і доходжень. 

^ ф 4е ,•* 

В Побережу, повіт Станіславів, замордували польські жов- 
ніри господарів Івана Біляна і Стаха Матія в той бестіяльський 
спосіб, що розпороли їм живіт і видерли кишки. (Свідки Пе- 
тро Мацьків, Остап Лончишин, Паранька Білян). 

* * * 

В Побережнівцї, повіт Перемишляни, забили польські жов- 
ніри - Познанчики, дня 28 червня 1919 р., без причини і дохо- 
джень Стаха Колоса, Бенедикта Типировича, Лайзара Бавмва-"" 
льда, Фішля Бавмзальда, Олексу Марича, з Білки і Віктора 
Лицишина. . ■• - - . . 

* 4с * 

В Поручині, повіт Бережани, велїла Полька, Ванда Білін- 
ська вбити свого 1б-лїтного слугу Українця. Знайдено його 
коло села Дрищів, з проколеною багнетами головою і грудь- 
ми і з поломаними руками. (Свідок Яким Галиняк із Стрига- 

кець). 

. ♦ ♦ * 

В Раві Руській, побили польські лєґіоністи в судовім бу- 



•^^^!л- ТОГО відвезено ДО шпиталя." (Свідки Др. Кунцїв, п. Оборська, 

- 'пЧуг/ї^ *■■ -• 'Г... .^,«,. Л-іч^^ ,..^^,« : „„ \ -' -• " і - > , ~ .•. -">'-:^ -- ■•• 



;Т:^ ' інж. Тирпилюк, його жена 









В Радиничах, повіт Мостиска, які польські лєґіоністи під- 
палили, стріляли вони до втікаючих з пожежі селян так, що 
вбили 8 осіб, переважно жінки і дітий, а богато поранили. (Сві- 
док о. Ясеницький, парох з Радинич, який подасть імена вби- 
тих). - ■•.' ■-.■.,-•; ^ .-.■-•■■, ■:;. -:-•■"■ ■^.- 

Польська полева жандармерія так побила там 16-лїтного 
Василя Возняка, що він як інтернований лежав смертельно хо- 
рий в шпитали в Вадовичах і мабуть вмер. 

Крім сего побито там ще двох парубків так, що один з них 
помер в коротцї, а другий бореть ся зі смертю. 

Додати треба, що командант жандармерії видав там при- 
каз своїм підвластним, ломати кости кождому, кого арешту- 
ють. 

* * * 

В рогатині, приарештували польські жандарми о. Павла 
Кудрнка, водили його з місця на місце, грозили розстрілом, 

так, що він з переляку згинув на серцевий удар. 

* ■ * * 

В Рипнисках, повіт Перемишляни, здерли польські лєґіоні- 
сти дня 26 червня 1919 р., із українських полонених одіж і на- 
гих немилосерно били, так, що пятьох із них згинуло на місци. 
(Свідок Петро Гавриш, десятник 1 кур. 2 сотні). 

* * * 

Польські звірства в селі Лани, повіт Бібріш. — Дня 25 мая 
1919 р., розстрілено 65-лїтну жінку Олену Федишин, за се, що 
в її домі найдено гвер, без нїякого протоколу, на розказ поруч- 
ника. - ^ 

Того самого дня забрано їлію Бобечко, громадського пи- 
саря і відставлено до Стрілиськ де 26 мая, 1919 р., там кого за- 
стрілено. (Свідок Марія ЛитБкк зі Стрілиськ). 

Того самого дня застрілено чоловіка, якиЛ вертав з москов- 
ської неволі. Листи родинні, які при ньому найдено виказують, 
що був він Українець зі Знесіния коло Львова. 

Се виконала боєва армія. 

В кілька днів пізніще коли повстала жандармерія і етапна 
команда в Бібрці, думалось, що буде спокій та лад, а воно по- 
казалось инакше, бо з 27 на 28 червня Михайло Герус, ліовнір 






.%. 



•--'■ *•. :-■:- '.•■^'^■^■^ ■■^■■^'.•гк: -Г^^'.^- -^Х^у" -'-■'■■''. ■•'•■-Г-ч '■»■■';■•*■■,- -..-.-•• ■ Л^-: ■': '^'- Н',^&' 



> ! Щ А> -, І '< І И Ці Ііі ! »■ І 



з постерунку жандармерії з Бібрки приналежний догромадив 
Ланів, хотячи пімстити ся на Українцях зачав в ночі стріляти-^г^ 
на переходячих жовнірів з постерунку Соколівка, де тим ви-чЦ' 
кликав підозріння, наче'б то стріляло українське населення. З ~^'Р 
тої причини заалярмовано етапну команду де зі світом дня ^г; 
впали на село польські жовніри і переводили ревізію за збру- ^і 
ЄЮ. По точній ревізії, коли не знайдено ні одного кріса ні па- ;- 
трона, так почали забирати що попало. . . ^ ^;- 

В Вурка Мілета, забрали 60 корон, • ' '. ' ~);^ 

В Романа Монастирського, взяли сира 15 кґ. і два коци, - 
які не були військові а належали до української учительки Ми- 
хайлинн Палажій. 

В два дни пізніще в того самого взяли дві копицї сухої ко- 
нюшини, 25 кґ. вівса, 25 кґ. ячменю, З курки, копу яєць, 

В Марії Контпік, взяли коня, корову, виплакала 200 корон, ' 
2 курки, 1 копу яєць. 

В йосифа Гарчаківського, взяли коня, ялівку, 25 кґ. си- 
ра, 2 кґ. масла, 2 копи яєць. 

В Онуфрого Паліводи, забрали 100 корон, 5 курий, З кґ. 
масла, З кґ. сира. — 

В Евдокії Головка, взяли коня, 500 кґ. соломи, 2 вози сіна, 
а сина її побито та інтерновано. 

Марію Серкиз, 65-лїтну, та 60-лїтну Ірину Г>Ткіенчук, інтер- 
новано за се, що мала сказати до тамтої: дивіть як Поляки вті- 
кають, то за сі слова відпокутували по 2 місяці у Львові в Бри- 
ґідках. (А треба знати, що обі сі жінки неграмотні), * 

На розказ дідича Генрика Чайковського, Етапна Каманда 
і'рештувала Филимона Фариника, Максима Кобрика, Івана Па- 
ливоду і Прокопа Біленького, за те, що були членами рільної 
І-'омісії. Однак по двох днях зістали випущені з арешту. 

В арешті знято з них білля так, що вернули домів тільки 
в убранях, а випущені зістали за викупном грошевим. 

Заки спіймано Прокопа Біленького, бо він вкривав ся, то 
жінку його за се, що вона не сказала, де є муж так збито, щ^/ 
пролежала цїлий місяць хора в ліжку і не було найменшої .на- 
дії на і1 подужання. . . 






Село Романів, повіт Бібрка. — Коли Поляки вступили в 
село, домагали ся від людий гроший і забрали від них кіль- 
канайцять тисяч. Іван Дикий, дав лише 600 корон, тоді пхнув 
його польський жовнір багнетом в груди так, що Іван Дикий 



. ^у^^];^, з ІМЛІ в; а коли прийшов до притомности на жадання^ жовніра '-.^ 

І^ЙЙЙ зложив ще 700 корон. Дня 7 липня почали польські жовніри '** 
.¥^^^.' переводити велику реквізицію, забираючи населенню крім річий 
^: 5Ь^' військових також цивільні, які були власністю людий.. і так 

^^СІІ'Д. 'забрали тонкі цивільні сорочки, цивільні коци, при тім брали ^І 

л^^рІіІ^ сир, яйця, солонину, кури, гуси і т. и., не даючи за се ніяких ;- 

щЩ^,.' гроший. При тім побивано людий в страшний спосіб. Каську ,< : 

і*№-7' Михайлу Зуб з Прибилів і Каську Гриновець дня 16 липня, би- ;"; 

.'.„' -/^ то при реквізіції в так звірський спосіб, що нещасні під уда- '^ 

■'і^'У^ рами польських жовнірів мліли, відтак відливано їх водою і | 
знова бито. Того дня бито людий та знущано ся над ними, 
так, що перелякані втікали в поля, лишаючи всьо своє добро. 

Бито 15 людий палицями і чим попало." Михайло Лемішов- ^і 

.,' ський і досі носить знаки з побоїв і досі не може нічого роби- І 

. ^ ти. Бито без милосердія вагітні жінки, які мали синів при д 

українськім війську. Богато жінок з переляку хорує. Миколі "^ 

Підгірному забрано коні з возом наладовавши віз його до- | 

бром на шкоду 20,000 корон. Дня 28 липня, прийшли знова ї 

рабувати того самого ґазду, а коли сей просив ся, звалили йо- § 

го на землю і били знова. Коли сей просив ся і кликав о по- % 

міч, замкнули йому уста, щоби не кричав і знова катували. Все "| 

те робив "геройський" Відділ Етаповий з Бібрки. Сенька >/ 

Сапана прострілили, коли сей зі страху втікав, потім відвезено | 

його до шпиталя: Згаданий не служив при українськім вій- | 

ську. Коли знова 74-лїтний Іван Козик втікав в ліс, не чуючи ( 

зі старости зазиву "стуй" прострілили його в руку і він тепер > 

яко зарібник лишив ся без кусника хліба. ^ 

Все те лиш слабі згадки з тих мук, які пережило населен- 
гя села Романова, бо годі все те списати, що в нас діялось. — 
Всі ті факти потверджує ціла громада. (Ф. Гаврин, Микола 

Підвіриий, Михайло Гриновець). ;-3 

в Сілци, повіт Самбір,"Тіомер господар Ілько Базюк, в на- 4 
слїдок побиття польськими лєґіоііістами 

* * ♦ їі 

в Селисках, повіт Перемишль, убили польські жовніри Д 

шестилітного хлопця Стефана Гавдю. | 

Польські жовніри напали на двох українських офіцирів, | 

Вія і Фільца, що спали в селянській хаті і хоч не мали при собі , 

оружія піддали 'ся з проханнем дарувати їм життя. Польські .^ 
жовніри застрілили їх бровнінґами. Один із них Фільц, мав 



щ 

0- як виказала секція 5 куль в спині (карку), (свідки Др. Ярем{ -^^^^'^ 
Г кевич, Др. Фільц Вітошинська, в Перемишлі). ^^^^^..'^^•:,•:^V^^^^-і^ 
;' ^ Арештовано дня 17 липня 1919 р., господара Івана Тимца----:;" -^г^ 

на польські жандарми так його катували на постерунку поль-' -гГЙ'^ 
ґ ської жандармеріїї, що він по-двох днях помер в шпитали в Пе-"^ ^.^^^^і 

[■ реМИШЛИ. . ,■,/' :^^: .-'Г'^:- ;'"~'^';1'^-^' ^-Г-'^^^ :..-"■; ■■^.. ■ ТА '.-? 'V .•! ' -^ 

і ."'".;:-■•?••■; -,;' :";:■;1^■. ^ ' *^-''': '*:■'/■..' ~.*'-^/-:' .:•'':>' '- ^ ^^і' *^ї:іУ-^ "''.:' -^^^ 

- В Слобідщ Лісній, повіт Коломия, вимордували польські •" ,':-т^ 

1 ^ жовніри з дивізії генерала Шеліговського в червни 1919 р., око- /. їі^ 

ло 28 українських і жидібсіьких роДин, а в рільничій школі вбиг ,' * -''З 

І ли 4 учеників, академиків, Ротенберґа, Баля, Прессера і Зло- . ::".^ 

• човера, що ствердила міжнародна комісія. '^ 

В Сокали, застрілили польські війська, як лише увійшли . "^:1 

до міста без доходжень 70-лїтного міщанина Демчука, в його _ ' .^ 

городі та крім його єще двох селян і організатора повіту Дра- '^ 

гана. (Свідок Іван Іванець зі Львова). ^ , ::\: 



В Солотвині, замордували польські жовніри в бестіяль- 
ськи спосіб в лїсї коло села Прислона і Сливок конвойованого ''} 

хорунжого Дутчишина, а родичам його жандар.м Міхальський 
не позволив навіть похоронити трупа. . 

В Станіславові, витягали польські лєгіоністи хорих із шпи- 
талів і били. Поляк вихрист Вайн, і Полька Брикчинська за- 
стрілили там також двома стрілами з рево.^ьверів одного укра- 
їнського вахмайстра. (Свідки Гречух, син залізкичого уря- 
дника і Карло Курд, механік з Відня). 

♦ * * ' . ■ . 

В С. іию, збили польські лєґіоністи також українського 
поручника Йосифа Вінклєра і ледви живого привели до Ста- .-, 
ніславова, де його розстріляли. . - ' ^', 

* * * - 

В Стриганцїіх, розстрілили польські війська без Тіоходжень 
чотирьох українських селян і Жида, та забили 1б-літного слу- 
гу учительки в Поручині. (Свідок Ян Галиняк). . ...-;- 







в чоло і слину без дТ^одж^нь пГ"' *°^"'>« Л«°'Й--стпі;ами1 
. ломом Гр. Підтичерського гг ''°"'°'''° '""^Ря. Чушіка "^ 
,/ок<^ візії льокальноІх^>;Л5^'^°''.Ф'«ТРР ^^т^г^\ 
ї Радників громадськиї п ""- '- "''««>;?:^гі¥.:'-: , ^° і 

чика, витягли польськГ"^гіон1с:'^ Дзюбака і біГекс; Журяв '* 

■-0 хати, забрали худобуТГ "" "" "™ ^Р^бували вс ' ^ /п | 
Обдерли з одїжи, бі^'^'^Т" ''°""'У ««^««али м д^ "°: 
Ренького батька 'і загрознли "ГГ- "°^"^" ^^-^о* йо*'^,, .• 
^^^ -^ь заподій ^ТС^ГхГ "" "^ ^--'^ І 

"и. Відтак рани понатирали сілл„ т/ ^^^""^ "Ритомво- І 
страшних мук згинув. (сІідок ьГ^а^^І^ Дз>обак серед | 

В Терпилівці, повіт Збапяй-,, * ^ ■'' 4 

«ня 1919 р., господаря Семена ' яГ"-™™ "°-™'"' ^я 8 чер-' ^^і' 

РеДтимзнуи.аннях„а^им.""свїГякТЬ"° "Р^^"'» "' ^ 

«^ьше*^"^ м^'^ ФадіГ^'™. "°^^^ькі легіоністи І 
(Свідок Кашубінська). """' '^Р^'" ' Андрія Федишияа І 

^ ^ * * З^^ииї^а пмназп Власевича. ^ 



".лькох селян, між тим І4-;;^Р^;^Поляки без причняи^Ц: 
- « , ."''^ """"а Власевича. ж 

-Р- в ЖИВІТ дня . ,,, ^ --- ЙГ ^--^Іі 



(Свідок Михайло Го- -^ 






^г 



'^.^^^і:ф^;^'^^<^<?^^М 



>^>^^л 



г -^ами „,„, ""^ "Рі-^^я між „,'?!''"'«' лютого іоїй І'-' Г/ Г- іЬіі 



IV 



^ ^^атерину Фаріон То - ''^^ ^^ -^^т Ш^^ Х^'"'''^ ^^«^^ по-"-- 

ькж^_«о,,,.р/ И« в ._^аа «Ревязу^анГоїГГ'""'"''' "^ ^ 
''^в утікати зі звя,=., ' •'о будуть гт„і '"«пнув поль. 

а« в жи,о і ' '"ЇЇ«««и очима, а ^лГ п*^ ''^"' "«Щаснид по ' 
'^•^ ДО його батьі"'" ''°^°' - ^«0 п^^ІГ''" ""^^-'и за н7« " 

•^" '• ^-ка без дГод^еГГ"^- "^оГ-Гі ^"'■^''' " ■ 
А^ень 1 суду^ два латрони вби- 

, ^ ^идлівцях і р^. * * * 

•гонених. ^^^ -'^>'^бу вартовнка лпТ п '"' ^^ 

^РИ польських 110- 
К \ч * * . 






.V' 






•"■'"' йому ла2 '•''^'«^^ь в українській Г'-^^™""^" ^а се. 

«-« ™--иГа'^^°т:::^:г^^^^^^ «іл.* 

ижневи розстрілили його "•'""'= "^я 










в Щавнім, повіт Турка, убили польські лєґіоністй двох ^ 

українських жандармів, Курку і Лютра, а в Команти трьох укра- ^ 

їнських жандармів, Щуровського, Фуштея і Федя Чуру. Того 4 

останнього, коли вже конав, топтали ще обцасами по лици і ці- 2 

лім тїлї. Відтак обрабували село.^ . ' • л /'_-.->"- "^ 

■■ ' .>-•■- ■ ■ ■ ••.■ .... .^ 



* 4> * 



•IV' 



В ЄзупОли, повіт Станіславів, повісили польські війська ""-■ 
без доходжень 16-ть українських селян. . * --. ' :.;,, . ' і 



* , * « 



В Ярославі, розстріляли польські війська на поиказ пору- 'і 

чника Абламовича без доходжень українського хорунжого, | 

Щирбу Івана, і двох ранених українських жовнірів. (Свідки "| 

Данило Павлюк). _ ' І 

* * * • . - ■ ^ ■ * 






В Нисмичи, повіт Сокаль, убили польські жовніри в хаті 

раненого стрільця, Демчука, і господаря Левка Бесика, 70-лї- р 

тного, Каську Тивонюк і Павла Пиріг, якому передше виколо- .* 

ли очі. Крім сього -мучили й били Поляки Тимка Седеника .!1 

і инших. (Свідки Анна Федина, Анастазія Федика, Пеляґія Ми- ^ 

хальчук, Теодор Грега, Александра Пиріг, Семен Ващук, Текля ї 

Стасюк, Юрій Король і Павло Антощук). гї 

Коло Добромила, окружила польська кавалерія 18 поло- /І 
нених українських стрільців, дала сальву й вбила 15 із них,- а І 
одного зранила. (Свідок Йосиф Бронський). ^^ 

♦ * * ч. .:4^ 

В Посаді Горішній, повіт Старий Самбір, зловили польські .і;! 
жовніри 17-лїтного хлопця, Юрка Теребаха в лїсї обтяли йому 
піс, вуха, і язик, викололи очі й оскальпували здираючи йому .:С? 
шкіру з волосєм із голови. Серед страшних мук хлопець по-; ^ 
мер. (Свідок О. Добрянаський). Тіло його лежало через три ^ 
дни так обезображене в трупарни. ■;^- 

Крім сього застрілили в тім самім селі польські війська,;^ 
мійського поліціянта, Лесика, без причини. Оставав він в мі-^^ 
сті, бо не хотїв лишати самої старенької матери. 





ФАКТА МОРДІВ ТЕРОРУ І НАДУЖИТЯ В СТАНІСЛАВІВЩИНІ 'ЩУШ 

,; " Мордовання людий через польські війська. ^^ ••'^%V -^-<^> 
Гриця Соловія замешкалого в Кнігинині місті, повіт Ста- .,'*-._ /Г\^^. 
кіславів ул. церковна ч. 6 у Палагни Бігі^н, забрали полв. ж^іі-^-^'-' ^'^Щ 
дарми дня 16 червня 1919 р., о год., 12 в ночи, опісля вивели над/ У-'^'і'і^! 
Бистрицю, де його били катували, вкінци казали влізти на ба- ^^ ': . У'-ііі 
риєру мосту і так його розстріляли. Трупа який впав до води, ' V ^[у:^\ 
виловив грабар в Угорннках і там ного поховав. Чоботи з ньо- V' ^'лФ' 
го носить польський мілїціянт в Станіславові Лєлїґдович. (Сві- " ' >"?' 
дки Палагна Бігун, Юрко Ясїнський, Гаврило Гаврилшина, за- . ;;• 

мешкані в Кнїгининї місті). •, .'-.^Гі 

* * * -і-і''^ 
Хорунжого Українського Війська, Дутчина з Солотвини, за- *. .1-^ 

арештовав в Солотвині командант жандармерії Міханськии ' <. 

і під позором відставлення ного до Команди польських військ ' С 

ривів його до лїса, на дорозї до Прислупа, повіт Калуш, і там - ч 

замордував. Трупа найшли родичі в тім лїсї і пізнали. -;■' 

* * * ' ' . '-'■/' 
Де лише прийшо польське військо забирало зісобою . " / 

худобу, збіже, навіть дріб, одежу та гроші. Для при- , ^ 

,уіру наводить ся села Колодіївка, Підпечари, Вихторів, Кре- "; 

хівцї, Радча, повіт Станіславів, особливо визначила ся в тім 
рабованю. четверта дивізия ґен. Алєксандровича. 

Бито немилосердно селян, старців а навіть малї дїти, та 
се було так нелюдське, що биті млїли під ударами, по чім від- 
ливано їх і дальше бито. Ломано на них дубові коли, мотло- 
шено ногами, уста набивано болотом — для приміру наводить 

ся: — . - 

* * ♦ 

Село ПійлО, повіт Калуш, де збили польські війська 28 
селян до крови. (Посьвідчить зверхність громади в Пійлї). 

* * * • 

В Викторовї, повіт Станіславів, в червни б. р. побили поль- 
ські жовніри дяка Салиґу, рабуючи в його домі, в такий спо- ^ -^ 
сіб. що той^зімлїв, перележав відтак кілька тижнів тяжко хо- '\ 
рий. (Свідок Салиґа дяк в Вихторові, і мешканці села). . ' 

* * * \ і^ ' 
В Хриплинї, повіт Станіславів, польські війська, за для ви-. -'Т:^ 



^ 






*.^ь 




мушення гроший від коршмара Кляра", поставили його під дім 
і зарядили розстрілеянє. Стріляли до него сліпими набоями, ' 
казавши йому перед тим викопати собі гріб, так що той під 
впливом страху збожеволів. Опісля його обрабували. ' (Свід- 
ки, родина Кляра в ХриплинІ, др. Зайнфелд і др. Гальперн в 

Стаїііславові). ' . - ■' ^''^ ]' '/^'^^>^1'^-^'''^- -^^ 
■-• ' ■■■^""- . ♦";■ *■• '*''??^-'^-^Т'^^' '-.-.- '\.'*''.-. 

Кароля Вінклєра, чехо словак2Г, офіцера }т<раІнських військ 
збито немилосердно і обрабовако і тойже сидить ще досі в 
поліційнім арешті в Станіславові між зброднярами. 

* * ♦ . , " ,.'*" 

В Гринівцї, повіт Богородчани, били польські війська не- 
милосердно людий без найменшої причини, як пр., господаря 
Петра Глоджана так били дубовим колом, що поломили на нім 
сей кіл, а він сам зістав калікою. (Свідок Петро Глоджан в 
Гринівцї повіт Богородчани). ' • у-,. --'1 ■ . 

* ♦ * '" '• . ' 

В Підпечерах, повіт Товмач, збили польські війська впрост 
в зьЕІрський спосіб Дмитра Бецена, склепаря місили ногами, 
в уста напхали болота і били так довго, що здавалось буцш 
він не:кивий. Лиш завдяки тому що не міг з омлікня рухатись 
і кати д^'ііали що не жие, остав він при житю. (Свідок Дміі- 
тро Бецен, мешканці села Підпечер). 



^ 



Навіть ЦІЛІ українські села, як пр., село Гаврилівку повіг І' 
Надвірна, підпалили польські війська за те, що селяни роз- ] 
броіли рабуючих безпощадно 4-рох жовнірів. Те саме мало "] 
місце в селі Рибно, повіт Станіславів, і в многих инших селах^^ 
станіславівського і товмацького повіту. ;| 

До чого посували ся глумлення і наруга над збідженим на- '■] 
селеннє, вказує найліпше се, що побіч жорстоких побоїв і ра*' ^ 
бунків, ще видавано обрабованим мнимі реквізиційні квіти .'і 
з ріжними обидами, пр., вдові ПарасІ Зубихмозий господ., в ' 
Підпечерах забрано єі посьлідну корову, а коли зажадала рекьі- І 
зиційного квіту дано єі квіт обидливого змісту, ЯК4ІЙ свідчить > 
ярко про "високу** культуру а який не надаєть ся до письмен- ,-; 
ного повторення. Квіт сей находить ся досі у Зубом'^^оІ Па- ''і 
ражкн. (Свідки Мешканці села Підпечари). . ^^^'. 

♦ * ' ^ .■••-- . - *: і 

Навіть в містах як в Станіславові не мали військові коман-^у! 




ди сорому' 1 забирали вози,' коні,' навіть' цивільні убра.яяіЩ^ф^^ 
жіночі черевики, меблі домашні, і т. п. Приватним "власникам ^;Й^^і^." 
без виставлення реквізиційних квітів, пр., забрано р., судово^'.- С^^^^^ 
му Дрогомирецькому, Романови Бучинському, Шепаровичам, /^(-Й^? 
п. Тисовський та дир. гімн. Сабатови, дають на всякі прохання'Г- С..^\і^ 
о зворот відповіди в такому роді: "Русїн сьвіня можна му Уі'^"^^1'^ 
забраць вціистко". (У Дир. Сабата, при забираню антично-!! -;/*?сІг' 
го бюрка). - .— ; : .,•;::, - ..,. .',.' -'^ -фс' • - ; .^:'-."^"^3^ 

Контрибуції без ніякої причини. Накладає ся на села кон- Л^>^' -.-: 

трибуції, як пр., на громаду Тустан, повіт Станіславів, нало- _'..^^-;' 

жено контрибуцію 20,000 корон за шкоду в млині п. Важного, • '^і-Т" 

яку зробили польські жовніри. (Доказ7 свідки Громадська '\'--- 

зверхність і жителі Тустанї). . ; Т 

Крім того страшного знущання над бідним населеннем * •: 

наступило сейчас з приходом польських військ на українську ;;-"' 

територію плянове нищеннє української інтелїґенції, і визнач- У 
пійших селян та міщан та безглядні масові інтерновання без - . . 

ніякої причини. З менших міст, місточок та сїл вивезено май- ._:; 

же всю українську інтелїґенцію навіть жінки. В більших мі- /:^_ 
стах здесятковано єї інтернованями арештом або конфінова- 

нями, або піддано під такі полїційні зарядження, що всяка _>/ 

лична свобода і який небудь контакт з иншими місцевостями ^ 

цілковито неможливі. Всї українські інституції позамикано • ' 
і забито все громадянське навіть просвітно - культурне жите. 

Безправно заряджено побір військовий всїх Поляків, У- 
країнцїв, Жидів і Нїмцїв, хоч Східна Галичина не признана для 
польської держави. (Доказ, Мобілізаційні плякати розлїплені 
по містах). 

Навіть урядникам українського походженя, приказано' " 
складати присягу на вірність польській державі. - - * 

Дари, які прислала Америка для помочи населенню роз- 
ділено так, що дуже сильно скривджено українське і жидівське 
населеннє. Приміром в Станіславові розділено лиш першу по- ~^ '' 
силку тих дарів між населеннє після національного ключа 1 то ., 

так несправедливо, що Полякам віддано половину, хоч їх є * ^ 
:'сдво 25%, а всї инші посилки віддано вже цїлковито до роз- . 
порядимости польському комітетови. Много инших звісних .""' 
фактів не можна докладнійше подати з причини цілковитої не :-" 
можливости комунікації. .; .~. / ... . , . _ -.. ч-:. 








<. .< 



! 



Т^^^їЖ^ " Золочівські події. ^-^ в четвер, дня 4 марта Т920 р., зайшла .ь 
-5і п'; ^ МІСТІ Золочені слідуюча подія: — -г. ';?*^: Х'-;^^Т"">і:с2^^^'^5 ' -- ^^ 

: На кілька день перед тим рознесла ся" тут чутка, що туге- ^ 
шного гр. кат. пароха о. д-ра Степана Юрика арештовано в Л 
Д і'^ Станіславові і що його мають відставити до Золочева.*"^- ,. ' І 
.■;'.;:: І дійсно в четвер, дня 4 марта 1920 р., рознесла ся летом, '-^ 
':".' блискавиці по місті вістка, що о. д-ра Юрика приставили до .^ 
; Золочена. Як оказало ся привезено його до Золочева десь в І 
ночі, а рано коло девятої години в асистенції кількох, чотирох. і; 
; ■[ чи навіть більше, жандармів, приведено його до міста і тут -1 
спроваджувано- його там і назад по головній вулиці, шо ви- .» 
^ кликало публичне збіговиско, а перед льокалем тутешньої ін 

формаційно дефензивної експозитури вичікувала вже зібрана 5 
маса польської інтелігенції, очевидно за порозумінням, бо і. ' 
найдальше положених вулиць прибігали чимскорше пані з ]- 
палками. По переслуханю арештованого в експозитурі, заря- І 
джено відпровадження його до судової вязниці на замку. Ско- ;. 
ро товпа побачила виходячого в асистенції жандармів арешто- > 
ваного в експозитурі, заряджено відпровадження його до су- ; 
дової вязниці на замку. Скоро товпа побачила виходячого ^ 
в асистенції жандармів арештоваонго о. д-ра Юрика, піднесла | 
страшний вереск, обкидаючи згірдливими словами і грозячи, І 
накликувала до самосуду. . . ' ■- ,ї 

В наслідок сего висунули ся неначе, а зглядко очевидно. ^^ 
приготовані особи і з принесеними вже з собою знарядами, \ 
почали провадженого бити по голові$ хотячи в сей спосіб за- ^ 
дати йому смертельні удари. , Той самосуд відбув ся так: — V 
* пані Дренгевічова, жінка віцепрезидента суду в Золочеві від- \ 
грожуючи ся і вимахуючи палкою ударила пошкодованого кі- > 
лька разів по голові, а відтак Марія Гупаловска, жінка Жиг- , 
монта в Золочеві (підвійте) ударила його 4 рази, мірячи в пу- 
льси по правій стороні голови, по чім пошкодованому пустила | 
ся кров. П. Галецкі, зять Пясецкого в Золочеві (підвійте), з д 
початку БІдгрожував ся,"!! відтак називаючи пошкодованого ^ 
шубравцем, лотром, ударив його палкою. П. Німчецка, жінка І" 
шевия, в Золочеві, вул Уейского, визивала згірдннми словами, ? 
підюджувала товпу, заохочуючи до бійки. П. Захарєсєвічова, .< 
рівнож подюджуючи товпу взивала до кидання каміння. А на- "^ 
віть жандарм польської річи посполитої, вже безпосередно . :V 
\ перед вступленням в браму арештів, вдарив арештовано- ^ 
. го боксером в лице, в наслїдок чого пошкодованого заляла^І 





Кров. Через цілий час проводження бійки і кидання камінів^;;;-?^*!/^^!?*!;: 
-і увивав ся розюшении і запінений,. неначе вожд розяреної '^ов-^^^^^'^Л , , 
ли Стемпєль, ґімназіяльний .професор в Золочеві, з піднесеною •'!г.У.<?*'' 
до гори палкою викрикував брукові лайки, бючи палкою і тим ^ <г^5Ї^,г 
самим заохочував товпу до ^амосуду. В наслідок сего пошко- •-'"^Г^^.'. 
'' дований о. д-р Юрик відніс тяжке уш^одження*тіла, а надто " *р^-^: 
його життя було наражене на страчення товпою і нині є в на-"" /Г'^ і' 

слідок віднесених ран небезпечно і смертельно ХОрИЙ. " .'/ \<і-^:'.. 

, - ,. * _ »■ * '. г;" ^ г... .,\.., ^^^■:^^:^.^^^ 

В Бабині, повіт Самбір, побили польські жовніри Федя ■ "' .""' 
Товарницького, опісля витягнули його на дорогу, піднесли йо- "^ '• 
го до гори ногами й в той спосіб далі збиткували ся над ним *'. 

у ЗБІрський спосіб, побиваючи ще прикладами крісів, так, шо . - ,; 
він бореть ся ЗІ смертю, у тому самому селї зігнали старшини - 
селян і хлопців до школи і там знущали ся над ними, били їх,- ■;• ' 
плювали ЇМ" в лице; з того села як також із самого Самбора ;_ - 
забрали 18 селян, як закладників. Не щадили навіть дітий. 
Напримір сина О. Петрика били без причини по лици.. ^^^ 

*..♦*■ і». ;■• 

В Бережанах, відбули ся дня 6 вересня, 1919 р,, за дозво- V 

лом Староства і в присутности комісаря як відпоручника Ста- 
I роства перші Збори Українського Горожанського Комітету. 

По Зборах арештовала полева жандармерія всіх присутних., *" 
(Три четверті присутних становили пані), повела їх чвірками - 
до команди жандармерії, там тримала всїх около З годин, а 
відтак видала їм карти з вироком, що вони є конфіновані. 

* * * - 

В Винниць повіт Львів, арештували Поляки місцевого па- 
роха О. Гірняка, звязали йому руки і ноги, кинули на віз і ви- 
везли до вязницї а опісля інтерн\'вали. Польські жовніри на- 
• силували там українські інтелігентні дівчата, хиба, що котра 
могла викупитись. Викуп виносив до 5,000 корон. 

* * * */ 
В Ганевичі, позвязували польські жовніри дітям руки ви- 
гнали на толоку й казали пасти ся (їсти траву), а відтак гнали 

до ріки як худобу до водопою. 

'■ ♦ , » * " 

В Грабишині, повіт Добромишль, засуджено війта на 150 ч 
. нагаїв, і в трьох тижнях засуд виконано. (Свідок о. Гоцький). 




^■-^■ 



*£*^"^^^ 



^вгіо!і^.7„?1^^"""»'' "°«'^ Турка І. ■ " 

■ "ора, якого п1н?„п """" ^'•'"«е нам є «я Т ""Р^""-^ мно- 

"» ранено таГи :::;:""^ ^ р^^^- -« '„г'^^г ■'''"""' ^^'"°- 

;--. а .акож СГр-С - о. С- ТГоГ 
^ Гаях Витниіг ^ - * « 

в Гринівцях, повіт Прп * * ' " 

_'"» «" •«.... п^^'ЕГГ' »«"•" "о~« .„„, 




^-.г^.^-г^-.с ^-^ 




^І^Г^ 



(іганді жандармерії, де польські офіцири хотіли її знасилувати. 
;^^& розпуцї рахуючи свою честь скочила вона через вікно з пер- 

"ЗЙпого поверха і зломила собі ногу. Коли вже тяжко потов- 
»,^^зена лежала на землі, то ще і тоді польські жандарми били її 
Т^^а. кричали: "Вставай шельмо, тераз маш Україне"! Вкінці 
^^^итягнено її знова до будинку жандармерії. (Свідки Іван Ва- 

^йаі'Стефан Хомяк, та вона сама). " , -^ 

і^дйс-:^;- * ♦ * 

'^ч'-В Жабчу Мурованім, гнали польські жовніри о. Гудика, 
^та. богато селян до Белза, як худобу і по дорозї так били, що 
г:^^^ Гудик, скатований з' великою раною на голові приб>'в до 
^*^Белза. (Свідки о. Гудик, і селяне з Жабча). 

* ♦ ♦ 

^^щ;^ В Зборові, арештували польські війська дня 7 червня 1919 
Ц^^., Александра Багрія, урядника банку і його як і прочих 55 
І^^щііолонених і інтернованих (між тим і бО-лїтних старців), об- 
^-^^ерли і обрабували до тла та ще й побили. Серед побивання 
І^^і знущання гнали їх пішки аж до Золочева, підганяючи при- 
і^^кладами крісів, 

4І---І * * « . • .. 

1^^" В Золочеві, змасакрували Поляки немилосердно 3-ох по- 
^^йонених Українців, жовнірів, з яких 14 розстріли ли. 
Е.^'^-'ї^'- « ♦ * 



Під ЗолочевОм, коло стації зелїзничої Острів, облили по- 

^^ські лєґіоністи 10 полонених українських стрільців бензи- 

!ною і уставивши Гх рядом підпалили. В наслідок попарення 

.^гинуло серед мук двох стрільців таки зараз, а решта попаре- 

^Тна мучить ся в шпитали та бореть ся зі смерттю. (Свідок Іван 






^ладиш). ' • " 

:>.'^ - » Ф » ■ 

^& :В Коломиї, по уступленю українських військ, а перед при- 
водом Румунів обняли, дня 23 мая 1919 р., владу польські мі- 
^йіціянти які "іменем польської републики" почали арештува- 
ли й переводити ревізії в Українців. І так приарештували про- 
Щ.відника санітарної місії "Червоного Хреста" (для допомоги 
^^І^країнським полоненим), генерала Д-ра Окопенка і його се- 
^ Йсретаря Д-ра Марітчака, українського окружного команданта 
і^проф. Примака, сотника Галїбея і ще других. Румуни розу- 
^лтієть ся по своїм приходї до Коломиї по двох днях випусти- 




І І ^вч і» ■ |^*■I|| 



-■^" ■■' «г^.. 



■чмирмацмігчч 



•1.> ■ 






^^^ ескортував генерала Д-ра Окопенка, відобрав йому при реві-^^ 
*^^^?"' зії крім деяких дрібниць дорогоцінну памяткову шаблю і по-/^ 
мимо обітниць не звернув йому зрабованих річей. '"^^г'-'Л ';Щ 
■ .' Поляки в часі свого дводневного володіння в Коломиї »'_^ 
кінцем цая 1919 р., (опісля Румуни знов віддали їм Покутте77-9 
уставили сторожу перед Українським Народним Домом і ніко-- }^ 
го із нього і до нього не впускали. Коли в тім часї учителька ;$ 
Савина Сидорович з ученицями жіночої учительської Семика--.% 
рії йшла до школи, яка поміщена була в Народнім Домі, і за- [| 
трималась на хвилинку . коло будинку, польський міліціянт, 
який там стояв з крісом на сторожі, стрілив до неї шротом з 
кріса, зранив її в груди і ноги, а також зранив 5 дівчат, які 
йшли під опікою панни Сидорович. \ '1^ 

Ранених відвезено до шпиталя, де находили ся довший ~£ 
»^ас під лїкарським доглядом. ■ ^ '^ 

* ♦ * ...''' ^ 

В Коцурові, повіт Бібрка, прийшла жандармерія арешту--"^ 
вати Івана Сисака, без причини за те тілько, що він належить | 
до свідомійших селян, та не знайшовши його дома, зрабували |^ 
йому упряж вартости 1,000 корон, коц, штани вартости 600 ко- '| 
рон, та ще инші річи. Сисак уіфиває ся вже два місяці по лї- Д 
сах, а жандармерія все ходить і знущаєть ся над його родиною $ 
забирає овочі, кури, яйця, сир, збіже, коні, на форшпанки і т.\:^" 

п. (Свідок Ева Сисак). - \ 

* * ♦ ... ч> 

В Копичинцях, побили польські улани 27 стрільців і двох > 
старшин нагайками і то обильннми давками, кождому відчи- :^ 
слили по кількадесять нагаїв, а опісля гнали їх пішки поперед ^ 
себе в той спосіб, що самі їхали чвалом на конях, а їм пеліли 1 
побіч себе бічи, та підганяли їх побиваючи нагайками, шаб- .. 
лями, або й руками, причім лаяли їх і прозивали найпоганій-". « 
шими словами, яких з огляду на приличнісі^ь стидаємо ся тут _^ 
наводити. Передаючи їх опісля в руки жандармерії взивали ^^ 
її, щоби добре з ними "справити ся". По дорозї в Озірній би- ;^ 
ли польські військові старшини і цивільні Поляки тих полоне- :^ 
них українських старшин по лици л голові, викрикуючи: то- .і^ 

ло^а, банда" і т. гі. ' е^ 

* * * ' ' ^ 

В Котівци, коло Копичинець, побили 7 червня 1919 р., по- ^ 
льські лєґіоністи Варвару Черниш крісами і тростиною по ці--^ 
лім тілі за те, що упоминала ся о зворот забраних їй польськи- - 




знати де вони подівають ся. А се зробили тому, що вони по- >"' . 
'і сміли проти заказови гасити огонь в селі, яке Поляки підпа-— -. 
^ лиліі. . л ■■• ; . . ;;: '..;,. '--•.■ • '■ -''■ . ^'.--^ .:,■ '■ .•:-,:• ... 
^ ~ Також побили там тяжко прикладами крісів і дротяними 
ї нагайками Теклю Сагайдак, дня 7 червня 1919 р. (Свідок Те- 
І кля Сагайдак)/ • * * .-, . :" . .;? ',;.'.--: ' 

V * ♦ * -•' _/...'■• ■ - • 

Є в Кропивнику Старім, повіт Самбір, били польські лєґіо- - ' 

^ ністи 11 ■'літного хлопця, ГрицяКолібаника нагаями через 4 

години і грозили, що йому поломлять руки і ноги, а Михайла 

Оринича 55-лїтного господаря так били, що дійсно поломили 

йому руки. - • _ ^ 

^ Людий привязували в тім селі жандарми до возів і велТли 

.";. їм бічи за возами, причім голови гнаних в той спосіб людий 

для більшої наруги вбирали вінцями з бодаків. (Свідок Ми- . 

хайло Оринич). 

* . * * 

В Лапшині, повіт Бережани, рабували польські жовніри 
українських селян і крім того богато людий побили, прим. 
Глушку. (Свідок Яким Галиняк, учитель в Стриганцях). 

* * * 

У Львові, лежало в таборі інтернованих двох хорих ка тиф 
українських зелізничкиків. їм заявили Поляки, що віддадуть 
їх до шпиталя лише під тою ^"мовою, як що вони зложать слу- 
жбову присягу на вірність польській державі. На се заявили 
зелізничники, що воліють вмерти, чим складати таку присягу. 
їх до шпиталю не відослано і вони оба померли в таборі. 

В маю 1919 р., померло в шпигали на техніцї двох україн- ^ 
ських офіцирів. Коли на їх похорон прийшли українські свя- 
щеники і богато української інтелїґенції, з'явив ся польський 
офіцир, добув шаблі і розігнав учасників похорону і свяще- 
ників, кажучи, що ніякого похорону не буде. Та коли люди 
- розійшли ся, велів він польському священикови похоронити 
померших. При всїх инших похоронах померших Українців - 
жовнірів, польські полїціянти на основі мабуть висшого при- 
казу — перепинювали священиків у відправі похорону після 
греко - католицького обряду на примір, не позваляли від- 
читувати євангелія. Дня 29 падолиста, 1918 р., арештували 
польські власти Семена Щипинського і Осипа Годованського, 




.ц іі ці уМ І і ' ■4"адлт ч ■ц і и| і рц^ш-уіу ^йрі8Ріи*^р^^ 




Х^^»?"* урядників банкових, волочили їх по ріжних арештах, вязпицях^ | 
^ї^^-"' доки один із них Годованський, не помер із перестуди; дру ' 
;)^і?>\' ТОГО Щипинського, по півторамісячнім вязненню вкінци без;, 
\<^^^~.- переслухання випустили на ВОЛГО..: .-_-.:,_;:■ -. -•"=.' ГГ- .: -Г- І 
''$::.■■'. Д"я 12, грудня 1918 р., привезено до вязницТ на Замар.-;-,' 
•'/^ . стинові судию Устіяновича, так побитого Поляками, що він і 
;7>;-/, лежав цілий тиждень непорушимо. Тіло його було повно;; 
"'•,^':. синяків. (Свідок Іван Рижий). •. - - * .' Г '^'••1 

■ - . З початком липня, 1919 р., приарештували Поляки у Льво- :, 

ві на припоручення варшавського правительства 10 осіб, як';:: 
•> . заложників. Між" ними були також Др. Савчак, Др. Овчар- .' ї 
; . ський і о. Сембратович. Закладників тих держано як зви- г"| 
чайних арештантів узаперті через півтора місяця, причім о. -^ 
Сембратовичови не позволено навіть відправляти богослу- ^ 
жень." Закладників тих випущено щойно на інтервенцію ан- V 
Глійської місії. ' . . ". ^'х 

>ч'. 

-і 

в червни, 1919 р., приарештували Поляки у Львові також і; 
українського поета Миколу Голубця. Він був саме реконва- '.£. 
лєсцентом по тифі. Замкнено його в будинку полевої жан* Щ 
дар.мерії у Львові при вул. Личаківській, Тут збили- його '"і 
страшно — просто в нелюдський спосіб, наложили йому кай- .^ 
дани і не давали майже нічого їсти._ їду, яку йому приносила '^і 
жінка, не передавали. ^ _" 1-'-| 

* * * г?, 

в Лисневичах, повіт Пустомити, пошук>'вала польська по- .^% 
лева жандармерія за Семком Мотою, а коли його не знайшла, Л 
побила тяжко і ограбила його жінку Ксеньку Мота. (Свідки і! 
Кася Хомин і Ганя Жабаковська, з Лисневич). Іванови На- ^ 
конечному у тім самім селї відтяла полева жандармерія па- "--; 
лець зі слюбйим перстенем, скатувала його жінку і старого }^ 

іестя. (Свідки як висше). І 

— . *> ' 

♦ * ♦ -: "•' Й 

В Лїшни, Стебнику, Тустановичах, Мражнкцї, Якубовій '^ 

Боли, повіт Дрогобич, збили польські жовніри селян немило- ^ 

сер дно. ^ -.,..;:? 

' . . ♦ ♦ * ' •" ■ * 

в Любінци Новім, повіт Цїшанів, катува.їи польські жов- ^; 
ніри, Гриця Комара і Василя Судиника і приарештували їх. 
(Свідок Василь Судинин), ' .:.,.- -.- ~ - 




в Медицї, повіт Перемйшль/п^иар'еиїтували польські жо'в^/''';/^; 
піри Андрія Хитру, кондуктора зелізничого,' обрабували йог6,';.;^>. 
р.- і ціле його домівство, забираючи готівкою 3,000 корон, і инші ^'.г* 
^ предмети вартости коло 4,000 корон, а дня 25 падолиста 1918 "-^ї^: 
^ р., побили його так сильно, що зломили йому два ребра. (Сві- .; } 
р док Андрій Хитра)/ '':''■ ;-'.-^г^-^ >;•"%''.,•• '. - -' -' ^' 

0% -■■■ ■ •" '- . :■ ^ І^' -' *,'■■'. * .,.'.^- '■'-'■"' .-У''' 

^ В Мостах Великих, арештували Поляки дня 22 вересня 1919 : - 

^^ р., Володимира Міськевича, начальника почти, Андрія Мосьон- - 
^ дза, управителя школи і- Зофію Тимкевич, за се, що як члени ; 
іг управи були присутні при інвентарованні склепу спілки "Вла- 
^ сна Поміч", Поляками зрабованого; Люстратора Народньої N 
V, Торговлї Ярослава Волосевича, арештували і видалили з 
^ Жовкви. - , -, . 

■^ В Модричи і Натуєвичах, повіт Дрогобич, знущали ся по- 

* льські жовніри в нелюдський спосіб над дітьми, щоби від них * 

\ видобути зізнани, де селяне переховали збрую, (Пор. Мі- 

г хальський). - • • . 

**, * ♦ * ^ 

■і- 

в Нагуєвичах, повіт Дрогобич, веліли польські жовніри 

^ всім мущинам в віцї 18 — 60 літ покласти ся на землю коло" 

церкви і топтали їх чобітьми, підбитими підковами, та коли 

котрий з топтаннх з болю рушив ся, били його нагаями і при- 

, кладами крісів, а за утікаючими стріляли з крісів, (Свідок 

Михайло Демян). 

Крім сього тут і в Гаях зігнали дітий до деревляної дзві- 
ниці і дзвіницю підпалили, то був спосіб на вимушення від 
дТтий зізнань проти батьків. 

» » • * 

В Надвірній, зловили польські жовніри Стефана Хомяка 
і його обдерли цілком з одежі а українського поручника Со- 
логуба обдерли і побили по лици і тілі прикладами крісів. 

(Свідок Др. Р. Борисевич). 

* ♦ * 

В Олїєві, били польські жовніри дня 2 липня 1919 р., укра- 
їнських полонених прикладами крісів і нагаями. (Свідок Ми- 
кола Фік). 
. » » ♦ 

В Олесї, повіт Монастириска, побили і обрабували поль- 
^- 




>, * • . * ' '-V. * ' "' "-•."■.-""••;'•■ •■- ' »" 

В Поручинї, запоягти ГТІ V * ' ' "^ -^ '^^"-;^*^^^^ ^" 
сорки Банди Бі.;и„сько 'по 8 '"'' *°^"'Р" "^ «адан.' пос.~^ 
п^Ка, а по 4 баби до борін і о^"'^"^^" ".-'^« насильно ло 
«■™- (Свідок Ян Галиня% ,' °^Є°б;";™.так ними панську зі!' 

В Перемишлі, в тяЛл^^^ • * ' -у • "' • *, 

Нфи, (ь-апраль), о^ногоХно'ваТ^'Г '"■™ "°'--ьські «оз- 

бон, по голові так довго аі^^ой,? "^"'Р^'""" ^^■^'^"О'о шта--і 

^ крашського священика б,п^ Т, "Р"™^ «ідомість і упів' і 

Дки Петрицька і Греголи^'^^ "'*" ' "^'^'">» по тілі г?»Г '■ 

жовніри (Галлерчики) Г« "^^ *'«^ професора) Поіьг. ' І 

поби, ,^ '^о-Рни™ сГаї'е' ""^ "'■" ™^-« ^ 

та о. Комарницького. ■ ^ '"кернованого катехи- > 

. ' В Пікуличах, повіт Пеор«„„. * • ■ ' -І 

Р-. польський жовнір одного се^=^' ^''°Т ^"'' ЗО ^«пня 19]и і 

.«•'с так, що йому кров ппвд°!Т"' ^"'Р^'"^. -слТщами з! .' 
ДОК Апна Свита). "киснула, а він сам зомлів з болю (Св; 



їнських «ляГ^а;^'!;/^!^ ^"^" "?»ські жовніри укра. ] 
■з синцГв. =«^ьно, що гх ТІЛО аж пс^о;І^ло, 1 

-о'.ІГІз^^:^^ -^польські -внір. .оГ'І 

^ >ии та ломлячи їм ребра. І 

--.У^а^Т^і:^;™ "--ьсіісі -Гіоністи інт;рнова: ^ 



В Підбужи, повіт руч.,» , * -1 

ОД.Ю Миколу Стефановича за тГ"^''-™ "°^'"^" повітового " % 
"ГИ на вірність папській 'п„'-"^° "' ^°"« '^''««ити пои ' '' 
>«ер„ова„ого в заперті '^'"^'"' ' ^Р'-^'^^ть його дос?'я„ "1 



♦ ♦ 



* 




<< 



немилосердно закладника Дмитра Безен, топтали по нім пщ-Сі^ЩШ 

7^ кованими чобітьми і напхали йому повну 'губу болота, пере-;^'VV^^^*^^ 

стали бити аж тоді, коли думали, що .він вже не жие. . ..г^ .л."^^^^^-'' 

"7 . 'Ч'. ■.-""■■••..■.• • ■' . * • '.'.,-.. • >■. -=^.у.^"•■ 

• . * " - ■ . ■' г ■ * * "■_■■>,'', 

В Пійлї, повіт Калуш, побили польські жовніри 28 селян .^"Г^й'- 
буками аж до крови за се, що вони за порадою і дозволом ..І; ■^|'.І;г> 
>. Старости придержали одного польського жовніра, який ра- - . .> 
^- бував. V. . ,--^.,._ _. .,.^ • • л..'^-.-.'^- 

-^- -" .-. .,..-.■ ' ♦ ♦ »-•■--'■- . -.>...-.--:^. 

і^^ •■■■■••-'■ ' • ■.■-^г ; 

'^ В Путятинщіх, повіт Рогатин, на саме Свято Вознесення"*, ' .;>_ 

били польські жовніри виходячих із церкви Українців при- 
кладами крісів, відтак обрабували село і підпалили із всіх сто- . 
рін, так, що з ЦІЛОГО села остали лише З хати. . • .V: 

* * * . ^ * 



^ 



В Побережнівцї, повіт Перемишляни, пострілив польський 

жовнір із кріса йосифа Ладиґу, а другий жовнір сина Стаха 

Колоса. 

■ * ♦ . * 

В Радиничах, повіт Мостиска, приказав командант жан--, 
дархмерії своїм людям, (жандармам), ломати кости кождому, - 
кого арештують. Одного господара, якого стрінули три жан- 
дарми, а про якого думали, що він Українець, побили ті жан- 
дарми, вичислюючи йому 25 нагаїв, 

* * » 

В Різуни, насилували польські лєґіоністи українські не- 
літні відчата. Польський фельдфебель Яновський, сам роз- 
казував, що при розділі добичі йому припала лише 12 лїтна 
дівчина. 

В Станіславові, зганяли жовніри українську і жидівську 
інтелїгенцію нагаями і приказували їм замітати вулицї, чисти- 
ти виходки та згортати болото. Чехо-словацького офіцира, 
Кароля Вінклера, який служив при українській армії, побито 
тяжко, обрабували і всадили в тюрму. 

* * * '- . 
В Словіті, повіт Перемишляни, побила польська полева 

жандармерія тяжко селян із сіл Липивці і Луні. (Свідок Ме- 

лянія Витвицька). _ 

**♦•". 

В Скалаті, переводили польські війська в хаті священика 



і. !• 



%?:;: 



?^ілька разів реві^Гв та^^^^^^^^Й^^^"--^і^:^^ 

й: • -'- ї^їїїгїї-йд-'- » ...» : Л.І 

■^ ' "ольсь^"^:^ 1;°^;^ Монастерисі побили й об.^. ' 1 
Вишатицького 7„. ^^РЗ Каміняка, Стефан-, і^ °0Рабувализ| 
Підвисоцького Я^Г^'Г ''^"'■'«"^^. Ом*ля^ р?;'°'°' '-«Р^І 

- «'^е -сяодарс.еГ%::^~^^а„а, яком, ^ <^:-| 

биваних лолоненихГ ^"'°" ^'"'°^^ «Узьо; о^^^^І 

люЛ- -^ """'■"«««« знушають';^" ('^^«ок Іван Ла- 1 

5'одии примусово до робіт няГ, "" "" Поляки, гоняД. '• 

■т.Д.). Притім побили вони ол. і ^'""- «° Фірми Рота'^ ^' 

Тій самій місцевости Дмитоа м^І ^ побили Поляки в 1 

Гнши^^ ■™' '°"" --реали 1ХТм:-''°'" -н вирвГся ^^ 
иншим з ного млина мотор. (СвЬо ' „ °' ^^^ираючи між 
Коли польські жя„,, ^*-відок Дмитро Мазурик) і 

^^ -5'-/-..:- Г'г--^.' .-- «йг^ЬіЧї^^*^^- ^л-іі--.і^:і.^'^'^- •■-•^Р>~ -^^-'-'-^ '-ІГ--'::'.і-,^-^- '? •-'г^^І^ 

"'"' •^--^ _^__^__ '""'-■/ с^ -,■•■; >.-^ •" ' -', т>. •*^*^> '-'?^" --■ іруї.^!» 

~ " ""^ ■=-*-т^ , _ ''■'""-■■" ^"^^^^ 



'Лі 

"«і 



^ 

^^•^* 



? Р»о люди найшли гГб« "" ^"°'°' ^^ перележала Т"""" - ?^ 
: нещасна жрпх„ ^^ памяти і вілве^,„ ''° Рана. - -:{ 

І' - муолянич, тепер в Ужгороді). ^"^- т;уг 

" прикладами крісів. ^"^ева. і7о дорозі - - 

Тернопіль дня 2 ч * 

ЩО они зістали лишень Г« "''"""° "^ВДУР і об™. ^''' ' • ' 

' оршний і Хемен, господар з/ Г^Г ""^ ' Д«ятник, Бібрка 
Нових Стрілнск). *'Р '' ^^^Р«. > Савула. господар з 

* * * 

Убійство на стащ-І Денисів п „ 
польський жовнір вистп! Л ~ ^"^ ^ збо 2 червня тою 

ничника Міляшев'сько™ з де^с?"^''' ^° >"'Раїнсьхого зе!/з ' ~ ' 

стацп- звернув ся зі словами ■•Що^'п^^' «> "*° ^о начал^нка' • '■ 

^т д.став в бік і по кілГка го.. ""'" "°Ф^»^ь ся" По "і 



* >• ♦• "^ ^"<ііИ куди ■.•■Аг *т 

..,, (Св,дки Олекса Гірчак і Петр^С^^^^ "^У^ь -є не| 

"^ • . « ТУЛОРО.І. повіг Г^ * • ^-РОДІ) ^ 

■" з 8 на 9 черви 19 п ^ ™"- "^"З"™ польські жп» ■ ' " -І 

« собою опісля так ^ '^•' "' °- ^"«вицького ТпГ ''" ' "°-:І 

"^ ■• селянин Івіна С '^'Р^'™ ''^ собо^;; ^,";-;^«^-"' «^^о | 

«°"и, що мають пр„,аз ? У'- >:^-'^ ^Рьом арештові ""''°Р°'"' --І 

навіть іггг.,. ^"^^3 їх повісити п г ^ "^^^^^зним заявили ^ 

високе викV„и *^Р™и викупитиг. р тамтими дво--1 

• ^0.000 КОРОН Гц''° ""''«Рович 3 000 ко;?п'"'''™' ^'^'^^^^«''" "* 

8 Коп„чГц"х гг'' '''°'' ""Р^"- Доказом с;г°- ^""^«'"'ький $ 

«"ВДх. (Свідок Кучерепа). ^^'^'' ^ судові акти' " 

В Хнрові, повіт Гт .. * " * 



3: 



Л- 






і 

і- 



І. Дмитра ХарамбуоГї ї-^ "^^-^^^^^Щ^гг^З^йШ^^-^сЩ;^ 
і мучили тяі. '"'"'^УРУ І Гриця Барабаїї,;"^ --"•'; '"•>^^^^ 

■^ ДОСІ хории лежить в тюрмі. ''^''^'^' .,« ^^Ріьшщі^СЬШ 

Й Якуб Овій воли * - * ■ " -^ 

^иві зізнаня. ^ ' '^''^^^^« "^Д впливом лобоьТ"^^" "^ ^Р<^- • 
• \ ^°'^ ЗОВСІМ нелрав- • 



шуіч'і7ня1б':?ая Тзі'о?''"""'''^- "°-ські жанла 
*ами, а відтак ^=., - Р-' ^а оружжсм я *^ВДарми по- 

' казали кондому із ^^^^^ ^^или лк>дий „агай- 

ПР0з„уи;ан„я„а. ' ""■^^^^™ «^^айки. 

всяких вогких Гм„„'°^°" ^ «а конець запо "■ "-^^"«анням, 
дута всяко? гал, "^ " '""™^ «°Рах серед'^бп^'"''""^" "° 

ї"і- Вілта^ ^.Г ^^ забрали їм пепрял..- ^^Р^-^ьцями взя- 

Ьіпи Гп ^^^Р-^^И ЇЗ них одежу тя Г^^^ '"^ ГОДИННИКИ і гпо 

^Ф^и І переходяча публик^Ті ^*''^" "« -^ици і тіїГ \^^ 
■'байками, як- "по- ^ ^^^""ала Ух ряй^ *■ -^ОВ' 

^шть Гп ^^^^Дамаки, лайдаки мп ^''''Р^""зрніиілчми 

Р« 21 день її ' ^ "РиміЩено їх ЗО т? - ^^ "остелі, . 
^-Рогор^'и о ™Г -Д« -лод;вал^^: ІГ'^" - 
,:>;..;-.;...> -^'^!'''°^° « самітну ке^:"2Г"''^ 




ї там над ним так знущались, що вибили йому три зубйі Таі{Щ 
сидів він серед бруду, вуший, блощиць. В наслідок бруду вог .^. 
ї£ кости і недостачі воздуха в тих тюремних норах вибухаюті^ '^і^ 
§. пошести, передусім пятнистий тиф, який щоденно пориває по .^ 
V. кількадесять жертв. (Свідки Марко Вязовський, Гринько Юр- 5* 
'^"' чищин, Никола Мудрий і Іван Рижий). ' .; . ' ; ^^ 

Л Четар Іван Рижий, який утік з полону з Домбя, такрозка- "з^І 
Мзує про спосіб трактовання полонених і інтерновани;с: "Коли Т?^ 
мене арештували і вели вулицями Львова, до корпусної коман- -^ 
ди чуло ся по дорозі такі оклики Ляхів: — "поцо провадзіць ?? 
теґо караїма, повєсїць ґо і т. п." На команді здерто мені з ^^^ 
шапки офіцерську рожу і ремінь, яким я був перепоясаний і \^ 
по списанню зі мною протоколу відвезли мене до офіцирської Щ 
хеллії (польова страж охрони зємскєй). В брудній, повній. ''і 
сміття комнаті лежав на збитій з дощок берлозї на трачині.'л-| 
Др. Сєнкевич коло нього сидів о. Гошовський, парох Збоїск^^^ 
хорунжий Яросик і редактор Бардан Марко, а дальше кількох "Щ 
офіцирів Жидів, підозрілих о злочин морду і кількох ЛЄҐІОНІ-ї ;Г| 
стів, обжалованих о злочин рабунку. Першу ніч перележав я -^ 
на столі, мимо окупу зложеного профосови. Окуп се там при- '^ 
нятий вже звичай! Харч неможливий, ніхто навіть ложкою не ^| 
рушив подаваної поживи^ нехлюйство не до описання. Много '^ 
людий нездужало, деякі вмирали, — а лїкаря не було.. Наші -^ 
селяне від буків аж попухли. їх держано кілька день в пив- "І^ 
ници (льоху), не даючи нічого їсти. Се посвідчить о. Гошов- >'й 
ський і хорунжий Яросик і вони подадуть імена. Відвідувати -^ 
полонених вільно вправді було від З — 4 пополудни по 10 мі- ^ 
н>т, але хто не окупив просифо, тому і дозвіл на відвідини не'і'^ 
помагав. Таке сталось паням з Союза Укрхїнок і дочцї Дра ' ') 
Гр. Величка, яких профос не допустив мимо дозволу команди, "^з 
Около З грудня 1918 року, переведено нас до ґарнізоно- 'І 
вого шпиталю на Замарстинові. Тут з ніким не вільно було '/^ 
бачитись, ні розмавляти. Тут приведено суддю Устіяновича, Щ 
так побитого Поляками, що цілий тиждень лежав у ліжку не- ,1 
порушимо. - На тілі його було повно синяків. Около 10-го, '^ 
грудня 1918 р., перетранспортовано нас знову до бригідок,'^ 
Т>т збільшило ся наше товариство ізза прибуття судії Насади^ 
і четаря Лїщинського. Сторожа в бриґідках була постійно ^^ 
пяна. Над мужвою знущала ся в немилосердний спосіб. Од- /^ 
ного міщанина з Винник закувала сторожа в кайдани за се, що.-і^-' 
буцїмто він хотїв утікати. Першу ніч перележали ми всї бе^^ 




накриття на підлозі, в комнаті без шиб. Мужва'через 4 днГне-';!іІіі^^|"^ 
1 діставала жадних харчів, навіть води, та весь час була замкнб^"^ "' ■■>^^* * 
\ на по 50 людий в одній келії так, що стояти майже не було мг-. :^ :і^: 
сця, не то СИДІТИ або лежати. Свої природні потреби му-. '',Ь-;: 
сїв кождий полагоджувати таки в тій самій келії. Можна собі ; . д^' 
уявити який воздух і яка чистість там була. Старшина одер- _^ у**- ' 
жувала на сніданнє печену змерзлу бульбу, а на обід капусту, 
або й нічого. З людий здирано останнє платтє. Виходили 
звідтам босі й майже голі. А грабежи допускали ся не лише . 
прості польські жовніри, але й люди з університетським обра- 
зованнєм. І так дня 19 грудня 1918 р., на св. Николая явив ся 
в моїй келії Др. Онест, суддя, Поляк, з двома жовнірами і ве- 
лів зняти з мене однострій, нібито, як казав, на приказ *'ква- 
термістща", а коли я протестував проти того, прискочили ди 
мене жовніри лєґіоністи здерли з мене однострій, а мені дали 
старе якесь лахміття. Бачив се хор. Стефан Голод, з яким 
опісля зроблено те саме. Командантом бріґідок був капітан 
Рудка. Дня 21 грудня додано нам до товариства ще о. Ко- 
валика, пароха Скнилова, чет. Красноперу і підх. Красноперу. 
Дня 22 грудня 1918 р., зігнано 180 людий трьох старшин, між 
ними і мене на подвірю і відослано нас на стадію. Нікому не 
вільно було по дорозї приступити до нас, а одного стрільця, 
що поважив ся з ряду говорити зі сестрою, яка йшла побіч хі- 
дника, вибив польський хорунжий, лєгіоніст, по лици, а се- 
стру же його казав арештувати. По дорозї від Перемишля, 
сторожа, що нас ескортувала грабила і забирала все, що ли- 
шень в кого побачили. Товариша Белебея, який протестував 
проти сего, ЛЄҐІОНІСТИ сильно побили, а потім на стадії Рогізно 
викинули з воза і застрілили двома вистрілами. Ескор- 
туючі жовніри се були просто банди, які розмавляли зі собою 
злодійським жаргоном. ^~ 

Свідок Іван Любачевський подає, що його разом з 70 аре- 
штованими Українцями гнали польські міліціянти до Тернопо- 
ля, до 12 червня 1919 р., всі ночували на бруку під муром, там 
із нього стягнено черевики, плащ, штани, в заміну за старе лах- 
міття. Відтак із Тернополя гнали їх дальше — разом вже око- 
ло 250 людий — пішки до Львова. По дорозї били їх нагай- 
ками і прикладами крісів, прозивали, ганьбили, штовхали, а 
коли з голоду і утоми люди, падали, бо нічого їсти не дістава- 
ли, то ескортуючі жовніри підганяли їх прикладами крісів. По 






/--.— !• 



■ ґї'іі^дорозї померло в наслідок того 5 людий. Така нагінка аж до 
.'Ь^^ Львова тревала З дні. ■ .. . -,. " ■ \' ' 

.'•^гі^І^' : Катованне і пОбої селян переходять всякі границі. — До 
села з'їзджає польська летуча жандармерія, зганяє і замикає/ 
до громадського уряду або до школи старців, жінок і дітий; 

а опісля йде в селр і під позором пошукування за оружжєм, 0і 

рабує все, що їй в руки попаде. Селян побиває нагаями, та 'Ц 

копає ногами, гірше худоби. Колиж хто від тих побоїв зім- щ 

лЇ€, то відтирають його водою а потім бють дальше. • ' *:;-1 

І так приміром дня 7 липня 1919 р., перевели польські жан- -^^ 

дарми таку екзекуцію в селї Германовичах, повіт Перемишль, -ц 

де по замкненню священика, старцїв, жінок і дітий в громад- .^ 

ській хаті порабували польські жандарми всї хати й загороди -^ 
селянські та побили нагаями селян, так па.примір: Василь Па- '^ "а 

славський, дістав 85 нагаїв, Іван Окарма, 70-лїтний старець 35 >^ 

нагаїв. Сей послїдний хорий в наслідок тих побоїв бореть ся '^Ц 

зі смерттю. Те саме зроблено в селах Яксманичи, Селиска, к 

Негрибка, Пікулггчі, Сілець, повіт Перемишль, Підлуби, повіт .| 

Яворів, де людям серед побоїв повибивано зуби й поломано . | 

ребра. ^ ' .г 

Часто жандарми входять до хати і кажуть собі дати їсти. ^ 

За гостинне приняття розтягають відтак ґаздиню на лаві і бють. ^ 

Таке стало ся в отсих селах: Болехівцї, Михалевичі, Ганезичі, " -^ 

Гаї, Добровляни, Вязовичі, Солень Рихвичі, Колнець, Модрич, _1 

Старе село, Снятинка, Нагуєвичі, Трускавець, Лїтиня, Унятині, ^ 

Східниця, Кропивники, новий, і старий, Манастирок, Лїтня, ^ 

Бистриця, повіт Дрогобич, і др. "^ 

Немилосердних побоїв селян та головно дітий допускали 5 

ся Поляки мало що не в кождім селі, особливо там, куди пе- ': 

реходила ославлена 4-та дивізія Александровича, приміром, в .. " 

Станіславівськім повітї, в Колодіївцї, в Крехівцях, в Радчу, в - ^ 

Підпечерах, в Викторові, в Опрішківцях, і др. ";;«г 

Жива ілюстрація до Шевченкових "Конфедератів" (в Гай- ~* 

дамаках) і о стільки страшнійша ще, що таке дієть ся з хре- .^ .= 

щеними людьми, автохтонами на їх рідній землицї! І се є ви- ' :1 

цвітом польської культури в XX. століттю, в добі лунання де- . і: 

мократичних кличів по цілому світї! ' ■■^. 

Про спосіб арештовання і поведення з арештованими вка- V' 

зує декілька оповідань арештованих, які самі се переходили, >■ 

а яким вдало ся видерти ся з рук польських опричників і при- 5 

бути поза грантщї польської окупації. Кілька таких образків - ^. 






позволимо собі тут навести, точно після оповідань тих, які 'н5ФгТ?^ 
власній своїй шкурі зазнали гаразду польського кй^ованкя:^-ру''^і^^^т^, 
Анатоль КОшакевич, начальник громади в Сїльци, розка^;;'-^?Г 
зує, що в Трускавци арештовано і зігнано кількадесятьох му-і ^ ,.•"'*' 
щин на одно подвірє, наказано їм копати рів, впущено в сей рів - 
гноївку, а відтак зачали ся нелюдські побивання тих людий; 
побиті одержали опісля приказ збиті голі йоги тримати через • 

2 години в ГНОЇВЦІ. Від побоїв померло 2 старців. ' ' 
Арештовання були масові. Перш усього арештовано ін- 

телїґенцію і свідомих селян. Жандарми впадали в ночі і заби-- 
рали дуже часто неодітих людий, як приміром, о. Грушкеаича 

3 Смільної, повіт Дрогобич. Передане о. Грушкевичови білле 
забрала жандармерія, для себе. З о. Грушкевичом виведено 
з вязницї між иншими о. Яхно з За.іїктя і 7 инших священиків 
зі Старосамбірщини і Турчанщини. На двірци в Перемишли бу- 
ли ті священики на таку наругу виставлені: З маси інтернова- 
них Українців і Жидів вилучено священиків і поставлено їх в 
ряд та наказано їм робити вільні вправи під командою одного 
Жидика, численна публика приглядала ся тому спектаклеви і 
глузувала. 

Поручник В. К. розказує ось що: — Мене арештовано в 
Станіславові на приказ польського поручника Д-ра Сендзімі- 
ра і відставлено до Львова. Ще заки нас всіх арештованих за- 
ладували до возів, казав Сендзімір мені і другим полоненим 
роздягнути ся до нага, перетрусив нашу одїж, забрав гроші і 
ЕСЇ дорозші річи, та відтак на пів голих, велів всадити до ва- 
гонів. В половині дороги в Ходорові висаджено нас з поїзду, 
обрабовано до решти і бито кождого з нас по черзі буками 
і канчуками. Ми остали без убрання і без чобіт. Наше поло- 
женне було незавидне бо навіть і втікати не було в чім, колиб 
хто був зважив ся на се. В дальшій дорозі ескортуючий відділ 
польського війська побивав нас знову нагаями. • 

У Львові повели нас зі стації до бріґідок. По дорозі поль- 
ська публика ставала прозивала нас словами, яких з огляду 
приличности годі навіть повторити, плювала на нас, підюджу- 
вала ескортуючу сторожу, щоби нас на місци повбивала. В 
бріґідках застали понад 2,000 увязнених цивільних й військо- 
вих Українців обох полів, інтелігентів та селян. Десятки лю- 
дий сиділо в маленьких клітинах, де й фізіольоґічні свої по- '' 
треби полагоджували. Харч складав ся з брудної чорної теп- 
лої води (мала се бути чорна кава!), з на пів сирої капусти і 




Ч-ІЙ*' 



куска хлїба. Раз-в-раз" сипали ся на нас нагаї. Били всіх без 
розбору, старих сивоволосих священиків, селян, пані і панноч 
ки. Одної ночі привезли до нас з команди львівської жандар 
мерії побитих двох українських офіцирів, які були так стра-. 
шенно помасакровані, що в ночі повмирали. їх назвиск не/ 
- тямлю, та між інтернованими було богато, які їх знали осо 
бисто. По трьох тижнях побуту в бриґідках вибрали з межи ■■|' 
гас полонених 120 старших і під ескортою лєґіоністок (для ^ 
більшої наруги) повезли нас до Перемишля. Ми їхали туди ^ 
три дні. Цілий сей час ми не дістали ні крихітки страви або-Щ 
їди хлїба. Навіть води не можна було напити ся, бо хто тільки/^^^йї 
вихилив ся за двері вагона, того зараз били нагайками. Та не і^ 
лише жовніри, але й зелізничники знущали ся над нами. З Пе- 
ремишля повели наш транспорт до Пикулич. Там повсаджу-. 
вано нас до малих кліток, довгих на 2 м., а широких на З м., і^Щ 
по 25 — ЗО чоловіка в одній. Нікого звідтам не пускали. їсти ^# 
не давали нічого. Ми довідались, що поїдемо до Берестя. Пе- '% 
ред виїздом кликали кождого з нас осібно до канцелярії, ка- У^ 
зали розбиратись до нага, забирали і крали наші остатки, а -^^ 
опісля казали вбиратись в приготоване лахміття.' Богато з нас ~"^| 
було цїлком босих, богато без штанів, деякі без сорочок і ка-. ^ 
пелюхів. В такім стані виведено нас на місто. Ми мусїли пе- :і^ 
реходити ріжними вулицями три рази вздовж і поперек, при- \^: 
чім богато падало на пів живих з утоми, побоїв і голоду. До "5 
Берестя ми їхали 5 днїв. Через цілий час їзди нас безвпинно т:^. 
били. Ми жалували ся на се перед командантом ярославської -.^'І 
стації та на жаль дістали від нього відповідь, що жовнірам ві- -^ 
льно бити. До Берестя ми приїхали ЗО червня. їсти ніде не . '5 
давали майже нічого — крім брудної води званої "чорною ка- Г;^ 
вою" і трошки рідкої зупи на обід. З голоду люди їли траву, 
листя з дерев, а навіть терміття. В Берестю лютують пошестні 
недуги, головно голодовий тиф. Помочі лікарської ні лїків 
нема. Денно вмирає 40 — 50 осіб. Богато жовнірів кидає ся 
л розпуки в Буг і кінчить так самовбійством, бо волить згину- 
ти відразу, чим завмирати поволи з голоду і побоїв в поль- 
ськім пеклї. Нас держали в Берестю в підземних казармах 
кріпости. Ми спали на землі, без соломи, без жадних накри- 
вал. Є там також полонені большевики, та з ними Поляки по- 
водять ся краще, чим з нашими жовнірами. Підполковники 
ІІІеллєр і Малик хотіли піти до команданта табору з жалобою ^і 
та за се вкинено їх до темницї. Найбільше знущав ся над нами ^і; 



"-£■: 







•**ц-г 



Дл- 



станіславівський поручник Лябан. Табор в Берестю призна--^-^.'.і*^ 
чений очевидно на се, щоби вигубити ВСІХ Українців, які там^'%-^^:^ 
дістали ся! Мені вдало ся втечи 7 серпня 1919 р. Подаю ще ^ "^^ 
спис товаришів недолі, яких імена я собі затямив. 

Командант 2 полку отаман Іван Одовійчук, так представляє 
відносини й долю полонених і інтернованих: — Поручник по-, 
льських військ Янушевський, казав мені розібрати ся до нага 
причім зрабував мені 1,100 гривень, годинник, і забрав собі 
частину мого убрання, а то австрійський офіцирський плащ 
і гумовий плащ, в який зараз убрав ся, причім його помічник 
бив мене нагайкою по голові завдаючи мені велику рану на 
лици. Мою обручку здирано мені так нахабно з пальця, що 
мене зранено. Замість мого убрання дано мені лахміття. В 
лахміттю завезено мене до села Беремя, де вже було більше 
полонених. Тут був я свідком таких самих знущань над на- 
шими. В присутности майора Пітля кождого обрабовано і би- 
то буками до крови; полонених, які служили при машинових 
крісах рубано шаблями так, що кождий з них по 5 — б рази 
дістав. Тих, що втратили притомність в наслідок побоїв від- 
везено до Золотого Потока. По дорозі зневажали нас у всіля- 
кий спосіб, а один фельдфебель бувби мене застрілив, бо вже 
був приложив мені револьвер до грудий, якби не се, що "його 
завізвано в тій хвилі до команданта. Опісля серед наруг і по- 
боїв замкнено нас до тюрми. В ночі забрано хорунжому Ку- 
зьмі з наказу польського штабового офіцира шкіряні камаші. 
Через цілий час транспорту від 11 — 16 липня 1919 р., не 
дістали ми нічого їсти, а населеннє, яке старало ся нам дещо 
подати, польська сторожа відганяла. По дорозї передусім в 
Станіславові масакрувала нас навіть зелізнича служба; била 
до безтями. В Перемишлі загнано нас до бараків на Засяню, 
де командантом є поручник Нєдзвєцкі. Сей велів нас замкну-» 
'и в маленьких келіях по 13 і більше разом в сусідстві уступо- 
рих місць. За дозвіл відчинити вікно келії на годину зажадав 
від нас вязничний сторолс по 100 корок! В тих вязницях була 
запроторена велика скількість інтернованої світської і духов- 
ної української інтелїґенції. Поведене з нею було страшне. 
Перед полуднем о годині 10-тій вигнали їх кагаями з келій, 
казали їм скакати, повзати на череві і то ще в супроводі співу 
українських народних пісень, для наруги! Хто сього робити 
РЄ хотів або не міг, того били нагаями. В тім таборі інтерно- 
ваних в Перемишлі на Засяню застали ми тодї около 20 україн- 



>^*^- 

г^'!^^?:^.^-^?^ 







■і 



щ 
щ 

1^' 



> і** *"а 







ських священиків, ок^ло 150 людий із української світської ін-^' 
теліґенції, около зо жінок і дівчат і около 100 селян; між ти- 
ми бачили ми жінки з малими дітьми малодітних хлопцїв, дів- 
чата, інвалідів і старців. Одна українська глухо-нїма жінка 
сидить там під закидом головної зради, бо на запит-БЄ була 
в силї відповісти польському офіцирови. Інвалїд без правої 
ноги ї без обоїх рук інтернований під -закидом наміру вири- 
вання зелізничих шин. Осми-лїтний хлопчик замкнений як 
небезпечний агітатор і т. п. В таборі є окрема сторожа, якої) 
задачю є лише бити дротяною нагайкою кождого, хто в її ру- 
ки попаде. Зараз першої ночі побила вона 75-лїтного старця 
так, що він слідуючого дня ранком помер. 

Дня 19 липня 1919 р., привезено там українську місію "Чер- 
воного Хреста", зложену з 4 осіб, яку Поляки всупереч усїм 
постановам міждержавного права держали замкнену місяць у 
Львові, а відтак привезли її сюди. Дня 20 липня 1919 р., зло- 
жено з полонених транспорт, на якого чолі поставив коман- 
дант, польський поручник Нєдзвєцькі двох простих 
українських полонених жовнірів. Він велїв їм дати синьо- 
жовті ленти з написями: Петлюра, Петрушевич, Україна і т. д. 
і наказав їм співати, а коли вони зборонювали ся, велів їх би- 
ти нагайками. Так воджено транспорт вулицями міста, при- 
чім публика плескала в долоні. В подібний спосіб відправлю- 
вано кождий транспорт. Дня 28 липня, 1919 р., привезено нас 
до Берестя Литовського. Там поміщено нас в двох шопах 
призначенир до переховування саперських матеріял^з. Там 
не було нї прич, ні вентиляції, ні вікон. В тих шопах вибудо- 
ваних на просторі 200 кроків довгім, а 150 кроків широкім, 
приміщено нас 5,500 осіб, так що в ночі мусїв один на другім 
спати, а перейти серед натовпу взагалі не було можна; воздух 
був такий, що ми майже дусили сяГ Нема там свіжої води, 
так, що треба пити нездорову теплу воду з Буга з заразками 
всяких недуг. Табор окружений кільчастим дротом. Коли 
прошено команданта кріпости, генерала Шамоту о полекші, 
заявив він: — Будьте раді, що взагалі живете, коли вам захо- 
тілось воювати, то здихайте!" І дійсно в тім пеклі мерли лю- 
ди, як мухи, передусім з голоду. Давали там два рази денно 
їсти ось що: рано горячу, брудну, чорну воду,^ звану "чорною 
кавою", в полуднє фасолеву зупу, але тої зупи було так мало, 
що половина інтернованих не діставала нічого, а друга поло- 
вина кидала ся на ту їду мов дикі звірі, щоби хоч трошка.її ді- 



-Т*3н 


-мвЯи 


^лл*ШЯ 


-і»3 і 


4І І 


Щ 1 


--^ 4 


*'<? 


::| 


' ^, 


-•ч» 


І^і 


'^ 


-.іг. 


*% 


■^■^ 


^ 


4 


■гг-^ 




■ ^ < 



л 








'^'^і'і^- 



стати! З голоду з'їли (спасли), арештанти всю траву і листе^';''-^х?^*> 



и дерев в таборі. Люди ледви порушають^ся з місця на місце,' ..''^Г:^-^ 
богато з них вже так обезсилених, що не годні піднести ся 'і ,-'^''''>>/Л 
ожидають смерти, як спасення. В таборі панує епідемія тифу 
і червінки. Денно вмирає до 50 осіб, нема ні ліків, ні лікар- 
ської помочі. По таборі вештають ся легіонери і ще тих хо-'~ 
дячих трупів побивають нагайками. Образу нужди, брудоти, 
а з тим і розпуки людий, що їх обсіла вошня і всїляке плю- 
гавство не годен ніхто зобразити словами. 

Одного разу приїхав там французький офіцир, але Поля- 
ки сказали, що ми большевики, то він з нами навіть не говорив 
та відїхав. До двох місяців певно вигинуть там всі арешто- 
вані полонені. Поведене з ними кличе о пімсту до неба! 

Пор>'чник українських військ У. С. С. Микола Меркун, який 
утїк з табору полонених із Стшалкова коло Познаня так опи- 
сує долю полонених і інтернованих Українцїв: — 

Мене полонили Поляки в селї Качанівцї коло Підволочиск 
разом з полковником Маликом. З фронту перевезено нас до 
Тернополя і засаджено в тюрму. Тут вже було чимало наших 
полонених, арештованих і інтернованих, всі сиділи суміш. По 
кількох днях т. є. 16 червня 1^19 р., виведено нас із тюрми в 
шли дальшого перетранспортовання, бо наші війська зближа- 
ли ся під Тернопіль. О годинї 10-тій перед полуднем прийшла 
ескорта польських жовнірів які кинз'ли ся по наших кімнатах, 
щоби зганяти нас на подвірє тюрми. Тут вони гнали всїх, ми- 
мо сего, що з огляду на лихе приміщеннє богато людий тяжко 
занедужало. Я наведу назвиска хорих лише з одної моєї кім- 
нати: четар Петрівський, хор. Чайківський і проф. Івашкевич, 
у них горячка доходила до 40 степенів, та попри те польські 
жовніри на приказ свого команданта зігнали їх з ліжок. Були 
між ними й жінки з малими діточками і всї вони мусїли йти з 
транспортом. їх спазматичні плачі і вмлївання викликало не 
спочуття, а ще брутальнійше поведення з боку польських жов- 
нірів - бандитів. Нас повели в напрямі Золочева: тяжко хо- 
рих несли наші люди позаду. Зараз на передмістю стрінули 
ся ми з польськими почастунками. Жовніри били нас прикла- 
дами крісів і дохмагали ся, щоби нас всїх вистріляно. Цивільне 
польське населеннє обкидало нас каміннем і усїм, що лиш йо- 
му в руки попало. 

Дальше почали польські жовніри з ескорт обдирати кож- 
дого з нас з чобіт, одежи і гроший так, що в короткім часї бо 







.^^і.' гато з нас, (між ними і я)7 спинили ся лиш в біллю без одежі 
^ЙІ^ і обуви. 

^^І^';^: .. Заки дійшли ми до Озірної, померло 8 людий з транспоргЗ 
'й^^- ту, трупи оставлено при дорозі, їсти не давали нам нічого, а.-? 
■^ навіть води не дозваляли напити ся. Дня 17 червня 1919 р.;- 
::^Д> . ранком ми доволїкли ся до Золочева, де держали нас на площії^ 
Гг.;.':. перед "Соколом" 8 ГОДИН, щоби дати змогу військовим і циЯ 
вільним знущати ся над нами. ' . . ' . ^ 

"•■^; О 3-тій годині пополудни 17 червня, прилучили до нас ще-:]^ 

■Г-' золочівський транспорт — 800 людий попровадили нас на зе- 
лізничу стадію, звідки відїхали ми в напрямі Львова в товаро- 
вих вагонах по 50 — 60 душ в однім вагоні крім жовнірів, що ■'^ 
нас ескортували. Другого дня т. є. ІЗ червня 1919 р., ранком г^ | 
заїхали ми на головний дворець Львова. Яких 10 мінут піз- ;^ Й 
нійше заї.хав на стадію транспорт польський 28 п. п. і немов-^ ^ 
нарочно остановив ся на шляху рядом з нами. Зараз почали "Щ 
ся ходіння польських жовнірів по наших вагонах і побивання -^ 
"гайдамакуф". Польські зелізничники ходили також по всіх -^-і:. 
вагонах і придивляли ся кожному з нас з окрема, шукаючи за .^ 
знайомими їм "злочинцями". Між иншими увійшов до нашо-*Ж 
го вагону один інжинєр зелізничий, — як я дізнав ся Кшишто- '-^ 
фович — і пізнав між нами інжинєра Малішевського. В сьо- Ш 
му моменті визвірив ся п. Кшиштофович і так між иншим ска- § 
зав до п. інж. Малїшевського: — "Ти курви сину, тось ти ска- і? 
зал на смєрдь 18-ту Полякуф в Злочовє, ктурих живцем зако- Щ | 
пано в зємє, єжелї бим мял револьвер, то застшелілбим ден, :г5 ^ 
як пса". ' ^^4 і 

По тих словах вийшов із нашого вагона і відтак якийсь^ ^| 
час балакав з польськими жовнірами, які стояли біля нашого ' £ 
поїзду. За хвилину цїла юрба польських жовнірів кинула ся -Х 
до нашого вагона і стала розпитувати: 'Тдзє єсть з курви син -^^ 
сендзя?" Жовніри з ескорти вказали на інжинєра Малішевсь- ';^ 
кого і зараз безчисленна скількість нагаїв посипала ся на го- > |; 
лову п. інжинєра; під ударом нещасний повалив ся на поміст "^ 
вагона. Та ще й тепер били його жовніри нагаями і копали г^ 
чобітьми. Роззьвірена товпа, що не могла вже помістити ся в "^ 
вагоні, зажадала виволїкти нещасного з вагону. Жовніри се "^1 
й зробили. Товпа окладала тепер дальше побоями безталан-'"^^^ 
ного, копала ногами й щойно тоді, як інн<инер Малішевськи'і ^;.$: 
стратив вже притомність і не давав знаку життя вкинено його .;:^ 
назад до нашого вагона. На щасте їхав з нами санітарний че 



■4- 



тар Равсе, котрий знав ся з п. Малішевським і через яких г( ■;ин",;^і,.?>А^ 
іри привів його назад до життя. Ми все стояли у Львові і що'-і;^'^.г^-г ;зІ 
йно коло години 4-тої після полудня виїхали ми дальше в на-;:І'і^'і| 
прямі Кракова. На кождій зелізничій стадії вже ждали нашо-.- ^і^^'^іі 
го транспорту людцї цїкаві побачити "збуйцен, цо 26-людзі ~.Я'і 
живцем в зємен закопал" дістаючи заздалегідь телефонічно ві- \^ ,^'^:-, 
домість о сьому. Приходили військові і дивільні зелізничні •^';{Щ' "і 
урядники, висші і нисші, старі женщини і молоді панночки і всі ''і-::--.;. 
лише опліовували нещасного, що в калюжі крови на пів живий ^'^ .; !: 
лежав на помості вагона, а. дехто й копав його ногами. Тому, ., . V:: ' 
що люди нічого не цій, а в вагонах було немов у найбрудній- /^'^ 
шій стайні, кинулись в вагонах недуги. В Ярославі винесено І 

80 людий до шпиталю відтак в Кракові 140 людий, а заки ми "*- | 
прибули до табору нових 100 людий занед>'жало. По дорозї > 

померло 64 з нашого транспорту, тому, що щойно 24 червня 
приїхали ми в табор в Стшалкові. Дня 25 червня, 1919 р., ко- - _ . 
ли нас ведено з бані, завізвав польський підпоручник Малі- 
новський, адютант команданта табору до себе інжинєра Малї- 
піевського і на наших очах знову яких 20 жовнірів, що стояли " _ . . 
біля названого саме підпоручника, кинуло ся бити інж. Малї- ' ' ; '■'■''. 
шевського, нагаями, куди попало, спершу одітого, а відтак ;, 
здерли з нього одіж і били по голім тілі. Не вчислюючи коп- '. 
няків дістав інж. Малїшевський кількадесять нагаїв, причім 
зломили йому чотири ребра, вибили праве око і так загально 
змасакрували, що ціле тїло інж. Малїшевського покрило ся 
одною страшною раною. 

Семен Кузьмин, розказує, що попав в полон 22 мая, 1919 р., 
польські жовніри обдерли і обрабували його і скованого за- ^ 
везли до Турки. Через 4 дні держали його без їди. В дорозї 
до Берестя Литовського був з прочими транспортованими ,_ •- 

предметом наруг і знущань боку цивільних Поляків, найбільше _. у 
в Ярославі. Одного українського полковника з приднїпрянсь- 
кої України, як хорого зі шпиталя в Станіславові, оббили по- * .. \; 
льські жовніри палками, викрикуючи: — *То Львів!" почин до ',^ 

сього давали самі польські старшини. Висказ одного поль- .►'^ 

гького капітана: — "Вистшеляць як псуф, гдзєш то карміць ^ .-і' 

такон дзїч". . ' ч "і 

Раз зібрали польські пости по вечері українських офіци- . ^ '^^ 
рів і священиків і казали їм танцювати і співати і то на пере- -- -;-і 
міну раз співали офіцири а священики мусїли танцювати, то --І^іІ^';^ 



ттщін»»тттщ/іі0тг'Ч!^ідіШг^ШІІ^І(Г'9^ 



^4- 



РозГ р т^г. ^■^' "Ропала в руках пп. ^ "^^ Допомога ГхлУ^-^^ 

реквізиції і то ТЛІ '^°'^"одарствах прпро^ В''^ разу ^а. 

'"■Р" Ке, що лопало Ь-Г"" ' ^^^"Р^-™ Решт/^Тй*"""' ^ "^Р> ^ 
КУ. припаси ,„^ '"^""о з хати бітр .„-я' ^«бира-№ жов- 'З 

сьш-вати селянам "р""™ *«"" ■" »" ^тшТ:°- ^°-'°™.-готів. § 
• плідні ко^Лі *' '^°^^^ УкраТва" ПпТ^" '"'^ ^ «го І 

-н лишили там вшГові'^чГш ГзГ''"^^ ^'^Са^иТБ':;:: 

«ика та кіГь1-ан^,ц:тГжГ'-^'''^'"^' ---ГсТоГчс":"'' "^'^''- ' 
"ас казали вивезтГтГк ш„ '"''■ ""-'^^ькі властн хо 'и?''"^ 

^о ґрасують там дуже" чТст, "''•'''"*^ «'^«°«ито МиіГ'" 

Українські власти вилял„ я - * 

«'Є/ амуніцію і всяк, и;"д;;,Лі" "Р"''- -дати всяке ору;'! 

і^ди оружа та амуніції і чя ^^ ^^^ ^^^иньского ні - - 

і,^-^^^:-^^^^'^''-:::.'--^^-'^^ '-- --■:.- V ... ^:^"' котрому то при- - -^ 



#1 







казови ґрас^Стажиньский не повинував ся і в часі ревізії най-;-3'~у&5-. 
дено у него много устричних сотнарів збіжа. За се власне зі- >": 
став Стажиньский покараний. При приході військ польських 
наступило арештованнє много селян і інтелігенції, кількох' -; 
українських сьвящеників розстріляли, кілька українських сіл -■ 
цілком спалили, в деяких селах як прим, в селі Черче, кидали 
навіть дітий малих і жінок живцем до горіючих хаті . , 

* ' * ♦ ' ^ ' •" ' 
Зьвірське знущання над українськими полоненними ан ул. 

Львова. — В неділю 2 вересня, по обіді переходив більший 
відділ українських полонених з двірця через ул. Шимонови'чів*' 
в напрямі вулецьких касарень. В посьлїдній чвірцї першої че- - 
ти ішов хорий наш полонений з конвульсийними корчами на 
цілім тїлї, ведений по під руки двома товаришами. Та не мо- 
гучи доспіти- війсковому крокови від часу дд часу, упадав. 

Коли опісля бідолаха упав на землю, прибіг польський 
плютоновий чи капраль, та завізвав польських жовнірів, щоби * 
пе жалував кольби на него. Та молодий, мабуть з західних ' 
окраїн Польщі, хлопчина жовнір не хбтів виконати над конаю- 
чим хорим такої операції. Тоді плютоновий вхопив від него 
кріс і кілька разів почастував упавшого хорого полоненного 
по хребтї. Колиж за кілька кроків хорий знов упав від утоми, 
польський зьвір в людськім тїлї завзивав того самого молодо- 
го жовніра: "жалуєш му кольби?" (Свідок Др. Мик. Чуба- 
тий мп.). 

♦ * * 

Польські Арешти в Чорткові. — Услівя гигієнічні: — а). 
В каютї 9 м. сидить 10-14 людий без нїякої обставновки; б). 
Всї сплять і їдять на підлозї; в). Повітря мало, чистість не- 
можлива, воший повно; д). Сидять 7-10-14 і ЗО день; ц). Все 
замкнені, всї. Лише на час снідань, обідів і вечері, отзирає 
ключник каюту, д). Обходженнє ся з арештованими страшне 
— огидні, слова, лайки зі сторони польської обслуги. 

Сидять всї без винятку разом. Форшпани з України вер- . 
таючі, біженці з Росії, бувші жовніри українські, інтелїґенти 
і сьвященики разом зі всїма у висше згаданій каютї, і сплять 
на підлогах і їдять і сидять тамже. Я сидїв десять день, серед 
задухи, вошей без лавь:и в поросї і болотї. 

Женщини сидять з мущинами, проститутки з панночками, . 



у < ;ш»лав і І* -^^-' ' « ' к^ аР''*^? 






■•<<•■■ 




,ік^.>, серед жартів тих послідних з жовнірами і огидних сцен. 
,^Г чами бували оргії з ними і польськими жОвнірамиі" лі:.;; ,- 
ЯШї^-' Спосіб арештовання. — Забирають людий без правдивих'^*^ 
*і?І"! ' доводів, лише на підставі свобідних ден>'нцияций. ^^ 

5ЙЇЙЇ^"^ Свідків переслухують без присяги і без даня можности по^§ 
ставити других сьвідків. Слідство є отже одностороннє і без-^.^ 
правмо проваджене. 

При слїдцтві бють людий, для довіданя ся від них правди, Г^ 
в спосіб доси непрактикований. Нова інквізиція на велику-^ 
скалю. - . '' у , і^ • •. -лі 

Мене арештовано, в сам день відпусту церковного. Жан-;-^ 
дармерія місцева і т. зв. Міліція доскулює людности, ревізия- .| 
ми, і забиранєм одежі, біля і т. д. ^ .- -РЩ 

Примір: — Лоґуш Іван, передмістє Язловець і инші госпо->,|^ 
дарі з відтам. Спосіб трактованя Українців неможливий: —Ш 
а). Слово "кабан" на порядку дневнім; б). "Я ці дам Україне"; "^1 
ц). Жандармерія особисто старає ся усильно вигнати всіх 
Українців з відси. (Подав Іван Кашуба, з Чорткова). ~ .. 

* * Ф - , ^' , .■ 

Польські рабунки в Самбірщинї. — Акти справи карної 
проти Франца Подґурського о злочин насильства через виму-^і 
шення до ч. ч. Уг. 434. 19. (Самбір окружний суд), виказують"^ 
несумнівно, що Франц Подґурський 18 мая 1919 р., зараз по.^й 
іі'анятю села Кульчиці Шляхотські в повіті самбірськім виму- -Щ 
сив в присутности польської жандармерії і жовнірів і за їх спі-^ 
вуділом грозьбою підпалу, що жовнір засвіч>твав сірники пїд -^ 
стріхами та погрозаю арештовання селян, які служили при укра- .'^іе 
війську, погрозою арештовання і повішення Теодоря _^ 
ікк'пго - ПІтокяйля. членя Укояїнської Няіііональної Ра- -л- 



Штокайла, члена Української Національної Ра- 



ІНСЬКІМ 

КуЛЬЧИЦЬКОГО " цл 1 'м/іч.апі'їсі, і<.'іч,па і/ і\|7аіпч,оі\>_»і і іст.і^па^і.ілп\л і а- . ->^ 

дн в Станіславові, арештовакням о. Гординського Дмитра, па-у^ 
роха з Кульчиць Шляхотських, Н. Морозової жінки україн- ^^ 
нького начальника стації з Рудок від українських господарів ;?5" 
шляхтичів датки в сумі кільканайцять тисячів корон, з котрих ^^ 
тільки дещо над 2,000 корон, спроневірив па ведення війни По--:* 
льщі проти України та що суму около 15,000 корон, справді й ^^ 
червни 1919 р., злом<ив Подґурський на ціль недення тої війни ;^ 
на руки команданта пляцу польського військ» в Самборі і вінЧ^ 
її приняв. Хох Франц Подґурський зістав засуджений 18 па-;-^ 
долиста 1919 р., неправосильно за десять злочинів вимушення^ 
па особах Василя Кульчицького 2,000 корон, Ілярія Кульчиць-' 




рон, Анни Кульчицької 1,000 корон, Марії Врвчко - Кульчиць-^/^лг^^^і' 
кої 8,000 корон, і инших — польське міністерство війни не;':^.і^г.і'У;^г^ 
звернуло побраних від пошкодованих вимуше'них сум ані не ^^,^-г*^і'^ 
потягнуло співвинних жовнірів і жандармів польських до кар- г\!^-'.Й-^^ 
пої відвічальности, ствердженої їх вини в актах карних. В ••л<>і-:.:--:і^ 
очах польсьі^йЗГ жандармів і жовнірів очевидячки украв при .^ :-- ~;3. .^ 
ревізії, а радше зрабував Подґурський шовковий шаль дочки .-.-"^■^^іЗ 
о. Гординського, без реаґовання проти крадежі тої зі сторони' :':'''^]5:?1 
польської жандармерії'. 18 мая, 1919 р., і в слїдуючих днях 
зареквірувало польське військо збіже 4-рох українських шля- 
хтичів в Кульчицях Шляхотських і Рустикальних без пощади, 
не давши доси анї сотика анї квітів за збіже анї не лишаючи 
многим збіжа'на засів анї на прокормлення. У многих Укра- 
їнців зареквірувало польське військо' все білля і одіж. Навіть 
женщин ревідувало там польське військо, чи мають гроші і 
від маючих відбирало без поквітування, не маючих гроший 
били, щоби сказали, де мають сховані, прим. Фрузьку Качмар 
з Кульчиць Рустикальних, яку за невидачу гроший жовніри 
побили, хоч всі ті факти надужить польського війська як бо- 
льшезиків були в тих селах публично знані, антантська комі- 
сія в Кульчицях під проводом Трайне, французького генера- 
ла не розслідила, а тільки шукала там за наддужиттями укра- 
їнської власти, яких зовсім не було, 

♦ ♦ ♦ 

З Ярославщини. — Насильне покликуванє Українців до 
сл>"жби в польськім війську, .г— Стає Михайло Заставний, син 

агента "Дністра" в Вязницї, повіту ярославськігі і зізнае: — 

Тепер служу при польськім війську. До нашого села Вяз- 
ницї прийшли дня 10 лютого 1920 р., о 4-тій год. рано війсь- 
кові власти і перевели ас.ентерунок річника 1896-99. Мимо 
протесту населення асентеровано 7 Українцїв. Іван Заставний 
з того села служить в 6 полку уланів, а 2 Васюти і прочі з села 
в 14 полку. Оден Українець згинув на фронтї, кількох ранених, 
оден прострілив собі руку. Такий самий примусовий асенте- 
рунок переведено в селї,- Нелїпковичі, Монастир, Червона Во- 
;гя, Шівсько- Всі села лежать по укр. боцї Сяку. 

* * * "^ . 

В церкві св. Михаїла в Судовій Вишні, грали польські жов- 
жовніри в карти на головнім престолі, в инших церквах виста; 






вили св. дари на загальне посміховискоГ (о. др. Богач, О. О^ 

'Щ^ ВаСИЛ.).: - :' ;--^ ■>.. ■ ■.■-^- '■■^•'-- ■ •<--^їі^/^-Л^Й^Ь--'-І| 

V '.;^^^^ _В селї Голубля, ПОВІТ Сельцї, греко-катг церкву перемГ-3 
.>'^ нили Поляки на костел, утворено там польську парохію, ще^^ 
''^'=<: польського ксьондза нема, бо брак у них сьвящеників. Греко 
^і' кат. парох Будник є ще, уніятів є богацько. (Від селянина з^Щ 
.,'•. села Голубів). , .. ■' : 

■-.ч^- ' ■ ■ ■ » ♦ 41 - / -'^ 

В занятих Поляками українських теріториях на Волиньщи- 
ні всї урядовці Українці навіть лісничі звільнені ними, суд укра- =| 
їнський звільнений, лісничим роблять Поляка побережника: .'М 
(Од єн інтелігент з Луцка). - -^ '^.^ 

* * * ' *і^ 

В занятих Поляками сих українських теріторіях, треба ма--"-Г:^ 

ти від села до села і всюди гіерепуству свіжу, кожда перепуска^^ 

куштує 17 марок, то значить 2,000 гривень. Реквірують і про-.-З 

сто забирають Поляки все: полотно, одїж, навіть худобу, дріб.-і-З 

-- .. сбіже, коци, сїно, солому, а нарід голий і босий з голоду мре 

Всї люди на Волинщинї будуть голосувати за прилученнем ли-^ 

ше до України. (Учитель з Берестя. Н. Вавринєвич). 

» * * , ■ ^ 

Всї церкви на Холмщині! і Підляшиїі, а також деякі в поз. г^С 

Більск і на поліссі як катедру в Холмі перемінили Поляки наХ^ 

костели. Багато заложили нових своїх парохій і перемінилнШ 

монастирі (Лїсна і инші) і післали туда польських шовіністич- ,^ 

них ксьондзів і монахів, в Холмі засїв польський еп. суфраган 5 

Любенеськ Єловіцькі. В Черновчачах місті на Полїсю і в де- -/^ 

яких селах в околицях Білої і Ломаз прийшло до бійок між се--;^^ 

^ лянами в обороні церкви,' богацько селян наших -арештували. ^?^ 

Всї книги, ризи подерті, попалені, іконостаси усї полома-'^^ 

ні і викинені. Вартісні папери і пергаміни зібрано урядово зі--^- 

ьсїх церков ка занятих Поляками теріториях Ген. Лїстовскі за-^^ 

віз до Варшави до музея народного, 26 церков фанатичні По-.:^^ 

ляки спалили. (Вісти від принал. з Берестя і окол.). Разом й 

^Геремінено около 600 церков, ґрунта забрав ряд. >-Щ 

* * * •- . " ^^..' 

Полоненого п. Рубчака У. С. С. (українського сІчовика.)-г^| 
поручника українських військ застрілив польський офіцер і»7;3 
вагоні підчас транспорту коло Львова і пішов собі спокійноЗ 




«фи в лице. Били брутайно т/ °^'' ^"•"' "°^ьські жов- 
згаданих). Р^'^-'^но там загально усіх. (Від обох 

Оден раз рапортує семТ;^ '''''^' ''^^'^^й вмерло пои і '''^ 
РЄґо те^аVбтV^ ^ офщерови жовніп- "т ^ ^^^'О- 

^ .. '^Р^З біТО, ЮЖ УМеоЯ " ПІ "^^^^ІР. - Тен хлоп І^тл 

л.-ло.^::::^г ■ =г.г-г°-и в ряд „ер. в.. 

«ти усе (убріне, черевики і б: іяТ,, '°^' ' "о-™неного з^я- 
т,у своє подерте. Поло"»:' X с^;р'^° ГбГ °^.-° ся. а даТГв 
ваня. (Від штер. учителя). ^ ^""^ "«"ас коввойо- 

* * * 

польськиГшкіл, м^курсах%?Г "Риготовляючий учителів ло 
сказали їм здавати іспити на ^ '"'"-"°''"° *'''Р^'««Ї- Опісля 
'и в державних школах і •побиГГ''"'°™ '«>-^ь 2огли у и! 
с"0. Учителі показали себе вТо ""^ "«'^ьського уряду ^ен- 
ми вибрали депутацік, і зая'в^Гче^еТГ ■™""" '^-^°- 
'и не будуть, бо всеж іще нічого по Г ' "'° '"И"« здава- 
■'иби , вміли, то однаково по п ° ""'""^"'^и « вміють, а ко- 
••яки сим дуже обурені Тп?« ''""'"^'■«и «ЧИТИ не будуть" пГ 
-оли по сГлах ВоГщГ Х"ва?Г^ Р-РесП-ХаІнс" і 

- >Держани. учителів і охотно;пГ::Г:ГдТГколГ- 

^и""-'-'>^^^^^--:^^^'-<-^'^- ''■' .'-^ ^- - ■■■. ' *<-- ' • ■•.. •. ■ ~ '- ' * 



.УЛ- 



*^Й**:* забрали богаро паперу, приборів, і б маіпин друкарських, дві-Ц 
комплєтні друкарні розібрали і вивезли усе. Одна друкарня €^ 
тепер в міністерстві воєн, справ в Варшаві. 

Рівнож забрали Поляки дуже велику бібліотеку "Ріднога^.^ 
Слова" з численними приладами. Також забрано від усіх Украг?^' 
їнцїв мешкане, меблі, корови, конї, харчі, убраня, образи, а їх*;^ 
всіх інтерновано. 



ТАБОРИ ІНТЕРНОВАНИХ І ПОЛОНЕНИХ. -Щ 

Для доповненя ілюстрації, як Поляки, добивши ся при по-^^ 
мочі антанти власти над українською частю Галичини, стрем-'^я^ 
лять систематично до вигублення всьої української інтелїґен-ч];^ 
ції та свідомійших селян, та в загалї до винищення українського';;^ 
карода, хочемо описати кілька таборів полонених і інтернова-"^ 
них на основі опису очевидцїв, які в таборах довший чес пере-'^ 
бували й пережили там тяжкі лихолїття. • -5^- 

Запримітити треба, що арештованими, інтернованими і по--^1 
лоненими Українцями є також переповнені всі галицькі судові;^ § 
вязниці, в яких їх трактуєть ся не як людий, що остають в слїд-;.^^- 
стві, але богато гірше чим засуджених за злочин зброднярів,^^^. 
тому то гинуть вони там як мухи з голоду і ріжних пошестий.Т^ 
Інтерновані і полонені приміщені є крім того в суміж по ріжних^>|- 
таборах — давнінших австрійських або московських тюрмах!^ 
і таборах для воєнних полонених або для арештантів, — а то;'^ 
у Львові, в Перемишлі, в Пикуличах під Перемишлем, в Домбю".:^ 
під Краковом, в Бадовичах, у Висничу в Галичині, в Модлїнї, в'^' 
Дембіні, в Щипюрні, в Повйонзках біля Калїша, у Варшаві, в^ 
Берестю, в Томашові, в Холмі, в Грубешові, у Володаві, в Білій,^5« 
в Більску, в Соколові, в давній російській імперії, а наконець в!,^ 

Стшалкові і в Познаньщині. •'_^ 

• '-Щ 
* * * .'^М 

Табор інтернованих і полонених в Домбю. (Після зізнань ^і 

очевидця, який там пересидів півтора місяця). 

Є се великий три кільометри від Кракова віддалений дазний^ 
австрійський табор для воєнно полонених, в якім в часї війніі'^ 
було приміщених около 12,000 полонених Москалїв, а опісля^' 
Італїйцїв. Тепер приміщено там кільканайцять тисяч інтерно;^^ 
ваних і полонених (самих) Українцїз. ^.^"^ 



ЦІЛИЙ комплекс бараків, переважно деревляних, окруже- >^^^^|% 
ний високим парканом і кільчастим дротом в 4 ряди. Довкола ^|>7?'Д'^- 
паркану з обох сторін а також в середині табору між бараками "''5^;^>;;^?. 
є густо поуставлювані сторожі. В поодиноких деревляних ба-^^^'^^^*^- 
раках, призначених для приміщення інтернованих селян і по-'і^іГ^^- 
лоненої мужви, без вікон і вентиляції, на- деревляних причах -."'^^.^;'^--'-'^ 
без соломи і постелі на голих дошках в двох рядах, оден над ^:.; 
другим приміщено по 10 і більше осіб в однім переділі, в ПЄ-- ":г^^^! ^^''.'Ті 
реділах тих, з яких інтернованим виходити не вільно (при кож- ."? ';^ХЙ'\^ 
дім барацї стоїть сторожа) в літі панує неможлива духота в ;;>-^ 
зимі доі<учливе зимно. Інтерновані і полонені пообдирані, го- ■ ^' 
лодні, з запавшими щоками, ледви порушають ся — вигляда- ' ? 
ють як трупи. їх денна їда слкадає ся рано з одної хохлї чор- '"- •; 
ної теплої води, яка має наслідувати чорну каву, з одної чет-^ ;-;; 
вертки чорного хлїба, а в полуднє з буракової або бруквової 
зупи з вивіреними в ній бруквами; більше нічого не дістають. - , 
Тож не дивниця, що люди примирають з голоду, а пятнистий \ ' 
тиф і червінка поширюють ся в так застрашаючий спосіб що ' : 
щоденно вивозять з табору по кількадесять (ЗО — 40) трупів; 
хорих вивозять до шпиталю в Кракові, де також велика їх^;-^ 
часть гине. Інтернована інтелігенція, а є між нею посли, уні- 
верситетські професори, крилолани, декани, священики, і вся- 
кого рода урядники, адвокати, лікарі і професори, властителі 
дібр і посїлостий і пр. і полонені українські офіцири, П0МІ-- 
щені є переважно в мурованих бараках з вікнами, на причах * • 
мають солому, а декуди навіть постіль, та вкінці мають мож- 
ність (дозвіл) вести власну кухню. Нікому з табору виходити, - 
ані до табору входити не вільно. З початку удТлювала началь- - 
на команда дозволів відвідувати інтернованих і полонених бо- 
дай в певних днях і годинах, але опісля і се знесено так, що • 
прим, жена і діти інтернованого посла й адвоката Д-ра Загай; . . 
кевича, які мешкають в Кракові, не можуть з ним бачитись. 
Всякі відвідини і комунікація з зовнішким світом виключені." - 
Почта підлягає строгій цензурі, часописів не допускаєть ся.. 
Риґор в таборі військовий, за найменшу провину засаджуєть . / 
ся до осібної арештантської келії. За евентуальними >тікаю- 
чими сторожа стріляє, а коли кому вдасть ся втечи, то хиба 
завдяки польській продажности; в часі довгого сидження по- ■-. 
дерло ся інтернованим білле і одїж так, що ходять в лахміттях! ''\ 
З інтернованими і полоненими, які сидять там суміш однакова .. /^ 



Ш": 



трактовані, поведене сурове і непривітливе. Перехід з одного.'.^ 

5^і" бараку до другого, а особливо зносини- і вступ інтернованійі^ 

;^^ інтелігенції і полоненим офіцирам до бараків, в яких примі- Щ 

.^;' щено інтернованих селян і полонену мужву, строго забороне-ї8 

'/•-■; пий. Інтернованим не вільно мати при собі гроший більше як^ 

Г*^- 100 корон, решта в. депозиті команди, яка лиш частинами ви-^^ 

дає гроші до такої високости. Крім кількох одиниць всі про-^ 

'■-; чі, а є їх кільканайцять тисяч, не мають ні одного сотика тожс^ 

.-■ ■ при такім харчі, як висше подано, всї вони засуджені є на по-#- 

вільне морене і смерть, яка там розгостила ся на добре,'^ 

забираючи що раз то нові жертви. Та цих втрат не видко, бо:-^ 

число інтернованих і полонених в Домбю беруть Поляки дея-"^^. 

ких як робітників на роботу до Кракова, згортати болото, тов-'.^, 

чи каміння, за.мітати вуV^ицї і т. п., де цьковане шовіністичними, -;^' 

всепольськими часописями населеннє зневажає і висьміває. -# 

Дня ЗО червня 1919 р., справили польські жовніри залоги <-^ 

в таборі в Домбю погром на Українців, побиваючи більше, якіі 

700 інтернованих та полонених прикладами крісів, руками на«^^. 

гаями, та зелїзними прутами. Було се так: Командант табору, ^' 

сотник Кроковський (перед війною суддя в Сокали), прикли-^^ 

кав до себе польських жовнірів і заявив їм, що можуть аж до сї. 

вечера слідуючого дня погуляти собі в таборі т. є. безкаргіо'^ 

бити інтернованих і полонених Українців. Ті не дали собі два,:^ 

рази говорити: О годині 8 вечером увійшли до бараку ч. 2. .^ 

польські жовніри та почали нагайками виганяти всїх на двір,':* 

де били і грабили. При тім найбільше побили по^ голові, стар- .^ 

шину Москалевича. ' '• іі^ 

Повисше представлені відносини в Домбю є одначе в по-"'^ 

різнанню з умовами в инших таборах о много лїпші, як пред-|;і- 

ставляють ся відносини в инших таборах, се нисше описано. <^^- 

Ті "лїпші" відносини у Домбю є однак того рода, що навіть^ 

всепольський часопис "Ілюстровани курієр содзєнни" з 29 ве-^ 

ресня 1919 р., уважав вказаним забрати в тій справі голос про£^ 

тесту, та звернути увагу польського загалу і польських властий^ 

на се, що сидять там ріжні люди цїлими місяцями, (а деякі вжс^ 

близько цілий рік), не знати ізза якої провини і за що. Бо"^ 

треба знати, що нікого з інтернованих навіть не переслухано,"'?^" 

та не найде ся проти нікого ніяких доходжень. -.^ 

Під теперішну пору себто при кінци 1919 р., находить ся в^;^ 
бараках ще около 6,000 інтернованих і полонених Українців^.^ 



між якими є цивільних Гнтернованих інтелігентів 250, (в тім 26ч;гпгіі|??< 
жінок) зелїзничників ріжних степенів около 200, інтернованих 1^ ;!:-.;',;•_ 
селян є 2,164 полонених селян жовнірів 360 і т. п. Після звання.:'"-,^ 
сидить там 23 священиків, 71 ріжних урядників (між тим 21 су- .,-- / 
діїв) 200 зелїзничників, 5 ґімназіяльних професорів, 84 народ- ._'"■ 
них учителів і т. д. З чільнійших громадян сидять там ще досі : ->* 
адвокат Др. Загайкевич, бувший парляментарний посол; ди- .'-• - 
ректор Александер Ярема, контрольор М. Кебудзинський, пр0;_ • :- 
фесор Сабат Андрій, директор Ізидор Білиньський, надревідент '. ' "• 
О. Юрчинський, суддя Александер Колодій, радник Омелян . 
Гіідляшецкий з жінкою, о. Стефан Онишкевич, парох і бувший 
парляментарний посол; о. Андрій Бенцїви крилошенин і декан, 
о. П. Котовіїч, ігумен О. О. Василіян, о. Венґринович, парох 
К. Костецький, інжинєр П. Дзюбинський властитель дібр І. 
Жудовський, властитель реаль., Т. Будзиновський, нотар Ал. - . 
Свистун, суддя, 3. Турянський рахунковий радник, І. Строн- 
ський, К. Целевич, управитель шлоки, М. Рудинський, реві- 
дент-'Зелїзничий М. Вєлькопольський, салін. радник, О. Я Ко- 
соновський, парох і декан, Антін Старух, властитель реально- ^ 
сти і бувший посол і т. д. 

- ♦ « * 

Табор інтернованих і полонених в Вадовицах коло Кра- 
кова. — В тім таборі, вибудованім для воєнно - полонених, в 
однім з найгірших австрійських таборів, сидить тепер около 
15,000 інтернованих і полонених Українців. їх приміщеннє - 
і положеннс є ще о много гірше, чим в Домбю, бо всї бараки 
там нужденні, деревляні без вікон; в них в лїті невиносиме го- 
рячо, в зимі неможливо зимно, з інтернованими і полонени- 
ми поводять ся та.м ще гірше, чим в Домбю. В управі бараків 
€ кількох східно - галицьких жидків, які знущають ся страшно 
гад нещасними жертвами. Сторожа побиває інтернованих і 
полонених, а був навіть случай, що одного полоненого сторо- 
жа без причини пробито багнетом на смерть. Українського 
стрільця Шаповала забила там польська сторожа підчас роз- 
дачі обідів зелїзним прутом призначеним до чищення крі^а, 
шо навіть провірила одна місія. Між інтернованими находить 
ся одна українська санітетка, яка мусїла ходити в штанах, бо • 
польські лєґіоністи обдерли її до сорочки. Відносини сані: 
тарні гам не можливі, брак достаточної лікарської помочі, то- . 
му люди мруть там масово. Моренне голодом в таборі дій- 



^іл-^іі^-^З^Ш^^ 




., .--, І-Ч" 



.1. 



Ш.-^^-^.я^. 1ІІЛ0 вже до того, що один хліб давали на пять осіб, відтак 'ііа'^і 
^*-^г->' ШІСТЬ а вкшци не давали нікому ні кусника хліба; за те дляг^:! 
•^^-|5;:!-ї'- : ^'забезпечення ся проти бунтів" поставили довкола бараків ку^^с5; 
.\?^Ш;:"-ч льомети. _,.■; .'і--.. '/' ■'.■■■.>^^-:'^ 1-;І;/:/і<-у .'^-г.:г'Р-'- • .'/-'^ 
.; Від воший 1 блощиць в таборі аж кишить, а брак постелі^ 
^і.,г*г;;- і незмінювання білля та безнастанний голод стали причиною,і^ 
' ""''"■ "' заразливих недуг, (пятнистий голодовий тиф), які пожирають ^-^ 
Щоденно по кількадесять жертв. Одного разу не позволено-^ 
^ - .. інтернованим за кару виходити довший час з бараків так, що5;іі 

вони мусїли навіть свої природні потреби заспокоювати у ну*:^ 

трі бараків — у шальках на їду. (Свідок Павло Романенко). іЛГ£ 

■- .■■.?*2 

Табор інтернованих і полонених в Берестю Литовськім. — *.^ 
Табор інтернованих і полонених в Берестю Литовськім то най-'у 
страшнійша московська тюрма з часів царату. ' ^^ 

В наслїдок інтервенції американської місії, табор сей не-Т| 
давно почато розвязувати, причім частину інтернованих, які і^ 
ще не погинули випущено на волю, а решту (около 800 душ),'Т^ 
перевезено до табору в Домбю під Краковом. Везено тих лю-^]| 
дий з Берестя до Домбя 4 доби в замкнених товарових ваґо->І5 
нах, та не давано їм протягом сього часу нічого їсти. В наслї-.^^ 
док того знайдено по отвореню вагону в Домбю 4 трупи і 120Д 
тяжко хорих, яких відвезено до шпиталя; з них до б вересня 'І' 
ьже померло 63. Решта була голодом так зморена, що ледво-/ 
могла вдержатись на ногах. Тяжко хорих, які самі не в силї ^ 
"були вийти з вагонів били ескортуючі польські жовніри при- >; 
кладами крісів, щоби в сей спосіб присилувати їх вийти з ва-^ 
гонів. їх відвезено відтак до шпиталя. В тім транспорті зна-:і; 
ходив ся також о. Стефан Онишкевич, парох Купнович, наш ^ 
довголітний парляментарний посол і богато инших. Табор .і. 
сей в Берестю і дальше мимо інтервенції Американцїв істнує, ^| 
л найстрашнійша в ньому є т. зв. "шопа Буг". До оповідань^^ 

їв. Одовійчука гл. сторона про сей табор маємо хиба щс-^^ 

те додати, що в таборі тім, в якім доси є ще около 5 тисяч лю-^ 
дий, згинуло за час від 27 липня до 4 вересня 1919 р., себто за Д 
Я8 днів з голоду, тифу і побоїв 724 Українцїв, там приміщенихЦ 
Часописови "Вперед", який почав уміщувати іменний викас/:| 
-гам ііомерших жертв заборонено з 683 числом (іменем помер-,-^ 
шого) подавати дальші викази, — чим обурювали ся навіть:^; 
деякі польські дневники., <. , V .: 




Харч в таборі нужденний, недоварений, без соли. На ін-^з.й?Й 
тервенцію американської місії доставлено на тиждень харч, але^^лІ-І'^^ 
за се старшину, який в імени всіх увязнених виступив з жа— '''>:'?>|^ 
лобами на страшне положеннє і муки інтернованих у тім табо-' т'/'ч-^/^ 
рі, польські жовніри (зі сторожі) так побили, що тїло його С^-""^^^ 
купало ся в крови; опісля отворені рани ще посипали сіллю, Л^;^"^-^ 
щоби "здержати кров! На пів мертвого вкинули до рова. Що -.'.'' ДЙ 
з ним опісля_стало ся годі на певно дізнати ся, але легко дога- ^ї..\'',*:и 
дати ся. Наглядний образ страшних відносин у тім таборі зо- ' ;Л"Й 
бразив навіт варшавський "Роботнік" в однім числі свого ви-- ■ь*.;і;^ 
давництва, — отже польський орган! *.*г ^•^' 

* * * . • "-- • \:~-:. 

Табор для полонених і інтернованих в Перемишлі і в Пи- ' "^І^ 
куличах під Перемишлем. — В Перемишлі є переходовий та- •'■,^; 
бор для інтернованих. В ньому держать інтернованих через ''^ 
кілька неділь, сортують їх, а відтак відсилають до ріжних по- '''/^. 
стійних таборів в Польщі. ' ■'.'^ 

В перемиськім таборі панують страшні відносини: — Лю- 
ди тиснуть ся, мов оселедці, недужі на заразливі хороби помі- " :^. ^ 
шані є разом зі здоровими; вікт дз^же лихий; рано щось в ро- '^ 
дї чорної кави, в пол>^дне гнила капуста або бураки, або стухла ' ^ 
фасоля, вечером знова чорна кава; денно два малесенькі ку- Ч'^ 
сники цвібаку місто хлїба. Люди, котрим довозять з дому по- 
живу, ще держать ся але ті, що походять з подальших око- 
лиць, і нічого не одержують з дому виглядають як трупи і не 
в силі держати ся на ногах. (Свідок жінка Андрія Возняка, 
господаря з Драбиниць, повіт Мостиска, котра що тилсня до- 
возить поживу чоловікови до табору в Перемишлі). 

Перемискі Українці із публичних складок доставляють 
обіди для інтернованих, однак польська сторожа не допускає 
ііань до розділу поживи; польські жовніри перебирають при- ; 
несену їду і самі ніби розділюють; а на ділі самі дуже часто . 
з'їдають принесені потрами, а інтернованим не дають нічого, >і 
або лише дрібну частину. (Свідки п. Борисова, Кульчицька 
^^. Олена з Перемишля). 
^~ Ще страшнійші відносини панують в таборі полонених и •.-;:5. 

Пикуличах під Перемишлем, де приміщено поверх 20,000 Укра- 
їнців — полонених і інтернованих. Сплять вони там на голій . 
землі", а щирячий ся в застрашаючий спосіб тиф забирає що- у--.. 
денно по кількадесять жертв (20—80). Крім зупи з гнилої яри- \': V 



!і. 



-Л побили. " "" ДОРОЗГ трохи хліб^ „1^°^^. «^ Засяні^І 

-•• Польські *овн,-„ • • ' "°''''"^'"'' -■'^гіошсті^ 

^'■б інтерновані ^^'' ' '"Р"'«ни побивають» "Ш 

."ОКОЮ командан а табооГо ^°^°«^»«ва бачила як в ^'"^ 

тернованого зелГзною п^^ '''"' "Р^шний десяті. "«Рад?*. 
>■"« без ламяти п г ■""'"'° "О голові так ., ^'"^^"^ >"■£ 
Панна С.">' "" ^°^°«««ва зімлйа ГЛ'""' "^о сей* 
Н»,,.^Рб^'«^ька бачила „ "'^^ на сей вид. ^4-- ■' 

Иедзвєцкі, ударив кі,^ ' "'' "о.чандант тя(і«„, ' ■■» 

. «. ЩО він хогів " „ „ ' Р'''^ " «'Це ПОСЛІ т^^' "оРУчник 1- 

подякувати панні за п^;^' '^^«'««я. за5| 

."Р«-нці червня і«,о ^ "^«"^ -Д" ■«тернова- ^ 

ваних із Самбооа и Р> "Ривезено до Поп» ■ '^ 

"" '«"Рнові'Г^су^^^'нічкатова^^? ^-""""-^Й 

^Ри«У катованих ж^^'" ^^Р^'<У "^ „о„н Ції^^і^^^^ І™"* 

Свідки о. Рабій 41 г ^ '^з^,:у 

"ихІі^^"«' «-"ннн Андрій ^/Р-^-^овець Гриць, ї 
■ . -.^ '^^'^'''' ^^Р^^иках; деякі бу-^^ 

л.'-?..-^' Г.І-. чз--.,>-- ^■^'т «.-•>,-- -^ *:■ V -.-.,■ V- ■••- ... . . . .^^ 



ЧІР 



-і' -~>>^І«І.--..- ■- ,--..;.-.'>.• •■•.'V -'і-.і.у -.■-•-*-», =«ьг ■,д ^ • - ^. - /^-^ - • • -- ' •» ■ ; . 



■^"^г*- 



-^ '.г"^' 



-' ли навіть без шапок; їсти не діставали вони через кілька днів,-^■2^■;^>-г^'■^:іу 

купити не могли, бо ВСІ гроші їм відобрано. Між ними буВ^;- л'^//.^"^ 

Іван Онишкевич син посла о.. Онишкевича. ' - ' " "^ ' 'і'"..^: ■* 

В другій половині червня 1919 р.,,було в перемиськім ШПИ- *Т.-;ІЧ^ -1 

- тали около 50 офіцирів, які здорові дістали ся до полону, од- "-т"^.^^" 
нак в таборі полонених побито їх так, що поломано їм кости • .лі"^;- . 
і порозбивано голови. Між ними був сотник Цапяк з Добро- " ' -' Л 
ліиля побитий так, що не знати, чи подужає. До нього дістала ' С, . 
ся у відвідини його сестра з Добромнля і бачила при тій нагоді ^ , • „: 
і прочих побитих. Пані з "Комітету помочи" старали ся за- 
нести біллє тим нещасливцям, однак їх не допущено. 

Про табор інтернованих і полонених Українців в Пикули- 
чах под Перемишлем пишуть "Польскі новіни" в Перемишли: 
В Пикуличах біля Перемишля находить ся в 4 шпитальних ба- 
раках українські полонені та інтерновані, які лежать тільки на ^ ^ 
голій брудній землї, без чого небудь, щоб могли покласти під 
голову, без ніякої лїкарської або санітарної опіки, без світла ' 
в подертому брудному біллю або таки зовсїм без нього. Що 
дня вмирає 50 людий і лучаєть ся, що трупи остають і по 2 дні 
між живими. Се саме дієть ся і на Засяніо в бараках давнійшо- 
10 австрійського 10 п. п. Те саме повтаряє польська "Газета* 
Поранна" і додає, що в бараках вибухла епідемія тифу, на яку 
що дня вмирає по кількадесять людий, що в військовому шпи- 
талї находить ся 1,800 нед\тких на тиф. 

9К * * 

Табор інтернованих і полонених в Стшалкові. — В таборі 
було 26 липня 1919 р., поверх 10,000 людий ріжних народно- 
стий і полів, з того около 5,000 Українцїв. Усї майже босі 
і голі, або обдерті в одному білю. Вигляд усїх дуже марний 
тому, що пожива страшно нужденна: рано і вечер несолоджена 

- чорна вода, що називаєть ся кавою, а на^обід ячмінна каша 
без ріжницї для мужви як і для старшини. Приміщені є всї в 
бараках викопаних в землї і накритих крішами, крізь які ііро- 
-^ікає дощ і заходить вода до середини бараків. Проте й не ди- 
во, що в таборі було в дни 26 липня 1919 р., поверх 3,000 хорих 
на голодовий тиф, пятнистий або на іспанку. Всї жовніри, 
що повнять вартову службу в таборі, крім збруї носять все на- 
гаї з телефонічного дроту, якими бють без милосердія наших' 
людий за нізащо. Мені приходило ся — розказує очевидець 
— щоденно після обіду бачити як польські жовніри під прово- 




'"■У:^^'" ' дом СВОЙОГО старшини, підпор. Малїновського, виконувалй^-^ 
■•■^.:.- егзекуції над нашими людьми. Всі мусїли станути в ряд, хт^^| 
••^: мав штани мусїв їх спускати і по черзі підходили до підпорні 
■^^^ " ^Малїновського та клали ся перед ним на землю; згаданий по^ І 
. -;. ручник ставав йому лївою ногою на шию, а правою держав на-^ 
':^' ■ гайку і бив. Рівночасно з правої сторони битого стояв поль»"4 
ський жовнір з приложеним до голови револьвером, щоби бй|:^$ 
тий не кричав. З початку ми не могли дивитись на се, так ЩоЙ 
богато з наших старшин мліло на сам сей вид. - -^"Іг?, 

В наслідок таких тортур маса наших полонених має цїле'-^: 
тіло покрите одною чорно - синьою плямою. Крім сього кож{^ 
дої ночи стріляють польські стінки (пости) прямо в бараки,'^ 
в наслідок чого ш,оденно ранять 5-6 людий, які з браку лїкар-'^- 
ськії опіки вмирають. Такі відносини в таборі дійшли нако-^ї 
нець до відома польських соціялїстів, які вислали з Варшави'^г 
до табору комісію, зложену з посла Фарбштайна і др. в цїли--^і;; 
провірення справи. В кілька днів опісля появила ся інтерпе-^ 
ляція в варшавськім соймі а в Варшавськім дневнику "Дзен-Ц 
нік Нови" з дня 26 липня ]919 ч. Ї29 стаття під наголовком:Ш 
*'Пекло в Стшалковє", в якій доволі докладно були представ-*^ 
лені відносини в тім таборі, але те все не мало ніякого успіху,^ 
ані впливу на полїпшеннє долі нещасливих жертв. "-^ 

(Опис поданий після зізнання очевидця, поручника У. С,.^ 
С. Миколи Меркуна, якому вдало ся втечи з того пекла). '"Щ 
Українська "Місія Червоного Хтеста", яка звиджувала п^'~^ 
гисше описані табори інтернованих і полонених і провірила,^ 
правдивість висше поданих дат, не могучи ніяк осягнути до- 'з: 
рогою інтервенції у польських властий поправи тих страшних_|;' 
відносин, оголосила висліди своєї поїздки в часописях і вне-З 
сла крім того меморіял до польського правительства в Варша- ;^' 
ві до президії "польського Червоного хреста". В меморіялі^ 
просить комісія в імя засад гуманности і культури о інтервен-г^І 
цію та видачу розпорядків в цїли поправи положення поло-^^Й 
кених і інтернованих. Вказує на знущання в часї транспортіз, '^ 
в таборах і вязницях а навіть в шпиталях, та звертає увагу, що-.гЗ 
інтерновані та полонені, які після розпорядку міністерства для-'^ 
військових справ з дня 15 мая, 1919 р., давно повинні бути звіль-; 5 
нені, досі находять ся у вязницях і таборах в числї кількаде-^^^ 
сять тисяч а то в бараках і вязницях, у Львові, Станіславові, %^ 
Домбю, Вадовичах, Віснічу, Стшалкові, Щипюрні, Берестю Лм- 

'~ ^Г\ -'«-^ - . - ■■ --1 - -■ ' ■-.•-. • " «..•• '-.-.'?-> .•Л--г -^ї- '•''■'■-■^" ^^-'і^-':-^'-^ 




[ товськім, Перемишлі, Пикуличах і цитаделі Модлїна. Вигй»;^^$^^ф5Сі 
лоджувані цілими місяцями, обрабовані в часі транспорту 3;^^^^^^ 
одежі і гроший, побивані, серед найгірших гігієнічних та апро-'.^!і^<; ^ 
візаційних відносин западають нещасні жертви на епідемічні '-.■- ^;2: 
недуги, гинуть тисячами по шпиталях і вязницях, або виходять*'.;'' ^л. 
каліками на ціле життє. Табори стають розсадниками пятни- 'V ? 
стого тифу і туберкольози, які загрожують поширеннєм ся по ■= '•'^•':, 
цілім краю. Місія подає, що крім тисячів передержуваних в - -• - ." 
концентраційних таборах, тисячі сидять по вязницях. Подає ,- ' ^ 
між иншими, що: — 1). Вязниця в Бригідках у Львові, призна- '"•. 
чена для злочинців, тепер призначена є нібито як переходовий ' ■ 
пункт для інтернованих а на дїлї вони остають там по кілька 
місяців без переслухання. 2). У вязницї полевої жандармерії 
у Львові поміщено інтернованих в пивницях. Лєґіоністи Він- 
кіцкі і Сьвіґот побивають людий (священиків, офіцирів про- 
чих інтернованих інтелігентів) по лици прикладами крісів так, 
що лице пухне і синіє, заковують теж в кайдани. Відпоручниць 
*'Червоного Хреста" не допускаєть ся. Переповненне таке, що 
£? комнаті о просторі 36 квадратових метрів містить ся 40 осіб. 
Пожива дуже лиха і недостаточна. 3). У Віснічу в вязници при- 
значеній для найтяжших злочинців, приміщено інтернованих 
в найгіршкх вогких комнатах, між злочинцями, що їх ще зне- 
важають і окрадають. Чотирнайцятьлїтних хлопців, учеників 
Гімназії, уживаєть ся до тяжких робіт. Життєві умовини там 
гірші, чим для злочинцїв. Не вільно там ні діставати із зовні 
поживи, нї купувати поживи, ні принимати відвідин, ні читати 
книжок або часописів; за се всьо служба побиває немило- 
сердно. 4). Місія представила вкінцї образ невиносимих умов 
життя полонених і інтернованих в таборах — образ схожий з 
нашим повисшим описом. 

На доках сего, що в нашім списі нема пересади та що ми не 
представили за чорно умовин життя наших полонених і інтер- 
нованих, нехай послу'жать голоси польської преси, яка хиба не 
має наміру власний народ оклевечувати. Під наголовком 
"Обози єньцуф" помішує варшавський "Робітник" з дня 16 
жовтня 1919 р., в числї 339 статтю, яку у виїмках подаємо до- 
слівно: — 

"Відносини, які панують в таборах для полонених в Модлї- 
ні і Берестю Литовськім переймають жахом. 

Табор для полонених в Берестю Литовські.м — се гидь, се 







^ ганьба для польської держави. Умовини в берестейськиб буГтЩ 

•5^"^ шопах" або в Форті Берґа можуть до розпуки довести видця^Щ 

';Щ^. .В Буґшопі приміщено Українців, давні табори і російські хлї;-^:^ 

і:І%', ^" "^^ бараки, построєні Німцями — в деяких не має навіть т5Ш 

^ф. зв. прич або дощок, тільки камяна долївка, се приміщення^Г^ 

\0у бранців. Про солому нема й бесїди, долївку вистелюють по-Ш' 

,>'. ■ лонені бадилями та бодаччєм. Вікон не має — одвірки навітьЩ 

понищені. '■-■^Щ 

Сі умовини в злуцї з фатальною смертностію. З жовнірсько- ^і*^ 

го хліба й трохи брудної води, якої розміри більшали ізза-'^ 

крадіжи військових функціонарів (кількох офіцирів і підофі-"->І 

ЦИрІВ, які тепер сидять в тюрмі, СПрОНеВІрИЛО ОКОЛО ПІБ МІЛЇОг-,% 

на марок), витворили з табору полонеих прямо табор трупів! ^З'. 
Два МІСЯЦІ тому з табору, що числив коло 6,000 полонених, виг^Щ 
ношено кождого дня 50 — 100 трупів. Розпаношила ся тоді ди-Щ 
зентерія, яка вбивала виголоджених. В одному місці при епі- ;^ 
демічному шпиталі, трупи лежали около трох тижнів непохо-'% 
ронені, так, що щурі їх пообгризали. Померших хоронять так Ж 
і.?ілко, що тіла вистають із землі, — наслідком того дисентерія .^\ 
п тиф постійно ширять ся так, що самі жовніри, які повнять -.І^ 
слз^жбу в таборі постійно переносять заразки недуги до своїх 'М 
відділів. Так як тепер виглядають українські бранці в таборі, ;-Щ 
можна собі уявити тільки смерть. Деякі й говорити не мо- 5#; 
ж>ть. Не сходять їсти — чому? бо СІ вже й не ворушать ся-'з- 
і до смерти, так обезсилені. До одного з них приїхала ненька -^ 
зі східної Галичини — говорить по лольськи, бо Полька. Син Й 
її лежить на бодяччу на камянномучтоцї в таборі, де вітри гу-;;;«^; 

ляють. Очі стоять стовпом, зуби вищирені "не хорий, го- *^ 

рячки не має"... Ненька сидить біля нього наче закаменіла^'.^. 
безрадна — щож має робити? Там знову дружина — прнве-~.Щ 
зла харчі чоловікови. Ледви з великим трудом допросилась,-^ 
дозволу, щоби в табор увійти, бо тяжко туди дістатись. З'їв^^ 
і помер! • ■ \>ІШ 

Коли ВСІ виходять із табору і стають рядом — справжній У^. 
похід смерти. _ ' .Ж 

Голодні і померзлі бють ся і вивертають тих, що товплять.*Ж 
ся в кухні над викиненою жовнірами лушпиною, їдять чорні ;ДЧ 
ягоди з дикого бзу, навіть якусь траву. Вибирають нестрав--^^.^ 
лені зерна з кінських відпадків і печуть їх з лушпинами. 

В ночі дрожать із студени, бо тільки нужденне лахміття 




1 власна шкіра криє їх кости. Кілька разів розложили огонь^^-Д^-:^^^^ 
таборі, та жовніри розігнали їх колльбами, а огні погасили,^^:г^;ч5^; 
*'бо від диму можна трупом впасти". Ледви йдуть, коли на А^" -3>л^ 
приказ мусять йти оправдують ся, що годі їм скорше йти, й ,:-й'5/'' 
дістають за се кольбою. А бють жовніри здорово, бо й щож ' .у^*, 
з нього, коли і так не поживе." Деколи просить такий, "вбий, Л^ч^і.-^ 
паночку, остогидло голодувати". Від ударів кількох умерло, - : -.'ч^'' 
— за слабі були, не видержали, й так би померли! Познань-, ' ]л; і!}' 
і.'ик — плютоновий постійно ходить з палкою, бє де попаде, " ' Г'^-] 
ту трафить в голову, там в очі, — кільком навіть очи повиби- " У':іМ 
вав. З розпуки кількох скочило в Буг, де потонули, кількох ■-*" 

підрізало собі горло. _';'^'' 

Страшне !...." '■■"' 

Були там комісії з польського сойму, мала наступити по- - '., 
права дівносин. Кількох злочинців увязнено, а коли в друге • _' ■ 
мали зачатись доходження, скоро зроблено порядок; та попри 
те тревають дальше сі страшні відносини, а з приходом зими 
вони ще погіршать ся. 

Глибоке співчуттє огортає також Поляка на вид сеї нужди, - ^ 
та гадку, що нова польська держава в той спосіб поводить ся 
з людьми. Справді сто рази більшими ворогами польської 
держави є ті, що спричинили такі відносини, та що їх терплять, 
та що такі муки завдають полоненим ворожої армії, ті, що під 
покришкою боротьби з ворогом допускають ся таких брута- 
льних насильств, вони є о много більшими ворогами независи- 
мої Польщі, чим неприятель, бо вони імя независимої Польщі 
окривають соромом. Час, щоби засуд і кара за ті злочини не 
обмежилась на словах, час се лихо передати прилюдному осу- 

лови". 

* * « 

Українщ Інтерновані в Берестю. — Дмитро Давидів з Жи- - 

рави, повіт Ходорів, зізнає: — 28 серпня, був я в Берестю Ли- 
товськім, щоби бачити сина. Зі мною були Паранька Пашко 
»' Чарторицї, Кость Гамкало з Городища цетнарівського і Па- 
лагна Мельник з Ременова. Вони бачили те саме що я. :.' -. 

В таборі в Берестю є 5,000 Українців і 400 — 500 большеви- 
і:ІБ. З інтернованих обдерто одежу, позабирано черевики, по- 
підбирано гроші. Много є босих. 

Українцї інтерновані є в З бараках, огороджених тісно ко- 



■V'-.' 




льчастим дротом. Тимто наші інтерновані є без руху. Бр.іі> 

^г^і шевики вільно ходять і порядно одїті. ^-.3- ■■•'*' 'г-Л^;^ 

'^і'Уі^: Через 4 дни не давали жадної страви. Інтерновані варилІ 

л: Ц" собі несолену страву, але і сего їм сторожа не давала робити] 

^3•'. Навіть не давано їм води говорячи "най гинуть каналГГ'. Сплят! 

^;" .; ■ на голій землі. Харч: кава без цукру рано, на обід гороховаР-і 

". ■• юшка. Люди пухнуть і чорніють з голоду, так що їх пізнатиШ \ 

^ не можна. Я не міг пізнати сина. Богато божеволіє. Коли МіМ '- 

їм привезли хлїба, не могли вже їсти. '''^^Ш-' 

Дня 27 серпня, померло 125 осіб, дня 28 серпня, 65 осІб:^ 
Нема ніякої лікарської помочи. До шпиталю дають як уже?' 
конає. В таборі лютує тиф і червінка. Біля не перебираютії^^; 
вошей без числа і міри. Нашим людям не дозволено нічого Д0%| 
носити інтернованим. Щоби сей заказ обійти, кидали наші люЖ 
ди інтернованим лупину з бараболь, але і сего заборонено. >Ш' 
Коли ми вертали задержано нас в Холмі, щоби ми скупа-'^. 
ли ся, позабирано в нас гроші на ту цїль, передержали нас 24^ 
годин і відпустили нас без купаня, не звернувши гроші. .^^ 

Як жиють українські полонені в польській неволя в Бере-^ 
стю Литовськім (в Бугшопах)? — В Буґшопах поміщені були? 
ті полонені Українці що попали в полон дня 11, 15 і 17 липня-І"; 
1919 р., і 600 інтернованих разом около 5,000 людий. Старшин-І 
було 55, а то: — Сотник Покорний, пор. Одовійчук, Форнадзів,'^ 
Мельник, Целевич, Хухра, Бекесович, Котис» Загорянський, че-^ 
тар Івасєчко Волощакевич, Войновський, Сениця, Гречкосій;^ 
Кокорудз, Скорупський, Дзївінський, Доникевич, Горик, Шкі-::^ 
льник, поручник Вінклєр, Філяс, Загробенний, хор>'нжий Дем-^^^^" 
бицький, Лопатчак, Загробенний, Мельник Стеф. Вениток, Іва-^^ 
шків, Кузьма, Др. Західний, Дзякон, Ґраміяк, Литвин, Михай-^^ 
лусь, Марків, Фещук, Кречковський, Соболяк, Карбовник, Ш^*^ 
мердяк, Калитка, Цимбала, Возний, Данилюк, Тесьля, Лончина,^ 
підхорунжі Стефанишин, Коцюба, Грагоришин, Онишко, Ма^^ 
куляк, Дудич, Малїшевський. і Дзвіиський. • .. „^ 

Взявши в полон били польські жовніри і цивільні ПОЛЯ'^ 
ки, полонених обдерли від стіп до голови, а опісля сміяли ся, ,^ 
що се мають бути українські офіцири. Окрім обдираня з убра-.^; 
ня рабували гроші у полонених при чім були присутні польські?^ 
старшини. Пор. Одовійчукови відобрав польський хорунжий^ 
гроші і убране. Назвиско сего хорунжого пор. Одовійчук зна^ 




.^►*^^ 




^ 






хорунжого подати не можна. їзда потягом з Б^^чача до Пере- 
мишля була страшна. До возів понапихали 50 і більше людий, 
еози запльомбовано, ні води, ні їди, ні воздуха, нічого не да- 
вали. На цілу просторінь від Бучача через Станіславів, Львів -' :_^ ..Н 
^" до Перемишля дістали ми по одній маленькій консерві в Ста-' "'і^'Т,: 
^ ніславові. Треба знати, що в Бучачи сиділи більше як 24 го- '; /> с 
І дин і за той час не дістали від Поляків нічого. При від'їзді ді- ;•• - . і 
Г стали по чверть кґ. хлїб^. В Бучачи Український Комітет чи -' ;' 
І Др. Плечкевич дав нам снїДанє. Прибувши до Перемишля, ві- -_ ," 
*" добрали нам останки гроша ніби в депозит, з якого до нинї ми- . " І 
І мо страшного голоду нїчого не відзискали. Кільканайцять ра- - ... 
І зів просили підпор. Зборовського і Бреннера, щоби дещо з де- \ ', - 
! позиту видали, та на дармо. Депозит (гроші, годинники, шлю- , 
? бні обручки, сщізорики), віддалисьмо підпор. Візїмірскому. . 
; (Стация зборна єньцуф і інтерновоних — Комісия касова на 
і Засаню). В Станіславові на двірци пробив польський жовнір 
^ нашого,- який нїби хотїв втікати. Він вийшов за вагони на сторо- 
£ пу, а коли вернув з польським жовніром в вагон той зачав його 
Г в немилосердний спосіб бити, так що сей зістав в Станіславові 

в шпитали. 

с 22 липня 1919 р., приїхав перший транспорт, а 27 липня, 

другий до Берестя. Спаковано нас в двох бараках а властиво 
^ шпихлїрах. Люди поклались на підлогу як снопи а радше як 
* качани, бо обдерті, голі, босі і голодні (того дня не дістали- 
I сьмо буквально нїчого, навіть вди нї). Як нас годовано, сей- 
•^ час опишу: — 

*" 15 липня, 1919 року: ~ нїчо від Поляків. (Комітет укр.- 

} жд. дав якоїсь зупки). 

» 16 липня 1919 року: — - Ц кґ. хліба, (від Комітету укр.-жид. 

Т снїдання). 

і 17 липня 1919 року: — одна маленька антантська консерва. 

І 18 липня 1919 року: нїчого. 

і~ 19 липня 1919 рокуг — % пачки сударів (америк.) кава 

^ Грінцеіґ (якого би пес не їв). ^ '. 

Г; 20 липня 1919' року: — % хліба, кава. . . - " - 

21 липня, 1919 року: — риж % лїтри. ^. " 

Ь_ 22 липня, 1919 року: — нїчо. >- 

23 липня, 1919 року: — одну-трету хлїба, 2 рази кава і зу- - . 
па 1 раз. * -^ . . 'Д 






І5*^' 



лЩ 



26 липня, ,919 РОКУ- -' ^ Р«и кава і 3^ 

"а І раз. '^^•~°даУ-трету хліба ■>■ ' ■ ^ ^ї 

-'?. і 07 •^ °^' 2 рази кавя і ,-,'.^ 

зо липня. ,9,9 року .'^ ^^'«^- ' раз кава і раз ,„ -"^^ 

3^ '^ипня, ,9,9 рок?.Г / Г' '">' > 1 раз зу^а '"' ''"'■ Щ 

І- серпня, І9І9 року- - ,''! "''' '■ ' раз зу^а Щ 

2 серпня, , 9,9 р^куГ- , рР "''' ■' ^ Р" зупа Щ і 

, З серпня, 19,9 рок^- Р^^ ■'Зва і , раз зу/а ■ : -# 

1 раз зупа. "^^ "- °^">-^Р^-У "• Цвібаку , „„ Фі 

^4 серпня, ,9,9 року. „ "^У- 1 раз кава, -^ і 

5 серпня, ,9,9 РОКУ- ~ "•'"У-^Рету п. цвібаку к«, • ' ' ^1 

6 серпня, ,9,9 р'^кТГ Г"^"'?"^ "• «^'баку' ка' ,' ""^ЩШ 
^серпня, І9,9^^Г ^ "-^'^^"У. -^ава і зупГ '^"ШІ 

■ ^ серпня, ,9,9 року. _ І''-"^^' ''ава і зупа. ' -^Ш і 

«серпня, ,9,9 роккТо!^„7;!Р"У -лі^а, кава і зупа ''^ * 
О серпня, ,9,9 року ^Т,7Т^ *''б^' «ава і зупа 
И серпня, ,9,9 РОКУ ,/ ""^'^^"У- "ава і зупа ■ 

'2 серпня, ,9,9 рокг І ї ^'^^' ««а і зупа 
З серпня, ,9,9 року.: _ олнГГ''^ ^^'^а, кава і зупа 
14 серпня, ,9,9 року: - оІГ ^^ ''■"^'' "'«^ '' ^У"" 
5 сепрня, ,9,9 року _ ода?;Г^ ""'^^' ''^«^ ^ зупа' 
56 серпня, 19,9 року. ^."''Ч'-сему хліба, кава і зуп^ 
II серпня, ,9,9 року Г °о27"' ^"'^' •'^«^ '• ^а 
18 серпня, ,919 року -, оТ/ "^ «'ба. кава і зупа 
. 1« серпня, ,9,9 року _ одну'™ "^ '^''^' '^'"^ 1 зупа - 

20 серпня, ,9,9 року. __ "^"^'"^Р"^ «Ка, кава і зупа 

21 серпня. ,9,9 року Г оіТ^"^ «'^^. -«а ,' ТуТ,] ' .^ 
Заморений народ діста. *"^ ^"'^^- ''^«а і зупа ^ -1 

" '• т Д а ]о г^-' '""""^° ло 60 денно ГГ^п^""^"" ^ Денно, ^і^ 
; ^ ^ ^- ^'Р°^ спиї Збитий шсІ 










^:2^ 




качани' на підлозі, обдертий тай босий, без ніяких коців, і без-.^>;гЧ^ 
ніякої ПІДСТІЛКИ. Виходить на сьвіжий воздух на подвірє ч І.'Т^я— .^ЦіЗ 
Туть полагоджує свої природні потреби. Воздух не до знесс- : г^ .-■''^^ 
іія — води до митя і питя брак; За се приходять від часу до . • " -"-* > 
"асу на се подвірє ч. 1. ріжні "владзи" в виді простих жовні- 
\ рів польських, котрі смарують наших людей нагаями і зага- ' .••. 
•^ няють в барак начеб завидували їм сего смердячого воздуха. - ■ 
і Говорити по українськи не можна. — ■ Були у нас ріжні 

комісиї від найнизших до найвизших, був туть два рази ген. 
Шамота, командант твердинї, був ще якийсь експерт, а 6 ли- 
пня були члени "Санітарної Місиї француської". Однак з лиця 
і насьлідків наших просьб і жалїв віднеслисьмо вражінє начеб 
згадані комісиї приходили до нас лишень наругуватись. Раз і! 

просилисьмо старшини — ген. Шамоту через капітана лїкаря 
(поляка) о поліпшене хорих в сей спосіб, щоби нам виплачу- 
вали гроші а ми самі будем ся харчувати, то п. ген. Шамота Ц 
відказав: "Вшисткім, але не Украінцом". (Свідок чет. Во- 
лощакевич). 

Як люде дуже жалували ся, що не мають що їсти і мусять 
траву варити то ген. Шамота сказав: "за то же мордовалїсьцє 
народ польский ми вас вшисткіх видусїми". (Щ,о до сего бли- 
зші інформациї може дати пор. др. Західний, який відійшов 
до шпиталя). , • 

Полїпшенє нашої долї? По 1 тиждни нашого у старшин 
побуту в барацї в передїлцї ч. 5, де безпосередно коло нас в 
переділці ч. б відділеної від нас стїною, був шпиталь, але так 
що віддихалисьмо тим самим воздухом, що хорі і чулисьмо їх 
стогни. В ночі^хорі переходячі через наш передїл падали ду- 
же часто на старшин які спали на земли, так пр., в ночи не- 
раз на пор. Целевича Осипа, пор. Бекесевича і взагалї тих що 
їм були в дорозї. Отже як сказано, по тижни нашого поб>ту 
в числї 5 перенесли нас на "ліпше" поміщене до бараку з пе- 
І^едїлкою 1 (се є бувший піонїрський склад) а до числа 2 прий- 'Ш 

шли хорі. Ми мали щасте бути все з хорими на тиф, червінку, ьЩ 

та чахотку. В згаданім бараку була стїна хиба уроена, але дій- 
сно ми спали разом з хорими, бо пор. Бреннер сказав раз що Щ. 
''офіцеруф і хорих тшеба сепароваць", (свідок пор. Целевич). 
Згаданий офіцерський барак виглядав ось так: стїни з дощок, 
■■^ерез які віяв вітер, вікон не було зовсїм, стелі не було, під- 
юги не було, за се було маса комарів, страшно зимно, троха 



4 




;:ііА^^-: 



^Ій ;'о^ За се мгТТ2 " ' І^ЩокЩ^Ш'^^т 
Г>'і=-'г^ - який правдоподібно „„ ^"^жав візок на «л "Р° "ОДВІ 

^У^ на лв/р. '^///;^ "ольська не'^ип';^^^!^»'' «« могли собі і 
двох полонених 2^" °"'«>'вали ся- Л. "' хлорових й^ 
^°Р''. то дісталиі^"'""' °-«»ак без жалнГ"^''^ «'^^о, відтак^ 
вом сграченГ Так шо° '"^ '''"°^о Ш^^а"Л''^''' ^о^Л 

«• шпигали але і 1 V'""' '""«"ль Лт„?' "*" "'■'"« обоз^ 
10 зо ;,«„... ^ ' "О бапакяг іг.. •'^'ОДИ вмипя„„ ... ^і 



,„' "''^'' поводи и «, "'""'•'О до того . •'^■""'«мне^ 

зв- шпигали але і І/^"" "'питаль Лю„?' ^° "'■^«й обозіі 

■ ДО ЗО денно так шп '^'Р'"^*- Число ппТ ^""Р^" «є в т ■•| 

''■''* 'зачали ППИІ '''""У^» се в йнии І"'"'""^ збільшилось^, 

«нх страшна. Хоп; , "^Р^'ЛЦі ч. 5 не бі--,^ „ ^^^ "арались # 
Р' лежали поб/ч себ! '^ '"' ^"""«верхови?»" "^ "У^"" Урядж^г^ 
' суботи не булп "^ "^Рвмку, тил гп ^"^'"^""^"а стрн^ 

Г' "'»^*''нй,г;:,^''"р°вад::;^*.^^;«овий, ш,„мЛ^ 

.;--"-^рон,--;п^^^т^ 

чгй*-" '->''-і«'-і;іі • -г-.?» ..■.:. .лі-.. ;ТІГ-ч т^„';-.- -. гт^:;?,-*"-^:.- -■•'•<•■!■ •-- - - ». -' . .. ч? -^ ■ • . - .:і<--* 




\^' Ті зі старшині що лишились ще в таборі одні здоровнмн.ї^їИ^^]^- 
а другі на пів здоровими инші відійшли до шпиталя. Нове^^^^^З 
приміщене старшин в ч. З, яке здавалось з разу ліпшим, зі*;^'-';Х;'| 
згляду на температуру показалось в коротцї неможливим. З 7:д.'-:'$ 
одного боку лятрина і з другого лятрина і піссоар, а додавши* '1'^^^ 
і;о сего стоси трупів котрих не ховаєсь лиш по кілька днів ле-^З..''»'? 
жать на купах на подвірю ч. 2, можна представити собі поло— ' 
жене наших полонених старшин і стрільців в польськім полоні. - 
Командантом обозу був пор. Зборовський, єго заступни-;';: 
ком пор. Бреннер, а командантом твердиш ген. Шамота. ■ 

Се є лише в коротцї, задля браку часу зроблений шкіц де 
котрих польських надужить в обозі полонених *'Бугшопи" в . 
Берестю Литовськім. ' . .'' \ 

Бересть литовський, дня 22 вересня, 1919 року. 

- Полонені Українці • 



ТОЧНШШИЙ ОПИС ТАБОРІВ: ДЕМБЛША, ПОЛЬСЬКОГО 
ПОЛЕВОГО СУДУ, ЛЬВІВСЬКИХ БРИПДОК І ВАДОВИЧ. 




Демблїн. — До Самарнтанської Секції Українського Горо- \ 
жанського Комітету у Львові. — Від особи, що вернула з Дем- "^- 
бліна довідуемо ся: — В Дембліні умовини життя і санітарні _. :. 
відносини гірші навіть, чим в Берестю. Вважають їх всіх там . - 
за большевиків, тому так крайнє остро до них відносять ся. Ті . 
люди всї призначені вже з гори на погибіль. 

Дістають лише снідання і обід, без вечері, а 1 кґ, хлїба на ' 4^ 
трьох, як ще в них під рукою є. Донести ані довезти їм харчів ..._•:/ 
не можна, бо жандармерія не дає перепусток. Люди немов му- ' V '/.; 
мії, всї ще по літному вбрані, або на пів голі, бо облетіло в них /-3 
і то, що мали на собі. Білля ніхто їм не зміняє; воші прямо до- - - ^Д 
їдають їх. Не купають ся, шкіра кожного з них покрита скор-: ,1^' 
бом, брудом та прищами. Зими ніхто з них не перебуде. Тс- /^ »і! 
пер вже лежать, ревматизмів набрали ся, якісь рани показали ' 
ся, кождий зі зимна запугс, позеленів, з уст і очий точить *"^* 
ся кров. Не мож ані дивити ся на них ані пізнати. ■ '" /. Г-.-^' 

Видіти се можна коротко, з далека, через крати, в присзпг- ^^^ -, .<■ 



Щ і?;- •••-■' 







4 



■І 



ности стійкового. І вязень і гість, мусить держати руки до г6^^0^ 
ри підчас візити. Боять ся щоби не передати чого. Ніяких^^^ї 
листів, ніяких газет.. Білля і одежу заряд передає, перегля-гж^ 
нувши докладно, чи нема чого зашитого. ■ ' ~.:ч'''-І^> - -^^^1 
-■" Люди пригноблені, зрезиґновані, крайно огірчені, апатйчні^^Р;" 
дожиття. .-- - >.'; V' -^ V ; <^< " '' 

Перлюстраційна Комісія там не має вступу, бо се "больше-^^ 
вики." Ніхто не заїздить там навідати ся, сконтролювати. ''^ї^^.. 

Там сидить наших 9 санітарних робітників з Коссова, якшІЩ 
і:зяли за большевиків. Просять о матеріяльну поміч, а саме-:^-' 
о обіцяну позичку з банку, яку мали ще у Львові, сидячи в'-Щ 
Бриґідках, дістати. ' . .,- '-^^Щ'^ 

О гроші просять дуже. - * ^^ї^^' 

(В їх справі інтервенював у Варшаві також посол Клємен-'^^ 
сєвіч, але на разі без успіху). _ ^:і^^'^ 

(Родини тих нещасних в Коссові в крайній нужді, ніхтог^^І-' 
не споможе, ВСІ окричали батьків їх як большевиків. Навіть 'Ж - 
звичайних приділів з консумів і магістрату не видають. А всі "іЖ 
без гроший). ^ .^ ^ ■^^Ш' 

Імена їх: - — Гринь Тимків, Василь Турко, Кременюк. Ин-'^щ 
ших не подано. і-й*^^': 

: :- ^^-ч - ■ --,^:М 



ПОЛЬСЬКИЙ ПОЛЕНИЙ СУД Д. о. Е. 



'•^-Ш 



л- 



Що се Полевий суд Д. О. Е.? — Суд Полевий Д» О Е., се^Ш 
війсковий суд "Области Округу ЕтаповогО! — Місце осїдку ^ 
його не є стале, а змінне. Пос^'ває ся він в міру поступу військ^^ 
польських на Схід. Давнійше був він в Сяноцї, відтак в Са- ;^^ 
мборі, а коли позиції військ польських опинили ся над Збру-'1^^^; 
чем, пересунув ся і полевий суд Д, о Е., близше лінії т. є лм:-Щ: 
Львова. Вправдї мав навіть перенести ся до Золочева, або Бе-.-^-^^ 
режан, але у виду браку поміщення в тамних містах, лишив ся на^^^ 
стале у Львові. Можливо, що забер>п"ь єго дальше на Схід, до-^^^ 
Чорткова, зі згляду на то, що польські війська переступи ли$Гі|' 
ріку Збруч і посунули ся ал< поза Камінець Подільский. -йї^- 

Належать до сего полевого суду всї справи військовогс»;-!^^' 
характера, які поповнено в районі так зв., стислїйшого етапу.'^іі^ 
То зн. що до него належать всї справи з теріторії Східної Гали-^п%^; 
чини, від Львова аж по Збруч. Належать не тільки переступкії-^ 
чисто військові, але всякі арештовання жандармерією цивілоГ^ 

. ■ .- . _ ■.-'•■ : '.-.-/ ■ ~ ■■>, -•,Ч=-. ■•?/ '-■■\-->^^-Г^' 



^^ 





них осіб, які робили би на шкоду польської оружної сили і ПОгі.о|с 




% 



льської- державности в области Східної Галичини. ' ■■ - V ІІ!;^^^;^^^ 
За для сего саме підпадають з цивільних осіб майже вик^ ~;'Щ? 
лючно Українці або Жиди зі східних повітів, бо вони одні мо-- >^* 
жуть бути по гадці жандармерії і инших властий противними ^^"І^- 
польській суверенности. Длятого богато сидить там. за пере-'; :л^5 
ховане кріса, за мниму шпіонажу, за виконуваня властий в ча 



"•і і 



* СІ українських рядів, за які потягають до відвічальности як ш-^ ^^^ 

• телїґенцію так і селян, так мужів, як і жінок. Не поминено та-.Г^ ' 

КОЖ і дітей. - * * ' - ■ Т; 

Г Сидять там також і полонені українські жовніри, як стар-' 2:л 

І ■ шини так і мужва, яких підозрівають або обвиняють в по- . -лч 
Г повненю мордів або грабежий на польських обивателях в чаа * V''. 
С українського урядованя. . ' ^ . - . V-' 

^ Приміщеня. — Як приїхав полевий суд Д. О. Е., до Львова . 

? не мав де помістити ся. Суд і прокураторія примістили ся в . 
V українськім греко - кат. Семинарі при вул. Сикстускій ч. 39, на І 
,' другім поверсї. " ' . :' 

^; Арештів не мав де примістити, бо всї тюрми львівські бу- 

ли переповнені українськими полоненими і інтернованими - '^ 
і арештованими і судови Д. О. Е,, не могли нічого відпустити. 
Тому звернуло ся Д. О Е., до команди стадії збірної для поло^ , 
нених і інтернованих яка містила ся в Бригідках, щоби опо- . 
рожнила один поверх зі своїх трох павільонів для приміщеня . 
арештів суду Д. О. Е. Так і стало ся, а було се в місяци липни 
1919 р. Заряд Бриґідок, яко збірної станицї, опорожнив для 
^^аданого суду други '^ поверх третього павільону. 

Арештанти одже . аїли в арештї в Бригідках, а суд їх був 
па Сикстуській. Кол 'ули переслухувані або мали розправу, 
1^ водили їх стійкові через місто тамтуди. .«■; 

Санітарні відносини. — Санітарні відносини полевого суду 
Д. О. Е. не могли отже бути інші, як ті що в Бригідках, і то в . 
третім відділі. А хто був в Бригідках або довело ся йому чу- 
ти що небудь про них то знав що третій відділ був найстраш- ; ^, 
нійший: найтемніший, найбруднійший і найбільше емер- - "*' 

дячий. " ' '^ . . . \ .••^....^-. .;-».. 1 

Заряд Бриґідок, хотячи правдоподібно позбути ся тих ^ ".; 

приємних убікацій третого відділу, радо згодив| ся віддати ці- - ' 

лий поверх до диспозиції суду і здати одвічальність завсе на.^ :^: 





;ї>*і^« 




-^>Г-' 



було навіть чим замітати бо заоял*^" «'"ко™ їе-„.Гт#Г^ 
рою замітали по черзі всі келії т? ж" "*"" °'^"У «"^У. кЬт 
мітла десь загубилЛ. : ? .-^^"- ^рафляло ся деколи і і Л% 






' - •*^. 



РОЮ заміталиТ; ч^ТзГв™'к^° /Т^ Г ^ -- °Д^ «Ь^кЯ 
>"тла десь загубила ся і чеп«^. Трафляло ся деколи і так 2СІ 
замітані. В келяї «» я '^ '^° ^Р^ш™ суду Л О Р „ « ^?Й 
иійшого навіт! Vп, ^'''° "«зливного нічого «;^" "' ^^'^"і 
стакяил „ ^Р^-^^чя; ані пріч а„ї „, "аипримітиі^ 

стакана на воду лиш кіблі дранки»; І ^°''' ^"' "^ців, ^Ш 
■ , - ^'^ "'Д^озї без нічого. ПізнХ,? '^Ргштанти спали на г^ 

"^ -^ ^^г::::^;!, ^^° -к і:;:™^-- ^;вок^ ^ 

поппуі, ».. ■^о тижня і ті гт»г,, коящин хибаж 

. пороху та ГНІЗД для насікомих в. ^. " '"' «^Робивши лиші#- 

дила до каналу г^ г,« • . ^^^Р^^ До якоїсь ^Vпи «,« ^•- 

' вш сам бідачисько нічого щ' з „' """ "'""^ "''"^ "««очГбЖ 
гиський лікар там ніколи не показГ.""" о "^ Р°'У^'-- БрЩ 
Ги бр"нп-Г"''' ^° ^^*^= "«соГщеТва ДНІ ""^ "^° з^'-орячкувМ 
ке поТтуГ*"""* '"■''^'"' Л° епідемічних 1 "'•"• "* *°^° «"'НІ 
поступованн. спричинило нераз велик^Г"'^ ''^'"""'- ^"^ 
______^^_^^икі неприємностн. 

ЛЬВІВСЬКІ БРИПДКИ. .:^^ 

' У лі^овГ"';;;'!^^"^ ста;;:;;:^ „оло„ен„х і~і ■ "Я 

ваджували з МІт Г '^'Р"'""' ^^ перехід ' '""Р-^ваних^ 
З^аіиських «Г .ГяГтаї^оїГ '^~"^^^^^ 

сг:^':^ "^"" '-~ оТ™""^ украгнськиТ:! 

"^-- Де^"^ ««^У"в ся звичайно негайно ГІЇ 
з«Ушув.т„ ЛК.ДЄЙ ^^нІГа^и^Г:: ^Г^""^^ ^"> ^ 



'^І:Й-^ ' Ч - . : . "^^ чогось. 1 

, . І ^. II 



^У^г.'-- 




і: 

г 



: *--У 



• І^Р^*"^""?™ напливали а головна пі ^ ''°''°' "*° все новГ> ЇЙ| 
офензиви і „о другі„ в/дворо?! ісТлГ ''''^'°' ^«Рашсько х ?| 
лами на захід до лагерів інтеп„^ "" =" ««^ими ешоло. •:^- 'У 

Полонених відразу замикіли ° ^ ^''^ "'^'«"ий. ' • '! • -I 

-носили 5оЛ"о^о::- -™;« руко». ТрГор.ГзГвс^- 

Д.слано богато осіб в лагеои ^' ^ ^"^ «правний спосіб»!' 
кватерміс^оства з УвільненГГаГ кГ^-^""^^" -^Х з 

,Гв слуІІ''*'''^^ "^'^ ^^'« також ВСЯКІ ппо'"'"'*^- '""^««^°« Д^б^а- 
'їв службових ,. "*" ^^««^ протекщГ у п. п. сєржа».' 

Пізнійше, коли вже стан * к V " 
^«х вересни, жовтни Т ПІ ^Р^^^-^^зх знизив ся НП , ^ 



. ^ 





' ч_ 



%ло звичайною річі І^^ плесновий Малей<ї1Ш^^ 
або ІНШІ гиєни які , ^« ГІосередничили в тім .,- "-й 

Денноголох^:^ <^- ^-н собі ^^.у^:::/^;^% 
иав транспорт, щоби м,Мі.^^^^™ "вперед на тижяіГІ^.1?.'Я 



'Г.«г- 



- ^ан^^^П^° - Малес^напер^^:*;^,^^^ 
, ^ заробити Гл ^к . ^^" спосіб собі ня ^г,;, *^^^3-^.ч*4 

«ати, так було нп з сул,!!, .^ ™ ■'° -^Ранспорту і та™ „ - і^ 

звич^"'-'""^ ^° ^^«спор^^^: "°'° *° Стшалкова.-^ 

ш кибель ?'"'™^ ^° ''^^' «а к-СТсХГ -'"'"""''" ™ -^ 
киоель, а спали на голій л^ - « ' ^'^^^^-'^яли ш до сєпрттм "^Р 

-031. Навіть підчас обід°Те'в1л«Г'' "''"' "' ^амехешй „ід "'^^ 
в дверях подавали ?ду н" „ 'Г'"" '^ ^«"^ ^ерез віз^тиГ^ ^ 
- селянами, замикали^сіх ра^:^^"-"'*"""' "- Ь,телї?ЗЩ 

І. павіліон від -у,. Ка^ЇЇ^^'ї " "^ три головні частив 
фронтом до города, а 2, лучи'ь об; Р'^""^'"*""» до першого-!^ 

-^ХГтихГ^^Г^- -'^^^^^^ дають до .Л 

брипдськнх арештів. ™*"' '"'"' "'Д°зріне саджають дЬ#І 

Інтернованих віддї,яють ;„ - ' " ' 'г5і€- 1 

;:^-;ь партер і и':^:7,'і[і7\:::іг -- - селяни^і* 

1„* """" також і полонені офіии™ р "^ ^^^"^ поверх.. Ш І 

соке 6 число людей в одній к^ '^- ^'Д"°відно до станувші 

1^^о.„ пересїчио са;І^ ^і^ ^;^«. - в липні і"^^^^! 

80-90 людей, де підчас норма?ьн„^ ''"•'"*' ^ більше до ШІ 

Д'ло 6, в другім 15-20 людей " '"^ ^ ""Р"""« слупіаю с:^ШІ 

Найгірший відділ се тпрі-„я ■ , ''і^Ш 

смердячий. Там мТстять ся всякі ап "^«"«"'""'ий і „айбіІьше ^ 
кають тих, що пробували ут^а™,*^™' '^'"'"' Д° '"<их зами!і«^ 
-бо часом що коли з кух„[™; "*° "°=*арил„сь зі су^^ 



Управа і надзір. — Стяш^и. о- * - '%^ 












і 



г V-:*? 



>^г 



О . \ ^ г і^ вам не за- 

'■■X підофСриТакТпп ''°-"'"Л^«« '-йшли всі полкг. • 
-'ивали, кричати^ '^°"' Р^^овики. Ті на кп^ """""Р". ' 

-- «и наг;йк':м"'\'^^:;;-/°-бам„як;: ;ГГаб^^^ 
; сторожили, а стоялоїх'^зТо. ""■'""^'"'^ ' '•нте^нованихТ"" 

;: такої бпутя;п.сх^ ^ »<^ОЖДім ПОВЄПгГ п^ ^"^«^НИХ СЄЛЯН 

І Реводив звичайно „ '"^■^"«^«их до вподоби Ег°^ ".''°* ^«•- 
чен,й келії в третім паві!Лн на ,?• ' ' ""'"''' "^ « приз"а 
■: деколи ■ інші а лрестним батьком тТ" "°''''"- "°«агал„^йо«у" 

" ^-:~ о'т^- я-гГір"Гн:г:- ^-- ."г 

« була вже стала такса ,;»! '^ ^ °>'-''° заплатити 2ПІ^ 
грішми кидали Шоб!, ;■ ° ^'"^вали лише ті шг, і '^- " 
пі'п ол щоои Дістати гячрт,г ^ • > ^о наочно ■ 

. "Ф аоо яку іншу дрібну -^ ™ б Л^ """ '^° '■'"""«"й "а° 
дорогу дати і то лише той хто гп' ° "° ''''^«'" -«Фі 200% за 

^ Т'и панів купити. "' "° ^Р'"-"" «іг собі протекцій у 

.- ^^„^««нГродо1'пГпіро1:7по%^Г'^ ^^°"™"' ся. про..- . 
. ^-0. сорти тк,тк,ну. лоста;чТвІл1^^:-;ГГ,;- ' "-- ■ 



і 



*>5§^^'" штуку, хлїб ПО ЗО кор., а ло части і по 40 кор., за бохонок, який"^ 
•ї^*''\ в МІСТІ у вільній продажі 16 або 18 корон коштував, ."і - і^ ;^ 
%І^І^^г- Заряджували на власну руку ревізії по келіях і то головно.^ 
;44--'--' У інтелігенції, яка як вже сказано на другім поверсі дусила ся. :^ 
Ревізію перепроваджувано в той спосіб, що впадали зі стійко- ^."Ь 



вими жовнірами нечайно на гору, замикали всі келії на ко->^- 









лодки, щоби ніхто не міг ані порозуміти ся ані рушити ся ані 'іщ 
нічого сховати і входили відтак до келії зганяли всіх на сере- '-% 
дину, і двох перепроваджувало вишенову ревізию, казавши ру- ^ 
ки піднести до гори, а других двох бушовало по валізах, сїнни-; 
ках, та кОшиках. Наколи в кого найшли блюзу або штани з ''Щ. 
військової матерії конфіскували. Найчастійше перепро- йг^ 
ваджували таку ревізію у старшин головно як що ног ^: 

вий транспорт прийшов, бо СПОДЇваЛИ ся що все щось для себе :іЩ; 

знайдуть, і в той спосіб таним коштом поубирали ся як най---::^ 
лутше. Дійшло навіть до того, що послїдне стягали з людей,"пЩ 
головно з нашої полоненої мужви. - -Ш 

• * * -^-Ш 

Санітарні відносини низше всякої критики. — Коли ввійі:;?^ 
деть ся лише на подвірє то вже голова кружить ся від смороду, -^- 
а найбільше на третім відділі, де прямо труючий воздух заби- ;^ 
ває легки, ніс і очи. іШ 

а). Келії. — Келії в Бриґідках є подвійні: більші і менші,^^'^ 
але одні і другі не ріжнять ся внутром. Шиб ні в 'Щ і 
однім вікні нема, так що щойно в падолисті коли вже впав сніг;?^ ] 
і мороз потиснув почали дороблювати рами і вставляти шиби.^^ ^ 
А весь час віяли протяги, що на слабі нерви і нездорові зуби^ 
сильно впливали. Уряджень жадних не було і нема, ні лавок,Щ 
ні стола, ні ліжок, ні найзвичайнійших по криміналах пріч. .- §^ 

Вправдї від часу до часу можна було десь ліжко побачнтн.'Щ 
але се куплено за великі протекції у одного з панів сєржантів.'^^ 
Стін ніколи не білено, на них вичитати можна серед грубої вер-" 
стви пороху імена вязнів, ще з російської інвазиї, всї угли об- 
мотані сітками павутиня, а по дірах від вбиваних і витяганих"^ 
цьвяхів роять ся ЦІЛІ гнізда блощиць. Вони разом з вошимар 
та блохами доскулюють своїм льокаторам день і ніч." Підлоги^ 
чорні. Наколи іьггерновані самі о обмите не постарали ся свої*^^ 
власним коштом лїзолем не скропили заклад ніколи мабуть не^ 
подумав би о обмитю тихже. . . - .. -^^ 

^ ■ Се розумієть ся пособляє розмножуваню всяких насїш^. 
і^ -\"^ -.--... .V.-:... :■;.' ^..Х..;« -^^'і^; : С>і.--й;*1^^^^-ч^--.. ■ ■- - :.: ^ч ■^' -^ ■ /л.^ '^ 






мих а головно воший, які стадами іпо^'підлогах лазять так, що 
аж хростять під чоботом. Се причиняє ся до розширеня 1 пе- 
ренесеня тифусного бакциля, який в Бригідках до сих пор без 






перестанно шалї€. Найбільше відчуваєть се на відділі третім • 

між полоненими і по арештах де люде по місяцях в бруднім бі- /Ш 

лю сидять. Радять собі хиба в той спосіб, що дня скидають ^ ^ ^Ш 

зі себе біле і вибивають своє насїкоме. Не богато однак се ^^ 

? помагає бо з землі знов набере ся і так йде поки не захоруе або '--ЙЗ 

поки не вивезуть його з келії. ;/'■ '^•'- ' '■~-~^^'ц 

б). Виходки. — Виходків в правдивім слова значіню в *^.1?- 

Бригідках нема. Є лише малі келії до яких вставлено по 5 або -^^ 

6 киблів без накриття. Вони служать яко збірний виходоч '^| 

для цілого поверха. Виносять і виливають їх самі інтерновані >-* 

Б. або полонені, а інтелігенція мусїла оплачувати ся кождому з -^ 

р носячих з осібна. Установлено навіть було осібний фонд так .^.^ 

званий "фонд кібельмайстрів", яким займав ся в імени всеї ін- ^ .:5 

телїґенції пан Охримович. ;* 

Наколи яку целю замкнули, що найчастїйше у полоненої ..д 

мужви і старшин було, вставляли до середини такий без на^' Г.'? 

кривки кибель, який лише рано і вечер виносити лозваляли. *^ 

Се розуміє ся забивало всїх в келії, головно серед спекоти ,-^ 
в липни і серпни. Інтерновані дбали о порядок в виходкови-х 
комнатах дещо більше, але серед полонених то було можли- 
во навіть на коритарі забирати ся. Так смерділо від сего 
кругом. Найбільше давало се відчувати ся замкленим в айн- 
цлях на першім поверсі третого відділу, де амоняк так сильний 
був, що сльози з очей витискав. 

в). Шпиталь. — Шпиталь бригідський поміщено в одно- " 
поверховім маленькім добудованю зі сторони города. Був се 
І рівночасно епідемічний шпиталь і салі, хорих для реконвалє- 

\ сцентів і менчих недуг. - . ^"^ 
І в послїднім крилї була саля лїкарських оглядин, і аптичка. 
•^ Хто впав на сей помисл, щоби епідемічний шпиталь з так ви- 

I соким процентом тифусників, помістити в Бригідках серед так . -:^ 

ї великої товпи інтернованих і полонених, цікаво би було дові- •■•1 

\ дати ся, і потягнути колись до відвічальности. Шкода лише, у 

*' що ще і цвинтара не зробили на бригідскім городі а все при- ■ " 

купцї малиби. Сей шпиталь можна назвати правдивим роз- . ."-.• 

садником а не поборником тифа в Бригідках! Постелей і про- ^:~ 

стирал місяцями не зміняли, людей в брудних і вошових сороч- -;_5 



_.^ ^. *г^- ^.^„і -Л '» і» І - ' ' '■■ " ■■■ ! ■■' * - 



І.*?'^ 



г-Рш: 






„ /"4^У навіть такі які в\,апо •• "** спосіб набавля^ 

перехідно ізза случайноГ гоїчки 1"°^' "' ^У™- ^ там лвд^ 
м ' прохарчоване було вГі ^ "''" ''"■ Яка чистота^ ^ 

■лГр':::.^ " --'^ггиїї::,гг «^^"'' ^^^ 

попросту крав і виносив муку 'мГЛ ' ^° ^^Р"^ харчовий 
В ^°„^'°'^"Р°Дин. . ^ ^' """• ""'".«У. «разом і білеті 

-• "««- "^^^^о"х^^"і;^°«"^н«..бо страшно великий „рІ 
було, тому вивозили їх фіпами'І ^'"•' '" "°«і"ити не можЙ'^ 
2^богато також в^^^^П^^І^Г"""^ '^Р^'' ^^^^ 

"арні. За трупарнк» аді етГ°'"-''' "' """«валику дЬ „^^ 
^-У шопа яка що найб~^'^:.'™"*^"^ ''' "«ло™ і^Ж 
складали трупів. Було двГм.п„ ""'' "'''"'•''^ би ся а тай'# 

^ня. лишило ся клали їх на гоТзеУ,"" '"""'^ ^Р>-"'« °Дн° Ш^ 
бре простиралом. ™-"" ."^^•" «віть не прикривши лШ 

Трут лежали чагпи ; - .--/^ 

-- столярі ані ^>^:::.^7е^::■::т "^ ^-^'^ ^ ^ру^ ш 

дали Гх. Найбільше докучали ту му, ^'™' "'^Р' ' *^би обс Ж 

вил,тали в городець і сГда™ „"а ^юде^І^Г"' '"'°" ' '^уФ 

. "^" ^''' бо трупарня не була за^'Ц,!^" "° ^°Р°Д' "роходжур 

• » , , .. ■ -гі;^ 

"рОхарчОканр Пгч« .:--'-^4ч]г 

-X так і і^тер»::;- '^"-^-^^вБригідках, як полонйЖ 
аастрашаюче. Наколи хто зму— ^ ' ''™" ^^■^° впроітЖ- 
ського харчу жити мусів навіть пп - ^'^ ««■'лючно з бригід.«: 
'ку небудь недугу попаст™ "по'^" ~''™™'" здоровлк,1,#- 
■орячкували а хто слабший попадав 'г ''° "'"^""^ -^"''в '«Д^^ 
же можна було видержати пр°,кал'стї?б°'"°'''* ""*• ^^^ «^ 
дворазовім подаваню денно? ^ ° '^"''"'й "Р""' прй:] 

^'^у'^Х Т2::^:^:^-^^ «^^ пен^акову а 

ше голу капусту; хиба два три рази ^ж^Г"""' ' "°Д^«^=»' ли#- 
ги якийсь СЛІД гуляшу. Був та.п1 ° "°*"" ^У^" знаЯ^^^ 

давали, лк,ли ді/с„о п^римираІГз Тол^Гу '"т "'"'" "'' '"'^^ '^ 
був І попит за хлібом шо по Гп . ^- ^^"^ великий голад 

-Гбець, якого од,ак "і:І:.Л„^2:™Г:Г ^'^'^^'^''^Й 
^ Лі , . . .; .... , - .,- Дістати не можна буяс" 



"*^^?«^ 



?^1«^ 



американських сухарків по & а в ліпшім слу-д-г ;;^':|7.- 
чаю по 10 кусників на добу. Правильна рація хлїба приписана г 'Хі; 



була одна трета військового бохонка. Однак се рідко діста 
вало ся, бо звичайно ішов оден хлїб на чотирох, на шістьох, 
на вісьмох, а було раз що і на шістнайцятьох. Не помогли в 
тій справі жадні просьби, жадні депутації, і жадні представлю- 
гання, бо все стрічало ся з відповідею, що вони самі не маюті» 
що їсти. Обіди розносили в великих деревляних цебриках від 
гелії до келії, і кождий діставав лише по одній військовій кох- 
ли. Сл>'чало ся і то дуже часто, що при кінци, одній або двом 
келям не вистарчило, одже ті люде мусїли в голодї лишати ся. 
Яко звичайна їжа в червни була в день в день капуста і то лише 
раз денно бо вечера і обід разом була в липни сушена ярина, 
але вечера була осібно. Одного разу дали на обід звичайні 
вотруби, які господар безрогам дає, так що люде застайкува- 
ли і мимо том.тячого голоду не брали се. 

За се помагали з міста ріжні Комітети так платні як і без- 
платні і сьміло сказати можна, що тоті лише ратували людей 
від нехибної голодової смерти. Розуміє ся, крім сих, що при- 
ватно від родин діставали, (а з'аймав ся полоненими і інтерно- 
ваними Український Горожанський Комітет), який мусїв подї- 
лити ся на кілька кухонь, щоби міг яко тако заосмотрувати їх 
в живність. 

В місяци липни доносили аж з пятьох кухонь, з чого дві 
були безплатні: Одна безплатна кухня Горожанського Коміте- 
ту, а друга безплатна з Жидівського Комітету, яких також цїлі 
десятки в Бриґідках сиділо. За обіди платні давало ся по б 
або 7 корон денно. З початку могли собі люде на се позваля- 
ти, однак пїзнійше в вересни, жовтни, коли вже кишені всїх ви- 
черпали ся, не могли обстати. Тому інтерновані і радник судо- 
вий Теодор Гіссовський зібрали депутацію і пішли до полков- 
ника Міша з просьбою, щоби позволив взяти заряд бригідсь- 
кої кухні у власні руки як се в Талергофі за Австриї введено. 
Полковник згодив ся, і віддав кухню в руки вибраному Комі- 
гетови, на якого чолї стояв через цілий час свого побуту в Бри- 
ґідках радник Гіссовський а зараз о. Петрик. Они перебира- 
ють свої приписані і вифасовані провянти, збирають від людей 
по короні за обід і вечеру докуповоють, Ярини, соли, муки, 
цукру, і самі наглядають при вареню і роздачі.- 






:2 






і"^»* 



і..-*»-: 



В сей спосіб помагає ^ богато бідним людям. Примііце% 
ио при тім навіть і тих, які ані корони не мали заплатити. 
і-І?:45^:'і.- З початком падолиста був також тиждень, коли людям^^й 
Я"^'^': хлїба не видали. . . ■ •. -.■.■. ^ ■-. ' . ' ' ''-"Ш. 

■'^■'/0'г ■<..■:■ •: :■■■'■' •- •■'^/.^ •-.-■ -•;' .. :-^^-.- -^':^ 

с^ Заняття. — Після приписів не вільно уживати інтернованих:^ 
до жадних робіт лише війсково - полонених. А що в Бриґідках_-^2Щ 
не знати хто є полонений а хто є інтернований, бо кождого ко-'іШ 
лись військового забраного з дому уважають за воєнно поло--!^ 
неного, то беруть кождого без ріжницї, хто під руку попаде ся,Ь^ 
або де не сховає ся. Беруть до робленя порядків в Бриґідках,^^ 
до чищеня всіх канцелярій, до вивоженя сьмітя, до достарчу- "5^ 
ваня дарчів, дров, угля, висилають партиями на роботу на двір^;^ 
цї колїйові, до коменди місти, до начальної команди Д. О, Ґ.І^^М 
до різаня дров поодиноким офіцирам. Висилають також пар-'^;^ 
тиями на жнива, сїнокосів, копаня бараболь, і т. ін. їхати десь:;-"Щ 
на село радий кождий, по крайній мірі між людей на село вир-_;^ 
веть ся, але до всяких Команд на двірцї, перевозу вугля, або_^^ 
подібних стережуть ся люде як би всякого насильства, бо на-^^ 
роблять ся цілий день в голоді і аж по скінченій роботі верта-г^ 
ють назад до Бриґідок і ту що но під вечір їдять свій обід. - лЩ 
Деяких більше податнійших а звинних уживають до кан-^'^ 
целярийних услуг, повіряють надзір над чистотою даного по-.-^^, 
верха або і навіть аґнцлї. Сей послїдний має навіть свій окре--|:^ 
кий титул в Бриґідках кибельмайстра. '--Ш 

Професоністів виймають і дають до робітень, а такі є: — ~г^ 
шевська, кравецька, столярська, ковальська і слюсарська ро-:^і| 
бітня. В послїднім часі завели також і мулярську, яка має на'-^. 
ціли білити та направляти стіни. Всякі робітні є переповнені г:2|; 
роботою а найбільше шевська і кравецька, бо ту убирають ся-ТЖ 
нелише служба, підофіцири та офіцири але їх родини та цїл(:^ 
доми. Таним коштом полонених полагоджують то що їх в мі-;^^ 
стї дорогі суми коштувало би. Столярська робітня виготовг^^; 
ляла головно трумни і хрести для небіщиків. ^-':й2; 

* - - Г'Г-^ 

Духове життя. — Духового життя в Бриґідках майже ноГ*^^ 

було і не ма. Се зовсім заборонено. З початку не вільно було^/*- 

ані газет читати ані книжок достарчати; все на брамі конфіску 

вали. При ревізиях забрали всякі книжки наколи они не булИ:' 




%• 



ПОЛЬСЬКІ. Писати листи або що небудь іншого також н^ілож-%':'^Ш;0 
ливе було, бо комунікація на зовні була як найострійша зака-;^-^г-^3^ 
зана і перестерігана а по келях і коритарах крутили ся всякі; "' ''"'"^"'* 
підозрілі індівідуа, які доносили так до команди Бриґідок, як 
^10 відділу вивідовчого, при начальній команді Д. О. Г. Небе- ^ 
спечно було навіть що небудь політичного говорити, свої здо- - 
гади, переконаня висказувати, бо в Бриґідках стїни уха мали. 

^ Не можна було навіть сходити ся в оден гурток, щось читати 

Г або викладати, не вільно було також уряджувати проб цер- 

'^ ковного співу бо се переступало порядок Бриґідок. 

І Відрадою духовною для духовеньства і віруючого народу 

була бригідська церков, в якій в неділі і в українські свята ві- 
льно було відправляти і побожним присутним бути. Інтерно- 

*" Еані священики не мали права відправляти співаної служби 
божої, лише зі сьвіта через Д. О. Ґ., назначений духовник, а 
був ним в ч€рвни Др. Іщак, якого однак за якусь проповідь під- 
час богослуженя скинено з духовних а назначено інтерновано- 
го отця Ч. С. В. В. Боднара, якому однак заборонено говорити 
проповіди. , * 

^ Інтернованим сьвященикам вільно було відправляти слу- 

жби, лише в кождий непаристий день місяця, т. зн. 1, З, 5 і т. д., 
однак пародови в будних днях участвувати в відправі не вільно 
було. " 



ЯК ЖИВЕТЬ СЯ УКРАЇНСЬКИМ ПОЛОНЕНИМ 
В ВАДОВИЧАХ. 



В таборі полонених як також у шпиталі находить ся ще 
гких 3,000 людей НИНІ ц. є. 8 цьвітня, 1920 р. 

Епідемічні недуги, а головно пятнистий тиф, віспа й чер- 
вікна далі поширюють ся і денно вмирає по кілька осіб. По- 
ложення полонених такеж як і досі було. Коли має приїхати 
яка комісія, тоді заряд табору видає ріжні прикази, щоби був 
кращий порядок та ліпший харч. Та тільки комісія відїде, 
історія йде по старому. 

Від 1 лютого, 1920 р., з виїмком кількох днів, полонені не 
бачили ні окрушини хліба. Неднво, що полонені голодують 
з їхні зажалення на ніщо не здають ся. 

Недавно був цікавий випадок. Большевицький полоне-" 






ний зловив в коридорі щура і скрутивши його голову спокіиш 
сховав до кишені. Побачивши се польські сторожеві жовні 
ри питають його, навіщо . йому щур. А він цілком спокійж^Щі 
відповідає: "зварю і зїм". Сторожі стали на нього кричатиV 
та чи послухав він їх, ніхто не знав. ^ . ' Ч 

Дня 1 марта, видала команда табору приказ, щоби всі 




«■*|";»-^>.* ші полонені витали польських жовнірів при зустрічі з нимиг* 

*-;.; Привітання належить ся всім жовнірам, без огляду на військо 

■ '•'-^- вий степень. На тому тлі було чимало вже непорозумінь, йде^^ 

л * приміром український старшина і зустрічає польського рядо-;|5£^ 

ього. Розуміеть ся, не витає його. Се вистарчає, щоби влг-Щ-] 

сти зробили з того ужиток. ' ^- ..-^^-^ 

Рівнож видано приказ, щоби полонені відбували вправигр 1 

Виганяють ранком усіх з табору і кілька годин під ряд ганя^^^ 

ють їх взад і вперед по майдані, заставляючи деколи хорих^'^гі 

голодних і босих місити болото. А те все на те, щоби вдоволи"-^,^ 

ти гігієнічні вимоги. '' . 3%^- 

Дня 29 марта 1920 р., прибув до Вадовиць зі СтшалковІЩ 

- .. транспорт українських полонених. Дорога тревала від 24 доі' 

'" • 29 марта включно, а харчів на дорогу видано в Стшалкові лиш^йЙ^ 
на чотири дні і то хліб та сир, так що в остатнних днях полоне^^ 
ні не мали вже що їсти. - '^'^^ 

Коли транспорт прибув до Вадовиць, всїх замкнули до^ 
брудного бараку, де по стїнах лазило повно блощиць а довко;^-] 
ла бараку поставлено сторожу, яка навіть за конечною потреЩ; ' 
бою пускала лише по одному. Коли один старшина хотів вий 
ти, не дожидаючи черги, дістав ся за непослух до арешту! 

Апровізаційні відносини страшні. 



■*^^^' 

1 лютого полонені НЄ"^]^ 
бачуть хліба, то те саме сказати можна й сьогодні. Харч НИ'^ 
ще критики. 



огірчують Щй^: 



Незавидну долю українських полонених 
вартові своїм нелюдським обходженням та побиванями 
льця Фігуру 29 марта один вартовий биа багнетом по голові^ 
так, що ЗО марта відставлено його до шпиталю. Крім сег^*^ 
плютоновий Валіґира разом з другим підофіциром впали дЩ 
бараку і без ніякої причини вибили по лици сімох стрільці^ 
Такі візити відбувають ся тут дуже часто; . . "^ -гЖ^ 

Коли кілька днів перед приїздом сего транспорту, про який^ 
ми згадали, прибув перший транспорт наших полонених, то. і 



^^ 



відобрали річи,'які дістали від українського Горожанського Ког^'Щ*^:^^)^' . 
мітету, як блюзки, штаки, білля, черевики, полишаючи їм по- •^^Ч'І-^-г.:/^ 
шматовані лахи та деревляні черевики. Я. - /-. . " ~-' .V - ^г;і5-'*іі.. 



Голоси польської Преси. 



п 

й' Що відносини в польських таборах польських дійсно пере- 

ходять всяке людське понятє сьвідчуть найкрасше гатоси са-'' 
мих таки Поляків, головно соціялїстів. Ось що пише варшав- 
ський "Роботнік", орган польської соціялїстичної партії, про ' 
відносини санітарні і иньші в польських вязницях Бересть Ли-. ' 
товска, де згинуло кілька тисяч українських полонених: — 

- Різта ро^аіу згеге^ па2\УІ5к Іекаггу, гтагІусЬ па іуіиз па \^5сЬо<іпіт 

^гопсіе, огаг о згеггасеі 5І§ ерійетіі \\г Вггезсіи Ьііе\узкіт. ^е5^ іо Кете- 
2ІЗ, кіога тісі 5І§ га піе2асЬо\уапіе паіеІетепіатіеізгусЬ гаЬіе^б^^ Ьу£:іе- 
пісгпусЬ, 

• І \У Вггезсіи Ьііелузкіт \\г Ітегйгу итіегаїо ро кіікизеі; ^епсош ІиЬ 

гЬіе8:6\у 2 Еозіі і ІІкгаіпу. ^ак 8І§ о(іЬ>-луа1о ро^геЬапіе? Ро •иукорапіи 

•\ліе1кіеі іату, 2"^\*апеі ^оЬет, икіаііапо гтагІусЬ, ос7у\УІ8сіе па^ісЬ^ ісаг- . 

8(т^аті інісігіе Іаідс іейп^ т^агзііу^ о^ (іги^іеі сіепк^ "«гагві^^ зіоту. 
'^і Ро<Зс2а5 (іпі ираІпусЬ ■\уузсЬш§іа гіетіа р§ка1а, 1;'»ог2^с згетокіе 

^ £2С2е1іпу, рг2Є2 кібге, орг6с2 у/уйг\е\в.}^сусЬ. 5І§ \уу2іе\«'бійг, лусЬоігііу ти- 

ї сі^у, го2по52^с 2ага2§. 
^ Рггуіет піеЬоз2С2ук6\у ^Vс^^§апо йо йо16\у га \УІозу, кібгусЬ к§ркі 

оЬеспіе ІЄ32С2Є 2аи\\'а2ус тоіпа окоіо ^гоЬблу. 

* ^іозу, го2\УІе\уапе рг2Є2 луіаіг, \у (іигеі тіег2е рг2ус2>тиа1у зі^ <іо 
ггепіа ері(іетіі. 



: 



І КОВОТМК: — БоЬоІа 8 Іізіорайа 1919, К. XXV. 

І/ .... •к'іасіотозс о зІозипкасН, рапиі^ісусЬ \у оЬо2ас1і V Вггезсіи Ьіі€\у- 

зкіт \уу\\-оІас ти зі окггук г^огу, 
і Вбі зсізка га ^гагсіїо, 8:^у зі§ С2уі:а іак з'епсу итіега^'^, піЬу тисЬу, 

ро 180 йгіеппіе! ^епсу итіегаі^ 2 еіойи і сЬогбЬ гакаіпусЬ, оЬбг саіу — 
І іо зе<іпа Ігиратіа. І іо 8І§ бгіеіе V» Роїзсе, ^йгіе піс піе ро\УІппо Ьус ^к 
^ йго^'іе, іак розгаподуапіе шезгс2§з1і\уе&0 сгіолуіека, лу Роїзсе, кібгед гіетіа 
к игуіпіопа іезі кпуі^ т^сгепзк^ Іеі 8упб\у \УІазпусЬ, лу Роїзсе, VVо^и^5се^ 
' о 'Чуу2\уо1епіе" паго<іб\у кгезо\уусЬ 2 росі іаггта тозкіехузкіе^о. 
Щг І ІСІ2ІЄ їй піе о ро^готу, аіе о ггесг зЬокгос ^огзг^, о гаЬііапіе гаро- 

^^ гпоса £:1осІи і сЬогбЬ илУі^гіопусЬ ізіоі;, гаротпіапусЬ рггег піеЬо і гіеті?, 

ІггушапусЬ іако гЬгосіпіаггу, сЬос саН ісЬ \уіп^ іезі Іо 2Є — ^ґгі^сі 2о- 

зіаіі (іо піелуоіі, 
Щ; А з1;\\іег(І2Ііа ©кгорпу зіап ггесгу піе іаказ зігоппа котізіа, аіе '«■іа- 

іое'0(1пі їіеіегасі Мі?(І2упаго<Зо\УЄ8:о Сгепуопеео Кггуга рггу \У5рбІи(І2Іа1е • 

Шаіога /гапсизкіеі шізіі \Уоізко\Уеі. Кіо луіє іак рг2е<і рггуЬусіега котіз^і ] 

^*І " ■ ^ • _ -, " ■-, чі-_- :'1 -,-. -г." ..:■.' -.■ . - .. - . .' •" ■_.' І'Г ; -^ ' • ^ .'<—- :^<\^ ^^_^^ 




ь^^^" 




*акіеі, тг}а<І2е оЬогоі^е зіагаі^ 8І§ хЛсгуб "^ггувЛо, со 8І§ бз, і рггейзіаугіб^ 
\752у8Іко \у паіі^рзгет 8^VІе1;1е — *еп ггоїитіе, ге геїасіа котія^і ро"^іууг-^^і 
62ЄІ піе то2е Ьуб рг2Є5ад2оп^, рг2есі\7ше піе чузгувіко ІЄ32С2Є \уусіоЬу1а па 

Б\7ІаЙ0 (І2ІЄППЄ. 

^^1± яІусЬаб ойролуіесіг 11из2С2у епйескіеу. 1о Ьаі^атасу, ЬоІ82е^суі^^ .. 
кібггу тогйо'Я'аІі Ьгасі пазгусЬ па кгезасК, <іоЬг2е іт іак, 5Іи82па зроІукаТ^^^- д 
ісЬ кага. ТЛууі роШе і пізкіе аЬу ітгеЬа. Ьуіо ойро\УІа<іас па росіоЬпе "изрга^^ій? 
■«гіеШілуіепіе" 5І§. -Тсі^^ 

'VVо^па пі^гсіу піе тіп^іа Ье2 окгисіепз1г\^, іаііпа ге зігоп \уоіи5дсус1і те^7' 
^аісгуіа "кикигпіе" іаіпа. піе оЬезгІа 5І§ Ье2 еу?аіі6V^, л^ тіеізгут ІиЬЩ^ 
луі§к52ут зіорпіи. СЬсіб тзсіс 8І§ га іо па ЬегЬгоппусЬ гоІпіеггасЬ іезі^? 
доту^оііет гиреіле^о 2^2іс2епіа. іакге ^гу^І^бз. л^оЬес Ье^о в^;\^Ье оЬпгае^іл^^ 
піе рІ8так6\у еп(ЗескісЬ па окгисіепзілуа Ьо1з2е\УІскіе і икгаіпзкіе, "ууоЬєс"^:^ ^ 
^оІа^'^сусЬ о рот5і§ (іо піеЬа окгисіепзіл^ -л' Вггезсіи Ьііедл'зкіт. 'і^і^.. 

81о\уа ро\ту232е угу^гоіаіг пазі^риі^са -шасіотозс ро^апа рг2Є2 "Ах--^.. 
ЬеіІег2еіі;ип8:" лу \Уіе<іпіи 2 (іпіа З Ь. т.: — - -^^1 

Мі§сІ2упа^ойо^Vу Котіїеі; Сгег^уопе^о Кггуга ^7 Сепе^VІе о^гіазга со*>^ і 
пазі^риіе о роїоіепіи іепс6\у \иг Вггезсіи Ьі1е\\^зкіт.: — '-^-^^^^ 

ОЬогу іепс6\у уг Вгезсіи Ьі1;е\У8кіпі \у ііозсі 4, ^ кібгусК рг2еЬу\«?а 20^ 
*узі§су іейсб^у, рггетгагпіе ІІкгаіпсокг, 2\\-іе(І2І1і 2 <3е1е^сі ті^сігупагобо^и^ _ 
^е^о Коті^еЬі Сгепуопе^^о Кггуга "«г іоуг&тгу&іу/іе таіога Бапііагпе^о:;^: 
ігапсизкіеі агтііі \УоІ5ко\Уеі. ТУ йп. 10 і 11 рагсігіетіка 1919, ЬуЬ 1,124^^ 
ітагІусЬ. Nа росг^іки зіегрпіа птіегаїо йо 180 іепсок' ^гіеппіе. ОЬог^; 
іеп Ьуі рга^Лгі^ет тіазіет итагІусЬ.. Рггусгуп^ зтіегсі Ьуіу ргге-і^а-.^^' і 
іпіе: Ьіе^пка, Іу^из і піе<І08Іаіес2Пе ойгу^апіе. Рогозіаіі рггу іусіи^ 
Іепсу сЬо(І2^ ^¥ ІасЬтапасЬ і 8% 2Іе оііутапи Зуріаі^ па ро<31оІ2е Ьеі^- 
8іеппік6>^ і коИег. Теп2е Котііеі родаде, ге зіап оЬогоілг \7 Китиш;іігг~ 
асгкоіл^іек пад^^угаг 2Іу, піе іезі іе(1пак іак зЬ-азгпу, з'ал тлг Вггезсіи Ьі/^ 
іе\Т8кіт, \7 Роїзсе. --^. 



Е О В О Т N І К: — : і^ 

Кг. 339 (716) \Уаг52а^а, С2\чгаг1ек, 16 Рагагіегпіка, 1919 К. XXV. /г^; 

овогуїЕїч'Сбту. ^Ш 

біозипкі, рапиі^се уг оЬогасЬ ієпс6\у V Мойїіше і Вггезсіи Ьііе^ї'зкіт,^ 
Б^ газігазгаі^се. - .^^^ 

ОЬбг іепсб^ V/ Вггезсіи Ьііе^^гзкіт іо оЬуба 61а Рапзітуа РоІБкіе8:а.>«»- 
ЧУапіпкі -їу Ьггезкіеі Ви^згоріе, ІиЬ \у ^огсіе Вег^а до гоїрасгу йорготига-^ 
СІ2ІС то^^ "«^ісіга. ІУ Ви^згоріе, е<І2Іе 8^ ІІкгаіпсу, <іа\упе оЬогу і ^іаіпіс;* ; 
гозуізкіе, огаг Ьагакі, роЬи(іо\уапе рггег Кіетсблу — ■дг піекІбгусЬ па^еї^^г 
піета і. 2МГ. ргусг ІиЬ (іезек, іуїко Ьгик — зіапо^і^ ротіезгсгепіе ^еіісбу^ 
О зЬтіе піета то\ру — Ьгик т^узсіеіаігі зоЬіе іепсу Ьасіуіаті ІиЬ Іусіпаші^ 
сЬ'їУазіб\у. Кіета окіеп — ■«гіеггеіе па^^еЬ рого2\уа1апе. "\Уагипкі Іе'у;^: 
рої^сгепіи 2 іаіаіпуш еІО(Зет рогулуіепіе (іесіпа іггесіа гоЬііегзкіеі поппу^І 
сМеЬа і Ьшипа \Уос1а), кгбге^о погту гтіеізгуїу £ипксуопагуиз2Є '^оІ^У^.^ 
лдгусЬ (кііки о£ісег6лу і ройоГісег6\^ зіейгі^сусЬ оЬеспіе \7 луі§2іепіи, врпу^^"^!, 
піеиіеггуїо окоіо рбі тіїііопа тагек) зЬУоггуІу г оЬоги іепсб^іг оЬб2 Т^^ 
ргозіи ігирбту. ^\Vа тіезі^се іети г оЬоги Іісг^се^о окоіо 6,000 Іепс6«і ~" 







■•ч; 
ч- ''^'' 



^•упо82опо_окоіо 50-1.100 Т' -г^'^^^::' 

піе гц82а Л« ' • 8сЬо(І2а (їо іесігепія уоогагіс кшіегс. Л'іекіпг^"- V 

2 Саіісуі \VзсЬсс^піе^ ^ Л ^' - ^° ^^^^^е^о 2 л^сЬ Т.. ° " '° ^'« ^'"^ 
^ос, Ре«игои-су те^. 7 ' ^° Р°^^^"' І^к Роїка о^'^Р''^^^^ '"^^Ь 
^^^іе шоіе Зі, гиз2ус аш ' "^' "" '^^■>'^-<=Ь ЛV Ьги\и '^^ ^'^ ""'''''' ^^- 
«огас2кі ліеша". Ші^. ?'■ °^^^ ^^' ^^«Р. ^-^Ь^лг^^. ^^", ^^'^'^*'- ^^Ь. 
^;-ос. СсІ2Іеіп,2І^'Ї4Г^-°'^^ "^^іесЬогу^^ 

5^аїа <іо оЬо2и Ьо ітТ Г Р'-^У^^Ьгіа іесІ2еліе тГ "^ - ^°^ "^оге 

- "*^^и и„а° з?Г" """" *™*^"' Райла," /:і'''"П^^г°-'-То.-' 

5іе. 1-,?и„ . °"* *^^' 



2 го.расгу р;;:;;і^і^;^;р» ьмась, р„ вї^;;__ ""'°".°7.''°^''^"«ук 

V, КЛКЦ росІЄГ2П?Ь 
- й кт 



/<. 






''^"'^^^"^«^ "^'^мк л-о;уу .X, ,„. 



В. N. 



(зрга«.о.,з:і:^г;а:ь:!:£*^^ 

2а готова М 5? ш ^ , ^^®^"а гЬгопе Шп <?г. 

~''''''^ ^'^■^^^' -о^^еГ ^„,?зс "''"' '^ ^*°^^Ь 2арго.асІ2ІЇ п, • ' ^ 
^^гуьіко гу паііерзгущ сігіеі^ «Г "^^^^^^е, ге ^ оЬогіе X 9? і "'* • 

^- -^ТЙЩ^^^ІЙД^^Ї '^^^'^ І^нцької Зкраїш і^->-.і1-Сі^>ЙЙ- 




Іисігкіе сгупу з^ погтаїпет 2Іа\УІ5кіет ЛV іущ оЬогіе, о<3(іапутп род ріес; 
'^^■^'ї" Р- каріїапа ТУ'артега і зе^ тЬ<іосіапусК іо\9-аг2:'^2у>^*^і>гЬі'*-1^< '. ^^-^ 
".^.^,ї;і|к \\ГуіесЬа}ет \^рга\у^гі2Іе 2, ЛУатегатуу, ^ако беІее&Ь КІиЬи Розібт^^ :>,; 



■^^.і*-' 



'-".чЗ- ^ . оолузкісЬ рг7у Тушсг. КагосЗ. Кабгіе І.уйо\^вкіеі д\& гарогпапіа зі? 2 Ігакг'} - 

■;- ."'^^ Д.'' іо^еапіет іепсбдяг 2у(іо\^5кісЬ, гпаїагізгу 5І§ іесіпак лу оЬогіе \уоЬєс иіа^^^пусЬг?^ 

^^;^;": зІгазгпусК 8І;озипк6>^ і \уоЬес~"2ЛУгасапіа йо тпіе }епс6уг, и\уа2а1ет га зте-о):?' 

'"^^ У^_ оЬо\V'і§2ек пасіас ргасу те^ кіешпек Ьагсігіе; о^біпу. Зроз^ггегепіа то}ь^^ 

г^-^3 озпиіе па ГакІасЬ ропігеі згсге^біолуо \ууіїііешопусЬ вц: — ^-- "" '•;.і"^! 

~ ЧЗС>''--- \У оЬогіе 2паз(іиІ€ еі^ рокагпа, }еШ піе ргге^аіпа ІісгЬа озоЬ алі^і 

--^<" реіпіе піе\утпусЬ. Кіе\\гіа(Зото ро со і па со рг2ур?(І2епі, Ьу іи Ьег'хю-"^^ 

. _" ^'осіи сіегріес і піесІо1§ гпозіс, 8^ іат зіагсу, зіагизгкі, сЬІорсу 14 — 35^'^ 

]е1:ш, сЬгопісгпіе с1іог2у, ■VV•у^асу зі? 2 Ьоіи, каїекі і к. сі. ТусЬ \^з2у5ІкісЬ'«|^ 

_^ ' "рг2Є5І;ерс6\у" рапзклуо кагті иіггутиіе со паіигаїпіе росЬіапіа о^готп'е!^ 

аиту, О ііе то^іеш ■\уу\\'шозко\^ас со бо луіеікіеі 1іс2Ьу озоЬ піета гад^^ 

пусН ак1:6\7 а росЗапіа гпасгпеі ггезгу ІусЬ піе82С2§5Іі\уусЬ оГіаг, \уг?с2оіГ€^ 

тіеізсо%Уеі луіа(І2у йіа рггезіапіа <іо тішзіегзі^уа, Іеі^ зрокоіпіе \у кап-^ 

сеіагуі оЬог.и, Ьо з'ак ті \\"у^*азшІ р. рогисгпік Мііескі, іо іепо іакіе рода-.^;^ 

-^. - ліа 2озІаі?г луузіапе <іо тіпізіегзіша, кібге игпад^ап.е з^ га ''зіозо\упє" а^ 

рг2Є£:!^(1а зі? отяге раріегу, дсіу "піе та (іиго ргасу", "^ _-Гу 4 

, ЛУу^Ідй іепс6\у іусЬ іезі рггегагаі^су. РоіпаЛгу, ЬагЗго йиго ЬеІ^ 

Ьіе1і2пу, а йиіо V іе(іпеі іуїко Ьіеіігпіе, така ЬоеусЬ ч^згузсу у^у^^ойпіаіі^-^* 

" -• ТУзгузсу рга-їуіе іепсу изкаггаїі зі? па %Хой. па зігазгпу діосі. СЬІеЬк^ 

сїггутиі^ Іеогеїусгпіе ро 350 8пгатб\у (ігіеппіе Ие £ак1ус2піе піе гао%\бт% 

зкопігоіолуас. "^агапкі арго\\І2асуіпе та^^ Ьус піге; кгуїукі: гапо'^ІІ? 

\уіес2бг піЬу ка\уа сгата, па оЬіад гира % піеоЬеспусЬ кагІоЛі. СЬІеЬ 2Іс^ 

•«уріесгопу, галуіега 25% ш^кі. " ' ^г». . 



■т" 



ЛУагипкі запііате паігогзге. \У згрііаіи піегаа апі Іогек апі таїв»"^ 
іасблу, апі ргхезсіпкіеі Іийгіе Іеі^ па ЬплбпусЬ ЬарсгапасЬ, с2у зіеппікасЬ,'"^- 
па Ьгасіпеі рос1іо(І2е, дедеп рггу Ата^ип, Ье2 ІаЬІіс г паги-ізкіега ІиЬ пите^^^^ 
гет сЬоге^о і Ье2 кагЬу луукаги І^етрегаїигу. Ссіу сЬогу іейеп Іегаї піе ^ 
рг2у1;отпу, пікі піе тб^І лууіазпіс д'ак оп зі? пагутуа. СЬогусЬ м^'ейіи^*^ 
8Їб\у Іекаг2у, ІЄ5І окоіо 800^ V Іет 200 па ІуГиз ріатізіу, ' "~^ Л"^^ 

А іак ігак1иі§ іусЬ іп(.ето«'апусЬ ї іепсоїу, 4о кгеш зі? зсіпа уг гу^р-л 
ІасЬ па оро\УІа<1апіа іейпо^іозпіе ргаміе лузгузІкісН іепсоїн'. Рос2^\У52у'? 
о<і котепйап1;а а 5копс2улУ82у па «ЗогогсасЬ, ■«'згузсу каіиі^ іепсомг, Ьсз; 'Л 
2а(1ле^о ки Іети ро\уойи. ^ ягрііаіи \ещ дгіезід^ікі озбЬ па ЬггисЬасЬД:^ 
Гііе то8:ас апі Іегес па рІесасЬ, апі зіебгіес, апі с1іо(І2Іс г ро^ойи гап гг'^ 
«іапусЬ йгисіапеті гог^аті. КаЬд^е кі? іусЬ 1и(І2І (ігиіеш зкг?сопуга;'^ 
\УІЙ2Іа}ет іепсблу', кібггу ро Ті-езі^си Іеіеіі іез2С2е "^яг 82рііа1и г гапатї^'ї 
луіеікозсі кіікй саіі. Каіо\у \у Іеп зрозбЬ іпїетолуапе коЬіеіу, пі?^ 
озгс2?<І2апр па\уе1; коЬіеІу Ь?с . ^.- ^у сі^гу. • ' - '-^ -^ 

Іак зЬуієгсі2І1і лузгузсу зл'іаііколуіе, (іа\уапо іе кгїуа\уе гбг^і "^у рог->^ 
суасЬ, росг^лузгу осі 25 йо 50 і "«гугеі. Вііо па\уеі; \уіес1у, дсіу о'іага зїга-;,»" 
сіїа іиг рггуїотпозс. Вуїо іо ^акіез 2ллпег2?се 2п?сапіе зі? пасі \\хй7лаі^% 
ВагсІ2о с2?з1;о 8І;г2е1апо <іо піе^іппусЬ і йиго Іегу \у згріїаіи розІг2е!опус1и .',», 

Сіб^тіут іпісіаіогет ІусЬ ЛУзгузІкісЬ е^^екисуі ша Ьус тіосіу рог;--^ 
МаІіпоАгУзкі 2а х^о^^, паіигаїпіе кошеп^апіа; Тепіе рогисгпік гагіггеїП 



І 



к- 



^ап Кошепйапі рг2у2паі. --""^ —->-,- " - •- <- - .:: 

Руи — Со 8ІР 8Шо Г •'««сааі. • ^^'^'3' ^ге ирг2е<і,2І} • 

■ ^■;'-= - Су Бу^ ргаТГ""'"^ "'^ '^^^ РозуШ Г-"! аЧ^«"'ои, ■ 
І^солегі? ^^ '""'"'» Р''='"г->а»о;і.р„„„ ^ 

. СМро..: - р,„ Кеш о "'* '°^'^' ^ «">«» 

2а8іапа\уіаІІ5ту ' ^ ^^' ^^^аі; ^ 

^^'-^ - Су Сиіо рХ"ьуь'*"™« «Ьииоп, "" "і-^"' ЬЬт„„.а. 

Ойроту • р„ ^"иад оуіо о 2\уоІпіепій ? т7 . 






Ч'/. 



\ 



.*>"■■>.' 



'•*" 



- Г, ^^°''*"- Ьі^Рег іій'І ^Р"'* « саіу ^ГеЛ "'^ Р'^'^1' оЯсегом; 
^^сі„а„„ «аіГе/ьь^1°7 Ь 1^"°"^"» "^"""іС ГГ," ""'■"-•"„Ь,^-; 

«-^»« ц,і,и , ,^^^^-^ г са,у^„ ,,е««і,„ ,„,^-; ^Ьо^.^.^ піе „^ір 
^- ^ • - «а2^Vізка и-уіаууіс піе^ 






віі. ^°Ьоїу, ^^у^ ,^^^ ^.^^ 2ам7 ^^ .'^^^«к га ліе5аІиі^#; 



ж^ 



^епіес Негс Мид- і, ' * • * . - ' 

Аііпа КізіеІ я^іол * * ' 



■.<'■. -*г 



^ Ьагаки 2 НЬ п,*^ 7 - * - * 



- #^_ 







^^- 240, (617) г <Іпіа 8 1 

* «ша 8 Іірсл 1910 ХІТ- 






ИЕКМ ЇУ 8ТН2А1К0тЕ. 

»иіе шетогIігVV і^ °^"° пікети ^^усЬо^;-' *^Ф 

Ро^^ш•кб^, ла рга4у І!'-"!" '^««аи,. Са,а ? ■ ^"-^^«У '' Ь»-?^ 



гГсІ^пеі ,^^°^^^ Ьпапіе. По^о "^^ «^^зга а п}, • - ^ О-ГіГ^^ 

^- — ; -, ... . - ^"^^"^^У^ ЛпІасІ2]а^-'І.^"^"«Уа роїзка і^'^ 



ї'^-.зга; (705) V "°^°ї'^/к:-: . - 



•^-^ 



ч 



, ^^°^^ ^е росі ;,^.^ .і^'^^^'»' І>ешЬІіпіЧ V 












:^ 







!Д.ЇІЛ'^ 



^^.^^>,^:^,::у .Г •■ Х'Г>/- К О В О Т N І К: -~Г^;Ч^^^^^^;^-^,сл? 

І^ Й-^^" "^ Кг. 385, (762), \Уаг82атуа,' ^Іогек 2, впі^піа 1919. "к. ХХУГ<^*5' ■•^■^1;|; 

3^^.;^- РК2УСОВУПККАІ5І8КІЕІ МІ8Л С2ЕК\\'0ХЕС0 КК2УІА V Р0Ь8СЕ^';|: 

Ґ' ' ■■' ■ г 

>'^;-; Бгіеіе икгаіпзкіе] Мізіі Сгеглуспе^о Кггуха V Роїзсе 8^ іесіпуш ^іеікіт і^^] 

і-іі-.-^ -^ ' » 8кап(1а1ет і \У8Іуйет (11а РоІзкЬ ; ^ - 

«^.' , . .. - . - * ■ .£ •"■ 

. .*• Е2ЄС2 тіаіа 5І§ пазі^риі^со. "\У роїолуіе тада Ь. г. •^гу^есЬаІа 2 Ка-7Г' 

> шіепса Ройоїзкіе^о икгаіпзка тізіа Схепягопеео Кггуіа лл^ зкіасігіе ^ггесН'^..; 
-» Ьгасі Воіко і карііапа 5аіуу Кгуїасга. Ка сгеїе тІ5^і зШ Іекагг Котап^Гг.-', 

Воіко. ^ - ' / -^ V ' ■ у ^/'Л :- 

2а(іапіе Мізіі Ьуіо 2ог2:апІ20%уас ■«' Саіісуі і па ЗЬи-асгугпіе рипкіа"і^--~ 
• о(Іі:у\Ус2е (ііа іоіпіеггу ІІкгаіпс6\т' 2 агті^'і гозу^зкіе^ ^V^аса^%сус11 2 оЬогб^ ^^ 
Іепсол' \у Ацзіїгуі, \У§8:іег, Виї^агуі, Тигсуіі. , ' >-і^і^ 

Туїпсгазет \у- 8іапІ8Іа\уо\УІе тізіа тпизіаіа гаіггушас 8І§ -^^-зкиїек — .' і 
го2рос2§Іеі о£еп2у\\'у луоізк роІзкісЬ. ^Узкиїек Іе} оїепгучгу -л'оізка икга-,^';^^- 
ійзкіе 25 таіа, оризсіїу розріезгпіе 8іапіз1а_^6"иг. 'VI^я6ге оЬі^І котііеіг.'^ 
Роїзкі, па С2ЄІЄ, кіоге^о зіап^і <іг. ВоЬпдсІгкі і кошепсіапі тіаз1;а рог. Ве^/^:>- 
1е8іе\уіс2. ОЬаі рогайгіїі тізіі, аЬу гасгекаїа па рггуізсіе ге^пІатусЬ \\'оІ5к, ^?£г* 
роІзкісЬ, кіоге Аайг^ д'еі ро2\Уо1епіе пй иуіагд йо 5}о"л-ас22пу, сіо С2есіи-^^^^^; 
Ізіоіпіе 2іі-шаіа \%-кгос2}у (Іо 8і^апіз1а\\о\уа 4 булуігуіе ріесЬоіу л^-оізк рої-т-г-^г^-- " 
.. вкісЬ і тізіа о<1 32е£а оМгіаІи іпГогтпасуіпе^^о зг^Ьи Ьеі (іу\УІ2уі о1;г2у-5Н / ■ 

таіа рг2ериз1кі па л\'уіа2(1 до СхесН рггег Ьа\Уос2пе. . _ '"^^і:: 

Мізіа 1 с2е^^Vса \ууіесЬаІа зшеті аиіаті ге 8іаш5}а\Уо\уа, гаЬіегаі^с їі;!;'^}, і . 
2 зоЬ^ саіу таі^іек запііагпу. З сгепуса шіз;*а «іоіагіа бо Ьа^л-осгпе^. '* *і^^^ ^ 
^е(іпак рг2Є(і зат^ ^тапіс^ гозіаіа гаіггутап^ тує л^'зі ТисЬоакі ртг^^г^^'ц 
котеп(іап1а 1-£го Ьаіаііопи ІиЬеІзкіе^о риіки, кіогу оз\УІа(іс2уІ, ±е Ьег >.-^£-з 
г^осіу котепсіу риіки піе шоге тІ8^і \уургізсіс га ^гапіс?. 2 котеп(іу,' с-^"^: ~ ' 
риіки, (іок^й гтлггбсії зі§ оп іеІеГопісгліе, оЬіесапо бас одроиіесіі па <іги^.*^. 
02ІЄП. Котепсіапі Ьаіаііопи итіезсії тізі? .лу сіоти впіаскіез:© кзі?<І2а,'і. Ті^'І ^ ; 
Зе<іпос2езпіе 2асЬо^уиі^с 5І§ \роЬєс піе; еггесгпіе і- тдргге^тіе. -' '^-^'-^і^'^.і 

" 5 С2ег^уса лу посу рггузгеііі бо тів]! когаеп(Зап1;, і \7 оЬеспозсі оЛсега :-^^^-| 
рг2у5Іапе8;о 2е згіаЬи риіки, Ь1а(іу і 2(іетег\Уо\\'апу 05\7ІасІс2у1 тІі^і, ге '.-^у ^ 
1 Сіг2ута1 гогках о^еЬгас осі тіз^і аиіотоЬіІ і саіу д'е! та;?Ьек запііагпу^г^уіЙГ - 1 

І ' Ка 2ару1апіе с2Іопк6\у тізіі, со Ь^сігіе г піїгіі, кошепсіапі исЬуІі}^,.'^. 

і 8і§ 0(1 ойроте<І2І. ^ак 8І§ окагаїо пазі§рпіе, о<і ^п. І\уаз2кІ€\УІС2а -■г€*~>'п 

^^Vо^^а рг2уз2Є(іі 1:е1еігга£іс2пу гогкаг с2Іопк6\(г гаізіі, |ако /'Ьоізге^ікб V!; //>;' 
го28Іг2ЄІас, газ іааі^іек шізіі зкоп/ізком^ас. " _ . ' "•'•^^'У 

Туїко епег£ПіС2пу 5рг2есі\у кошеп<ЗапІа Ьаопи і де^о оілс^то^ игаіб-:\^ 
У'аі С2Іопк6\у шізіі осі зтіеісі; Роїзк? газ'од ЬапЬу. Міз;^ розіапотопо ^^^^ ; 
2 саіутп таз^ікіет 0(іе8Іас йо Ь\уо\уа росЗ азузі;^ <і%у6сЬ оіісєгоау. ч, ->^ ;^-^ | 
7 С2ег\уса тізіа рггуіесЬаІа йо Ь\Уо\уа, Ти котепсіа тіазіа рог^гогЧ^; -.>^-".^ 
Іііа сгіопкот тізз'і гатіезгкас \у Ьоіеіи Сеог^еа, аіе гогїосгуїа па<і піті і^^^~:г| 
сгиіпу <І02бг і^йаі^с, аЬу д'езгсге іь^о зате^о йпіа г^ІозіИ 5І§ Ло згІаЬо \^с^.^ 
8:еп. І^авгкіетлісга. - " •« 3^ "*'-гі^ І 

С<їу с2Їопко\УІе тізіі г^іозіїі 8І§ йо згеГа о<3(І2Іа1г> іпіоппасу]пе^» 'г^"' ~ 



9^ ^у,'іе(І2Іаіі.іе піс піе "те^о іе] 5рга\^іе і осіезіа! ісЬ 2по\пі до котепсіу тіазііи- 
^Г Ти дейпак гпотеті о<іез1апо ісН Чіо^(1(І2ІаІи іп£огтасуіпеео. ' - і.-. 

Й- Міз^'а гУпгвс'Иа зі§ йо а<ііиіапіл ^еп. І\уаз2кіе>уіс2а 2 ргозЬ^ о аийу- 

^ ?псі§ и "Ье^о озіаіпіедго. Аіе асід'иіапі о(іга(І2ІІ іт тоіулуиі^с 1о Іут, іе .7'"' ?^ 
^: тізда піе тоге зро^іемгас зі? ой £;еп. І\уаз2кіе\уіс2а піс оргбсг оНупатв- 4^,1 
р ео 2\7уту5Іапіа лу- падсгузіїзге] гозуізкіед толуіе. Nаіотіаз^ паріза! каг^ 
- " "Ік? <іо осі(І2ІаІи іп^огтасуіпего, роїесаі^с, аЬу зрга^Vа Ьуіа гограіггопа 
► і оЬіесиз^с, 2Є іезіі лузгузШе сіокитепіа з^ рга'\УЙ2ІлУе, іо тізіа Ь^йгіе \уу-^ 

». риІ2С20па 2а ^апіс§ і та^^і^ Ь§<І2Іе годупіег 2ЛУг6сопу. 82еГ осісігіаіи 

9^ іпГогтасуіпедго піе сКсіаІ 2 тізі% толуіс і зкіе^0V^'а1 і% <Зо гапйагтегіі 3^ 

|:*~ ро1ои-еі, па и1. Ьус2ако%узк^ Кг. 80. '\У6\УС2аз тізіа хчпбсіїа, зі? о ротос - » '.<■•« 

^ йо Роізкіе^о Сгепуопеего Кггуга \уе Ь\?о\Уіе \у озоЬіе ргоГ. Бга НаІЬапа, . — -?* 

к кібгу оЬіесаІ гаХзіІУПс саі^ зрга\у?, ротііаі^с іапсіагтег^?. \\ТсгбІсе іесіпак • ^' 

С Вг. НаІЬап рогадгії гт^/осіс зі? йо 2ап(1згтег;і, ^йгіе с2Іопко"«'іе тізіі іе^:© '"^й- 

і. <іпіа піково піе газШі. Казі^рпед-о (іпіа піе то^іі }мі угуі&б г'ііоіеіи, Ьо. ' >-%?.' 
і • рггу <І2\уіас1і^іс1г рокоі зіаіа зігаі. , •» ^ ■«^. 

^ 1У роЬісІше 2Іа\УІІ зі? ройрог. гапсіагпегіі і гаЬгаі -чгзг^'зШсЬ С2Іоп- ;-її 

!І к6\»?' тізіі (іо гапсіагтегіі, 8:<І2І8 о<ї(іа1 ісЬ \у г?се 'гпапе^о котізагга рггу ^5$- 

г- 2ап(іагтегіі р. Клуіаїко\\'зкіе8:о. Теп озіаіпі 2асЬо\уу%уа1 зі? аго^^апско -5' 

і — і "лтезгсіе па 1г2есі <І2Іеп оз\УІа6!с2у1 с2Їопкот пііз^'і, 2е гозіліі игпапі га \ ^' 

ч 20ІПІЄГ2У Реііцгу і йізіє^о Ь?<і§ іпіегпоуапі •уу оЬо2Іе іепсбтг. -Г.^; 

%. С(іу сгіопколуіе тізіі гаргоЬезіои-аІі рг2есі\у Іакіети ро^Г^аїсепіп " -•'у 

рггерізоуг ті?<І2упаго(іо\Уеі коптлгепсіі о Сгеп^опуга Кггуги, гозі^і осі^іаш . С^ 

•Л' г?се каріЬапа гапсіагтегуі В^Ьголузкіе^о, кібгу піеіуїко \^ огсіупату "^ 

БрозбЬ 2\У'утуз1а1 с2Іопкб\\' тізіі, 1ес2 піекІбгусЬ оЬгагіІ па^геї сгуппіе. "І'І 

"ЇУ'зкиІек іп1;ег\уепсуі ргоіГ. НаІЬапа с2Іопко\УІе тізді гозіаіі іпіето'й'аш ' -'і 
\у згрііаіи 1\^'олузкіеі гаїо^і, ^сігіе іак '^піеЬегріесгпі Ьоізге-пісу" гпозіїі ] 

іузі^се згукап і оЬеІй' осі зіигЬу і зігагу, 

Ка \У32узШе ргоіезіу і гаруїапіа іт. Еотап Во^ко, оітгуттгаї о(1 ргоГ. 5 

НаІЬапа і 52е:?а (іо зрга^л' запііатусЬ л^ згІаЬіе ^еп. I'я■аз2кіеVVІс2а. та^ога :^.і 

сіга. Кого1е\УІс2а о<іро\УІе(І2, ге и-кгбісе та рггуіесЬас 2 ТУагзга'иу йо Ь\уо- ; 

^Vа Е^бл^'пу реіпотоспік роїзкіев'о С2ег\Уопе8:о Кггуіа р. "Шасіузіачу Ла- * 

гоз2упзкі, кібгу ротузіпіе віз. тізіі саЦ зрга-те-? гаіаімгі. Ю-яті'ігіезІей^о- ,| 

к^бге£^оз сгепуса ізІоЬпіе р. їїагозгупзкі (оЬзгатік 2 Х-'кгаілу), рггуЗесЬаІ 
СІО Ь'їУ0\уа. Вг. Воіко (іо\УІе(32Іадяг82у зі? о іет, ибаї зі? ро<і зігах:^ <іо 
82І;аЬи &еп. І\\'аз2кіелуіс2а, ^сІ2Іе лу ^аЬіпегіе таіога Кого1е\пс2а газШ 
р. "^Масі. ^а^оз2упзкіеео. ^ . ^^ 

Теп озіаіпі, из1уз2а\У32у о(і <іга, Воікі іе^о паг^гізко, гасг^^ ог-^у-ч 
пагпіе кг2ус2ес, тбт?с, ге іайпеі ІІкгаіпу піе Ьуіо, піета і піе Ь?(]хк>, ге \ 
сгіопкоиіе МІ8ІІ іо г^уукіі озгузсі і Гаїзгегге разгрогібтг, ге ойеЬгапу о<і 
пісЬ таі^іек запііагпу, іезі т^^оїеппа 2<іоЬус2? -роїзк^. іе 6т. Воіко пі« та 
гасіпего рга\уа позіс па гатіепіи оразкі Сгегягопеео Ктіуіа і гяЦбя}, лЬу 

Іеп І5 ПІЄ2И}0С2ПІЄ 2ІаІ. - , 

Сйу йг. Воіко осітблуіі, р. Загозгупзкі ггисії зі? ігуя^с ^^.'Ьзпоїхсапі*. 
СаИ го2то\у? р. Іагозгупзкі рггерІаШ огс[упагп>тпі \^у:-л-!«каіпі і Ьісігт 
рі?зсі^ \у зібі 

\У'ге82сіе 2а\УоШ оГісега іапйагтегіі і га^йаі, аЬу ип аг*»«и»>и^ 



» 



/. 



' рі?зсі^ \У зібі. 

^ \У'ге82сіе 2а\УоШ оГісега іапйагтегіі і 2а^»с^а1, аЬу ип 



ьу» о<ірго«,а<і.о„7<іо З"' "'°'"^' ■"ізІі^ї*^5^^:2.'ЄйЖ?«і:: 

«езИеі.-- ''' ^*"™ ^Ч та«іек і ,ігу5(а^ „„? , "^"^ піег»!».;;; 

оЬо8ігголо аг«п „• '"'' ""*^' «УЬпапу Іесг оЛ,^:, ■. • ' ■ - -^ ' •■ ^^- 

°' '"' "'^''^ Ьггу.іапіа ге .р^егб» "^ "'" ''"»™°-«УсЬ: Й , 









2а(3пе; Іекагзкіеі ротосV і^й. • - ■• -^.- ~^:^^ 






а^^и82у. Со аиеп тіеіі от гяп]еяітх>-.^'кЛ''''^^.Щї 
)ііаІа, 8:{І2Іе ІЄ2ЄІІ па гоїе; іівті і тагіі ІГ-";>у^.- Ц | 






і іе^ ^гасіот реіпіс оЬо\УІ52кі запііагіизгу. 
\\гаііус}г 100 2 ^бг^ сЬогусЬ па іу:Ліз 

ТакісН сЬогусК гаЬіегапо йо згрііаіа, 
Іак тисЬу. \У ватуш газ оЬо2Іе 2 Ьгаки тіезвса "^ згріїаіи 2паі<Іо^аІо аі^ І: -І-»?]^ 
г еотц 600 сЬогусЬ 2 ^ог^сгк^ 39 зі., кібгуті зі^лікі піе іпіегеао\уаІ орг6«' - *"" 
Іоугаггузгу лу шез2С2^8сіи. -; — ^-^ ' . _,„ ~ . ■. '. . -'^ 

Ьекагзі^ піе Ьуіо іайпусЬ, с2Іопко>УІе Мізд'і киро\уаІі ісК г ^Іазпусп \ -' 
ріепі§(Ї2у ро2ус2опусЬ и гпаіотусЬ \уе Ьлуо\уіє. ^епсу з^ Іак £:1о(1пі, ге сг^ '" 
8ІО тоіпа и'і(І2Іес іакіе зсепу, іак іепсу гакгасіаі^ 8І§ рокгуіоти іо йтіеітзк 
і кіЬ1б\у і зіапй^сі \ууг2еЬиі^ гбіпе одрайкі. 2а1о з^ Ьісі рггег іоЬиегту, .: 
^уі "Іаті^ рггерізу запііате**. - • • - 

Рггу оЬогіе дезі капіупа, ^(ігіе тогпа киріс ро одготпусЬ сепасЬ сов 
<іо 2Іе(І2ета. Аіе іепсу ше\уіе1е тад^ ріепі§(І2у, і^сіуг ойсег гасЬішколуу 
Іісгу 18 Ьгуууіеп 2а когоп§. Іе^іі гай и іепсб\у гпаі^і^ когоп§ ІиЬ гиЬІе саг^ 
зкіе, Іо іе аІЬо копГізкиі^, аІЬо гатіепіаі^ ргхутизо^го га Ьгутту, рггусгеш " 
га когоп§ сіаі^ 1 1ііуу^п§, 2а гиЬІа сагвкіе^о 2 Ьгулупу. . г 

^епс6\V р^<І24 па рг2ути80\уе гоЬоІу, е^гіе зігазгпіе Ьі]^. ^згувсу '" 
«іогогсу та]? ''^ .г§ки раШ, кібгеті Ьіі% ієпсоалг га Ьуіе со. Жошепсіапі; рог. 
Кіе<І2\¥Іескі гб\^пІ2 га^V5ге та іак^ ра1к§, кібг^ ^уіазпог^сгпіе <іо кплгі Ьцв 
Іепсб'яг. 2аЬу1е рггекгосгепіе загіга де <іо кагсеги/^дгіе Ьї)% іепсб^ V/ Іак 
піеіисігкі зрозбЬ, ге іапіі^ геЬга і козсі. 

"^ оЬогіе іепсблу лу Рггетузіи рггу и1. 3. тада, ^г\е Ьуіі іпіегпо^апі . 
сгіопколуіе тізіі, рггеЬуАУаЬ 6,000 іепсблу іпІегпо\уапус1і. 2 іусЬ ■«іайо- 
тозсі, кіоге тіеіі сгіопколуіе хпізіі о оЬогіе іепсблу \у РікиІісасЬ росі Ргге- 
тузіетп, окагиіе 8І§, ге ^узгузсу іепсу Ьуіі сЬоггу па 1у£из, оЬбг Ьуі гаткпі^ 
Іу, пікоти <іо піе^о піе %'о1по Ьуіо дл^ризгсгас і піково піе лууризгсгапо, 
рг2у1;ет іедеп Ьагак г іплуаіідаті і сЬогуті па ІуГиз зраііі зі? г піе\УІа<іо- 
тусЬ рггусгуп. Так орізиі^ сгіопколуіе Мізіі з'Л'бі роЬуі \у оЬогіе іепсбл» 
\у Рггетузіи. 

16 зіегрпіа гозіаіі луузіапі-л оЬоги йо Ь\УО\їга, е<І2Іе ісЬ 2\уо1піопо і 
роїесопо іесЬас йо ■^Vа^52а■л'у, аЬу ойеЬгас ойз2ко(іо^-апіе га аиіатоЬіІ і та- 
дЧ^ек запііату. Ро йІи^ісЬ \у§с1гб\укасЬ 2 иг2§с1и йо игг^сіи \7 'УУ'агзгалуіе 
С2}опко\УІе МІ5ІІ оїггутаїі (Ілуіє гек\УІ2усуіпе азуйпаіу па зіпп? 236,000 
когоп. '\¥1асІ2е луоІ5ко\Уе роїесііу таіоголуі іпіепсіаіигу Ре1;гиз2ед^іс2от 
\гур1асіс Мізіі рол\-у232^ зут§. Маіог Ре1;гиз2е\уіс2 га роктеіІОАУапіет 
у.'гі^І 0(1 МГзіі ро\уу252е клуііу гек\УІ2усуіпе і гогросгаї 2 піші іаг^, ргоікн 
пи^^с аЬу г^^осігіїі зі? \\-2Ічзс 136,000 когоп- 

С<іу сіг. Воіко па іо піе г^обгіі зі?, таіог Ре1;ги52е\уіс2 роїесії <і-го"и^ 
Воісе рггуізс ро ріепі^сігу йо піе^-о о еосіг. 5 ро рої. 5-^0 \уг2езша. 8і:а- 
\уі\\'32у зі? о о2пас2опеі госІ2. (іг. Воіко \у каЬіпесіе таіога Реі;гиз2е\уіс2а 
оргбсг піе^о газШ реіпотоспіка Сгепуопеео Кггуіа р. \¥1а(іуз1а\уа іа- 
го525тті5кіс8:о, З2е£а запііатего о<1(І2Іа1и ге Ь%Уо\уа, та.)ога Когоіеиісга," 
о кібгут іпі Ьуіа рорггейліо толуа, і іезгсге 5 піегпаз'отусЬ оГісегб\у, г 
кІбгусЬ іесіеп 5Іе(І2Іа1 рггу (іг\уіасЬ і Ьалуіі зі? 2 ге>У0І\Уегега. Хатіазі 
копГегепсіі лу зргал\іе ріеш?<І2у р. ^а^082уп5кі і р. Когоіедуісг го2рос2?1і 
іак іак рорг2е<іпіо и'е Ь\уо\уіє, \у огбупату зрозбЬ луутузіічуас. 

2\УІа52С2а огйупагпіе 2асЬо\уу\уа1 зі? р. ^аго52уп5кі, кібгу оЬбггаІ 
зі?, 2е іакі рг2Є5і?рса піе 8Іе(І2і \\' оЬогіе іепсб\у. Оолуіейгіа^гзгу зі? 'о<і 



й-га Воікі, 2е Іеп паЬуІ іат БисКоі, 2 тіїутп изтіесЬеш 2акотипіко\\а1 
сЬеспітп, іе 'Чеа озоЬпік піе (іЬа^^о іпі росі^^т^іе." 

Ро р6І£:о(І2Іппеі гогто^^'іе рго\уа(І2опеі \у Іеп зрозбЬ, (1г. Воіко изіу- 
82а\У82у іак р. ^а^оз2упзкі рбі^^озет г^утосії зі§ (1о іесіпе^'о 2 р. оГісего\\' 
аЬу іеп ІеІеГопісгпіе гаг^сіаі 2 котегкіу тіазіа ІиЬ гаїкЗагтегіі іоіпіеггу 
Ша агез2іо\уапіа 'Че^^о озоЬтка"і — згуЬко \ууЬіе§1 2 рокоіи, піе 2\УгасаІ5с 
па окггукі: "зЬб] піе луоіпо пагасі" рггеЬіедгІ рг2Є2 иііс? і икгуі зі§ \\' ^е- 
пегаїпут згїаЬіе. 

Мізіа лупіозіа (іо Nас2е1пев;о Бо\у6сІ2Ілуа і Міп. зрга\у га^^. ргоіезі 
рг2есі\уко, Іакіети парас1о\\'і па іе] сгіопка. Ро 13 (іпіасЬ коїаіапіа о ріс- 
пі^(І2е Мізіа \Уг.ез2сІ8 0І;г2утаіа 15 Іузі^су тагек і рггеризШ па ІІкгаіп^. 

236,000 когоп апі к\\-і^6\у гек\УІ2усуіпус1г Мізіа піе о1;г2ута1а паіо- 
шіазЬ \у іеі розіа(іапіи йо сігіз іе82С2е іезі; рок\УІіо\уапіе таіога Реігизго- 
^-•ісга, 2е осі Мізіі \у2І§{;о сіїа "з1и2Ьо\Уе&о игухки" (1\уа к\уііу гек\УІ2усуіпе 
па рочууізг^ зит§. Ха Іут коїісгу зі§ тетогіаі Мізіі. • 

Рг2у1;ос2у1ізту ^о \у з1:гезгс2епіи, аЬу изкагас іакіе Г2ес2у (І2Іеі^ зі*? 
V? Роїзсе. 

Сеп. І\уаз2кіе\уі<:2 Ьег засій і зІесІїЬуа каге го25І;г2еІас с2Іопк6\у Сге- 
ги'опе&о Кггуіа. Котізагг К\УІа1;ко\Узкі піе лууреіпіа Г02ка2и Касгеїпе^'о 
Юо\у6(І2ілуа і гатіазЬ и'Л'оІпіс с2Т:опк6\у Мізіі ■«гузуіа ісЬ (іо оЬоги іепс6\\'. 
Зіозипкі \у Іут зд ріатпд і ЬапЬ^ су^ііігасіі. 

Кіетпіеі оЬиггаіасет іезі; гасЬочуапіе зі§ р. ■Уі''1асіуз1а\уа ^аго52^'п- 
вкіедо. Хаізі'е (ігітупу Іеп роїзкі Сгегтуопу Кггуі іеаіі сгіошіекі Іак зі^ 
гасЬо\7иіі}су іезі іе^о рг2еЛ5іа\уісіеІет. 

А "їугезгсіе со зі§ йгіе^е г о\Уеті клуііаті гек^лагуоуіпеті, "йібге о(Іе- 
Ьхапо Мізіі? , * 



ЯК ВИГЛЯДАЄ "АВТОНОМІЯ" ДЛЯ СХІДНОЇ ГАЛИЧИНИ. 



РЕОТОКбЬ. ^ 

Брізапу ш КасгеІпісЬлуіе з^<3и ро'«5гіа1;о\УЄ£:о ^г Зкоіет (Іпіа б С2ег«гса, ^ 

1919 г., 2 рошойи 2І02еша рггузі^^і зІигЬолуеі 'їу оЬес Касгеїпіка Б%йи ро- •> 

г-^ 'впаи>\»^е8Г0 Тайеизга Тегіескіе^о. ' /;^ 

^ І Г.......^ і^^ 

' п : \ 'і 

'^ш. ....^...... ..,....> ^ 

> . . ..,■-. .^^ 

ч 8к1а(іаі^ рг2узі§г§ ^ пазі^риі^се] госіе: — , ^ - ^І^' 

^''. . ■ ■. ■ .'' '• -.^■ 

уг-/^ Рг2узі§8:ат Рапи Во^ "їу'згесЬто^^сети \у Тгбісу й\уі§Ьєі ^е(Iупегаи• _^ 

^*-^ Оісгугпіе і паго(іо\УІ роїзкіети па ро\УІег20пут ті иг2§(І2Іе рггусгупіас ^'"^ 

4> --ві? <іо и^^гипколуапіа шоіпозсі піерігсіїедіозсі і роЬ§^і тодеі оісгугпу, рогу- '^'; 

'фУ-\ іек РапзІ:\уа роїзкіе^о огаг гіоЬго риЬ1іс2пв таіцс 2а\У32е рг2Є(1 осгуша: _^ 

у:" РериЬИсе Роїзкіеі \УІегпозсі {1осЬо\уас; па^о<^о^VІ роїзкіеши 2 саіеі йизгу ^ 

%-:' ' \уіетіе зіигус, \У52узікісЬ оЬулуакеІі \у кгаіи \у гб\упет таі^с 2асЬо\уапіи; "^ 

^ і.. рг2ерізб^ рга\уа 5І:г2Є(І2 рііпіе, оЬоиі^гкі иг2§(іи те^о -зреіпіас ^огИ^іе >*^ 

*'^'г'./х витіеппіе роїесепіе рггеІогопусЬ \уукоп>'ЛУас, (іокіасіпіе іаіетпісу иг2§- ^ 

^•■^ " <іо\Ув (іо(Ао\уас. ' Ч^ \ — -^ ■ , . _.''^.^\,... .. ^..-^ 



^ ' Нищене тайна, Реквізішії, Рабункі. 

|: , -^ ^^— ^ V -.:. 

^; в часі окупації Східної Галичини польськими військами, 
^; ай тепер ще дальше змагають ся Поляки зовсїм винищити ма- 
.^ теріяльно українське населення, а то в той спосіо, що палять 
|І;~ майно, ба навіть цілі села, реквірують, рабують. Нема ні од- 
^ НОРО українського села в цїлій Східній Галичині, яке би не бу- 
^ ло Поляками вирабоване, чи то дорогою т. зв. безплатних рс- 
•5^^-» квізицій, чи простих рабунків. Забрано селянам збіже, худо- 
•^ бу, мертвий інвентар, а навіть білле, обуву та одіж, так^ що з 
^ -^іадходячою зимою люди по селах стали майже голими же- 
^- браками. Для приміру подаємо. 

^ Польські війська спалили без причини між иншими: — 

("^ В селі Бортятин, коло Судової Вишні, спалили польські 

■Ж війська на приказ поручника Аблайовича-96 господарів. (Сві- 
; і' дки о. парох КрулїкоЬський, >'читель Вальчак і вдова п. Ки- 
І^С^шакевичева). 

Ір"--'".- •♦*■* .. 

Щ-.' ^ В селі Бабина, повіт Самбір, спалили польські війська на- 
.^""Грочно без причини, кілька господарств. (Як. Кузьбіда). 

Ш? • ' " * * * * ' . , 

Ш^.*" в селі БартатОві, повіт Городок, спалили польські війська 
Ш~ 10 хат без причини і заборонили людям ратувати при пожежі. 
^ (Свідки Дмитро Базарик, Анна Мазур, Софія Козак, Олекса 

§~''-Мисловськии^). '^ 

^ * * * . ~ 

В селах Демянів і Пуків, повіт Рогатин, Заболотцї, повіт 
Вроди, Камінне, Рибно, Гаврилівка, повіт Надвірна і Станісла- 
|\ів, спалили польські війська майже всі господарства, обрабу- ^-% 

І^вали цілї села. Те саме зробили в селах: Грушка, Слобідка, г.-^'?^ 

повіт Товмач. -^^ > " . . . ';і:^!:5г;^ 

Щ:^' В селі Котівці, повіт Копичинцї, спалили польські війська 
Чїайже ВСІ господарства. Коли село горіло Поляки заборони- 
ли ,#-асити огонь. Та коли мимо сего Іван Черниш, 70-лїтний 
.господар і його син Ілько Черниш, хотіли гасити огонь; при- 
^арештували їх, тяжко побили і вивезли к>7і.ись так, що не зна- >;\>!Щ- 
^-ти навіть, де вони находять ся. (Свідок Варвара Черниш). -^''^^^^ї^у^:^ 






'І^^^Щи В селі К-^лянська Воля, повіт Старий Самбір; 

польські війська 27 господарств без причини, а за'>тгкаючй-і^^^1 
ми від огню стріляли. (Свідок Дмитро Цюхрак). 







\ '\ 



- -, ■•-■.-■• -•'•ХР*Ч' 



:-. .. . В селі Корні, повіт Рава Руська, спалено кільканайцять^^:] 
;^.Ч хат без причини. . ■ \ — ' •' -" і •"" ' "^^ 



'5»-. 




В селі Команча, повіт Ліско, спалили польські війська на-'^і^'': 
роком 8 хат, а в Щавнім, Туринську, Прилусках і инших гро-^^^ 
мадах по 8 — 10 господарств. Шкода виносить около З мілїо^.-^^. 
нів корон. ' . - "^і^ 



В селі Новосїлки, повіт Перемишль, спалили польські вій-;;;^>^^^ 

ська зо господарств. - - ••"Ш^-] 






в селі Путятинцї, повіт Рогатин, спалили польські війська^^^; і 
без причини 27 господарств. - -.^■'^І 

» * * :.-.гЛб^'' 

В селі Радиничі, повіт Мостиска, спалили польські війсь->;^^ 
ка дня 21 марта, 1919 р., на присілку Халупки 8 господарів, шЖ':^Щк 
сими і хату А. Возняка — а ціле село обраб>'вали й зниїднли.у.^^Щ: 
(Живцем згоріло тоді 9 осіб). , ^^^^- 

* ♦ * • " яШ\ 

в селі Салауски, повіт Монастериска, спалили польські ^^^^ 
війська дня 5 червня, 1919 р., нарочно господарство Кипріяна ^>а;^- 
Барана, спричиняючи йому тим шкоду на 20,000 корон. * ^'^Ш^ 
-■- * * * ''ї^''^ 

В селі Селиска, повіт Перемишль, спалили польські військаг^^,: ^ 
37 господарств; в часі пожежі кидали в огонь дїтий. Г^Д^ІІ' 

В селі Торкії, Яксманичі і Медика, повіт Пере.мишль, спа--і£^- 
лили польські війська більшу скількість господарств. Те саме^^^^' 
вчинили вони в селі Соколя, повіт Мостиска. ~ ^іЇ^Й'^- 

* * * 



В селі Тисовеііь, повіт Сколе, спалили польські війська^,^^. 
нарочно без ніякої причини майже ціле село зараз після свого;?^^_ 
^.. приходу, щоби як казали, легше знайти дезертирів. В часї'П0-^£^1- 
'Г:_' жежі стріляли до людий, які втікали від огню. Селянам згорілоі^^^' 
>.7. тоді ціле майно так, що вони мешкають тепер в підземних 
іи-г:- »'мах і терплять ГОЛОД. (Свідок Михайло Флюнт). -V 




в чортківськім пЬвіті і о * ■•*'--■•-. > -. : л ' ■ '^:§, 
ПоЬ?„":°~''»ькім*ісцевости(сс,а) - 

н, одно село українське Східної гГ °^Л"Ра-іи із сорочки 
^.Д ™х Рекз,„„.,, за ,„. ПолГ до':Г„Го'1е Г •'° ''"- 

.;:г-;-іі^і^^^:^;;Г'%^<~^:~: ...-.,•:: .^. - .. " "^ "«гатять. За 



■і^^^. брано вгГ«~,;і"'^"-^'і**'-^-ЇЖ-Іїйї£^ 

^Ш^ї-' і ':'1'?°^С'м селянам збіже' г^7Т^*''^^?І^^^^«^^-^«г5;ї 

-,С^:. їа гинуть на'ТатадоьГй '°Г "^"н ос;алПез ''"' ' "^»'^ьД 

■і» хнимі реквізиції "^-вг"*- В^-'йй спої ^.''^"""'а «Гба.^ 

^,. ^^аемо для „ріі^;; -^"«во були звичайної р'^б^'"'" '" ^^ 

--: Ремірували польські »п ■ "'^""^Рах, повітЛ! ■ -^'"'' "°- ^^ 

:.. :■ м° .- просьб і плачу ;*!"""' ''■^"'■« «^°«і Шрані-я"'?''"''- ■'^^■^' 







^>^^и 






^- Вачинський До г * ""' ""' '''"'^''"' ' "" ' ^ 'Ш^ 

СганіславовіГ ""'■ ''"'''''^- ^еларович. Др Сабат " ' Л' 



1919 . ,г°, "«""ькоГ оф,„зи., . 



"а доказ сегп вп- • ■.-5й 

українське сею г.,.^"^?'"" треба зайти ли,„» ' ' • ' --ЗД 

Щоби мігТпо.Т^'''''''"' "°"--'^^Т^сТпТ° "'Р^^^'^'^г^М 
"Ри тих бе,Г "' *■"■ «^«бе орудє я?Л^-'' "'^ Реквізицій^їШ 

^б° ПолякГабо """""" ^"'-Ь ■• п^станоГ""""" "°--""<и'І% 

■«о КтановлХЇ" оі'"^'!""''''^ врунів Бував „" '^°"''^-Ря««1Г ' 
" дотичнім се,^ ! ^"""' ''йта Поляка з ^п, - """■• '" та«е/^ 
. -"-''' "^"5-4' одногб Поляка Мп ' ■'"'*"^''' ''""«І^ 

^':...'^-.,- ■• : : ■ 4. . . ;\ , "'Т'}""' «арка та^^ 









N. 



ди Смільна, повіт Дрогобич, настановили польські власти вій-^^ч-^^Х. 
•юм Поляка з Бистриці, чоловіка караного кільканайцять разів'^'-^^кЛ 
за крадіж і ріжні погані мальверзації; він обнявши свій уряд'>.-Л\^.; 
зараз зарядив на власну руку реквізицію полотн-л кождої хати' " "^ 
по З метри. Жандармерія помагала йому очевидно в тім. По-' ' 
лотно остало по більшій части таки в руках війтзі! ■ ^ 

-. * ■ * * ^ , . "' ' -' 

/. З поміж безчисленних сл>'чаїв ярких над^'жить і раб>'нків 
подаємо т>т лише деякі, які дійшли до" нашого відома, а які да-": 
ють нам ілюстрацію способу знущання ся над українським на- ^ 
селенннем Сходної Галичини: — 

В Бабині, повіт Самбір, зрабували польські жовніри паро-^ 
хови о. Петрикови і селянам все майно: гроші, коні, корови, 
свині, курки, гуси, збіже, муку, убрання, білле і т. п. Хату се- 
лянина Кузьбида підпалили. Федя Товарницького побили, ви- 
тягнули за ноги на дорогу й били прикладами крісів так, що 
бореть ся зі смертю. В учительки вирабували ьсе ма"йно. 

*•*'*. ." ^ ' - 

В водниках, повіт Бібрка, зрабували польські війська се- 
лянам всю готівку, одіж і постіль. " -^ ^ 

* * * 

В Говилові Великім, повіт Теребовля, розбили польські 
лєґіоністи дня 5 червня, 1919 р.,.у Франка Павуцського скриню 
1 забрали 5,286 корон. (Свідок Варвара Шубало), 

* * * . 

В Дрогобичи, обрабували польські лєґіоністи склад На- 
родньої Торговлї і те саме зробили із складами того товари- 
ства в Самборі, Перемишли і т. д. В Дрогобими забрали все, 
а чого забрати не могли, то спалили. Також обрабували На- 
родний Дім. • . 
__ » * ♦ ^ 

В Заболотцях, повіт Броди обрабували польські війська 
дня 23 червня, 1919 р:, о. Сухаровського, (якого опісля замор- " 
дували), забираючи йому кільканайцять тисяч корон готівки 
й все, що лише дало ся'Пз йога майна і господарства забрати»., 
(Свідки родина, а крім родини: Катерина Галаияк і корч.мар), 

* * * 

Під Золочевом, зрабували польські війська від українських 





ШЙ^''лолонених, а то від Ю'стрільцїв всеі що лиш вони мали при со^І^ 

^^^ бі. Із замордованого отамана Ляєра здерли одіж і з^)абували=| 

ВСІ його гроші і все, що мав при соб^V^:'^:V.'^^^^*^:'ї:^'ч^^.'^ 

>'^^&їе • • У ^« Дубіцького, забрали польські жовніри срібло варто-~-3 
сти 15,000 корон, а у о. Насальського 4 вагони цукру. (Свідок' 
Гриць Бобяк). - ' , і-^ 









в Копичинцях, постягали польські лєґіоністи з 3-т6ї бри-і:г« 

"^'^їЙ' ' гади із полонених 29 стрільців убрання і забрали їм всі гроші."!^^ 

'=^'% (Свідок Теодор Солодуха). Там обрабували вони також ма-'^?| 

"т газин Господаря Сільського вартости 181,134 корон, спілку гЙ 

^■' "Поділля" вартости 382,720 корон. Народний Дім з його ЦЇ-^ 

-'^- ". лим урядженем вартости 1,000,000 корон, бібліотеку і ур.ядже-^ 

". * не укра'інсь.кої приватної гімназії вартости 25,260 корон, гро-і;^ 

''-.і^Т мадську касу в Оришківцях на квоту 14,000 корон. Надто'^Яц 

-д-. трьох польських офіцирів із відділу Абрагама зрабувало там -|5 

' .. '• 208 хміхів цукру з магазинів товариства "Згода" і "Народногої'-^ 

,.; '- Дому", вартости разом около пів мілїона корон і тютюн варто-;^^ 

■ .,.: сти 300,000 корон. Крім сего сконфіскували й продали поль- ;^ 

.д"-' гькі санітети всі харчі полишені Українцями для шпиталю так»-.;і^ 

що хорі не мали що їсти. _ •^- - -1Ш 

'" .' - ' * * ' « ~ . -:,■•: ^'^ 

- . ^ В Котівци, повіт Копичинцї, обрабували польські легіоні-^ '^^ 

сти Варвару Черніш, забираючи їй річи вартости 12,000 корон, -Ь 

і Миколу та Теклю Сагайдаків, забираючи ім готівку в квоті --4^ 

3;610 корон. Господарство СагайдакГв спалили. (Свідки Вар-^^ 

вара Черніш і Текля Сагайдак). - -1:51 

. " * * . * ^ '-^^4 

— — ..— " ''*' 

В Кричиі, повіт Калуш, обдер четар польської кавглеріїс^^ 

старшого десятника Петра Макара до гола. ^ ;^ 

... ♦ • ♦ « ---^ 

: ■ ■ ■ ■• "■ • -^гЩ 

'в Кровінці, повіт Теребовля, обрабували польські війська ^.§ 
Івана Стелюка і Параску Пасіку. (Свідок о. Ст. Молкацькпй). "^ 

* * * - • -> ІЛ 

■ . - ^ ■ ■ . • --^в 

в Лапшині, орабували польськї жовніри селян, причім го-і;-:^ 
сподаря Глушку ще тяжко побили так, що досі не здужає. " І^г-^^ 



З Ластовець, повіт Дрогобич, вивезли польські лєґіоністи ^^ 





10 фір зрабованого майна селянам, У селї вистріляли весь лріб^^'^^'^^-гфі 
шс й сего селянам не полишили. (Свідок Петро Макар);':/^^V^^|^5^^■: 

В Мшанци, повіт Гусятин, обрабували польські війська '-'^тЙ^Г^ 
майже ціле населеннє. У одного лише Гринька Слободяна за^.-:-"^-^"' 
брали всячини вартости около 16,000 корон, та його самого ■■']^.'^^-^^-., 
побили і потяпкали із собою як закладника. Шкода в селі вн-{:'-^:^'.^^^ ** 
носить більше, чим 50,000 корон. (Свідки Гнат Слободян, ПаТ-^Г 
рашка Коропас і Максим Доскот). > : . . - .;л >г-г** 

В Перемишля, обрабували польські лєґіоністи в ночи 11 на - 



,'^"' -».'-•'■ 



і- 



і: 



;^5^^ 



і.^-.'':лйІ^;'Уе.1^г5^:?'«^^'-^'^''^і^ 










Розвалений Поляками міст над ДнТстром коло Галича» 

12 падолиста, 1918 р., цілу жидівську дільницю, а крім того по- 
мешкання деяких Українців, як адвоката Д-ра Т. Кормоша, на 
170,000 корон, Д-ра Загайкевича на 100,000 корон і инших ще 
Українців. Рабунків допускали ся впадаючи до хат під по- 
зором пошукування за збруєю. Тої самої ночі розбили 4 
вертгаймівські каси публичних інституцій, а то: — Товариства 
взаімного кредиту "Віра", Народнього Дому, і Товариства 
"Краевий Союз господарських спілок" и закрали готівку всю. 
(Кількадесять тисяч корон). Проханнє інтернованого адвока- . 
та Д-ра Кормоша, внесене до команди польських військ, щоби 
для збереження майна поставити в розбитій гранатами каме- - 
ниці "Віри" сторожу, остало без успіху. Крім того обрабували 









І 



'С-^ 



-і 



' ^• 













^#^ ПОЛЬСЬКІ ЛЄП0Н1СТИ в ТІМ самім часі склеп і магазин Краєвого 
^■^і^- Союза господарських спілок і Народньої Торговлї, забнраючи- 
' "%: товарів на квоту 250,000 корон. (Свідки Клементина Фуяре/і 
■; БИЧ, Михайло Уруский, Роман Г>^кевич, Параня Ваґрійчук;^ 
Спіридон Губчак і акта доходжень). -;' •.- - >.>^ 







В Павелчи, повіт Станіславів, забрали польські війська К%_ 
штук худоби вартости принайменше 25,000 корон, полишаючи'^І 
квіт реквізиційний лише на 1,200 корон, та й того ніхто не х'о?^.^ 
че виплатити. ' - , ' - - -^^^^і 

в ЦІЛІЙ Рогатинщині, обрабовано майже всіх селян завдя-;^^ 
ки польському командантови Абрагамови. ... -^.-^1 




В Грабівци, повіт Богородчани, приказало польське ста-^?^^ 
роство здерти бляху із даху стодоли, що є власністю Товарй-чЯ^ 
ства Просвіти спричиняючи тим "Просвіті" шкоду на кілька-^^^;!; 
панцять тисяч корон. Бляху забрало староство без відііікодо=^->і^^ 



панцять тисяч корон. Бляху забрало староство без відііікодО;->і^і 
вання. •^ -. ' -.'..'. гІ^^\ 



В Селисках, повіт Перемишль, і в Селйсках, повіт Яворів, %||і, 
та в других ще селах Яворівського повіту зрабували польськіг:^ - 
лєґіоністи селянам все майно: худобу, збіже, одежу, чоботи^'^Н 
біллє 1 т. п. ^ - —' 






в СТлци, Вільшакику і Сідім, повіт Самбір, обрабували^і^-.- 
польські лєґіоністи дня 17 мая, 1919 р., всіх господарів. (Сві--"^^* 
док Анатоль Кишакевич зі Сїльца). 



* * » - 



в Смільній, повіт Дрогобич, по заарештованню священика 4'*^' 



о. Грушкевича, приходять мало-що не щодня жандарми, пер€і^:;Ь 
водять заєдно в його хаті ревізії та ще за те кажуть жінці па-.,' 
роха, яка остала без опіки з 8 малолітними дітьми, приладжу-^;:^^-.^ 
вати у себе обіди на 8 осіб. - ^ ■"['^^^ 

* * * • ' " '^^і-^' 

В Станіславові, арештованих і відставлених польськими'^гГ: 
військами до Берестя адвокатів Д-ра Банда і Д-ра Воробця,^'-'^^ 
та ще других їх товаришів ескортзюча сторожа о5»4>абузала 
по дорозі в цїлости, ще перед Равою Руською.,-- .^ • ■ 





Ьй^г^лііЙ*С«ї*л?^'г2' 



Закватировані в українській гімназії в Станіславові, поль- ;ії>^^^^>;:; 
ські війська вивезли з будинку гімназії всї столи, крісла, цїле г.^^;/^!" 
канііелярінне урядженнє і вертгаймівську касу з квотою околО/^'"6:^->;" 
18,000 корон, зрабув^ли до тла гімназійну крамницю учени- "*^'\ ;? 
ків; самого паперу закупленого заздалегідь на слідуючий шкі- " '.Ті ->■- 
льний рік на зошити забрали поверх 12,000 аркушів. Крім того '/^^1, 
г часї ревізії у директора гімназії з гімназійного будинку за- ':-:,5:^. 
брали сукно призначене на одіж для бідних учеників, пів міха _- г •.і"" 
цукру з гімназійної чайні і много инших річей. Гімназійну • Л^^'і 
бібліотеку розграблено або знищено. (Свідки проф. Гаван--Г "^"„' 
ський, сторож гімназії Кехцей). З приватного помешкання . ^ 
директора Д-ра Сабата забрали американське бюрко, машину 
до писання і ріжні инші річи вартости кільканайцять тисяч - 
, корон. _ V . . .•..'* "^ 

* * * - .- - ' - '•"^• 

В Стрию, польські війська обрабували (а відтак убили) о. ' >' 
І Остапа Ніжанковського, забираючи йому полишені у нього де- ' - 
г.озити, а то квоту 880,000 корон, власність Каси Задаткової в 
Стрию, і квоту 50,000 корон, власність п. Осипи Бобикевичевої. .". - 
(Свідок Осипа Бобикевичева). . -^- :^. "^ . ' * 

* * Ч * ^ '^\ 

в СухОставах, повіт Гусятин, обрабували польські війська 
.майже ціле селоч Шкода виносить понад 50,000 корон. (Сві- 
■ док Олекса Дереворіз і Андрій Вишинський). 



В Товарні, повіт Старий- Самбір, прийшло до паламаря 
трьох польських жандармів, забрали ключі від церкви, відтак 

розбили в церкві касу і зрабували 800 корон. 

* * * 

• В Ферліеві, повіт Рогатин, обрабували польські жовніри 
в днях 20 — 26 червня, 1919 р., всїх селян із харчів, грошей і вся- 
кої хатної обстанови. "^ ' - _ • 

* * * 

В ХоростковІ, зрабували польські лєгіоністи дня 4 червня, 
1919 р., цїле місточко і побили селян і Жидів, (як приміром 
Чарну Валак). (Свідки Яков Тененбавм, Бенямін Ашкенази 

і Мошко Фріш). 

* * » - 

В Черневі, повіт Рогатин, забрали польські жовніри зараз 
першого дня 56 коней і возів, Миколу Штиха, що ховав ся з. 




■;^і'^.:,І^'^*-} 



--^ -•^2 




.^Щ^^::■: кіньми в лїсї застрілили а Бабія, що не хотів датиконя, тяжко;. 
''^^".. побили.. . ' . •" ^ ч • ■ < ; .-.-*• >І^Ж.І 

^V^-■ " ■ ^' ' *'- *■ • - •• ' ■- •: -^:ШГ 

'-*':-- Костя Дашкевича, який жалував ся в військовій команді -^|^; 

'■. . • на рабунки побили, рівнож його жінку так, що обоє хор^ували^І* 
!^- три тиждні. ' ' . _ х^®** 

в ЧортковІ, забрали польські війська з відділу Абрагама'Щ. ; 

, . в українськім Товаристві задатковім "Надія" 250,000 корон, >'ч^:, ^ 

*^ ' з каси. (Свідок радник Яскула). ^^.^ 

* » * -Ша 

в Яблонові, повіт Гусятин, обрабували польські війська %<. 
лайже ціле село причім Никола Фік дістав 25 буків. (Свідки_'2§ 
Марко Кучма і Василь Стефанишин). -,'^^' 

В Ясканичах, повіт Перемишль, напали дня 11 липня, 1919 ^^ 
р., польські жовніри на людий, як йшли до церкви, порабува- ■ Х4^^ 
-їй і пообдирали їх з білля, убрань і чобіт. . ■'^:-] 

В Орішківцях, повіт Гусятин, забрали польські жовніри з -й 
громадської каси 20,000 корон, зі словами: — "Кабаном пе- 1:^, 
нєндзи нє тшеба". (Свідки війт Пашакевич і селяни). 'Ші 

* * * . -^"''.^' 

в ТудоровІ, повіт Гусятин, рабували польські жовніри се-'-;-^; 

лян через два дні, зрабували там також хату проф. Нікоровича, ^^^, | 

о. Соневицького і господаря Івана Чайку, а їх самих арештува- ^%, ] 

ли й щойно за викупом випустили на волю. (Свідки о. Іван \^ ] 

Соневицький, Іван Ганчарик). ^ '^' 1 

* * * -Г' І 

Повертаючих через Макову з російського пояб^ну 200 ж ов-"- > '^' 
пірів Українців переведено до табору в Домбю, де польські Г./ "; 
жовніри обрабували, забираючи їм самої готівки поверх 50,000-%--^ - 
рублів. (Свідок Йосиф Симоновський). }^* і 

* * * *^^ 
Реасумуючи те, що висше наведено бачить ся, ща Поляки -^^ ] 

змагають ся знищити у Східній Галичині не лише культурне,..:.^ І 
але й економічне життя, а то: — - - .^^ і 

Польські війська виреквірували або вирабували в україн-'^', ' 
ських селян і інтелігенції Східної Галичини, все, що не дало ся^^* ;. 
перед їх рабівництвом укрити; за реквізиції нічого не платили;};;;^^ 




польські цивільні власти дальше забирають і реквірують: ху- 
добу, збіже і все, що селяни мають так, що винищені села ста- 
ли, тепер хиба тереном царстваГдля голодового тифу. ^ 
->'***■ 

* -^'країнських селян женуть польські жандарми примусово 

[■ на роботи до польських дворів за нужденну платню або і без 
платні, коли тимчасом власний ґрунт селян остає необробле- 
ний. Жандарми виганяють селян з плугали і возами до оброб- 
лювання паньських ланів і приневолюють їх нагаями працюва- 
ти на них. Давна панщина віджила у новій формі. 

« * * - 

Щоби не лише поодиноких Українців економічно знищить, 
але й ціле економічне життя Українців та всі українські коопе- 
ративи здавити — польські власти замкнули одиноке україн- 
ське Товариство "Сїльський Госпадар" і його торговельний 
синдикат "Краєвий Союз Господарських Спілок у Львові", опе- 
чатали льокалі тих товариств і засеквестрували їх склади й ка- 
си з їх кількадесять філіями і складами по повітах і з кількома 
тисячами господарських кружків і крамниць. 

Тим способом Товариства ті понесли і поносять міліонові 
шкоди. В міжчасї польські власти заосмотрують свої еконо- 
мічні господарські інституції в товари, віддають їх до розділу 
і розпродажі також межи українських селян штучні погної, на- 
сіння, рільничі машини і пр., відсуваючи тим насильним спосо- 
бом українські кооперативи в цїлости з їх дотеперішного об- 
сягу ділання і спричинюючи тим насильством їх упадок. По- 
веденнє таке є очевидним нарушеннєм і споневіряннєм всяких 
законів особливо закона, що відносить ся до заробково го- 
сподарських товариств з 9 липня, 1873 р., на якім ті спілки 
(кооперативи) опирають ся. Крім сього заграбили польські 
власти краєвому Союзови господарських спілок 70 вагонів со- 
ли, які в дорозі з Німеччини переходили через Краків для Со- 
юза і його покупців. За ту забрану (зрабовану) сіль, яка пред- 
ставляла вартість поверх пів мілїона корон, польські власти 
не лише не заплатили досі ані сотика, але веліли ще Союзови 

заплатити 16,000 корон, титулом коштів транспорту тої соли!.,. 

* « * 

Засновану у Львові на підставі краевого закона центра- 
льну касу рільничих спілок, перенесли польські власти ріше- 
нєм неповного Краевого Виділу й Начальника краю до Варша- 



-.■г:-Ж 



-'».Л 







ьи, разом з "основним кд^італом пяти мілїонів'коррн. Капітг_. 
сей, дотація цілого краю, себто не лише польської,' але й укра-^, 
їнської части Галичини, як майно на яке зложили ся податки! 
ВСІХ жителів Галичини, -був власністю цілого населення Гали- 
чини, отже і Українців. Українським кооперативам заявлено^Д 
що як хочуть можуть зголосити ся у Варшаві (!) в 'члени тої 
каси, в противнім разі можуть виступити і сейчас зверн>ти всТ^ 
кредити. Очевидно, що ВСІ мілїонові депозити разом з Цен^ійз 
тральною Касою відослано до Варшави! 



Переслідуване Української Церкви. 



'Ш" 



Знаючи, що греко - катол. обряд і церков є для українсько^Х?^ 

• 10 народа заборолом проти латинізації і проти винародовлеїГ^>г*1 

ня змагають ся Поляки знищити українську (греко - католиць^^- 

ку) церков і підорвати її вплив на нарід. До сеї цїли вживають^^ 

всіляких можливих способів. І так: -^ ' , ^ ^'^з 

Українських священиків вбивають, арештують і масо-'Й 
во інтернують так, що в деяких деканатах з ЗО — 40 священиків -"т?^, 
як напр. дрогобицькім, рогатинськім, і деяких инших остало"^- 
ка місци ледви 2 — 5 священиків. .. - - іі^.^ 

Взагалі досі замордували Поляки около 10 священиків -> 
Українців (о. Остап Ніжанковський, о. Заторський, о. Лопа--^. 
тинський, о. Підляшецький, о, Галібей, о. Сухаровський, і ще>^^ 
кількох, арештували та інтернували поверх 1,000 священиків/^У^ 
без огляду на се, що вони належать до висшого духовенства-?" ' 
(крилошани, декани, і т. п.), чи се світські духовні, чи монахи,^^- І 
та без огляду на те, чи вони брали участь в політичнім життю, '4' < 
чи ні; між інтернованими є навіть немічні 90-літні старцї, даль\^ 
ше майже ВСІХ монахів Чина Св. Василія Великого (в числі 46) -Гі^-; 
"катихити шкіл п. пр. о. Кормоша, о, М. Комарницький з Пере-^^ 
мишля. ^ •>^^-^' 

В самім Львові в Бриґідках і на Замарстикові було замкне^"*- 
них 612 священиків. По кількох місяцях в наслідок інтервенції."^- 
метрополита Шептнцького і англійської місії випущено п(Ь-^а 
верх 400 священиків, та не зовсім на волю, бо около 200 з них*£* 
рівночасно конфіновано; около 175 священиків караєть ся іде^і^ 
й досі в тюрмах під замітом видуманих політичних злочинів^^ 
проти польської держави і остає під грозою полевого суду;"^^ 




^ ^^^}^К^ ■^\ ' ^'*^-'^\ * Vі^ш^■■:. -п ^ л^і т і і \ ]^ п^,}щх д і і циіяді 




і •'•;■« 

-■-•і-.-* 



Увязненим 1 інтернованим священикам відбираєть ся навіть^ч';^^:^':- 
спромоукність^ відправляти Службу Божу, бо не позваляєть с^я;; Г;^іл/(\^ 
їм навіть вийти до церкви або костила, ./.г ';. . > ^> '-'••А'^ 7 

- Між увязненими і інтернованими священиками знаходя*гь /.?. <д^ 
ся між иншими: — о. Богачевський, крилошанини і<апітули пе.^' .-^^."^ 
ремиської, о. Бр. Рабій, крилошанин парох'і декан із Самбо- «І^. ."^"Й 
ра, о. Цегельський, 73-лїтний старе^іь, крилошанин і парох в 
Камінци Струміловій, о. Бенцін, крилошанин, декан і парох зі Г^/ 
Старого Самбора, о. Дорогоцький, декан і' парох, о. Березов- 
ський консисторський совітник і парох, 90-лїтний старець, що " — "^ 1^5 
його енна священика повісив колись невинно польсько - ав- 
стрійський авдитор др. Заґурський, о. Абрисовський, о. Вин- 
ницький, декан і парох Залесець, о. Пелех, о., І^ошовський, о. 
Рудницький, о. Гвоздецький, о. Згорлякевич, о. Шеховнч, і др. 
Арештованих священиків побивають і зневажають (як примт- 
замордованих о. Підлящецького і о. Галібея, замучили поль- 
ські легіонери). Надто змагають ся Поляки всілякими спосо- 
бами українських священиків^ публичній опінії і перед їх ла- 
рохіянами понизити і збещестити.. Так напрм. коли о. Стефан 
Онишкевич, парох Купнавич і бувший посол австрійського 
парляменту, перечуваючи своє "арештованнє, зголосив ся сам _ 
добровільно в команді польських військ в Перемишли, щоби 
уникнути сорому і шкакдалу арештовання і ведене жандарма- . 
ми через село. Поляки завернули його домів і щойно на дру- 
гий день прислали до села по нього жандармів, які серед нару- 
ги веліі його через цїле село і опісля транспортували зелїзни- 
цею аж до Берестя Литбвського, а звідтам знову до Домбя, де 
ще й досі як інтернований сидить. 

Про побої мальтретовання та вбійства священиків пода- 
сть ся на иншому місци. Тут запримітити мусі^мо лише, що 
всїх майже священиків польські війська матеріяльно винищи- 
ли, реквіруючи й рабуючи їм все майно так, що переважна їх 
часть остала без середників до життя. 1 так прим. о. Ольшан- 
ського з Хирова, о. й. Нарановича з Яксманич, о. В. Гинилеви- ,; 
ча з Тисови, о. І. Шеховича з Соколі, о. Ст. Онишкевича з Куп- 
нович, і безліч инших знищено і вирабовано в цїлости... Як 
висше згадали ми, на інтервенцію українського греко - катол. 
Епіскопату увільнили сі мнимі католики (Поляки) деяких свя- 
щеників з вязниць в Бригідках у Львові і з деяких таборів але 
щоби їх знищити матеріяльно рівночасно поконфіновано їх 




^^ґс^;' поза їх сталим місцем осідку, там они для браку матеріяльнйх 
>^^^;'У:'"' засобів примирають із голоду, між тим їх парохії ©стають да| 
'ий?.л льше без духовної опіки священика..,;^7*";-т-.'- -л^^^^^ 

>- 1_^^> V ■'' Арештованих священиків держить ся в брудних вогкихЩ^ 

іг'Ч'-- ' ^ нездорових келіях разом з послідними злочинцями - банди^^ 

>'С;',^^':'> тами і побиваеть ся їх як прочих інтернованих. І так примі^іі 

• • ' інтернованого священика із Потулич, 70-лїтного старця, польЯ^Гі 

V.*: ські жовніри в Рабі Руській топтали обцасами по цілім тїли^ 

Богато священиків тримають Пол-яки у вязницях суду к'раєвй^Ш-і 
го у Львові (в Бриґідках), та по вязницях инших судів, в і^з-^^-з 
^ заматах вязниць в Берестю Литовськім, де увязненим не лише-^ ; 
не дозваляєть ся виходити, але навіть отвирати вікон вязницТ^;^^; 
де свої природні потреби мусять он'и полагоджувати в ареш-:^ :< 
тантській келії (до кіблів) в якій- коротають нужденно середи і 
затроєного смродом воздуха своє невільниче життє. О. Мар-^^ * 
■~^ ка Гія з Угнова замкнено надто в одній келії з бандитами. Для'^-, 
наруги дозорець вязниці і бандити вбирали ся в церковні ризи^ 
і насмівали ся із нашої віри й нашого обряду в присутности то-7|^: 
го священика. Інтернованого без ніякої провини священикС^З';. 
о. Ярку з Боратина, повіт Ярослав, перевезено до Кракова ^^- 
' _ ■ і там його запроторено спершу в поліційну вязницю "під тетг^> 
лєґрафом" а опісля у вязницю карного суду в суміж із послід^^л':; 
• - ними злочинцями. Там серед пошести тифу, що згортав де-І;-4' 

сятки жертв, пересидів він без переслухання 5 тижнів, опісля^^] 
без переслухання перевезено його до табору для полонених ^^^, 
Домбю, де він до тепер остає (9 місяцїв). НавітГ найвисших^^ - 
достойників греко - католицької церкви не полишили Поляки5>і^ 
в супокою. І так перемиського єпископа Д-ра Коциловського;.2:г^ 
який недавно іменований єпископом, навіть не мав часу ані.5*^- 
нагоди занимати ся полїтикбю, непокоїли польські лєґіонери^'2; 
безнастанно ріжними ревізіями, під позором пошукування заг.ІД^ 
збруєю, причім переводили ревізію особи князя нашої церкви<^ 
серед наруги і титуловання владики через "ти", а одного разу".^- 
полишили навіть в його комнаті принять смердячу памяткуі^ 
своєї польської культури!! ... -У'^^: 

Найвисшого достойника української церкви, греко - като-"^^> 
лицького метрополита Андрія графа Шептицькога у Львові^^ 
не лише непокоїли польські легіонери безнастанними ревізТя--і;і|;; 
ми, але його навіть конфінували." Метрополит в часі прйїзд)^^^; 
до Львова начальника польської держави, Пілс>'дського,-^аГ::*>^ 



бажав пожалувати ся перед ним'на зневагу украГнсу<огоклеруіі,Г^.і^"^^ 
польськими військовими властями, та Поляки довідавшись, що';^: ;'^>'^-?'] 
начальник польської держави заявив готовість приняти Метро- -^Д.-"*^.;;*| 
полита на авдієнції, окружили військом метрополичну палату 
і його до авдієнції не допустили. Від того часу військова сто- 
рожа ані Метрополита нікуди не випускала з палати, ані нікого":;.. '.-І:?!; 
до нього не допускає. В двайцятьлїтну річницю Епископства - Х*^ 
не позволено Метрополитови виїхати до Станіславова, де до- * , .%;^ 
стойний ювілят хотів відправити Службу Божу і поблагосло- 
вити нарід в сій громаді в якій перед 20 літами сконсакрований '■''. ^^ 
був на єпископа. Так далеко посунула ся нахабність і злоба . .>.^3 
польського правління! . . "^Й 

Виданне Метрополитом Шептицьким обіжника до духо- "* ,Ді 
венства, в якім він поручає свому українському духовенству л5 

при всяких урядових кореспонденціях з окупаційними властя- . '*-^ 

ми, та при веденню урядових метрик послугувати ся україн- ~^-^ 

ською мовою, назвав польський дневник "Ілюстрований Курєр ' ' Щ 
Цодзєнни" в числі 247.3 дня 8 жовтня 1919 р. "безличною про- ' ^й 

вокаиією". - . '/% 

Така сама доля постигла пастирське письмо цілого гали- , -%' 

иького греко - католицького єпископату, яке стрінуло ся з на- Ч 

пастями цілої польської преси, ба навіть нечувана річ! — З *^ 

конфіскацією одної части пастирського посланія. ^:^ 

Поляки дають таким поведенєм супроти Найвисших До- * - 

стойників нашої церкви наглядний доказ нетолєранції супроти 
всего, що українське. Убійствами, інтериованнями та знущан-- '* . 
нями приміненими до українських священиків старають ся По- 
ляки позбавити українське населеннє, а передовсім українсь- . 
ких селян його д^^ховних опікунів, учителів і провідників. Та 
сього їм замало. Щоби не допустити на будуче доповненя 4 

числа духовенства, якого скількість в наслідок пятилїтної вій- . .' ' 

ни і теперішних польських насильств значно обнизилась і на- " V- 
заспокоєннє потреб українського населення не вистарчає, ві- - / - 
добрали польські власти греко - кат. духовним Семінарям ще - ^і 
в цьвітни 1919 р., державну дотацію релігійного фонду на удер- ' .^ 
жаннє семінарів; в наслідок того греко - кат. галиііькі єписко- 
пи були приневолені замкнути духовні Семінари. Поляки, 
осягнз'вши одну свою цїль посягли по будинки духовних Се- 
мінарів, які зареквірували зараз для_власного ужитку. Та не г^. 
лише на касарні і військові шпиталі обернено будинки духов- - /-^ 







і V- 1 ^ ЙЬ 




НИХ інституцій! Духовний Семінар у Львові перемінено^'на"^ 
військове касино, в якім легіоністи з лєґіоністками виправля?- 
ють форхмальні орґії. Те саме дїєть ся в українськім теольо^,^ 
ґічнім семінари в Станіславові. < '*" ^ > -. /:Гї' 



*.-' *.■ * '■* ^^ -.>.;•■■*-> -; У: ■■. ••■-г^,^ 




■•»> і- 



Польські жовніри уживали греко- католицьких церков де^ 
куди на стайні, а навіть прслуг>твали ся ним'^ як уступовимн^г^^' 
місцями,- напримір в Никловичах коло Судової Вишні і в ЛЬ-^'ЩЄі^ 
мажирі. .. ■ ■ " - 'г;^!^^^^ 

* * * - • ■ ' -'/-^Ш^ 

Доказом безчещення українських церков є єще отсї знані -^^^ 

нам факта: — ■' " ' \ ''■^Й']>с^ 

В Висловицї Великій, повіт Турка, напали польські лєґіо-ЇІ^; 
нери на церкву забрали гроші і ризи церковні а убравши ся .в>їЇ2і^ 
церковні фелонй танцювали в них по церкві і скропляючи ін^Ж?; 
свяченою водою співали "Вічну Память" України (Реквіел^-рі-': 
стернам). '• ^ ^ ' ,^ '^"^ 

В Ножицях, коло Львова, обрабував польський 8 полк вар-^^5 
шавських легіонерів в мартї 1919 р., церкву, забрав дві Ч2лт^'^^ 
монстрації, два нові фелонй, 9 обрусів, світло за 3,000 корон,^^^ 
рз^ники, дивани, три стихарі, обдер окуття з Евангелія. (Сві- д^*;»'' 
док Актоніна Ґройс). ' ~ ЇЙ>^ 

В Рудні, коло Львова і в Рясній Руській, розбили Поляки.І^._ 
Гранатом церкву а церковні ^ічи порозкрадаєш. ,~ - . "Г-^'§^^ 

В Черняві, повіт Мостиска, обрабували польські улани З-і^ - 
полку дня 13 марта 1919 р., церкву забираючи чаші і фелони.^іаї;.^ 

* * * ' ■ - ■■-^•^йй^ї 

■ ■■• - ^.-■■■■-'^>-г 
В Жидачівщині, зборонювали м<андарми церковних віді^^^г-. 

прав і заказували співати церковні пісні. ' ->. 'Г'^2^'3 

* • * * .- 

В Ферлієві, повіт Рогатин, розбили польські жовніри церї^^^І 
кву 16 червня 1910 р., і забрали касу церковну із готівкою ПО'І^"^ 
над 1,000 корон.. ./^ ' --^ '^Ш 



В Підгородю, розбили церков, обрабували, Найсвятійішг:^^^ 
Тайни розкинули, срібні ложочки до Причастія закрали а п 
чі церковні річи понищили. • г.:}''-:^і^^:<г<^\іі-'^-^'^^^' 








МшмММііММгЬмніМіаМ 






в МаріямпОли, дня 9 червня 1919 р., в часі БогОслуження^;>,^^^^.:у| 
впало 40 жовнірів до церкви, понищили хоругви, порозкидали,';--":/ ^^т^*- 
хрести й церковні книги з престола і много річей зрабували. .: Ч-.^'^і:^ 

Поляки уживають всяких насильних способів, щоби бід--"*ч^'' 
нійше і більше залежне населеннє приневолити до зміни обря-- \*^" -,;/'- 
ду грецького на римське! Се умова до одержання праці і за-. -: ■^'^;-. 
робітку до нужденного життя. Греко католиків усуваєть ся ^";'>> 
масово із' займрваної ними служби возьних, трамваєвих кон- ' • ^у 
дукторів, дозорців камениць і т. д. Доказом душної для Укра- '^.у- .- _ 
їнцїв атмосфери, яка лягла на українській зе::лї під польською ',■'"> ^ - 
окупацією, може бути і Лист" Пастирський, виданий цілим 'г.>\ . 
українським епіскопатом дня 26 вересня 1919 р. Лист сей за- % .-"/'^ 
чннаєть ся словами: — Подобало ся Всевишньому в Своїй : "- 
Найвисшій Мудрости наложити на нас довгі і тяжкі терпіння. "";'->' 
Ще не вигоїли ся рани, які завдала нам нещасна війна, коли .. *- 
нова війна страшнійша і більше жорстока чим перша потря- 
сла нашою знищеною вітчиною. Нещасливий був єї виоіїд. ^-,--,;. • 
По»тьські війська обсадили цїлий край. Сам Господь знає, що '-•"'- 
наш бідний нарід мусить перетерпіти. До воєнних звірств 
прибули ще другі злидні. Тисячі невинних жертв мучить ся. 
по вязницях, голодують і зносять найнеможливійші фізичні 
і моральні терпіня. Здаеть ся, що весь нарід клонить ся до за- 
гибелі. Убійств і рабунків не караєсь. Пять священиків уби- 
то, сотки увязнено або заслано, церкви і монастирі вирабова- 
ію, майже всї парохії остали без душпастирів і т. д...." 

Сей' пастирський Лист перепечатали і польські часописі!- 



ю 



ЗНИЩЕНЄ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ КУЛЬТУРИ 
й ЕКОНОМІЧНОГО ЖИТТЯ. 



На цілій загарбаній области Східної Галичини, замешка- 
лій 75% Українцями нищать Поляки пляново всїми можливи- 
ми способами не лише людий — автохтонів, але й придбану 
тяжкими зусилями української інтелїгенції — українську ку- 
льтуру. Здобутки десятків лїт, виборені тяжкою працею і не- 
всипущими заходами українського народа, падуть жертвою 




ч ^^■ 



» ■■•"••■, 



і V :"и- 



\сЩ^^'' польського населення, підпираного польськими військовими 
І^'^^'гї..:- ^ цивільними властями. Ось докази: — ; .^^: . - -' 'д. :^ІІ^ 
Видавництва всіх українських часописів, (як приміром: 
"Діла", "Свободи", "Українського Слова"), польські властй' 
перепинили, полишаючи за те свободу дальшого видавництва' 
москвофільському дневникови "Прикарпатськая Русь". ';л 

<г-ТТ"'^ -- ■" - ^сї дотеперішні спроби і прохання о дозвіл на поновне. 

видаванне, особливо "Діла" і "Свободи" остали без успіхуі^^ 
У Львові і Перемишли, як і в цїлім краю невиходив через дов"-'^ 
ший час ні один дневник, не було дозволу друкувати ні одно] 
книжки в українській мові; навіть українські календарі цензура^; 
конфіскує тому, що в них в літературній науковій частй>^>.' 
поміщено невинні статті з української історії (на прим, в Ста^^^^Г-: 
піславові). Всї українські редакції на довший час опечатано." ^^^^.^ 
Одинокий український соціяльно - демократичний орган "Впе-*^^- 
ред" позволено з першу видавати, лише під услівем, що побіч^> 
тексту надрукованого кирилицею треба було те саме щераз'"";^,- 
передруковувати латинкою. Тай того дневника видавннцтва^:^^ 
по безнастанних секатурах і конфіскатах перепинено дня \^^і^ 
марта, 1919 р., всїх членів редакції пряарештовано. Вони си'-^^З 
діли без слідства в арешті до дня 10 мая 1919 р. Щойно дня ЗІ!Г^ 
вересня 1919 р., позволено наново видавати "Вперед" й ще ДвГ^ 
часописі. Гіровінціональну пресу зовсім спинено" секатурою Щ: 
і конфіскатами. Так на прим, в Станіславові видавництво тиж- ^^ 
невника "Воля" по кількох письмах немилосерно почерканих -^^: 
рукою двайцятьлїтного військового цензора треба було цїл-.;;^ 
ком застановити, а у Перемишли "Український Голос" "хиба на"Щ, 
те лише видавати, щоби Українців матеріяльно знищити без-г^Л;; 
настанними конфіскатами. Про безчисленні трз^дности, які^^ 
польське правительство тому видавництву робить свідчить се,^^: 
що на перших 10 чисел сеї часописи аж 9 чисел сконфісковано ^|^^ 
(одно число навіть два рази). Опісля по 16 числі зовсім при-:^^ 
пинено на довший час видаванне сеї часописї щойно тепер уАі- -Щ, 
лено нового дозволу на дальше видавництво. >^^ 

: ^*-"^-г -- 

Друкарню Ставропігійського Інститута замкнено. По:^ 
трох місяцях отворено її вправді, але показало ся, що поль-^^^ 
ські властй неправно забрали 4 мотори. Те саме зроблено з--^^? 
бібліотекою і архівом О. О. Василіян_в Крехові. Друкарніо^*^^ 
с. о. Василіян в Жовкві зареквірували польські властй. Так-^-і 



само забрали Поляки друкарню в Сокали під позором, щобиг-т^:^^*:.'! 

^ як то подавали польські часописи зберегти стару історичну С'г'*І;'Р 

- памятку, якою є ся друкарня" (гляди "Ілюстровани Курєр Цо--^г.:Г."ГД2", 

^ дзєнни" з 27 серпня 1919 р.). '' " ./•" " :^>Й 

:*' Друкарню часописи "Діло" давно Айхельберґера, опеча-" -' *;'^^ 

^ тано і щойно по 10 місяцях її знову віддано до ужитку, ал€^ .г'3« 

Г значно поменшену бо^ богато її частин забракло. . ' . " '^^ 

'': ' . ' • "'-•"■ ♦ ■ ♦ ■ ♦'■'". . . • . . ^.- . -г^ 



.^ 

'-л* 



Зараз першого дня по своїм приході поздирали Поляки - - ^^^ 

насильно всі українські вивіски і емблеми і то не лише табли- - У:? 

ЦІ з назвами улиць і емблемами публичних будинків, але на- .'.<% 

віть і всіх приватних склепів і мешкань у всіх містах і селах г^ 

Східної Галичини; вмісци тих повивішувано виключно поль- ^| 

ські написи і емблеми. Тепер українські вивіски, оповістки, •%► 

або повідомлення можна лише разом, зглядно побіч польських >^ 

помішувати, але й сей дозвіл є чисто теоретичний, бо коли - -і 

деякі єще остали, в практиці Поляки всякі написи і оповістки ' і 

українські зараз усувають. - *-, - '" 

Одинокий зтсраїнський Народний Театр замкнено по кіль- ~ - \^ 
кох виставах і щойно тепер починають позваляти на деякі ви- 
стави. . . . - 

Школи. — Рішеннєм ректорату одинокого в Східній Га- 
личині університету у Львові з дня 16 серпня 1919 р., ч. 2221 
допущено до студій лише горожан польської держави, союз- 
них і заприязнених держав а з мешканцїв Східної Галичини- 
лише тих, що сповнили обовязок військової служби в паль- 
ській армії. Через се зарядження замкнено доступ на універ- 
ситет усїм студентам української та жидівської народности^ ' 
Крім сего зажадали польські власти §ід професорів українсь- 
кої народности присяги на вірність польській державі і поль- ;. 
ському народови, а що вони такої присяги не могли зложити 
усунено їх з катедр. Те саме вчинено на полїтехніці. Тим са- ;' 
мим способом унеможливлено Українцям образувати свою мо- - 
лодіж, бо на виїзд за границю, не мають українські студенти - 
спромоги, не лише з браку фондів, але також тому, що поль- 
ські власти не хочуть їм видавати паспортів. Проханнє Нау- 
кового Товариства іменем Шевченка о дозвіл на отворенне 
приватних університетських курсів польські власти відкинули," /; 




»^і 




З рішучою забороною устроювати такі курси. Рівночасно дл^. 
успокоєння огірченного тим загалу і заблахманнення загращі-''"^Ш 
ці пущено в часописі фарисейську вістку, що варшавське мі^ЖІ 
«істерство рішило оснувати український ушверситет у Львов^®!^ 
Обіжником з дня 31 мая, 1919 р., отворила краєва Рада Шкіле^^^' 
на лише польські середні школи, причім оголошено, 'що науі^^^"; 
"руської" мови не буде уділяти ся в тих школах, а учителямі^^^; 
р. них можуть бути лише ті, що не складали приречення УкраЗ^іЗ^;^ 
їнській Народній Республицї. ' * - --і^^^ 

На основі розпорядку тої самої Краєвої Шкільної Ради^^Ь 
з дня 31 мая, 1919 р.^ ч. 157 можуть бути учениками учитель':;^^^^ 
ських семінарій лише ті кандидати, що не ходили до, шкіл^ії^^^^ 
часі української влади, отже лише Поляки! Наука в ДОтєпє:^^^^ 
рішних нібито утраквістичних семінаріях має відбувати ся ви^^^ 
ключно в польській мові ! Крім сего заряджено, що^5и учите-^'^^^ 
лїв Українцїв покищо не вводитив службові ЧИННОСТИ. ;.|-'^^ 

Що до принимання учеників Українцїв до середних шкія-^С^-- 
заряджено обіжником Краєвої Шкільної Р^дй, з дня 31 мая^^^^^ 
1919 р., ч. 157, щоби перед приняттєм кожного з окрема пере^^ ^ 
ведено доходження, як ученик заховував ся супроти Поляків/^Я 
в часі українського правління. Українських державних ґім-'^^^'^ 
назій які доси істнували, вправді не зачинили Поляки, але ґім-'^;^^-^ 
назії сї ізза інтерновання значної части учеників, не можуть-/*-'^ ^ 
правильно функціонувати. Деяких учителів, а навіть директо-*^.;;'іг > 
рів українських гімназій усунено із заниманих ними посад без'^^гЗ:^ 
подання причини і без переведення доходжень лише на основі^^з 
неприхильно настроєної для них польської опінії (директор;!?!^ 1^ 
Др. Сабат в Станіславові, директор Мостович в Коломиї, ди^^'^ і^ 
. ректор Маковей в учительській семінарії в Заліщиках). ._^'5і ] 

Будинки греко -кат. духовної Семінарії, НародньоїШко-^^-^ 
ли ім. Шашкевича, і інтернату Народнього Дому у Львові по-^^^^і 
реквірували польські вЛасти й через те унеможливили отво->-^^^ 
реннє тих заведень і науку української молодіжи. ^ 5і^ - 

Із приватних українських гімназій, які були перед 1 па-^'^^і.?^ 
долиста 1918 р., лиш деякі одержали дозвіл не відчиненнє,)'!^іу 
напр. в Долині, Яворові, Рогатині, але тим відібрали польськііГ^'^ 
власти признані австрійськими центральними властями дер--;^^€ 
жавні субвенції, а державним учителям, які там учили, уділ^-\^5;^^ 
ні їм на ту ціль відпустки із державних гімназій -;- знесли:^^^^^ 
Мадто польська армія зареквірувала будинки деяких з^тих] 




N. 



'"Х 



Гімназій а то на приміщеннє епідемічних військових шпиталів,^-/',; '^І'^^' 
так, що отвореннє тих гімназій стало ілюзоричне і неможли-'^"- ■^^*5і' , 
ве. Українцям, які просили о усунене шпиталя сказав в одній - '- .' ^"Т;У 
місцевости польський староста, що Українцям гімназії не тре- 
ба, а приказав під загрозою оголосити в церкві, щоби україн- 
ські діти записувати до польських шкіл. 

В Золочеві позволено отворити приватну українську шко- 
лу а по переведених вже вписах польські власти її замкнули 

Обіжником краєвої шкільної Ради поручено сейчас отво- 
рити в Східній Галичині всї ті народні школи, в яких викладо- 
ва мова є польська; натомість народні школи з українською 
мовою виключно майже не істнують. Українську мову усуне- 
но з научного пляну всїх мійських і підмійських шкіл. 

в деяких повітах комісарі, або і самі учителї перемінили 
українську викладову мову на польську. Шкільні будинки . *^ 

шкіл з українською викладовою мовою пореквіровані, велику 
часть їх учителїв поінтерновано, инших не допущено до слу- 
жби доки не зложать присяги вірности польській державі. А 
вжеж правдивою пощичинею для їділого українського учитель- 
ства серед них і народних шкіл є обіжник з дня З мая, 1919 р., 
ч. 143, який установляє в кождому місці комісію з трох Поля- 
ків, яких завданнє є всїх учителїв поділити на три групи, а то: - Я 
до групи а), мають належати ті учителі, що не складали прире- ' ,і 
чення українській державі (отже то майже самі Поляки), до ;. Л 
групи б), ті, що складали приречення українській владі (отже • '\.- 
мойже всї українці, Жиди і частина Поляків), вони щоби могли -"' 
одержати назад своє становиско мусять оправдати ся перед V' 
тою Комісією і з того, що зложили приреченнє, заявити скру- 
ху, відкликати зложений Українцям обіт і заявити готовість 
зложити присягу вірности польській державі на кождин зазив 
Міністерства освіти; вкінці до групи в), має комісія зачислити ї. 
тих, ^отрі на її погляд відносили ся ворожо до польської на- ". *^ 
родности і ізза сего належить їх зовсім усунути із занимаючої ^.■\;.^ 
посади! Так отже не сама шкільна власть, але потворені нею .*. • 
шовіністичні польські комісії мають бути суддями українських :^.: 
директорів, професорів*! учителів! Ціль сего ясна: понищи- -^ 
ти українське учительство, упокорити його перед польською 
мафією, вбити в ній почуття власної гідности. - " 

* * * ' »' . ' 



Українську мову усунули Поляки з усїх урядів державних 




*^^^ і автономічних І завели всюди польську мову як урядову, >а^ 






'^^' 



ііамагають ся завести її навіть в громадських урядах в чистВ^^^^ 
українських громадах. Польські окупаційні власти відносять^Щ;;^ 
ся до українських (греко - кат.) парохіяльних урядів лише'^в^Ш 



польській мові і жадають польських відповідей; радіби знаси^^Щ;-^ 
лувати українських священиків, щоби вони урядували по по'л;^^^'^ 



ськи. Всі урядові оповістки, чи повідомлення виходять май-'^Ш!-' 
же виключно лише в польській мові; природні права україіь^^Щ.^ 
ської більшости, яка в 70% замешкує Східну Галичину полЬ^|^:« 
ської мови дуже часто не знає і ''не уміє зовсїм нехтуєть ся?^§^ 
Слово "Українець" є Полякам так ненавистне, що не позваля- 
ють його в слові ні письмі уживати і приневолює послугувати. =5з(^ 
ся виключно терміном "Русский, або Русин", ба навіть україн-з^Й 
ська азбука їх разить і тому в місци кирилицї намагають ся^'^" 
ьвести насильно латинку. Доказів упослідження і нехтовання.іЩ;' 
української мови маємо цїлї сотки. Крилошанин перепись-І;^-^:] 
кої капітули о. Др. Богачевський, візваний Поляками до пе?з^^ 
реслухання, почав в Перемишлі в Старостві зізнавати по украї^^^ 
Інський, тоді комісар Староства заборонив йому говорити ші^^;^^л 
українськи, називаючи українську мову "свинською". Коли Ьг^^\ 
Богачевський зборонював ся видати виказ уроджених іто поі^|^; 
льськи а хотів видати його в українській мові, польські власти 
арештували його і відставили до табору в Домбю, де кілька,:^ 
місяцїв пересидів як інтернований, _ . ■-и^^' 

Те саме зроблено з Поньковським, сином священика, коли"-^ 
він зізнавав по українськи. Начальника громади з Решетова^;^' 
польські легіоністи за зізнанє в українській мові пробили баг-"^- 
нетом. Тих, що говорять по українськи на улицях в публичних_»'/^ 
льокалях Поляки в безличний спосіб напастують, зневажають^^^ ^ 
словно, а в д>'же многих випадках польські лєгіоністи побили^щ-'- 
на улицї Українців за те лише, що вони говорили між собою »^^ ;: 
своїй рідній мові. • . Г ї-'^й*^ 

Переказів, виповнених українською мовою, листків і Щ'^^^і 
стів, адресованих по українськи не принимають почтові уряди^^*^.^^ 
наприм. в Сокали, Чесанові, Янові, Болехові, а навіть у Льв6/^^,і 
ві. Сї надужиття мають уже свою сталу рубрику в часописі/г--^г 
"Вперед" ' ' \'^^=^ 



^;і 



;і •^. 



І так прим, урядник в почтовім уряді у Львові, побачивши^^^ 
пись?ло по українськи адресоване, заявив: "мами розказ пшик-^^;^^-- 
моваць тилько по польску пісане пшекази." На інтервенціюг"^^*^'' 







Українців у Львові 'у заступника Начальника'"" краю Гродзінь^Г-^" ^р^^ і 
ского позволено вправді у Львові переказувати гроші в україн-^ г" ^? ї^^^*^' 
ській мові, але провінціональні почти і дальше завертають по- : з^-д^^Іа^ 
силки, листи і перекази адресовані в українській мові як недо- У'^'^І^ > 
ручені з дописками: — "Нема України, на сер... матери, рускі .1%: -'-^!^Щі 
снзик уржендовнє заказани" і т. п. 'З писаних по українськн • '- '• і-Лі« 
листів і кореспонденщї хотьби вони навіть були адресовані по^'^/.'^'<Ш 
нїмецьки або й по польськи доходить до рук адресатів дуже 7-. >':-'! ?'*^; 
малий процент, бо польські почтові урядники висші і нисші^У: ■ -^гЖ^ 







■с^^^^^!^^іВ? 



;,:.;с^йз*гійі-ч' -;^•^ї*ї^■ 






■^;Ш 



ЗовнТшний вигляд таборів украТисьних ін'^^ернованих в 
Бересті Литовську. 

«ерез ЯКИХ руки почта переходить, нищать нарочно українську ~ 
кореспонденцію. 

* ♦ ♦ 

Польські власти поусували українських професорів універ- 
ситету (Д-ра Ст. Рудницькоог, Вергановського і др.), а також 
усунули значне число учителів, урядників, (державних), судо- 
вих, полїтичних, скарбових, залізничих, почтових і телеграфі- 
чних та автономічних із служби тому, що вони заявили вправ- 
ді готовість зложити приречення на точне сповнюванне служ- 
бових обовязків, не хотїли однак зложити жадної польським 
властям присяги на вірність польській державі. В наслїдок то-. 
10 тисячі українських урядників і служби опинились без серед»- 






'-■> 



1-*'^*!*^$^^-: 



•с:--. «-.-У •:-*•■-: 



л-^;;^.^ 




'>??*• 



^ 






КИК1В до життя, ізза замкнення ш платні і примирають рядд^ 
із своїми родинами з голоду. -^^ ':':• •:^ ^^г^;^- -^^ 




Декуди в вандальський спосіб нищать Поляки українськҐг 
документа, шкільні українські підручники і т. и., а то в сей спо^ 
сіб, що поручають зносити те все на одно місце а відтак гіі^с-^ 
палюють. . ^ ' . - ■ : \:\.$Щ. 

■-.■■_ •■' *••' * •.. ♦ ••.•'". •'.- -"■/?^і 

Навіть українські відзнаки о скільки, який Українець гіо^^ . 
мимо страшного терору з боку Поляків відважить ся носит'и/^^-Ц^ 
зривають Поляки Українцям на улицї в крайно некультурний^^*^ 
спосіб із грудий, шапок і із божевільною прямо злостю вики-^^йй 
дають їх або торощать. І так приміром здер польський легісн'.^*' 
ніст докторови Теофілеви Кормошови в часі його приарешто^ 
вання українську відзнаку з грудий і кинув в болото; в ї^оло-;^^§ 
миї в неділю, 24 мая, 1019 р., уставили ся переїзджаючи таміу^УгІ^З^й 
ди польські офіцири перед церквою і здирали українськимл^і 
дівчатам, селянам і ученикам, які виходили із церкви україн-'с^іх 
ські відзнаки. Та нетерпимість і некультурність повтаряєть^ся /*£-^ 
в тисячах примірів у Львові, Станіславові, Перемишлі і кож^"'^^ 
дому иншому місті Східної Галичини. -' ^.-..тЩ^^- 

Всї українські товариства: — політичні, культурні, добр'о-'-^-?^" 
дійні, а навіть економічні і то як центральні у Львові, так і філії 5^%. 
па провінції, польські власти позакривали, а їх бюра опечата:^;^^:^^^ 
ли, Незроблено навіть винятку із так заслуженим для населен-^і^Д- 
ня Товариством як Краєве Товариство Господарське "Сїль^^ 
ський Господар" зі своїми кількадесять філіями і кількома і\л%:^^Щ:] 
сячами кружків Така сама доля стрінула і Краєвий Союз ТоС^^^ 
сподарських Спілок і Українську Бесїду у Львові і прочі инші г^|^ 
Товариства культурні й економічні у Львові і на провінції. В^ 
деяких місцевостях як у Жовкві, Дрогобичі і др., арештовано '>:^* 
ще до того Голову, Директора, або Управителя дотичного То- 
вариства. -^ 

Українське просвітно -" економічне Товариство "Просвіта":Т^; 
V Львові з його 600 філіями і кілька тисячами читалень з поча-^!'^'!- 
іку закрили польські власти, опісля створили вправді. центра--^^^.. 
лю у Львові, зареквірували весь папір до печатання просвітних^^?.^ 
книжок, друкарню опечатали, внутрішнє уладженнє льокалю; гіі*^ 
понищили так, що унеможливили функціонованнє сегоТова- 






риства, абстрагуючи вже від сьогб| 'що велика часть його ф>ті-.Й\--^й| 
кціонарів сидить інтернованих по ріжних таборах вже кілька--'^ ;Г-І- 'ї^ 
найцять місяців. Заснованнє навіть так невинної організації ' '^'•''^^^*^' 
як 'Торожанський Комітет" для допомоги жертвам війни, було 
для Поляків сіллю в очах і в Бережанах заборони засновати 
тгакий український комітет. л\ ._ .* 

, ♦ ♦ * • ' . '-•■'•"• .'^ 

Грошеві депозити і склади насінь Краєвого Союза госпо- -: -;: *54 

дарських спілок у Львові взяли Поляки в секвестр. Рівнож ■.-^. ^»;^^ 

на всі инші українські фінансові інституції, яких ще не закри- - ' Щ, 
ли поставили свою тяжку руку, бо заборонили виплач>^ати 
українським сторонам плати понад 2,000 корон на місяць. : 



« 






•■« 



Щоби. Українцям відобрати, можність прилюдного прсУ- і"^^ 

тесту, жалоби перед цивілізованим світом на насильства Поля- ..^-^ 

ків, докопувані на українськім народі, та щоби голос розпуки * ;."? 
українського населення не передістав ся до відома заграниці, у1 

а передовсім держав антанти, не дозваляють польські власти 
відбувати зборів нарад, вносити протестів, петицій і підносити 
жалоб. Закон про товариства і про право зборів не істнує те- 
пер в Галичині для Українцїв, а коли в містї на улицї зійде ся 
случайно кількох Українцїв, то поліція їх сейчас розганяє.- 
Польська держава замкнула надто свої границї і не хоче Укра- 
їнцям видавати паспортів на виїзд за границю. Лише за ве- 
ликі гроші і дорогою підкупства і хабарами можна здобути 
паспорт. Бо хабарництво розвинуло ся в Польщі на велику 
скалю і цвите більше чим в бувшій царській Росії. Перепи- 
ска в краю і заграницю утруднена; всї листи, письма і посилки 
підлягають строгій цензурі. А про особисту свободу, як она 
виглядає під польською владою писали ми вже висше. Ти- 
сячі вбійств, рабунки, інтерновання, конфіновання і т, п. — отеє 
образ "особистої свободи" в польській державі. Для ілюстра- 
ції режіму досить сказати, що польські власти не позволили 
Метрополиті Шептицькому навіть пожалувати ся перед началь- 
КИКО.М польської держави, Пілсудським, замикаючи Метропо- 
лита силою військової сторожі яка заборонила виїзд Метро- 
политй з палати на авдієнцію до начальника Пілсудського. 





;;;іл«^ А V г^л: ;^іі^і^-!ігїг(У^г^ '^*г::г^*' *>-^:: 



ПРИНЕВОЛЮВАННЯ ДО ПРИСЯГИ НА ВІРНІСТЬ.^ 



_«■*'?'' -.'і ■?•' 




На цілому українському просторі,' занятім Поляками, по'лі^^^ 
ські власти українських урядників або поінтернвуали або по'|ж. 
конфінували, а декуди і повбивали, або щонайменше поусува^^і^' 
ли з посад, замикаючи їм платню і відбираючи всякі середни-*^/ 
ки до життя. В їх місци понастановлювали Поляків. Лиш^^^ 
там, де їм власних сил не стало, полишають на підрядних ста^^З 
новисках Українцїв, але їх приневолюють складати присягугЩі^ 
вірности польській державі і польському народови! Спершу^^^ 
жадали Поляки лише зложення обіту на совістне сповнювання;^^ 
обовязків для добра своєї людности та в коротцї зажадали^^і 
формальної присяги не лише на вірність польській державі^^ 
і народови, але й на обовязок 'працювати для польського на-^^^ 
рода і в його користь. Сеї присяги жадали польські власти неЗі^ 
лише від урядників державних, автономічних і приватних ін-^^і^ 
ституцій, але навіть від адвокатів! — ^/^^^'^^' 

Українських професорів і доцентів університету (з виїм-іЖ^^ 
кою одного москофіля, узнали Поляки злочинцями тому, що^іі? 
відказали ся від зложення присяги вірности Польщі і деяких-^^' 
із них) як прим, ученого географа Д-ра Стефана Рудницько7;§г^- 
го і Д-ра Вергановського усунули з посади, икших не допусти-^Т=р:^и 
ли до викладів або інтернували на примір: професора україн-^^Ь*- 
ської літератури Д-ра К. Студинського, всї прочі професори- Х%- 
схоронили ся в наслідок того завчасу заграницю польської дер-чі|^^ 
жави н. пр. Др. Ст. Дністрянський і др. Лише дрібна скільність'>ч>.*:" 
урядників приневолена голодом зложила присягу. Переважна^К^ 
часть урядників і .служби усунена із займованих передтим ста--їс^-лг 
і'овиск зносить з героізмом недостаток і примирае з голоду,'!^*^'' 
гле не даєть ся стероризувати польськи.ми наїздниками. Ве-'г/?" 
лика часть караєть ся по вязницях і таборах інтернованих а^;^;- 
решта скитаєть ся поза границями польської держави на збІ--^^ 
глецтві. г^^ 

Щоби прогнаним Поляками сотка.м українських зєлїзниЧї^ї^1:>\ 
ників дати можність життя, українська приватна фабрична фір-2^^ 
ма Лєвінського приняла більшість їх до себе і дала ім занятт€._-^> ! 
Та ся гуманність супроти земляків не подобала ся польському^^^і, 
урядови і той позволив фірмі Лєвінського принимати до. занят-^^і^г;^;. 
тя в фабриці лише певне обмежене число робітників і то'ПО^;; 
половині Поляків, а в половині Українцїв. ч : - ..•: " -: -' --*^-^^^ 




Хоч Східна Галичина не признана Польщі, тіо Поляки по^ - . . _ 
при те зарядили були між українським і жидівським населенєві Д^^'Ь^!'^ 
Східної Галичини примусову рекрутацію 4 річників про що ^^^у*^ 
свідчать оповістки в дневниках і оповіщеня плякатами в кож- '^^^ї' -]\5* 
дому місті. Щойно інтервенція антанти повздержала трохи \>^^ 
Поляків у виконаню сього зарядження. * • '-' - -;5 



ПОЛЬСЬКА КОЛЬОНЇЗАЦІЯ СХІДНОЇ ГАЛИЧИНИ. 



Щоб приготовити для себе грунт під евентуальне народне 
1 олосованнє, яке — малоб рішити про приналежність Східної 
Галичини, та щоби скріпити там польський елемент, перево- 
дять Поляки доцільно кольонізацію Східної Галичини поль-. 
ськими селянами із Західної Галичини. 

Дотеперішні способи кольонізації, практиковані за австрій- 
сько - польських часів, а то обсаджуване всіх урядів Поляками, 
тероризовання і понижування українських урядників із служ- 
би а під теперішну хвилю приневолювання складати присягу на 
вірність польській державі і польському народови, насилування 
з.магаючі до зміни обряду грецького на латинський, репресії 
доконувані на Жидах і Німцях, щоби признавали ся до поль- 
ської народности — показали ся недостаточні і тому Поляки 
хватають ся ще сего радикального способу, кольонізації Схі- 
дної Галичини польськими селянами. 

Плянову кольонізацію Східної Галичини задз'мали Полякк 
перевести при нагоді ухваленя земельного закона. 

Варшавський Сойм порішив 10 липня 1919 р., зе.мельний 
закон, на основі якого має наступити викуп більших посіло- 
стий і ґрунтів мертвої руки. Закон для Східної Галичини. За- 
кон той містить в собі отсї окремі виїмкові постанови: — 

1). Заборону добровільної парцеляції. 

2). Парцеляцію може переводити лише польський уряд 
кольонізаційний. 

3). Викуплені ґрунта може той уряд віддавати на власність 
Е дорозї парцеляції лише в ось такім порядку: — 

а). Передусїм фільаарчній службі (яка всюди є польська). 

б). В другій лінії польським легіонерам і інвалідам. 

в). Дальше спровадженим польським кольонїстам. 

г). Щойно на копець місцевим селянам і то лише в тім слу- 
чаю, коли сему не стоять на перешкоді державні інтереси. - 
^-:>^.л% " ' - ----- •• ^ 



:гі* 




■• '* ' А що продаж ґрунту Українцеви буде із польського станог-^ 
виска все шкідлива для інтересів польської держави/— то ясна& 
рін, що з парцеляції просторих двірських обшарів, ґрунті^^^^ 
мертвої руки, фундаційних і державних українські селяне, авС^^ 
тохтони — Східної Галичини — не дістануть ні клаптика! '\-'Щ 

Доказом сего є стаття львівського дневника "Газета Вє-^ 
чорна" з дня 17 вересня 1919 р., в якій пишеть ся про "неімо^21^ 
вірну в нинішних часах -ВІДОМІСТЬ, що якийсь пан Г. приступив.^€? 
до парцеляції своєї маєтности Товстобаби поміж українських -^Я 
хлопів! Пишеть ся там дальше: — "Здержуємо ся покищо від^^; 
коментарів, бо не підлягає» ніякому сумнівови, що польська "^ 
земля у Східній Галичині може піти на парцеляцію лише по-"% 
між польських хлопів. Нехай отся нотатка буде пересторогою^^^!^: 
для тих, що евентуально важили би ся наслідувати п. Г., бо уі&Щ, 
будуче будемо кождого йому подібного пятнувати без МИЛО-'вІ^ 
сердія і подавати грядучим поколіням назвиска таких — нз Ш^ 
сором і ганьбу продавцям," В часописи "Ілюстровани Курєр_^^ 
Цодзєнни" з дня 4 жовтня 1919 р., є вістка, що в коломийськім-;^^' 
повіті призначено на парцеляцію 14 фільварків, що акцію взя"-^^;- 
ла в свої руки польська організація, яка хоче на окраїнах поль^^й^ 
ської держави сотворити сильне польське забороло. Як зачуД:^ 
ваємо — а подають се й польські газети — господарська комі- ;:^^:І 
сія польського сойму порішила в останньому часі дати кольо--^^^ ■ І 
нізаційному фонди 50 міліонів марок на переселення польських Д^:^1 
селян із Східної до Західної Галичини. "--.Ь?і і 

В брошурі призначеній для польського війська п. з. "По--іі^.^ 
льща мусить мати сильну армію", прирікаєть ся польських жов-с§6^ - 
нірам виразно розділ урожайних великих просторів Східної %-Й: 
Галичини між безземельних Поляків і загріваєть ся їх, щоб ма- ?^. 
ючи се на оці здобували і забезпечили оружжєм ті простори ■^;;Щ;^ 
для Польщі. Польське правительство переведе поділ більших ■'^^. 
посїлостий поміж безземельних польських хлопів, але тих ве-Ч-^!^ 
ликих просторів треба шукати в Галичині, на Волині, в Поділ-;:т;^^ 
лю і Білоруси. Там лежать тисячі моргів, що чекають на тру-^.*^^ 
дячу руку польського хлопа. На тих просторах можуть пов- Д:^ 
стати і зацвисти колись великі польські села! , ,Ф'^ 

Ухвалена польським сеймом земельна реформа з 10 липня ,/^^ 
1919 р., не вдоволила загалу польських політичних партій. По-^;''.*::,- 
сол Заморський пише, що треба двірські обшари Східної Гал и^Х^;- 
чини розпарцелювати поміж спроваджених з заходу селян^т^, "^ 










Польщину української части Галичини, яка була і повинна ;|4^;'^^^^^' 
сотати польською. Він домагає ся, щоби польське правитель- 
ство узнало Східну Галичину за перший кольонізаційний те- 
рен, в якому дрівські обшари мусять бути розпарцельовані ви- 
ключно лише поміж польських хлопів. 

Союз обшарів "Звйонзек Зємян", який веде широко закро- 
єну кольонізаційну роботю видав відозву до селян із заходу 
вербуючи їх до панських фільварків в українські повіти: — Ка- 
луш, Рогатин, Чортків, Рава Руська, Мостиска. •■ 

Від 14 вересня 1919 р., продаж двірської землі без призво- 
лу кольонізаційного уряду в Варшаві зглядно Краєвої Комісії .-.'л - 
у Львові є недозволена і на будуче узнана неважною без та 
кого призволу. 



-?***.- 

"'^'г' 

:*'^^; 



ПОШИРЮВАНЄ СПЛЕТЕНЬ І ЗАКРИВАНЄ ПРАВДИ. 



'-;.- 



Щоби оправдати в публичній опінії свої звірства і насиль- 
ства і піддержати завзяття в польській армії супроти Україн- 
цїв та заохотити Гї до походу на Східну Галичину, на Холмщи- 
ну і на Волинь, щоб дальше не лише перед світом опрапдати 
сей грабівницький похід, але і парижську конференцію обду- 
рити і спонукати її до удїлення Полякам мандату до походу 
на Східну Галичину, буцїм-то для привернення там "ладу", пу- 
стили Поляки в рух в цілій своїй заграничній пресї, та крім сего 
в денунціяторських письмах до Парижа цїлу машину сплетень 
та клевет про "большевизм" Українців, про "безпорядки" в 
краю, про "знущання" Українцїв над Поляками та про майбутні 
звірства >'країнської армії; яку заедно пятнували іменем гайда- 
мацьких банд. Цїла польська преса з "Ілюстрованим Курєром 
Цодз^нним" на чолі була щоденно переповнена вид>'ваними 
вістками про ті мнимі зьвірства, розбої, погроми, та зн>'щання 
гайдамацької дичі над бідними безборонними Поляками. . 

Брехнями і клеветами осягнули Поляки свою цїль, підбури- 
ли цїлу польську суспільність проти Українцїв, а антанту спо- 
нукали до того, що она дала Полякам дозвіл заняти цїлу Східну 
Галичину аж по Збруч і удїлила їм мандату до введення в оку- 
пованій території польської цивільної управи. Завдяки мо- 
ральній і матеріяльній підмозї актанти Поляки стали ґаздува- 
ти на нашій землї як необмежені деспоти. 




^^ 



•:;*" 



ПОМІЖ цілого' моря брехень виберемо" для ілюстрації ЛЙ^ 

ше кілька: — . -':^.і^ '-: • ■■■- ^'тТ^^^^-- - -•^^"'•^^а^.І>.ч": -^■^^^^^'*^ 

З початком падолиста 1918 р., Поляки, здобувши Пере" 

Ліишль приарештували і інтернували кількасот Українців. ШГ 

інтервенцію Д-ра Кормоша, котрий як голова Української На^^ 

ціональної Ради в Перемишли домагав ся звільнення інтерно^;^ 

ваних, покликуючись на се, що Українці в часі своєї влади 'н^*] 

штернували нікого, заявила польська національна рада, щоі 

рішена була увільнити інтернованих, але супроти трівожної ві^ 

сти поданої "Ілюстрованим Курєром Цодзенним", що Українц^ 

повісили на окопах у Львові 72 Поляків, вони мусїли звільнен- 

нє інтернованих Українців в Перемишли здержати. Та хоч ся?/р 

вістка оказала ся простою видумкою, інтернованих Українцїв'^>^ 

а між ними і самого Д-ра Кормоша не випущено, але відослано;:;^^ 

до Домбя в табор полонених, де деякі з них ще й досі сидять'. 

— вже більше як рік! 

* * * 

Польські дневники широко розписували ся, ба навіть по- -'^с^ 
одинокі людцї показували фотографії якогось Поляка, котро-'^іі^ 
му Українці мали вирізати язик, виколоти очі, витяти хрест їі^;: 
на ЧОЛІ, архієпископ Більчевськии навіть у пастирськім послан:^^^ 
ню про се згаді'вав, тимчасом майбутня жертва "украінського;::^^^ 
звірства" невдовзі з'явила ся у Львові зовсім здорова й пока^^^^^. 
зало ся що він не був інтернований, лише конфінований Укра- гГ^^ 
їнцями в Станіславові. . ^ ' 'ї*Щ* 



вбив румунсь-;----Щ. . 



Розголошена Поляками в Коломиї вістка, що буцїмто Др^^і^' 
Марітчак, якого польські міліціянти увязнили, 
кого жовніра, показала ся видз'мкою. 

* * * - "-^'^'■•?^^: . 

Для зібраня доказів, як Українці знущали ся над ПолякЗ'^^^ 
ми — Поляки в многих випадках самі перебирали трупи по- ^^^ 
ляглих Українців в мундури польських легіоністів, обезобра-[ і^Г; 
жували трупи нарочно і відфотографовували. Відтак широко"-^^^^ 
писали на тій основі про страшні знущання Українців ілюстру-':^^- 
ючи свої статті такими фотографіями. (Свідки Марія Назар-!^^^^ 
кевич, в Раві Руській, Йосифа Плюга, її сестра учителька, Се- ""^^ 
мен Кришталь, стр. десятник Чучман Прокіп) 



^1*^^ 



Антантська місія вислана в червни 1919 р., до Дрогобича ^^^^^ 




і- Борислава" для провірення польських звірств доконаних, на'^^^!~і^і$ 
Українців дозволила Полякам зложити мішану комісію. 5 ГІо^'ч^^'чДЙ^? 
ляків, з Жидів і 2 Українців. Поляки дібрали собі тоді до Ко- '. .*г>^'^^>'^ 
місії таких двох Українцїв, які їм були найдогіднійші,'та ніякй-;":-.-];^^..'^:^ 
ми публичними справами ніколи не займали ся, та ще одному '.Т.^ ^'-■^'-'Й 
з них (о. Ліщинському), загрозили репресіями, колиб посмівл^Х^УхЗ 
щонебудь неприхильного проти Поляків зізнати. Розум ієть ';ЛV >:ї^^ ■ 
ся, що комісія в такім складі не могла видати відємного для Я,;-А:Г^| 
Поляків осуду. " ^"^ '■■■"' 






і"^ 



Поляки довідавши ся, що до Станіславова має приїхати' л^^і:'':|;5^'ї* 
місія антанти, позволила Українцям видавати часопись *'Во--;;^г '.*'>?й 
лю", якої аж три числа вийшло. По приїзді антантської місїТ ^^^:,"':ї-^ 
запродукували Поляки ті три числа часописи членам місії наУ.:''.'Л%^ 
доказ, що Українцї несправедливо обжаловують Поляків, бу- '.-^ .>^ 
цім-бито вони спинювали українську пресу. По виїздї Місії "- :>^^ 
видавництво тої часописи рясними репресіями і конфіскатами С->.І!!І« 
застановлено (з третим числом), так що вона вже не виходить. ^^ 7-^^ 

» * * ■ - ■ • *-"і^ 

■ - , - - -... . _ .■ ...^ 

До Берестя прибула француська Місія, щоби приглянути ''^ "-^^ 

ся таборови інтернованих і розслідити на місци як Поляки"з 

інтернованими Українцями поводять ся. Т§ Поляки заявили 

Місії, що в таборі сидять самі большевики! В наслідок того 

Французи відїхали з пересвідченю, що в таборі нема ніяких 

^'країнцїв. 

* 4: * 

В Коломиї померла з початком цьвітня 1919 р., на пятни- 
стий тиф Дверніцка, сестра жінки польського міністра Ліндого. 
її похоронено величаво, про що оповістила впрочім і польська 
часопись "Зніч". Тимчасом коломийські Поляки в два місяці 
пізнїйше вислали до Варшави телеграму з донесенєм, що Двер- 
ьіцку Українцї зарізали! Премієр польських міністрів Пада- 
ревський, назвав нас тодї в своїй промові бандитами і свому 
товаришеви з кабінету висловив співчуття ізза трагічної 
смерти "замордованої Українцями" його сестри! 



■І' 



Дня 8 червня, 1919 р., привезли Поляки до Станіславова 

7 трупів польських міліціянтів, яких — буцїм-то Українцї вби- 
ли в жорстокий спосіб обтинаючи ім ноги, вуха, здираючи ку- 
сниками шкіри з тїла і т. п. В місті і в цілій польській пресі 



•з*і; 



ї^^ 



"■^"і-"^' ударено на алярм обурення! Підбурхана часописямн польська 
товпа впадала до мешканців Українців, приневолювала їх йти 
днвити ся на жертви "гайдамацьких знущань". Вся польська 
преса була переповнена дописями 'Українських свірств", лгілІ 
ками, клеветами, обидами й юдженнями на Українців. Таг 
опісля польська газета "Зніч" помістила офіціяльний прот6-| 
кол лікарських оглядин трупів, з якого виходило, що померції 
зґТінули природною смертю від крісових куль і лише один"5 
рих мав зломані два ребра мабуть від удару крісом. Мінський^ 
лікар Поляк Др. Кубішталь, який переводив обдукцію трупів; 










Табор укр. полонених в Доіибю. Частина укр. іктернованих слухає 
розказів польського офіцера. 






1 зладив протокол оглядин згідно з дійсною правдою мусів утіг^" 
і'ати довший час зі Станіславова, щоб зберегти ся від злінчо-- 
вання польської патріотичної товпи, обуреної із такого вислї:|^' 
ду лїкарських оглядин. ^ . ^ І"Я[І 



: .їЧІ-' 



Для цїковитого закриття правди, про поповнені Поляка-^: 
ми звірства заборонили Поляки українському дневникови-=^ ^ 
"Вперед" оголошувати виказ померших на тиф жертв інтернсгг^^^і' 



ьаних і полонених в Берестю Литовськім Українцїв, а також- 



заборонили подавати вістки про відносини в таборах інтерно;^^^^ 
вани.ч, про арештованя, ревізії, надужиття, реквізиції і т. Д.';:^ 



^ Польські часописі як "Слово Польське" "Газета В€ч6рна":^г;$;^І>Л'^ 
і "Поранна" і "Курєр Цодзєнни" пускають в світ сплетні про\'^^-^:Щ: 
ііамірене українське повстанне. у Східній, Галичині про завору-' ';^^:-"/ 
шення в р]жних повітах Східної Галичини, викликувані Укра- .- - ^7- 
їнцями, випущеними з вязниць, а роблять се в тій цїли, щоби '. .'^ 
спричинити нові репресії та нові арештовання. І дійсно по .-"^ 
таких видуманих дневникарських донесеннях слідують зараз ■ ■ ;5" 
нові масові арештовання, висилаєть ся карні експедиції до '"}■ 
"збунтованих" сіл, конфінуєть ся всю українську інтелігенцію, .;• .:^ 
переводить ся нові ревізії й падуть жертвою нові сотки й ти-, ' 
сячі спокійних Українців, на пр. в Бобреччині, Надвірнянщині 
і т. д. Сплетні про повстаючий рух мають крім сього на цїли 
не допустити до пущення на волю інтернованих і полонених ^ - 
Українців. - " 

* * * 

Поляки пустили в своїх часописях нароком вістку, що 
буцімто варшавське правительство порішило заснувати укра- ; - 
їнський університет у Львові. В дійсонсти є се фінта, що має 
на меті обдурити антанту й невтральш держави і викликати в 
них пересвідчене про толєранцію Поляків. А рівночасно за- .^ 
микають Поляки українським студентам вступ на львівський 
університет і на техніку, ба навіть зборонюють Українцям ула- 
дити власним коштом приватні університетські курси для своєї 
молодіжи. ^, 



ПОЛЬСЬКО - УКРАЇНСЬКІ ВЗАЄМИНИ. 



Ь :т: 



•■ Східна Галичина належала вже в X віці до велико - київ- 
ської держави. Сама назва Галичини і Льодомерії взяла свій 
початок від назв столиць двох українських князївств сполуче- 
них в 1060 р., в одно князівство - галицько - володимирське. \ 
Зруйноване і обезчалене грабіжниками нападами Турків і Та- ' •*■ 
тарів стало воно по смерти останного з Романовичів предме- -' ;:К 
том торгів завойовницьких сусідів аж в кінці в р., 1340, перей- ЇД 
шло на довший час під владу Польщі, Володіннє Польщі бу- 
ло одним пасмом переслідувань та насильств над українським • 
•народом. Насильства ті були причиною вічних незгодин і чи- 
сленних повстань, які потоками крови, не потоками, а цілим 
її морем записали ся в історії не тільки України, але й Поль- - 
щі і для тямущих людий обізнаних з історією, повинні бути 





пересторогою, що не СЛІД піддавати живий народ під кормиґзг^ 
другої нації. В 1772 р., перейшла Східна Галичина під владуЩ 
Австрії яка для Українців була все лише мачохою і для при^г^^^ 
єднання собі польської маґнації і шляхти не завагувала ся зно-^^^ 
ву віддати український народ Східної Галичини на поталу по-^Тсї-?' 
льській шляхті. Під владою Австрії Поляки продовжали своюі:^^ 
систему змагаючу до винародовлення Українцїв і до надання їм-і^^ 
ролї гельотів на їх власній землї. Всї зусилля Поляків йшли-'І'|§г;^ 
в тім напрямі, щоби всякий культурний і економічний розвійч^Е. 
Українцїв спинити і їх коштом скріпити свій національний>^І 
елемент. Надійшла світова війна 1914 р. Полїтичну ситуацію^^^ііі 
Поляки старали ся використати для себе в найпідлійший спо;і^^^.' 
сіб. Супроти грози антантської переваги як найвірнійші і наіл-~Щ^_ 
льояльнійші філяри Австрії почали Поляки денунціювати-*І45^ 
Українцїв як небезпечний для цїлости Австрії елемент. Під,!^^|^, 
позором зрадництва на основі польських доносів тисячі укра^.<^,^:^ 
інської інтелїгенції і селян опинились у тюрмах, в таборах ін- .%>-' 
тернованих, сумної памяти Талєргофах і гинули там мучениць- ■^;;^^_ 
кою смертю, тисячі розстрілювано і вішано, а рівночасно де^^Й^І 
сятки тисячів цвіту молодіжи висилано на найбезпечнійші по<?"л^'1 
зиції на певну смерть. А Поляки раділи, що перехитрили ста-""^^":^ 
ру гістеричку, Австрію, з 11 нездарним правите, ьством і зро-^:,;^-'= 
били з неї сліпе оруддє для своїх полїтичних цїлий — винйг:,-^' ■;: 
щення українського елементу. _,..>:- '^г^^-' 

Сю макіявельську роботу продовжали Поляки через цїлий г:^-:^'^ 
час війни зі змінами лише в міру полїтичних констеляцій г^- ■ 
фронту, то на сторону центральних держав, то на сторону ан- ;;^;;;-' 
танти поки по розпаді Австрії не прийшов для них час заблах- С^V, 1^ 
манюзати очі державам антанти й представляти перед ними '"-^ -.; 
Українцїв як найнебезпечнійший елемент для ладу світа, як бо- -.> -Т^ 
льшевиків у всїх верств суспільних. .^ ' У^.^^'^І 

Між тим нещасна земля Українцїв була майже безпере^•.^V^-^^ 
ривно тереном найстрашнійших змагань воєнних. - , ^'ч '!^1| 

Через неї перекотив ся двічи російський валець наступів /^г;-^^ 
несучи українському неселеню крім потоків крови ще й мате- -'^^ 
ріяльну руїну. Та ще й власна австрійська армія, а головно^з^':^ 
Мадяри, поводились у Східній Галичині гірш, чим личить по-^^^*- 
водити ся у завойованім ворожім краю, реквірували, рабували,^-^; " 



Після цїсарського маніфесту цісаря Карля з дня 16 жовтня^^^ 



нищили, руйнували українське добро. ч/>.Л:^^^^ 



1918 р.,^чільнійші Українці дня 19 жовтня, 1918 р., у Львові зі:2^*1^•'^'■'*^•. 
брались на конституанту, на якій проголосили українську націо-;^;^>^^^^;^' 



пальну державу на території австро-угорської монархи, а саме на-^г-^^, 
заселених Українцями землях Східної Галичини Від Сяну по '".";" 
Збруч і північно - західної Буковини. З розпадом Австро -'>{* 
Угорщини дня 1 падолиста 1918 р., обняли Українцї владу на г>. 
висше згаданих територіях, що обнимають 5,427,570"душ на- - *, 
селення (з того 70% Українців, 14% Поляків, 12% Жидів/ ^ 
2% Німців, 2% инших), основуючи Українську Народну Рес--./ ' 
публику. ' - '^- 

В новій державі введено українську адміністрацію, з при- 
знаннем повної рівноправности національним меншостям і за- 
пор>^ено особисту свободу й охорону життя й майна всім го- ' 
рожанам без ріжницї народности і віри. 

Однак від перших днів свого істновання була молода за- 
хідно - українська держава виставлена на небезпеку з боку во- 
рогів; треба було вести дві кроваві війни, та боронити ся на 
два фронти; від заходу проти Поляків і від сходу проти боль- ... 
шевиків. Поляки, що привикли панувати, у Східній Галичині 
над українською більшостю, не могли погодити ся з фактом, 
що влада на основі справедливих, усїм світом признаних прав 
самоозначення народів мусить перейти в руки національної 
більшости, себто Українців. Вони виступають у Львові, а по- 
тім в Перемишлі зорганїзованими боївками проти української 
влади. Розпочинаєть ся боротьба, тровить ся українсько - 
польський фронт. Правління Західної Области У. Н. Р., тво- 
рить для оборони й захисту проти польської нахабкости на- 
ціональну армію в силі З корпусів на європейський лад. По- 
ляки стягають війська з усїх трьох частин Польщі, щоби заво- 
ювати Східну Галичину. Рівночасно ведуть Українцї війну з 
большевиками, які захопивши цілу Придніпрянську Україну 
станули над Збручем, та галицько українська армія здержала 
їх захищаючи тим способом перед большевизмом цїлу західну 
Европу. 

Поляків атакують большевики на Волині. Проти тих 6о- 
льшевиків перепускає Німеччина із Франції під напором ан- 
танти бригади польського генерала Галлєра сформовані з по- 
лонених Поляків в Італії і Франції; Франція дала їм ціле узбро- 
енє, амуніцію, оділа і заосмотрила їх у все під умовою, що та . 
армія не буде ужита проти Українців тільки виключно проти »- 



.^-- 












] 



І 

і- 

Іі 





большевиків. Але Поляки слова не додержали, та кинули ча-^ї 
стину армії Галлєра на галицький фронт і при єї помочи та при 
помочи познанських військ вицофаних знад границі, Нїмеччи- Ш. 
ни, куди на їх місце вислано прочу частину галєрівської армії,^:^ 
переломили український фронт і зайняли цілу Східну Галичи •;'І^ 
ну аж по Збруч. . '• - ' ^ / •.--•'• '>^ 

Для оправдання офензиви; імперіялістичних тенденцій по- Ч^ 
льська преса ударила на алярм, що буцім то у Східній Галичи- Щ^ 
нї розгосподарились большевицькі банди, які загрожують -Щ 
майну і життю спокійних мешканців, та що Українці переслі- .Сі^ 
дують та мордують Поляків у Східній Галичинї і т. д. Завдяки ^ 
таким інтригам одержали Поляки від антанти дня 25 липня, |^ 
1919 р., мандат до введення там цивільної адміністрації з за--^^ 
стереженнєм, що судьба тої країни має бути аж пізнійше ви::"^ 
рішена народним голосованнем. ' -"тн^ 

На основі того манадту Антанти, та при єї допомозі Ь2і- ї^^ 
гарбали польські війська цілу Східну Галичину несучи зі со- "^З^ 
бою смерть і пожежу, знищеннє краю і беззглядне переслїду- г;^^ 
ваннє його автохтонних мешканців. -'^'іЩ. 

Зібрані в отсій книжцї факта та зображеннє способів, яки-^^1 
ми Поляки переводили окупацію Східної Галичини, як тетпер |;і§ 
нею управляють, є доказом тяжкої похибки, яку держави ан--:;-.^ 
танти зробили віддаючи Українцїв під власть їх відвічних Г"І> 
найтяжших ворогів, Поляків — без права контролі з боку ко- ^'-^ 
гось третого, неінтересованого в їх спорі! ^*-^ї^ 

Вже дотеперішнє коротке панованнє Польщі у Східній Га- "-^"^ 
личині (від місяця червня 1919 р.), принесло не пацифікацію^К^ 
краю, лад і справедливість, але в супереч постанові артикулу ^і;р 
92 мирового договору з Австрією, страшні терпіння фізичю^:'^ 
і моральні невинних тисячок одиниць українського народу,- -і^ 
вбійства й рабунки варварство, ругаюче всякому поняттю ку;:^^ 
льтури, так, що ціле українське населене Східної Галичини го-р^ 
лосом розпуки апелює в імя людскости до всего культурного>^і| 
світа й благає захисту і ратунку з під польської неволі. .?і£^ 

Так сталось на жаль, що держави антанти, ладнаючи на-л^;? 
ціональн^- державні відносини колишньої австрійської монар->>;| 
хії, віддали одинокий український нарід на поталу його поль--->^ 
ського ворога, що тепер безпощадно лютуег надуживпісчи-д^^^ 
імени і поваги антанти.- .' . " 'і^ІК^ 






^^ї^ _ _^^ 

Поляки йшли" тепер походом на Україну (Східну Галич и ну )^^7?£^' 
по вказівкам і поученням одного із своїх найбільших і ннми.^^-:->й!^<' 
убожаних письменників Генрика Сєнкевича (Огнем і мечем)/ ;'■-.«, <!: 
Його наука і вказівки перейшли в кров і кости кождого Поля* ./<^!^ 
ка і будуть мабуть і на будуче дороговказом, куди їм іти і як ■і',^^-^^ 
поводититсь у Східній Галичині супроти Українцїв. • ' >^^' 

'- Вказує на се дотеперішнє поведене Поляків у Східній Га- ' «і:? '- 
личині тон ЦІЛОЇ польської преси, яка € безперечно висказом ■ :-- ч\; 
опінії загалу народа. В цілій польській пресі, без ріжниці пар- .:..і ',••.. 
тій не знайдете для українського народа та для його хороброї '';\ДГ^ 
армії иншого названня як "гайдамацька дич, банда, розбійни- "";'/ 
кн, роззьвірена товпа, дика горда, різуни, звірські морди, хлоп- 
ські ватаги, бунтівники, українська гидра" і т. п., а стремліннє ' " " ;' 
Українцїв до здійснення заповідженого Вільсоном самоозна- '\-"--У' 
чення та до обняття власти на своїй етнографічній території , /; 
се порозумінню Поляків "бунт, ворохобня, гайдамацька інвазія", " _ '- '^ 
бо їх імперіялістичні мрії сягають на цілу Галичину з титулу ~ " .^^ 
історичних прав. ,, *. 

На заміри, які Поляки мають супроти Українцїв на будуче, 
свідчить добре становиско преси в представлюванню україн- ' '.' 
сько - польських взаємин на будуче. В польськім впливовім ./ -.^ 
дневнику "Нова Реформа" в цілім ряді статей звісного вшех- , 

польського лідера- Станіслава Сроковського читаємо, що По- 
лякам властиво не слід було йти походом на Україну, але коли 
се вже стало ся і Поляки зайняли українські землї (Східну Га- ^ ' 
личину, Холмщину, Поліссє, Волинь), то повинні вже затрима- 
ти їх при собі, та Українцям доказати, що їм не йде о панованне 
над Українцями але хотіли би з ними жити спільно в згодї, як 
з братнім народом. Пощо однак треба би після гадки автора 
позб>'ти ся всіх елементів, які стоять на перешкоді польсько - 
українському порозумінню. І при тім мусів би піти в рух стри- 
чок, хоть би навіть тисячі мали повиснути (!!) 

Так отже при помочи "стричка" задумують Поляки пере- 
вести порозуміння з Українцями. 

До якого степеня наігравають ся Поляки із найсвятійших 
чувств Українцїв і як по собачому їх трактують, свідчить се, 
що вірші того ]зода, як низше поданий, появляють ся в поль- 
ській пресі без спротиву з якогобуть приватного чи офіціяль- 
ного ,боку й викликують повне вдоволеннє і чувство полекші 
серед польського загалу. "Геролд польські" помістив такий 




'ЇЇ^^Ї віршик, доказ польської культури;— "Свято Українии^^^Д^" 

"С"*- "'' свято України з'їхали ся всі Русини, Через місто ішли^'пішк^ 

аж їм муркотали кішки. А всі патрийотські горди, мали дузк\^ 

сині морди, жовті були порткі з заду, і так ішли на параду:!-*^" 

за ними шли миленькі, наші рускі соколеньки. Кажда пара'й^ЙІЙ 

руках несла, палкі або коромесла. А за ними ученики. І св^и^^^Й 

• " нарі і кнурики. І діточки такі мали, що ще вчера в порткі с~"іі^^Ь^ 

•^ Перший їхав Гриць Собака, За ним Федько Гайдамака, Потилг;^Й 

панна Ксеня Рило, а на заді граф Серило. І співала вся дружинаг:^;^ 

Ще не вмерла Україна! Україна буде жила. Дерлись із цілого?^^ 

рила. Федько каже: Йди до чорта, Україна г варта! Добре "^і^ 

кажеш мій камрате, Всїм Українцям на с... м '*. '-4^ -» 

Подібних вицвітів польської культури, в якій дооачуєть ся ■■^'|: >- 
також бездонну ненависть до Українців є повно у всїх польських^: ^ 
часописях, (Гляди: "Ілюстровани Курієр Цодзєнни" 'Терольд^?^ І 
польські", "Щутек" і т. д.) - _Т5^В і 

Вислідом того троюдження польської преси € цілий ряд^Гі;*'^ 
ось таких актів: Поляки - урядники краевого .банку у ЛьвовіС?- і 
заявили, що спільно з Українця.ми урядниками урядувати не"55^- ' 
будуть (Українцїв в будинку краєвім всего чотирох) і загро^^-^^ 
зили бойкотом. Ученики Поляки учительської семинарії уЩ^. 1 
V^ьвові заявили що разом з Українцями до школи не булуїь^'^- 4 
ходити, в наслідок того польські шкільні власти виділили учь^-^.; '^ 
ників Українцїв перших трох літ семінарії, уладжуючи .для них'.Г_/'-;^ 
окремі курси, але для четвертого року не установили окре.\іо-.^.;^ 
го курсу, так що учительські кандидати Українцї не можуть-."} ^ 
скінчити курсів і не можуть стати учителями. 1 таких фактів і1^ ^' 
могли би .ми безчисленну скількість навести! л^:.^Г ' 

Супроти сего, що висше сказано, життє під польською вла- -•'- 
дою для ^'країнцїв є немислиме. Бо хоть би навіть антанта по-''.^- 
' рішила незнати який статут, що забезпечував би право Укра-І-<' 
їнцїв у Східній Галичині, Поляки, маючи власть в руках, не бу-^^ 
дуть звертати уваги на статут, лише як національні імперіялі^-'і,^ 
сти будуть Українцїв гнобити й давити всякими нетайними Гіу^ З 
тайними способами. І коли би навіть днесь антанта видала. V | 
Полякам приказ і приневолила їх випустити на волю усїх тепер) ^р•^ . З 
інтернованих і полонених Українцїв, то в коротці Поляки на-^--. -Л 
ново понаповнюють невинними Українцями всі кримінали. По-;. О; V? 
ляки ніколи ніякої умови не додержали в них нема ніякого по-г^^""^] 
чуття права й справедливости, тому підла яке Українцїв пЦ"1^ '^ 








власть Поляків є ' тотожі^Р^ГІ?^^^^^-^^'^''':?^^^^ 

,?^? ■ Пл . *'-'*'^ліНЄ З Вілла ННвм.\>' • •• ^\'^:Ял:г /•■^- V ч"^- ' і'^^ с^ 

Г. До сего ніяк не смівмо „о^ *^ "^ немитої сІГрпІ'^^^-?^'^-^^ 

,-с не стане між жив^иГ "°'ї?™^"' -«а и<о Л ^І^ї'^Й^Ш 

Ф-т з най^ов;^:^^! ^;^-нійшиx часів, л.^^ ^г^:: «^-"^ 

писан^п '°'''"*" військову конве'іі'-'""-'''^^'''' ^ Укра^«ькі--^■::• 
писану польським полковником п. ""Р^»'' Розему піл;-'-^^' ' 
ковником Шафранським. !!^;5^!°Р"'«'« ' Укра^ьки^ ,^^^ .'^і^'-^ 
Ь гажзац,й - украі^ькоГ і по'ьс!";! н"" °^°^ народних ор-'^^-:" 
розділено сфери впливів обо; нарої ^'У°'^^°'^ ™' «онвенцй •'■ ' 

іеГТ: "■"'"• ^*^°"°Рі-еннТсп^авТ:^^ ■■■'• 

"ією. в наслідок тої умови У^п.~ "^ "«Ровою конфепен 

нерала Розвадовського ВСІХ ,ш?ь Г' '""''"""" ^ полону'ге -' 
Та не минуло 8 днів, як- Поляки яі^'' °*'''"'Р'« '" ^^Понерів 
в."сько і артил.рік, ^ заходГзЬвали'ЇТ '"■"* ' ^"Р°«адивГи 
"а дві години (дня 2 лютого оТ Г''"' «""овідаючи його 

почали бомбардувати Перем^шть злА^' "' ■'^'^^'°-"' ««"овии 
•^одом на схітт /Гг.' ^''^лїишль, здобули його ї пГ 

' "а «-А1Д. (Свідки Лп Рлтг^ ииго і пішли по- 

Галичині не зктане безпрово'Г' "'""™' "'° •'°™ V Східній 
і=а влада і «оли укра нсТкому ^аідТ'"' польська" безпра" 
признане ВСІМ народам б>^шо^ Дее';^"^" "^ буде привернене 
;лп /"^"°' Галичини стане нов^м к^''° "«оозначення то 
-Р.е безнастанна боротьба нГжТеі сГ/тГ "' "■""" Р^ 

I СТАН укРлшсько;^;ш;:;;:^,зл «л злxшниV 

ОБЛАСТЯХ УКРАЇНИ. ^'^'^'Л™^ 

І Як тільки польські війсй^ГТГ^;, 

ти, заняли Східну Галичину по' лиТ"'"" ' ^°^«°--'°« =""»- " 
^"одарити по свойому. КориСаю """ "'™^"' «"""и ™-' 
заведено воєнне право! що йхто не п„ ^°'"°' "'° '""'Р ''^•°^» 
протест, що всякий пріт^ст здавля'ь аГ''"'' " "' ^"льнійший " 
власти як ворожий рух проти по "'кігТ'"Р'''"'"' ' ^'«-^ькові ' 

-;.«аливжеп^ьсь--~:і-^^~ В • 





лику практику за собою, коли то ще за австрГйських часів^та^ 
вили перешкоди неімовірні в історії культурного людства, Заьії 
дяки лише славній на весь світ опіці бувшої Краєвої Ради Шкі-а 
льної у Львові — впрочім зовсім польської інституції — укра"-;- 
їнський нарід в Галичині дійшов до сього, що мав найбільше*- 
число неграмотних (анальфабетів). Загально відома також річ/* 
що польські власти завдяки кривдячій реформі виборчій до 
парляменту, здобули .собі у Відни таке домінуюче становище, 
що з голосом їхнього Польського Кола мусіло числити ся кождо'. 
австрійське правительство. Визискуючи те становище, здобува-Г.' 
ли вони щораз більші права в напрямі краєвої автономії, а най-^ 
більші права автономічні мали вони на полі шкільництва. Свої 1 
переважаючі права повертали вони виключно на свою. (польЛ 
ську) користь. Славна на весь світ "польська господарка" до-^' 
водила далі до того, що ті нищі органи шкільні робили на вла■'-^ 
сну руку усе, щоби здержувати українське шкільництво у його^ 
розвиткови. Всякі протести проти кривдячих заряджень кра^ 
євих, повітових шкільних властий оставали без успіху. Цеь-"* 
тральне правительство було вповні безсильне супроти Поль- ' 
ського Кола і всемогучого міністерства Галичини^ обсадженого.^ 
лиш Поляком, без дозволу якого не могло вийти ні одно заря-'г^ 
дження в користь українського народу. , .'^Лу^^ 

З того виходить, що польські шкільні власти виховані дов- -' 
гими літами в повній безкарности, тепер діставши від антанти^ 
адміністрацію Східної Галичини почули ся панами снтуаціїт;^ 
приступили до плянового знищення українського шкільництва..^ 

Наведені далі факти покажуть нечувані в культурному світі ^ 
зарядження, яких одинокою метою зробити український народ * 
у його власнім краю неістнуючою величиною, щоби тим легше - 
сей корінно - український край проголосити перед світом поль- ■ 
ським краєм. -V--/ ' -т':-і?гХ> 

Змагакнє польських властий йде в напрямі не тільки зни- ^ 
щення шкільництва, поширення анальфабетизму, але також спи«\-ї 
нення дальшого зросту української урядничої інтелїґенції, щоби-^ 
Е адміністрації Галичини послугувати ся виключно польськими 5| 
урядниками і перемінити Східну Галичину в чисто^ польську* 
провінцію. • :• х?^'1^ / 

До тої останньої шли змагають зарядження польс^ькі в^ 
справі впису на університет у Львові. 




і^ттявтії^Щф^ 



/ 
І 




уі, \, Тому справа вписів на львівський університет становитьі-і-'і^ї^"- 
першу точку нашого оскарженя проти Поляків.'^ ^,/ . '•/ . •:^Й^|і."г^^^ 

Відома є вже поверх два десятки літ треваюча боротьба о '?*ч]'-г' 
український університет у Львові. Коли навіть австрійське пра- ^^:' 
вительство було схилене вдоволити отсему слушному бажанню ^і ';' 
українського народу, так Поляки всею силою свойого впливу .'-'с 
противили ся сьому, а в краю, і у Львові з окрема, скликали '-Г." 
партикулярні наради з протестом проти основання українського • * 
університету у Львові. Львівські вшехполяки грозили ніа слу--' ; 
чай спроб основання >'ніверситету — актами насильства. V - 

В краю за австрійських часів Поляки заявляли Українцям, :;' ^^ 
що природному розвиткови українського народу стоїть на пе- ' ' 
решкодї центральне віденське правительство. Всі оправдані . 
жадання Українців були би сповнені, як би се залежало від По- 
ляків. - ■ 

Вертаючи до останніх днів так ректорат львівського універ- 
ситету рішеннєм з дня 16 серпня, 1919 р., до ч. 2221 повторене 
відтак розп. з 22 вересня, 1919 р., допускає до студій на універ* 
ситеті лише горожан польської держави і держав заприязнених 
і невтральних. З горожан польської держави допускаєть ся ті- 
льки тих, що сповнили обовязок військової служби в польській 
армії і абітурієнтів, які ще не належать до річників, обовязаних 
військово служити. 

Тим способом замкнено до одинокого краєвого універси- 
тету, удержуваного головно грошем населення цілої Галичини, 
доступ всім студентам того краю, якому львівський університет 
має служити. Бо ані оден мешканець Східної Галичини не може 
бути горожаннном польської держави. Не могло се бути тоді, 
коли вийшов розпорядок ректорати, бо судьба Галичини не була ■ 
рішена, не може се бути й тепер, бо Галичина не є складовою,' 
а лише автономною частю польської держави. По постановам 
^к міжнароднього права, так і постанов статута для Галичини, 
не могли і не можуть польські власти робити військових побо- 
рів, а тим самим мешканцї того краю не могли і не можуть вдо- 
волити обовязковн військової служби. 

Ті уваги відносять ся до всїх мешканцїв Східної Галичини, 
Ще більше примінення мають вони до студентів національної 
української більшости Галичини, — а саме до української на- 
родности. 

Польські університетські власти осягають тим розпоряд- 



!і 



і 

іі'ї 

!'!г 



':>•• 



рядку чи НІ. Коли підуть, так стаєть ся і факт запереченням 
боротьбі о державну самостійність, а вдоволяючи польському! 
обовязкови військової служби стануть студенти - Українці ;з 
оружжєм в руці до боротьби із своїми братами й батькамії: 
Не підуть за голосом розпорядку, так відбираєть ся студентам^ 













"к 




О 









-Г. '*^, 



--^т 



X .- і~~^. 






-^ 



, ■•^•> ■ 






ч'-' *С 









Українцям можність студій зменшаєть ся число української ін-^ 

ТеЛЇҐеНЦІЇ, якої ряди прорідились дуже Б часі світової і ПОЛЬг; 

сько - української війни. -, . '•. їтЙ; 

Проти того зарядження вислано протестуюче меморанд>24: 
зі сторони 








г;.-і 



V»' 



ністерства у Варшаві'" Меморандум'— поперте депутацІ€іо.\^^5ї?^^ ■ 

українських студентів і професорів та доцентів УкраїнцГв 'г-^;. Й-і^ГІг- 

не осягло ніякого результату. ^. "^ ' " ^: '- '-:'- '. • / ^' '' ^ ''^: ^/^^:^%^> 

'..._ Та польські адміністрацінні і університетські власти''ке- ^',5^^і>4' 

ограничнли ся лиіпе до тої заборони; вони пішли по своїх ре-; 

пресіях ще дальше. Анальогії тим репресіям "годі найти в бо-; 

ротьбі о культурні права в історії людства. Заходи ^-можли-" 

БИТИ студіовання на заграничних університетах ударемнено. 

пашпортовими обмеженями. " ' . - - 

І Тоді українські наукові круги — а головно Наукове Тов. 

, ім. Шевченка у Львові — зорганізоване на взір наукових ака* 

" демій — постановило зорганізувати університетські курси і 

* оповістило вже 20 вересня, 1919 р., плян курсів. Виклади обій- 
мали обсяг наук подаваних на трьох відділах: фільософічнім, 
правничім і богословськім. Викладати мали люди о кваліфі- 

* кації потрібній при научанню на університеті, дійсні члени 
Наукового Тов. ім. Шевченка, а деякі із них члени заграничних 
наукових товариств і академій. 9-ох прелєґентів було з поміж 

' професорів і доцентів таки самого львівського університету, 
І Та вже 27 вересня, 1919 р., генеральний делегат з Варшави 
для^Галичини Др. Галецкий рескриптом під ч. 6818-2993 XIV. 
^ ех 19 видає заборону організування названих курсів, мотиву- 
ючи тим, що устав Наук. Тов. ім. Шевченка в § 2. застерігає, що 
Товариству не вільно примінювати безпосередно дидактичної 

* науки. Крім того назва університету прислугує лише держав- 
ним наукови.м заведенням. 

Проти такого вирішення справи заложено рішучий прОп 

* тест одночасно приступлено до зорганізовання систематичних 
наукових курсів з рамени Товариства ім. Петра Могили. Та 
на превеликий див і т>т прийшла заборона мотивована знова 

. тим, що підгіисаним іменем головного виділу товариства від- 

^ мовило польське намісництво права виступити іменем товари- 

.'ства. . . . 

З Те плянове і послідовне поступованнє польських адміні- 

страційних і }--ніверситетських властнй осягло свою цїль. Цїл! 

сотки української університетської молодіжі, які остали в краю 

позбавлені права науки і студій. А є поміж ними не лише та- 

"кі, які що йно тепер покінчили гімназію і инші середні шко- 

^ ли Находять ся і такі студенти, що вже в 1914 р., кінчили свої 

І*студії, та не могли того зробити ізза війни, бо брали участь 



' 'І- 

т 
т 



; 



11 



і» 



*:! 



11- 

1 'Ь 



в АКТИВНІЙ армії. Є між ними інваліди, є повернувші з пол(й 
нів, є цілий ряд одиниць, для яких продовження і покінченнд". 
студій є конечним для дальшої еґзистенції. Тими некультуї)-^ 
ними, а навіть варварськими репресіями підтинаєть ся і жйвотг'^ 
- ність самого народу і се є одинока мета польських властий.^у*' 

' :; СЕРЕДНІ школи. "■ '" .:--'^г"^ШВі. 

/-, -• •■ " - -. ■' • . .■■" '. '-^-•■І.і:"'?:^ 

Як поводили ся польські власти ще за австрійських часів;, 
супроти потреб українського народу на полі середного шкіль-> 
ництва — доказом буде те, що на загальне число 100 клясичних^ 
І імназій було в Галичині лиш кілька українських, а саме у Льво-. 
ві дві, по одній в Перемишли, Коломиї, Станіславові і Тернопо- 
ли і утраквістичні віддїли в Стрию і Бережанах. Десятками лй, 
треба було бороти ся о одну школу українську. А все те зале^>^ 
жало від всемогучого сойму. польського у Львові. Польську 
клясичну гімназію або яку небудь иншу середну школу основу-- 
вало Мінїстерство у Відни на внесення Краєвої Ради Шкільної. 
На українську гімназію міг видати лише дозвіл Краевий СойіІ, 
після того, як поспитав опінїї тої ради повітової, в якої місце-- 
вости мала станути школа. Ординація виборча до того родаі 
тїла була так спреперована, що Поляки мали всюди більшіс/:»;, 
мимо того, що вони становили 10 до 15% місцевого населення^- 

При тій нагодї належить замітити, що в краю не було ан 
одної реальної школи, ані фахової української. А<^ительсіхГ 
семинарі утраквістичні. ,;;' .'-^^^ 

Щоби заспокоїти свої культурні потреби, мусів український 
народ удержувати з власних фондів цілий ряд приватних серед- 
них шкіл, клясичних гімназій, реальних гімназій і учительських 
семинарів. Що до тих останніх — коли подавано о право при- 
людности, треба зазначити, що вони є утраквістичні, бо чисто 
українські учительські семирані права прилюдности не могли 
одержати 

З польською окупацією Східної Галичини припинено зов- 
сім істнування українських середних шкіл з виїмкОм клясичної 
Гімназії у Львові і Перемишли, які то місцевости вже в падрли 
сті 1918 р., дістали ся в польські руки. т - : ■УЩ} 

Та не лише воєнні операції станули на перешкоді відчи- 
ненню українських середних шкіл! Краєва Рада Шкільна сейча 







установила розпор., з дня 31 мая, 1919 р., ч. 143-рг.'т. звУ комі .^. . 

сії Краєвої Шкільної Ради в цїли переведення слідств з учитЄ'У.^^^:ї 

лями ВСІХ категорій. Ті комісії складають ся з З членів, виключ- ^''5^'>Т'^' 



но Поляків, а в їх склад має входити повітовий староста, шкіль- 
ний інспектор і найстарїиий директор найвищого наукового за- .'■ 
ведення в повіті. Коли би не було котрого з тих трьох чинни- - 
ків, так третим членом має бути польський священик.' . ^ 

І Комісії мали подїлити усе учительство на три групи. До '. 
групи "А" вчислено тих учителів, що не складали ніяких при- - 
речень українським властям і не повнили в Українській державі 
ніяких обовязків. Тут розумієть ся, належать виключно учи- 
телі польської народности. Група "В" містить всіх тих учите- 
лів, що складали приречення або присягу українському урядови . 
та входили з ним в службові зносини, але котрим не можна зро- • 
бити ніякого закиду поповненого злочину. Щоби вони могли 
назад одержати свої місця, мусять наперед оправдати ся, чаму 
вступили до служби української держави. Відтак мають зло- 
жити по свойому виборови будь приречення, будь обіт ■ 
(«ІиЬолуапіе), а надто письменну заяву, що відкликають своє - 
приречення, будь присягу зложену українським властям і другу 
заяву готовости зложити присягу польському урядові, як сего 
зажадає міністерство у Варшаві. 

? До групи "С" засуджено всіх тих учителїв (виключно) 
Українцїв, які з політичних причин не можуть сповняти учитель- - 
ських обовязків. Нанголовніщі політичні причини се %'ГО^ІЄ 
о(1по82епіе 5І§ йо пагосіолуозсі роїзкіе^" без доказів, на основі ано- 
німних донесень. 

І 

Ц Та найдивнійша постанова, яку додано до сього розпорядку • 

була та, що від оречень комісії не було ніякого відклику. Так 

отже віддано в руки кількох одиниць, звичайно найбільше во- 
рожих до всего, що українське, цілу судьбу українського учи- 
тельства. Комісії урядуючи стали надуживати свойого права 
під кождим зглядом. Краєва Рада Шкільна устами свойого 
\ найвищого представника бувшого президента Д-ра Цолля, за- 
" явила, що "в хвили видання отсего розпорядку здавала собі 
справу з його недостач"._А що нарікання з української сторо- 
'.' ни були вповні оправдані, прислужать доказом слова Д-ра Цол- 
^_ля: — "Покаазло ся в дійсности — що передвиджувано — що -' 
. ко.місії Краєвої Ради Шкільної не поступають завсїгди одно- 
стайно і справедливо і з конечною в таких справах огрядністю." 



/^згі-: 






1*1 І 




Поминаючи одначе те все, піднести належить крайно^ 
глупе жадання Краєвої Ради Шкільної поставлене до украш'^ 
ського учительства відклику приречення згл. присяги, зложеної^ 
українській владї. Вже сам През. Цолль у своїх споминах пйшеі;^ 
що та деклярація "може зрештою досить проблематичної вар5 
тости." Та деклярація одначе була найбільшою обидою, кине^ 
ною в лице українському учительству, бо казала йому плювати": 
на се, що ще вчера "було для него святе. Друга знову декляра^^ 
ція готовости зложення присяги польській владі, на кождиц^ 
заклик, була нарушенням міжнароднього права, бо випереджав: 
ла події, відбирала інтересованнм сторонам право опіки, засте^: 
режене її постановами міжнародного права. .і^^ 

В виду такого стану річий українське учительство постано^: 
вило прийти перед комісії Краєвої Ради Шкільної. Там заявй^ 
ло воно солідарно, що вступлення до служби українській дер.^: 
жаві уважало своїм святим обовязком, що готове є зложити- 
приречення польським властям, відмовляєть ся однак ріш)^6" 
від складання додаткових деклярацін, а саме відклику заяви вір;:; 
пости українській владі і готовости зложення присяги польській: 
владі на кождий поклик. - - 3^ 

Надужить під тилі зглядом було найбільше у відношенню дб' 
народнього учительства. Згадуємо тому про те при уступі про' 
середні школи, бо постанови розпор. з 31 мая, 1919 р., ч. 143-рг.' 
відносило ся до учительства всіх категорій. ^ ^ ^": '::?^ 

Все українське учительство середних шкіл покликано пе^, 
ред комісії краєвої Ради Шкільної і розпочало ся урядованняг 
Коли навіть яку одиницю і причислено до групи "В", то вона не 
могла сповнити вложеного на неї розпорядком обовязку зло-., 
ження приречення бо від неї жадано додаткових деклярацій.^ 
У всїх майже місцевостях зводжено особисті порахунки з учи*. 
телями - Українцями. Дир. Української Гімназії в Коломиї Мо- 
стовича признано таким, що не може бути службовником поль- 
ської Річипоспрлитої. Учит. бучацької гімназії Викара навіть 
не переслухано. Член комісії катехит Вруха говорив голосно, 
що професор Викар не верне більше на свою посаду, коли він 
зажадав від комісії переслухання. його арештовано, відставле- 
но до Бригідок у Львові, звідки доперва по довшім часі звільне- 
но і конфіновано. • . ' ''г.'':^''^ 

Многим учителям середних шкіл не дано можностїі навіі> 



новано в зовсім иншім місци, ніж в місци приналежности, щоби^^і 
лише не міг зголосити ся перед комісією К. Р. Ш. • '. - • Т^''^\г^/Й': 

, у многих случаях слїдне порозуміннє органів тіікільних_з\^^ '^■■-• 
органами адміністраційними і жандармськими.*- ..; ■ •. •-'/і^-^!'-У*^-' 

Супроти такого стану річи не можна було пустити в рух на- ." ' '• ^"-г 
віть тих кількох українських ґімназий з початку шкільного ро-,/:Г>'^.. 
ку 1919-20. А тут заходила того конечна потреба. Зі всіх місць ''"/'^^'> - 
Східної Галичини, де находили ся польські середні школи при- -'т^:^'^" 
ходили вісти, що й до тих шкіл не хочуть приймати учеників ■ \. "^ 
Українців. Оставала лише одна дорога — а саме основання згл. ' . . ■ 
реактивовання приватних українських середних шкіл. Та і тут ^- .- 
всесильні органи польські робили усе, що можливе, щобн ■ , 
до того не допустити, крім того усунено або інтерновано усіх - :"•.' 
катехитів Українців, так що ще досі є цілий ряд середних шкіл, •■ . -' 
в яких не удїляєть ся науки релігії українській молодіжи. Про 
науку української мови в тих польських школах, які мають ви- • ~ 
сокий процент української молодіжи нема навіть мови. А на- 
віть тих учителів Українців, що були досі заняті в польських се- •" ""І:. 
редних школах усунено зовсім без подання причини з їхніх по- / *, 
сад. Ті відносини не змінили ся навіть досі, мимо того, що в •• 
тім часї вийшло кілька додаткових розпорядків, що повинні бу- 
ли привернути нормальні відносини в шкільництві Східної Га- 
личини. 

Приватні українські клясичні будь реальні гімназії істнува- 
ли в воєннім часі в Рогатині, Яворові, Чорткові, Городенцї Бу- - 
ску, Копичинцях і ДОлині. Коли тепер обставини наказували 
приступити до активовання названих шкіл не можна було тоїи 
ніяким способом зробити. 

Управителя приватної української гімназії в Долині гро- 
' мадянина Редкевича конфіновано в Станіславові. А коли захо- 
дами гімназії удало ся єго увільнити, так не допущено 
' до того, щоби він зібрав відповідне число учительських сил. 
Катихиту й учителя тої школи о. Ладу конфіновано у Львові. 
.. Учителя Козака Володимира конфіновано в Потоці золотім. - -г- 

Причина конфіновання слідуюча: — В жовтни 1919 р., удав ся 
• він до староства в Бучачи, щоби одержати перепустку до ви- 
ь'їзду до Долини для обіймлення служби в приватній українсь- 
^кій гімназії в Долині. Коли він в старостві представив своє . _ -^ 

•■Г/с"--»"^".— '*•■-• *"'*.■:-"'■■-.■■ 'і- Х*, ■ 



І 




"= цілий рік я йг., ""іищ колотім і^^ \, .- '-**?( 

В Рогатині ,ии ° ^ ''«"ФінованіГ """Ф'ясвав^ 

будинок. ШІІТ"'"'^" "°-^ьські Військ, -"' ««'••'ьвена<ІІІ 

«л. довести до того ^, Т'""^ « голову нГ°- '^"^"^ять^ 
деяких клясах віїб^І' ^°^'' ' '"•""''ьного б^■І ^'^°Д" "е"^', 
«'"'■"ичне польс^^е"^^^^^' ^^ «У«^.-Ш.нин'^Т"„1^'-* ''"^'■^ в- 
иер.єю". Наслідок .Т°' "*° з°8еть ся -1 ""•''""є ««о-І 
Л^нт, "гімназія яка «„ ° "'''«''' "<о як „І,:""'™"» «'андарЛ 
. "»"« Украінсьвдми ^ ' ""-^«^ь першою^?- °'''" хоргспоні- 

Гімназія в ЯрославГ п "'"'"' "^Реходить , У^ад-^У-г: . 

тривати ся, щобГв^йт^^ •^" "^ "^-'и кінця м ' ^"і'"«"ня~:: 
'«". ЩО Дл;\і;і'"''™''''''° '*""««. Стоячи^'"'"™ "^^'^н-Г 
■ =збрано власний б'^Г''"'°^" ^тШІТ ^ '"" "^«°«и-- 
■""«таль. Пок" ало'^с:?.'"''^'""'^'' "^ьаз" "7="^ "-""^-'-^'^ 
"■питали хорих зовсІ."„ЛГ"'' «потрібн:к,"^;зГ^''"''''"'*- 
Яворові инші були»'" ^^■'°' а надто як-б»« "''">'Рою- В.. 
"І^-ль. в вЙу того Г ''^*^^^-^" ся би 1'^ко '° ^"•'' ■» ■ 

•^оли Команданг уд'^^^^Л?"" "^ ''Р"«ято. бо сТ і^еТ'^*^ ■ ' 
''Р«?х^.а знова^д!-^^ "*°б« ^^ кільки ді^:'*"' "°■«'««ла^..:. . 
справу, обШю^чи вьГ°''' ^«- Новотни обіГ:'""^""- '^'""^ '^ 

повинен був ЯV, покинуло Явооін г "^ 

П- Т. Та „я " '*°'- '"'■'«"адіТ прийг» 1 "°'° '•°'-° факту 

сги постанови™ ""' ^-"«««ння'ц^* ,!;;„,"°;'Л''"«я Круясі-а 7. 

шпиталь ,оро:о"'Р'°Р^"' будинок ^а"'*""""''^'*"''"" "^а. 

пра^У вислало Гп^Т-ТГ""- "" "азн7,^V Гті -"'"-""'''"*'« ■• 
Узискали нічого.- БуІн'ку'""'' "°'^ -^пор^чник в Т '°'-^' 

Д"Ом Д. о г V л "'""'• '920 р „епГІл^"" розправа 

-ого „Гзні"- ' '"''°^'- "Ро -'Слід''-;оГ^?зправГГ "'"■"'- 
V .. На ВСЯКИЙ случай у: п. Т „„,.... "'^"."^^^ 



під гімназію мимо того, що має власний будинок. Кореспон-^^'V^^•■ : 
дент "Впереду" ч. 107. замічає, що "останки шк-ільних кабіне- ТГ-Д';:' V 
тів переносить ся до приватної польської гімназії". ' ' "'^'-: ■ 

Арештованнєм дир. О. Бойцуна без ніякої причини уби- ' ^ . 
то приватну гімназію в Чорткові. Всї шкільні будинки і бурсу • '■ 
заняло військо польське. ^ • , - - 

Великі перешкоди пороблено прив. гімназії в Городенці 
Всякі наради гімназійних комітетів припинено зовсім, як річ 
нелегальну. Коли остаточно завдяки енергії місцевих людий ' 

таки мала бути реактивована гімназія, місцеві чинники поста- 
новили розігнати останки учительського збору. Учитель тоїж - 
гімназії Криницький дістав остереження, що як до 14 днів не 
покине Городенки, так буде арештований і відтак інтернова- 
ний. Не вижидаючи того речинця покинув Городенку в зимі 
без ніяких середників егзистенції. 

Чим менша місцевість, тим менше контрольовані місцеві 
чинники, тим більші безправя діють ся. Тому в таких місце- 
востях як Буск або Копичинцї не було навіть проб віднови 
тамошних українських шкіл. . " - - 

Щоби покінчити зі справою гімназії, зауважу, що К. Р. 
І; сама прийшла до того переконання після обширного про- 
іестуючого меморандума усїх шкільних українських органі- 
зацій, що розп. з дня 7 вересня, 1919 р., ч. 253 пр. дозволила на 
право рекурсу від оречень комісій Р. 1Г Кр., а розп. з жовтня 
1919 р. чи. 1234 наказала покликувати усе українське учитель-*"^ 
ство, яке причислено до групи "Б", зносячи рівночасно жада- 
ня деклярацій відклику зложеної присяги для української вла- 
ди і готоБОСти зложення присяги польській владі на кождий 
поклик. 

Так отже стало можливе реактивувати бодай державні 
гімназії в Тернополі, Коломиї, Станиславові та паралельні 
українські відділи при польських гімназіях в Стрию і Бережа- 
і'ах. Мимо того, що тут К. Р. Ш. через свойого інспектора 
впливала на відновлення тих шкіл, так пасивна резістенція ди- 
ректорів польських гімназій в Стрию і Бережанах, проволіка- 
ла справу так довго, що остаточно доперва під конець 1919 
року, себто в грудни можна було се зробити. 
■ В прочих гімназіях брак учительських сил наслідком їх 
конфіковання або інтерновання. В Тернополи о. Конрада, 



і; 




лроф. Гімн., арештовано по раз другий^' мимо того," іцо йог^ 

вже раз випущено з табору інтернованих на волю*. :; "тХ^^к^^ 

-у Так виглядає справа клясичних українських ґімназій'/в?| 

Галичині. При таких відносинах не може бути мови про пра"-^| 

вильну науку та про заспокоєння конечних культурних потреби.; 

нашого народу. Коли узгляднимо, що всі ті гімназії в головній^' 

масти мають лише нищі кляси, деякі лише шість кляс, а всегоі^' 

чотири гімназії мають повних вісім к.тяс, бачимо, що все й.^ 

робить ся пляново, щоби на довший час здержати серед у^фа^ 

їнського народу продукцію власної інтелїгенції. З тим йде. 1 

рівночасно горячкове творення інтелїґенції по польській сто^ І 

ронї. Всі середні школи одержали інтимний приказ перепуска-. ^і 

ти всїх тих, що служать при війську через так зв. воєнну матуУ 

ру. Маємо певні дані на те, що самі учителі польських серед'^ 

них шкіл говорять, що не сміють ні одного такого абітурієнта' 

здержати без огляду на те, чи він що вміє, чи нічого не знаєТ^^, 

Про инші середні школи — реальні і фахові можемо тільки 

сказати, що в них робить ся всякі -трудности при прикиманшо. 

учеників Українців. В тих школах вони віддані зовсім иалі^- 

ску і неласку зарядів тих шкіл, бо анальогічних українських'; 

шкіл зовсім нема. * : ^5> 

Остають ще до обговорення учительські семінарі. ""-^5^ 

По думці розп. Кр. Р. Ш. з дня 31 мая, 1919 р., ч. 157-Ьр; 

учениками тих заведень можуть бути лише ті кандидати, які 

не ходили до учительських семінарів за часів \'краІнської ВуТЯд 

ди — себто тільки Поляки. Утраквізм (двомовність) знесено^ 

не даючи на те місце ніякої рекомпензати Українцям. Усунено 

також часово всїх учителів - Українців. Досі не змінено в ш- 

«іім отсего розпорядку. - '-^'-^і 

Завдяки лише тому, що }^ителі і учительки Поляки (П6' 

льки) не хотіли вчити у Львові в утраквістичних семінара:^, 

Кр. Р. Ш., згодила ся на те, що заведено у Львові і Перемншли 

поедукаційні курси з українською ішкладовою мовою. Проби 

і заходи одержати те саме в прочих семінарах не увінчали ся 

успіхами. Відповідні просьби зі Станіславова не удостоїли сч 

' навіть відповіди Кр. Р. Ш. ■ " :Х'/^- 






' Найбільше болючо відбили, ся зарядження шкільних вла- 
стин на народнім шкільництві. Вже в наслідок пятилітної вій-" 
нн оп^ттіли українські школи, бо забракло учительських сил. 
Польсько - уіфаїнська війна покликала в свої ряди учителів - 
Українців, а ті учителї (ки) Українцї (ки), що остали на місця, 
арештовано, а відтак інтерновано по всіх польських таборах 
зглядно конфіновано в ріжних місцевостях. Многі одиниці, 
які остали полишені властями в спокою, наражені на секатури 
місцевих жандармських органів. Учителька Капустієва в однім 
з підльвівських сіл діставала що днини приказ від постерунку 
жандармерії покинути село. В противнім разі постараєть ся 
командант постерунку, щоби її арештовано. Доперва інтер- 
венції у військових властий поставили кінець секатур коман- 
I данта постерунку. Додати належить, що названа учителька 
мала свою посаду в тім селі, її чоловік погиб на війні, а вона 
з дітьми не могла нігде инде найти пристановища для себе. 

Та оставляючи на разі на боці справи самого учительства, 
саму справу українських народних шкіл поставила Кр. Р, Ш. 
• в той спосіб, що се мусіло її від разу убити. Розп. Кр. Р. Ш. з 
' дня 31 мая, 1919 р., ч. 158-пр. говорить лнще про польські на- 
родні школи. Се дало привід окружним інспекторам, комісіям 
■ Р. Ш. Кр. і ріжним иншим органам поняти в той спосіб ситуа- 
' цію, що з польською окупацією касуєть ся українські народні 
иіколи. Особливо у львівськім окрузї перемінено у всїх майже 
, українських громадах таким безправним способом українські 
ьародні школи на польські. Звичайно і правно про викладову 
.мову в народних школах рішає громадська рада на с^ойому 
засіданні. Польські окупаційні власти позмінювали склад гро- 
^ 'ладських рад, повводили до них Поляків, яких в поодиноких 
^іромадах на пальцях можна почислити, а користаючи із того, 
що майже всіх інтелігентів Українців по селах, священиків 
'і учителів арештовано будь інтерновано, наказували так спре- 
^.' парованим громадським радам переводити викладову мову на 
'польську. В деяких повітах (Калущина) роблять се на власну 
руку священики Поляки, які під неприсутність священиків - У- 
.; країнців обняли провід Ради Шкільної місцевої. В инших мі- 
^\цевостях роблять се самі учителї (ки) польської народности, 
ї^що одинокі остали в українських громадах. 



*< 



'■ ^-р-" 



ІІ 



!' 



І! і 

І! і!;! 



і"і 



5^г^5і|>5^ Про того рода надужиття нема навіть кому донести. Стє:^ 
г' У роризовані селяне боять ся се зробити, інтелігентів нема в се{^ 



є 
ас 

Єї 

8 







лї, тому лише часом до шоденнсї преси того рода факт пода-^^ 







рода докумен-ґ, який є потвердженйєм того, що в горі написа-і?^^->;<^5'' 



ко. Староста в Рогатині, які предсідник Ради Шкільної Окруж0^^-^^' 
ної, п. Біліньскі вислав до громадської зверхности Хтратина . /:Й>І5 ; 
міста і Стратина села слідуюче зарядж'енне: —-•'"::•?•;:■ - ••' --'-ії^':'* ' 

"ЕоЬаІуп, (1ша'8 Изіорасіа 1919. Еайа Згкоіпа Окг?8:о\\'а Ь. 9*88. ТУоУ /^^^ 
ХійгіеггсЬпозсі втпіппеі ■№■ Зігаїупіе тіезсіе. Возгіо йо Іиіеізгеі \РІа(іото8сі, ••.:-'■*■* 
2е тойгісе іатІеІ82еі ^тіпу йІлЬе^о піе розуїа]^ ^гіесі (іо згкоіу \^ Бігаїу- -г^-;^"' 
піе, 2е ^ 52ко1е і§2ук л\-укїас1олуу гизкі. Роїеса зі? гаіет 2\УІег2сЬпо8сі .*,/■' :1 
8ТПІППЄІ, агеЬу 1§ 8рга\\'§ ртгебіоіуіа. гагаг Кабгіе етпіппеі і рг2ерго\уа-~ "^.т, ,' 
(І2ІІа исЬлуа}?, іе ртііпа гусгу зоЬіе гпіезіепіа л\'ук]а(Зо\\'е8:о і^гука гизкіево >^ ,_ ; 
лу згкоіе, а 2арго\уаЙ2епіа роїзкіе^о і^гука \уук1а(їо\\е8:о. Хагагепх паїеіу *">'/' 
рг2Є(1І02ус \\'ука2 іусЬ \иІозсіап, кі6г2у сЬса гтіепіс оЬгг^сіек 8;теско-каіо- -': ■..- 
Ііскі па ггутзко-каіоііскі. Рг2ЄУ/^0(іпіс2^су ВіИпзкі, Зіагозіа". > • 

Хотяй не попало в наші руки більше подібних документів, 
то можемо сміло сказати, що се не є одинокий, лише того рода 
документів найдеть ся сотками в Галичині. ^ ~ -.' 

Як далеко посувають ся в почутю безкарности в повітовій 
шкільній власти, вистарчить лише приглянути ся ловищому до- 
кументови. Власть шкільна, яка має дбати про розвиток шко- 
ли в тім самім зарядженню жадає виказів у віроісповідній спра- 
ві. А все те лише із ненависти до всего, що українське, лише 
в тій ціли, щоби піднести як найскорше хотяй би найбільше • .: 
не етичним способом незначний процент польського населення . .-. 
Східної Галичини. . . . ,. 

При тій нагоді згадаємо лише коротко те, що в польських 
школах Східної Галичини, до яких ходить по містах і місточ- 
ках великий відсоток українських дітий, як також в тих шко- 
лах, в котрих змінено насильно і безправно українську мову 
на польську, українську мову усунено аж на третий рік науки. 
В деяких містах або місточках, в яких попри польські школи 
були українські, коли не вдало ся змінити насильно викладової 
.мови, зроблено инакше. Там не реактивовано такої школи. 
В Ярославі істнуе від літ українська школа ім. Т. Шевченка. Сю 
школу замкнено і вона остає нечинна. Всі заходи у місцевих 
властий і у краєвих безуспішні. Дописуватель "Влереду в ч. 
107. з 1 жовтня, 1919 р., пише: — "Народня школа ім. Шевченка 
не отворена, хоч будинок вже вільний. Пан староста відповів 
депутації, яка була в нього, що для тих "кільканацяти" Україн- 
ців школи не потрібно.' Що більше, священикови казав ого- 
лосити в церкві, щоби українські діти записували до польської 
школи під загрозою гривни. "Треба знати, що Яворів належніь 
ЛО тих східно - галицьких мітс, в яких українське населеннє має. 



найвищий процент. Депутація, яка була у през Р^ Ш. КрГ не^^ 




^"^г 



узискала крім обіцянки нічого, мимо того, що новий делегат^^ 
мініст. варшавського висказав при обниманню своєї власти, що^-!; 
"школа повинна бути народньою і по духови і по мові".^ ■ /С ^Ї^Р&і 
Клясичний примір свідомого і плянового нищення україн-ї^'йі 
ської школи подає нам саме місто Львів. Істнує тут одинока^^ 
міська українська школа ім. М. Шашкевича. Поміщення 'в?; І 
страшних обставинах, по мачошиньому трактована Радою Шкіїг]й 
льною Окружною міською числила перед війною більше польч^с^ 
ських учительських сил, як українських. Наслідок того був та-і^3>^ 
кий, що фреквенція тої школи була дуже мала. А що вона не;??-^ 
заспокоювала потреб українського населення міста, як одинока^'г'^-'' 
і як така, що вартість виховуюча то'^ школи зведена до абсурну/У„;^ 
У. П. Т., утворило чотири приват? . українські школи, не ьчИр^^^ 
сляючи власних удержуваних ще давніше як шкіл вправ пои'^^ 
власнім прив. учительськім семінари. Та в часі війни відно-^^ 
сини поправили ся. Завдяки зрозумінню справи управою мі*^>;^ 
ста >7іало ся на місце уступивших учительських сил придбатй.^^ 
собі українські сили, які з цілим пожертвованнєм посвятили^^;/^ 
ся виховзточій праці у школі. Той стан тревав аж до зими^-Й 
1919 р. Завдяки тому фреквенція школи піднесла ся так вн^'^ 
соко, що в тім шкільнім році число учеників Г учениць дійшло'І^'- 
до 700 а навіть пристуллено до отворення трех кляс відділо-^/^:^ 
вої школи хлопячої і дівочої. ■-. -■^і^"^і?; 

Та Раді Шкільній Окружній сей стан не подобав ся. Що :і^ 
найліпші учительські сили відправляють. Усуває п. КоцьовЗг,'^-?^ 
яка провадила хор і науку зр>^ности, усуває дуж€ ' відданГ^^ 
школі сили як гром. Олексинівну, Шипайлову, Петрова і Олій,-?? 
ника і Таранька, всіх з найліпшими кваліфікаціями і виділовим -V 
іспитом, а наставляє сили о много слабші; без виділових іспи^'.і, ^ 
тів, без кваліфікації навіть, і без спеціяльних відомостий. Крім,;* 
того дає польські сили, будь шовіністичні, будь індиферентні».--*; 
яким на добрі школи зовсім не залежить. Призначила Поляка-"^-;" 
учителя, шовініста, відомого вшехпольського агітатора," дас І~_ 
п. Залєвську, що змінила обряд, дає Польку учительку, щарг . 
заявила отверто, що її обоятно де вона буде вчити, хочби на-с:''^^ 
віть в Гонолюлю, дає учителя Бутреньчука, який щойно по- 
кінчив семінар; який мав би провадити виділову школу. " "- "'. 
, Українська громада вислала сейчас депутацію до Прези- 
дії міста і до Інсп. Брухнальського. Та п. інспектор при кайг^ 











і- .. *' 



Окружної при розгляданню. . ^ ., 
летиції висказав ся в тім напрямі, що школа Шашкевича їласі'^}^'^' 
забогато опікунів, відмовляючи в той спосіб громадянству іГ.г'і-:^|: 
лрава мішати ся до справи виховання його дітий. Видячи, ідо" 
справи в той спосіб не змінить ся, вислало У. П. Т., депутацію ^У;'^]/'' 
з відповідним меморіялом до делегата Краевої Ради Шкіль- 
ної Собінського. Сей прирік як звичайно справу полагодити, 
признаючи в псЗвні слушність висказаним бажанням. Крім то- 
го пішла ще осібна депутація родичів до презідії міста і до ' гу 
інспектора Брухнальського. Мимо того, що вже більше мі- 
сяця треває справа, положення в школі в нічім не змінило ся ^. •; 
і на зміну системи ніщо не показує. Наслідок одначе такий, 
що діти починають школу покидати, та переписувати ся до 
инших українських приватних шкіл. * •. . • - 

Не менше ворожо відносять ся шкільні власти і до_і.;. 1- . Л 
ватних народних шкіл. Ті школи повстали так, що українсь- ' . 
кому населенню східно - галицьких міст і місточок годі було 
добити ся школи, удержуваної краєвим коштом. Коли для 
кількох Поляків по українських селах створювано всякі експо- -/ 
ковані кляси, коли краєм субвенціоноване "Товажиство школи . 
людовей" ставило всюди свої приватні школи, які після одно " 
або двохлітнього істнування переходили на краєвий етат, то 
українському населенню тяжко було добити ся ще за австрій- 
ських часів дозвол}' на отворення школи. Тепер ся справа 
о много гірша. Закон з р. 1869 на якім опирають ся просьби 
о дозвіл оснувати приватні народні школи, жадає крі.м квалі- 
фікованих сил і що найменше задержання програм научаннн 
гринятого в публичних школах також і відповідного будинку. 
Осуд має в тій справі фізикат враз з інжінером. Отже поста- 
нова закона є в руках ворожо настроєних урядових кругів тим, 
що здержує акцію оскування приватних народних шкіл. То- 
вариство школи людової може де будь поставити свою шко- 
лу, не згадуючи про те, шо те Товариство ділаючи в порозу- 
мінню з дідичом може далеко скорше дістати відповідне при- 
міщення під школу у виді одного з двірських будинків. Коли 
одначе приходить б>7іь українській громаді будь українському 
Товариству ставити свою приватну школу, тоді дбайливі о 
гігієнічні умови шкільні власти, жадають неможливих річий, 
вимірюючи кубічні метри воздуха і т. д. 

Видячи, що велика скількість шкіл не чинна ізза браку 




учительських сил, які усунено, конфіновано, або інтернованій-'^ 
кинено клич по краю приступати сейчас до реактивовання дав-}^; 
ніщих приватних українських шкіл і до оснований нових. ТаЙ 
ті скупі відомости, які маємо, вказують на те, з якими пере- 2'] 
шкодами, трудностями, а навіть нараженнями на переслідуг>! 
вання мусить бороти ся українське громадянство, щоби прий- ЧІ^ 
ти до права та науки, до своєї власної школи, удержуваної 5^; 
власними фондами. /лСг 

В Золочеві істнувала від 1911 р., приватна українська на-*^ 
родна школа ім. М. Шашкевича, яка з малою перервою в часі^^; 
російської інвазії цілий час була чинна і шкільні власти краєві'^ 
дали її дозвіл, а повітові власти дуже добре про се знали. К(^ -. 
ли в маю залягла місто польська, інвазія, школу замкнено. З^л; 
новим шкільним роком 1919-20 Кружок У. П. Т., розписав'І 
вписи до школи і дня 15 вересня, 1919 р., розпочав шкільну^ 
науку. До школи вписало ся 500 дітий. Та сейчас другогб.-Г' 
дня Рада Шкільна Окружна школу замкнула, управительку-С 
гром. Де.мчишинівну покликала до протоколу загрозила далЬ'гГ^ 
шими правними наслідками, а як мотив подано, що Р. Шк^^'^ 
Окр., нічого не знає про дозвіл па істнування школи, мимо^ 
того, що школа мала дозвіл ще від 1911 р. ■":?■ 

І знова депутащі, писання, протести, просьби пішли в рух.^>; 
Два місяцї преба було ждати на те, щоби власти знова відчигй; 
нили школу. А все те лише секатура, лише проби застра-;" 
шити, проби ширення деморалізації серед напвисших кр^тіа"? 
українського громадянства. .- ': 

Незвичайно рухливий Кружок У. П. Т. в Станіславові роз-.^ 
впнув сейчас акцію, щоби оживити дотеперішню приватнуІГ 
школу народню в місті і оснувати нову на Гірці робітничій ді ~ 
льници Станіславова. Дописувач "Впереду" в останніх днях 
жовтня, 1919 р., писав, що "наші школи в Станіславові запові-^' 
дають в сім році дуже гарний розвиток". Та вже 13 падоли-, 
ста, 1919 р., приносить "Вперед" в ч. 144 сумну вістку, що на- 
родню школу в Гірці польські власти замкнзли. Всякі пред* 
ставлення не придали ся на нічо, справу має рішити аж Кр. Р,^ 
Шк. Та заки се станеть ся, діти українських робітників мусять 
тратити час без науки. І знова делєґації і депутації. Знова 
просьби і меморіяли в рух. Ввиду того, що у всіх справах му^^ 
сять інтервенювати ті самі люди, то справа така стає немила, 
тимбільше, що громадянство натискає на те, щоби наші ші^ 




'•■-г;*^ 
'^''"^'-л 



Після довгого вижидання, бо доперва дня 17 грудня, 1919;-'г.і.;-іі? 
р., доносить "Вперед" в ч. 173, що остаточно К. Р. Ш., при7"^;д-;^>^**€ 
слала дозвіл на народні школи на Гірці. Розумієть ся, що те ' '"-"^ * ^ 
все запізно. Родичі жадали конечно, щоби їхні діти вчили ся, -:;'-^ у-' Ч! 
ісадто істнуе припис про шкільний примус. Власти шкільні за- і 
суджують на кару тих родичів, яких діти не побирають науки. 
Щоби оминути деморалізації і розтічи українського громадян-' 
ства управа школи на Гірці постарала ся порозміщувати діти, 
по инших школах, лавки та весь інвентар зложено на складі, 
я до школи спровадив ся новий чиновник. Хоч зарядження 
староства було безправне, хоч Р. Шк. Кр., дала дозвіл, то орга- 
нізації народові польські осягнули свою ціль вповні; бо укра- 
їнської народної школи на Гірці нема. 

Щоби вже справу зі Станіславовом покінчити треба за-- 
мітити тут, що З" ріжних сторін, головно зі сторін шкільних • 
властий, стоячих близько і під впливом ріжних комітетів 
*'Оброни народовей" давали ся чути погрози, що приватні 
українські школи народні будуть в коротці зачинені.. 

Такі самі погрози на тему зачинення школи розширювано 
в Цішанові а саме з учительських кругів. А що до тих погроз 
долучувгно ще і грозьбу арештовання зглядно інтерновання, 
можемо пояснити собі, яку се викликало депресію так в кругах 
родичів, як і в кругах учителів і організаторів шкіл. 

Безнастанні перешкоди робить Р. Шк. Окр., в Городку, 
щоби там не допустити до основання української приватної 
народної школи. 

Жалоби на таке поведення властий предкладано між ин- 
шим також головній управі У. П. Т.,-з просьбою поробити кро- 
ки в ціли їх усунення. Видячи неможність зарадити лихови, 
мусіло У. П. Т., видати слідуючий комунікат: — ("Вперед" ч. 
120 з 16 вересня 1919 р.). "Школа має бути народною по мові 
й духови". Сі гарні слова сказав теперішний делегат варшав- 
ського міністерства освіти, обіймаючи своє урядовакиє » К. 
Р. Шк. Та немов у відповідь на то роблять місцеві політичні 
і військові власти всякі можливі перепони, реактивуванню 
приватних народних і середних шкіл Українського Педагогіч- 
ного Товариства. Т\т опечатають школу (Золочів), там за- 
бирають будинок ніби то на епідемічний шпиталь (Яворів), 
де инде арештують членів учительських зборів і шкільних ко- 



-.-' Ч. і ,'._ . ■ ЦІ III ' ** " " ШЛ~'~у 11 . ■! 







Ш І НД Р' Іі' .і-І.] ? 



мітетів, прозиваючи їх "Комітетами революціннйми" (!), то\ 
знова забирають всю шкільну обстанову до польських шкГлиМ] 
а як де школу реактивовано або утворено курси, то темні духни4 
камагають ся їх розбити погрозами і доносами (Станіславів^^-^ 
Любачів). Такі самі перепони роблять при реактивуванню ня^у^У^ 
віть публичних шкіл з українською викладовою мовою (Яво-'^г^ 
рів, школа ім. Т. Шевченка). Дотичні представлення, вношені .{.^ 
головною управою У. П. Т., до Кр. Ш. Р., не мають досі успіху, >:^ 

Во виду того стану річи нічого дивного, що мимо частих^;!: 
зазивів і поучень як закладати приватні народні школи, всюдн^-- 
Перші почини стрінуть ся з перешкодами. Крім того вплинув';;;';' 
на застій в тім напрямі і страх, що організатори відповідати-^^ 
муть особисто за свою працю. Тому У. П, Т., в однім своїм^^'. 
зазиві звертає увагу, щоби місто шкіл організувати спільну^ 
домашню науку, бо по постанові шкільного закону з 1867 р;у<?^ 
домашня наука не підлягає обмеженням. • :^й] 

Се матеріял, який показз'Є наглядно, як шкільні власти ВІД'"^^::^ 
носять ся до українського як такого. Коли одначе вглянемо-^^. 

в матеріял як відносили ся після окупації і як відносять ся Тс;*г/^ 

пер шкільні органи, до українського народного шкільництва^ 
то побачимо, що в тім напрямі зроблено усе, щоби те учитель ';;^ 
ство стероризовати його упокорити і дати йому відчути твер-'Л 
ду руку власти нової Річи Посполитої. Як вже в горі було'Й^ 
сказане розпорядок К. Р. Ш., про приниманнє до служби учи'-і^ 
іельства на теріторії окупованій Поляками з дня 31 мая, 19ІЬ>'5{^ 
р. до ч. 143-пр., про установлення комісий К. Р. Ш., в ПООДИНО-'-г;^- 
ких повітах відносить ся до учительства всїх категорій. - • лІ' 
Одначе ні одній категорій українського учительства'- 
недав ся сей розпорядок так в знаки, як народному учитель-^л. 

СТВУ- --:.;'ЧГ^ 

Бо хотяй учительство середних шкіл мусіло ставати перед -^ 
тими "комісіями", то всеж таки воно безпосередно залежпе^'^ 
ЕІд краєвої власти себто від К. Р. Ш, А мимо того "комісія"с-.. 
в Коломиї відсудила директора української гімназії п. Мосто-*,> 
рича від "чести" бути службовником Річипосполитої, Так са-/;*, 
мо "комісія" в Станіславові показувала свою "власть", супро-;- 
ти учительства української гімназії. Пригадую також роз-.._ 
казану попередну історію з професором Винаром і ин. ". г*- 

Апоґея одначе свойого осягнули урядовання "комісий" у* 
відношенню до народного учительства. Не много його остаг.; 



^ 









ло; головно учительки. Треба зважити, що' вже много забра^'.^г^^;^''; 
кло учителів в наслідок пятилітної війни, решта здорових пі- -/^г^^л^' 
шло в ^яди українського війська, а і тих нечисленних, що оста--*:^- ' 'і^*. У 
ли ся під польською інвазиєю, арештовано в більшій части, Дч-'^^,"" 
відтак інтерновано зглядно дуже малу скГлькість з них кон-/ "-"'ф^ 
фіновано, переважно в місцевостях, в яких вони не були при- ' • '■'^^■'; 
належні. Ціле те поведення властий змагає до того, щоби '•'*• 
знищити матеріяльно і морально зненавиджене українське учи-"' '' \.-У: 
тельство щоби з підтяттєм отсего стану знищити одним махом -^> 
українське народне шкільництво. ' - * ' " ^' 

Заки перейду до поодиноких фактів, замічу, що Ради' ' ' ■^■ 
Шкільні Окр>окні взяли ся сейчас до урядовання і створили *^ / 
*'комісії" того рода, що до них увійшли найбільше ворожі 
українству одиниці. •/ - ''V- 

Вони знали, що від їхнього оречення нема рекурсу, тому т ' ;" 
думали, що відразу зломлять українське учительство ідейні, . ' , : 
характерні одиниці усунуть, слабодухів лотягкуть за собою 
і справа закінчить ся звичайною, а так дуже бажаною Поляка- ;. - 
ми формою переходу з одного обряду на другий. ■ ' 1~. 

Як відомо, перший розпорядок К. Р. Ш. ч. 143-пр., з 31 
мая, 1919 р., жадав від учительства категорії "В" зложення до- 
даткових деклярацій, а саме відклику зложеної присяги вір- 
ности українській владі і готовости зложити присяги накож- 
дий поклик польській владі. Мимо того учительство народне 
зголошувало ся по всіх повітах до своїх повітових властий 
заявляло готовість зложення службового приречення сповню- 
вання совістних обовязкіз для добра населення, відмовляло 
ся одначе від зложення додаткових заяв "деклярацій". Одно- ^ _. 
часно з тою акцією учительства пішла акція заініціовака про- 
світно - шкільними організаціями. Шкільна секція У. Г. К., 
У. П. Т., Взаїмна По:<іч українського народнього учительства. 
Учительська Громада учителів шкіл висших дорогою меморія- 
лів, петицпй, деп>пгацій, жадали від Р. Ш. К., усунення жадання 
додаткових деклярацій, знесення "комісій" К. Р. Ш., згл. допу-- 
щення права представлення будь рекурсу, заведення дисциплі- 
нарного доходження по приписам і т. д. 

Всеж таки заки який небудь результат, то "комісіГ' всюди 
урядували самовільно і без розбору уважали кождого учи- 
теля (ку) Українця (ку) злочинником, а предметом злочину ;- 





було вступлення до служби за' часів української влади і "вроґе^г 
успособєнє вобец народовосцї польскей", -. ':-'''^''^г.\1^^:^^^^У^^^^^^У 

І так предсідатель "комісії" К. Р. Ш. в Надвірній розіслав;^/ 
до всіх учителів Українців письмо, в якім жадає від кождого]^V^^ 
з них писменної заяви, в якій би містила ся "в спосуб круткі^;?^^, 
звезли і ясни витлумачене се" чому зложили присягу або обГт^:^!- 
вірности українським властям. Надто жадає від них, щобп'^Щ' 
вони давали двома віродостойними свідк!;ми, з котрих одев^Ш 
має бути Поляк, що вони не робили нічого на шкоду польськоі@^| 
ішродности і польського населення. • . ■ '^^2?^ 

Хто з учительства не предложить такої заяви, зрікаєть ся ;^^ 
посади. - - • ''■:^'^^§^ 

Мимо того "комісія" в Надвірній застерігає собі відтакч^"^. 
©речення, чи учитель (ка) "оказал вроге успособєнє вобец на^'^^ 
родовосці і людносці польскей". ' ■■'•'''-■'^~'ШЩ 

Того рода зарядження пригадують середновічні тортури^^,^^ 
Ріжннця та, що тамті спричиняли фізичні болі смерть, а сі на-Г,^? 
носили ще страшнійші моральні муки. Хибаж Українець нйй 
може оправдувати ся з сего, чому служив Українській- Держа^-^^^^ 
ві, навпаки коли би найшов ся який, що не служив то такий^І 
повинен би себе від того закиду очистити. А вже жадання^^^^ 
щоби Українець просив Поляка на свідка в часі розгорілої н^^^ 
нівисти взаїмної, підбуреного шовінізму національного, грани-]'^ 
чить що найменше зі страшною іронією і є таким пониженкям^^.^^^ 
для Українця, якого годі собі уявити. '■"--■'""■^^^0^ 

"Комісія" в Надвірній і многі инші "комісії" в краю не ДО-^Щ 
пустили навіть особистого переслухання Українця, а не злоі;^ 
ження ним жаданої деклярації, якої він не в силі 6>^ в виду та^-^^^ 



.-V•^, 



ких постулятів, як в горі предложити, уважала би "комісія";^ і;^^ 
среченнєм з посади. ■ - .^'^^■^^ 

в инших місцевостях "комісія" не урядувала повна, Було^.^^ 
лише двох членів, а навіть нераз оден, який уважав себе пановГ'^^ 
життя і смерти над кождим (ою) Українцем (ою) >^итЄ' 
лем (ою). " -^ .. -_ ^^-ї 

У львівській "комісії" урядував звісний зі свого шовінізму-г^ї^ 
і ненавпсти до всего, що українське, інспектор Нєдзвєцкі. То*Г~7 
— сам оден — навіть не завдавав собі труду особисто пере^'і:,^^^ 
слухувати учителів, лише покликав кождого з молодих учи-ічг^-^ 
телів Поляків, що зовсім до "комісії" не належали і велів Тм,5і^ 
;:-%^.., переслухувати учителів Українцїв. Зайшов такий обурююч^^й^ 



Й*^г>. 





•І1^ 



•^;.V.!:- 



.-а.^. 



V^^'; 



'І'^^і-^' 



кано ДОВГ0Л1ТНОГО і старшого^^^'-л-^і-Г^ 
директора одної з львівських шкіл, Олексу Гайдукевича. ■'Г^:^>'^Ї^<5Ь'; 
'і, Його мав переслухати підчинений йому оден з наймолод^'^г^-ДЇ'* ' 
ших учителів. Розуміє ся, що в виду того Директор Гайдуке- > ^-'^^Щ, 
вич відмовив від складання зізнання. Дальший наслідок такийГг^-^і^^сГ 
що Директор Гайдукевич одержав всказівку подати ся о від- г^^ії:^ 
пустку, якої дали. В тім самім львівськім окрузі зайшов ще ЛРУ''\!^І^'%І^^ 
гий знаменний факт. Для львівсьгого округа заміського є 'г^//-Ж^ - 
інспектор шкіл Іван Лешеґа, чоловік * незвичайно заслуже- * 
ний, взірцевий педагог, з тою хибою, що Українець. Щоби 
йому не дати можности вглядати в карне поведення властий, 
в безкарне перемінювання викладової мови у підльвівських 
громадах, уділено йому в маю 1919 р. платної зі всіми побора- 
ми відпустки без його просьби, опираючи ся лише на тій по-- 
станові службової прагматики, що у виїмкових часах може 
така відпустка наступити. Інспектор Лешега остає досі на 
такій відпустці. - -• ■':■:._'. ^%^С /■^^:: . • 

Заки приступимо до розгляду всіх кривдячих безправств, 
що їх допустили ся комісії Р. Ш. Кр., і повітові шкільні власти 
супроти народнього учительства треба згадати який успіх 
принесла акція, розпочата просвітно - шкільними організація- 
ми, про яку згадано вище. V" - .••'V' . ^ 

В перших днях вересня явила ся у тодішного президента 
Д-ра Цолля депутація, яка вручила йому обширний меморіял, 
виказуючи наглядно з одної сторони всї кривдячі постанови, 
з другої сторони, що ті постанови противні духови міжнарод- 
ного права, а трете, що вони змагають до того, щоби знищити 
зовсім українське шкільництво. Президент Др. Цолль при- 
знав деяким жаданням слушність, боронив одначе в засаді всіх 
постанов, як подиктованих виїмковими відносинами. Прио- 
Сіцяв справу предложити у Варшаві і постарати ся о те, щоби 
варшавське міністерство видало відповідні зміни. 

Вже обіжником з 7 вереаія 1919 р., ч. 253 пр. змінено по- 
ступовання перед комісіями Р. Ш. Кр. Допускали ті зміни слі- 
дуюче: — 1). Внести до Кр. Р. Ш., як начальної власти жалобу 
ізза невідповідного поведення комісії (прим, коли комісія склаї 
дала ся з 22-вох членіз а не трьох, коли не переслухано обжаліт- 
ваного, тощо). Коли жалоба буде оправдана, Кр. Р. Ш. нака- 
же комісії перевести ще раз доходження і видати нове оречення; 
2). Внести до самої комісії представлення з просьбою ще раз 



^г: 



:-Ш 




йи^аа^мДіїлмі » (гвшпі 




провірити справу і видати нове оречення, а саме тоді, коли_сто-л.^ 
рона може подати нові факти, які комісія не розглядала; ^3)і^^^ 
Просити о ревізію оречення. Просьбу належить вносити до^^ 
* комісії, яка провірить справу ще раз, переведе евентуально* н6-!^;^ 
ві доходження і або сама видасть оречення, або предложитк^'й 
справу Кр. Р. Ш., до вирішення. Як оречення комісії випаде1|'?^ 
неприхильно для сторони, то вона може "на протязі ЗО днів' віХ,^ 
^ доручення оречення* вносити через комісію віді<лик до Кратіп.:5| 
€вої Ради Шкільної.- .~» ' . • ^ •• • ^к^^''і--'1^^^і^^І^&Ц 

Для вношення правних середників під 1), і 2). поставлено р^^^ 
речинець зо днів, числячи від 1 жовтня, 1919 р., або якби оре^:^:%.і 
чення було доручене після І жовтня, 1919 р,, від дня дорученнГг-лІг 

Комісії отже остали мимо того, що українське громадян-г5-.1 
ство домагало ся їхнього знесення, мимо того, що сам прези ~^' 



'^*' 'ід 

дент Др. Цолл в своїй "кроніці Ради Школьней Крайовей" еп-.-^і 
ставив "Комісіям таке свідоцтво, що вони не повинні ані одної-;'-::^^ 
днини істнувати, а всі оречення тих комісій повинні бути сей-;^^- 
час анульовані." » > V Ч-^-і-Й 

Отсей розпорядок не усував одначе найбільшої перешк6-у^! 
ди яка не позваляла українському учительству принимати слу{-'.г^, 
жбу. бо не відкликав додаткових заяв до приречення. Допер^^^І 
ва 4 жовтня, 1919 р., ч. 18403, зарядило знесення тих заяв вар->г^; 
шавське міністерство віроісповідань і публичної освіти. Кр,:?|; 
Р. Ш., оповістила се в перших днях жовтня 1919 р., під ч. 1234 \^^ 
обіжником у Львові. На провінцію пішла розсилка дуже пиг;;;^ 
няво. Свідомо, чи несвідомо робила се Р. Ш. Кр., не знаємо. ^«;; 
На всякий случай мусимо піднести се, що на зазив в пресі укра-^р^ 
їнське ^-чительство стало зголошувати своє дальше урядуван^;^^-" 
кя, а повітові шкілбні власти заявляли, що про такі зміни ні'%-^* 
мого не' знають. Того рода відповіли діставали учителі (ки)}*?^ 
ще і В місяци грудни. .- і' /^:-І^.- ,-»^Г>"'^2 

Із тих змін, переводжених шкільними властями видно, що Д"^, 
БОНИ поповнили на українськім учительстві правну . ошибку ;Г^ 
звану в правничім німецькім вислові "^изіігіггішп" і наразили1,^_ 
його на великі матеріяльні терпіння і нужду, А лїимо того за; ^^ 
порядили ті самі власти, що виплата поборів може. наступита-^^ 
в кождому поодинокому випадку від дня зложення приречення, -<.^ 
зглядно від дня обняття служби. " ,. '- < :- ::1'-'" ^-і^^ 

в справі учителів причислених до Групи "Ц" не заряджено,^^^ 





дено сповнення якого злочину. На всякий случай належить їм " •> 
виплачувати якусь частину поборів аж до покінчення слідства;; ^' 

Коли вийшов зазив, щоби українське учительство групи ■^" 
"Б" зголошувало, що воно вести-ме далі службу, стрінули його , 
нові сикатури зі сторони повітових шкільних властий. Ото 
— ' окружні інспектори жадали від українського учительства 
складання обіту, по польськи слюбованя. Тимчасом вже роз- 
порядок з 31 мая, 1919 р., ч. 143. пр. і рескр. варшавського мі- 
ністерства з 4 жовтня, 1919 р., ч. 18403 виразно постановляв, 
що учительству полишаєть ся до свобідного вибору будь фор- 
мулу приречення, будь обіту. приречення жадало лише вірно- 
го і совістного сповнювання обовязків по думці істнуючих при- 
писів для добра населення. • . > <' 
'". Обіт або слюбованне згадував виразно, що се дієть ся для 
польської держави. Коли приреч'ення можливе було до- при- 
няття і. для українського учительства і відповідало постановам 
міжнародного прайа, так обіт був тому всему противний і ви- 
переджав справу перед остаточним рішенням про приналеж- 
ність Галичини. • > - Г -<;>': . '", . 

Наслідком такого безправного предкладання окружними 
інспекторами лише формули обіту до підпису, мусіло знову 
учительство відказувати ся від складання обіту. І знову мусіла 
піти справа дорогою протестів, представлень, депутацій, знову 
вона проволікала ся, а деякі інспектори представляли в сей 
спосіб, що учителі (ки) самі не хотіли вступати до служби. 

Так само і рекурси проти оречень комісій не осягають своєї 
ціли. Місяці минають, учителі (ки) ждуть на поладнання їх 
слушної справи, їх місця обсаджують ся. учителями (ками) по- 
льської народности, на случай користного поладнання перено- 
сить ся їх на инші посади, або навіть до инших повітів. Не 
бракує і таких случаїв, де заповідаєть ся учителям (кам) їх 
перенесення на захід. 

Щоби не бути голословним, приступаємо до Ілюстрації 
сказаного фактами, які находять ся в нас під руками. 

Крім наведеного в горі факту з інсп. Іваном Лешеґою, му- 
симо піднести справу окружних інспекторів шкільних Україн- 
ців. Вони перед польсько-українською війною було так що на 
цілу Східну Галичину можна було начислити ледви один деся- 
ток інспекторів Українцїв. Всїх їх сейчас після окупації усу- 



-■ Р і' 
Сі 







нено з виїмком щось двох, які пішли на руку польськиіі ^.. 
стям. Деяких з них інтерновано, инших конфіновано. ПроЧе 
щоби вони могли зголосити ся до служби не було мовкі " И 
справі інспекторів була окрема депутація з Кр. Р. Шк., яка жа^" 
дала, щоби сама Р. Ш. Кр., перевела комісійно переслуханим 
інспекторів. Виходячи із того заяоження, що таке переслу;^ 
хання не можна перевести на місци. Старостів в повітах змі-л7 
нено, а тим самим нові особи на тім становищи не могли витвОг'гТ,^ 
рити в собі обєктивного суду, навпаки мусіли улягти впливам^^- 
ріжних комітетів народових, яких метою є, усунути всякий д>'Зс"Щ 
українства із заряду повітовим шкільництвом. Ті знову особй,^^. 
яких будь з учительства провізорично установлено, будь вже'^^; 
заіменувано інспекторами на місци Українцїв не можуть бутиг;?, 
судіями безпристрасними, бож тут ходить о їх становище. ' 1!^.^^ 
Р. Шк., станула одначе і дальше на тій точці поглядів, що і окру-^^І 
^. жні інспектори мусять підчинити ся ореченням "комісії"Ц^^<^^^ 

Інсп. з Турки Середу покликано щойно в грудни до іСрІІ'ж* 
Р. Ш. Тут веліли йому зложити приписане приречення, ви-:5?^- 
плачуючи побори від того дня, одначе без всіх воєнних д^^^| 
датків, так що він не побирає сьогодня навіть тільки, кількигі* 
лочаткуючий учитель. Виїхав до Турки. До служби не вбєі:-^^; 
дений. Має вижидати рішення з К. Р. Ш. Інспектор з Гор'о^і^ 
денки Кабаровський інтернований у Львові. Коли в Город ен-?^^ 
ці розійшла ся вість, що він поверне на давне становище, "ко^'-| 

МІТеТ обрОНИ НарОДОВеи" висловив ся, з протестом проти ТОГО'^ 

рішення К. Р. Ш. Остаточно і його покликано до К. Р. Ш. для_^^ 
зложення приречення і визначено побори в висоті з 1914 рГ;^ 
Коли він проти того ремонстрував а радник Намісництва (ма-:-^; 
буть Черни або Нєсьоловскі) внсказав ся в тім напрямі, і'^і^>Щ 
йому більше не належить ся. Що до повороту до свойоіч>\^ 



уряду, заявив, що може п. Кабаровський одержить деяку ио-^^ 
саду учителя. Впрочім нехай жде на рішення К. Р. Ш.. -їг:'; ^у.іД'ї. 

Що до ПрОЧИХ ШСПеКТОріБ не маємо ще точних В1Д0М0-ІГ 






А тепер приступимо до осіб >'чительського звання не ІН^,-^' 
спек-торів. Кождий наведений факт виказує, ярке безправсїво- 
шкільних повітових властий, з тимсамим і краєвої, яка або*: 




^ '* |^и^.-■!8 Г^»■*У^У' V^«М ^ * '' ^р У^^*^^^^ 



льнии інспектор в Калуїііи звільнив з учительської служби :-.-і".-' 
крім инших громадянки В. Ст. Цісеківні, лише за те, що вони,'*^' 
хоч латиньского обряду не хотіли на його домагання покину-/ ^/-^ 
ти української національностиЛ ^і^^г-л;.,*/^ >ь ^ ;■- ^1- 

и-: "Вперед" ч. 179 з 25 грудня, 1919 р., подає слідуючий ще •-■ '^'" ^ 
важніщі вісти з Калущини. • .; .г- ' "г .- 
, '*.;-. Той шкільний інспектор називаєть ся Домбровскі. Він не 
приймає учителів Українцїв до служби — мовляв — "за полі- 
тику". До "політики" зачислює він от таке: — учительки Ці- 
сиківні в просьбі о посаду подали, що вони латинського обря- 
ду, а української народности. За се не принято їх до служби. 

Учитель з Мислова М. Посацький вернув з Домбя і зго- 
лосив ся до служби. Та інспектор казав жандармам арешту- 
вати його таки у себе в канцелярії Гром. Посацький, який пе- 
рейшов уже в Домбю тиф опинив ся тихмразом в Пикуличах. 

"Вперед" ч. 158 з 29 листопада, 1919 р., містить слідуючу 
допись зі Сколя: — "Хоч Скільщина лежить в Галичині і під- 
лягає під інгеренцію К. Р. Ш., то всеж не всі ЄЇ розпорядки ви- 
конують ся тутешними органами і без подання мотивів поми- 
наєть ся їх. К. Р. Ш., видала розпорядок, щоби всіх учителів 

V (льок) приймати до служби, як вони зложать приречення. 

І Сей розпорядок не обходить тутешнього старосту Хопєля. 

І Зголосили ся до нього деякі учительки, які у вересні 1919 р., 

* ке зложили присяги, а тепер заявили готовість зложити при- 
Й речення. Та пан староста не зважаючи на розпорядок вищої 
% влзсти, відправляє зголошуючих ся на власну руку з нічим". 
2" " * ~" * *' ' 

Ї-' Староста в Камінци Струм., пан Лодзінскі як предсідник 
. Ради Шкільної Окружної, вислав слідуюче письмо з дня 12 
^- грудня, 1919 р., під ч. 1212 до гром. Леонтини з Балборжин- 
*5 ських Вертипорохівної, учительки в Сільци беньків: — 
к* "2а\\іа(іатіат Рапі^, ге Ісогаізіа Еа(іу 5гк6їпе) Кгаіо\Уеі ро5{:апо\тЛа 

Ш гаїісгус Рапі^ па росІзЬалуіе рг2ерго\уасІ2опє80 (іосЬосігепіа <1о ?гиру "С" 
Щ і. і. бо іакісЬ озоЬ, кіоте те то^* Ьус риЬІісгпетї лаасгусіеікапіі лг Кге- 

• "ї с^У розроііїеі Роїзкіеі, ^сіуг паЬгаІа рггекопапіа, ге Рапі Ьесіас росі \ур}у- 
•;/ тгет 5\УЄйо тега, Рапа ^аI1а "УіГегіурогосЬа, су\\-і]пеео аіііаіога і (ігіаіасга 
»':}^ Тікгаіпзкіе^о, тпивіаіа ргге^ас 5І§ дедо ісіеаті і газабаті і піе тоіе шіес , . 
"Зі «іо г.іеі гаиГапіа. — іххігіпзкі". - • >■- -^ 




1і»;аяіп р ц^і І. і _ іі і іі "чЦірИЦІііД.^1^ у'^І'-У* 



Жидачів. Учителька Ґрифівна — Полька зложила прире 
чення, але не дали її платні тому, бо учила за української вла— ' ^'^' 

:^ '^*г-'-'."о^ -■ ■- -. ♦ . ♦• ф ^•■.■- •;■; /^-'і,; г : х 
■],^ • > - «••-і 

1^'. Тимчасом учителька з Мізуня повіт, Долина гром. Мату- /'■^Л 
лякова вийшла заміж за учителя Матуляка, мала призвіл на те'.'^г|^ 
від українських властей шкільних. Тепер польські власти не іГ^їі 
упнають того і казали етарати ся о додатковий дозвіл у поль- у. 
ської власти "бо Пані постомпіла по козацку". • ' ••' 'VV 

- «^ 
Учителя Бобика, повіт Рава Руська, ш.о зложив приречен 

кя, до служби не приймили. , ■'Щ 

« * * ,. ■ ''^^у-'^ 

Учитель Петро Коцан, управитель школи в Цвітовій, по-';;^^ 
віт Калуш, 13 червня, 1913 р., у Львові інтернований а 26 липня.; 'с^ 
конфінований у Ряшеві, жонатий 4 дітий. ■ . •■ _^<У'^ 

* * * :^--Щ 

Повіт Дрогобич. Учитель Іван Романюк, 19 лїт служби,^; >!4у, 
з того 18 літ в Снятинці, повіт Дрогобич, був іарештований.. 5-:7І 
Випустили його аж тоді коли зложив 10,000 корон на польську^ ."^'Пгі 
позичку. Як вернув на своє місце дістав таке письмо: — "- '^-/І 

"К. 8. О. л\' ВгоЬоЬусги 2 31 зіегрпіа, 1919, \уу<іа1а оггесгепіе па род-%'ї*і 
8ІЛТЯІЄ (іосЬо(І2еп, 2е Рап лу сгазіе Ег^сіби- ІІкгаіпзкісЬ іако котізагг ртіі-- ^^а'? 
ну окагаї 5І§ что^'о изрозоЬіопу \\'оЬес Іибпозсі і паго(Зоі\'08сі роїзкіеі лГ ',"^;<Й 
исЬ\и'а}^ 2 27 зіегрпіа, Ь. г. оггекіа, ге піе тоге Рап Ьус пайаі риЬІісгпуш 
Еаисгусіеіет лг Кгесгурозроіііеі Роїзкіе;. Хал^іасіашіаз^ о ■кет роїеса зЦ.^г^і^ 
Рапи <іо 15 \гг2езпіа Ь. г. оргбіпіс рошіезгкапіе лу Ьи(1упки згкоіпет а (іо 15 
ра£(І2Іегшка Ь. г. геЬгас ріопу 2е згкоіпе^о роїа. Рг2есі\у іети оггесгепіи^. і:5^;; 
сіета осічгоіапіа." 



•^— ч ',■**" 



Належить замітити, що в громаді Снятинці нема ані одної Т:";^ 
польської душі, крім жителів двора. " -:.^^:і.' 

В тім самім повіті і учителі, які зложать приречення дКуФ 
стають посвідки, щоби їх не арештовано, прочих арештують. Х^:ї_< 

* * * .4^ ;г їй 

Учитель Ісик з Модрича, повіт Дрогобич зголосив ся в Р-;Х;.;^ 
О. Ш., щоби зложити приречення, але інсп. Гарліцкій сказав» л$--? 
що уважає його таким, що зрік ся сталої посади в Модричи;.:;г^ 
Ту посаду інспектор вже обсадив. (Особисто зізнав.ЗО жов-:^Р 

тня, 1919 р.). V ' -М^ 

.. ■ » * * ■•;■ ' .л--^^; 

в Рогатині начальник податкового Уряду Вілюш не прий-'-У-*,| 
має українських квітів, а від учителів Українців стягає ^по 50-^ 







Повіт Долина, Микола Древницький, з^равитель школи 
двоклясової в Готові, літ служби 31. Хотяй проти него непідне- 
сенно ніяких закидів, звільнено його зі служби навіть без пи- 
сменного оречення Р. Ш. Оол:?^іійі^^^^^г^;• . ':. - 

Українські шкільні власти переносили учительскі сили. 
Се послужило Р. Ш. О., в Вудках до того, щоби учительку Ку- 
льчицьку Людвику усунути з посади, бо вона в часі української 
влади перенесла ся з рудецького до стрийського округа. 

Залітачева, стала" учителька в Жовтанцях, повіт Жовква, 
увільнена з посади. _ . - 7:1;^^ .^^іЛ 

■•■-■, *■ * .-. " ♦ -• 

Марія Чумова, жінка учителя Льонґіна Чуми, з Волах, по- 
віт Броди, муж при війську, Р. Ш Окр., в Бродах рескр., з 26 
липня, 1919, ч. 546 наказала жінці з дитиною опустити меш- 
кання, а ново установлений учитель, Поляк, забрав усі засїви 
з поля і з городу. .:■?.":''- 



Рада Шкільна Окружна в Скалатї вислала дня ЗО серпня, 
1919 р., слідуюче зарядження: — : 

"Бо лузгунІкісН 2а^2^сI6\V згко} тг ро'л^іесіе. "VV82у8ІкісЬ паисіусіеіі, 
кібггу піе 5ІиЬо\уаІі па "Л'іегпозс і:. 2лу. л^ІжЗгот икгашзкіго і "«г зрозоЬ "«гу- 
гаіпу аІЬо (Іотпіетапу піе \\'5І^ріИ уг віозипек 8Іи2Ьо"Л'у (Зо іусК лчг1аїІ2. 
Кгасі Кгесгурозроіііеі РоЬкіеі рггуз'тіе бо БІиіЬу і '«гуріасас іт Ь?(І2Іе ро- 
Ьогу реіпе луєсіКі^ погла \у Райз^уіе Роїзкіет оЬоиі^гиі^ісусІї, іеіеіі 2І02^ 
кІиЬотуапіе зІиіЬо^/е. ^ Іиіеізгут ро-ліесіе зкіасіас Ь?<і^ паисгусіеіе зіи- 
Ьо\уапіе \\"оЬес іпзрекіога Згк. окг. іако котігагга Е. Зг. Кг. Сі \У52узсу, 
кгбггу зІиЬолуаІі па 'Л'іетозс тлто^^іт пат луїайгот, роЬіегаІі осі пісЬ ріасу, 
а Іет загаєш \\ез2Іі лу зіозипкі зІигЬот^е <1о пісН, то^га игузкас рг2у.і§сіе 
\\- росгеї Гипксуопагуизгби' КгесгурозроИііеі Роїзкіе], ^'егеїі (іозіаіесгпіе 
у.уиитасг^ і иБрга\УІе<і1і\УІа и-оЬес котізіі, К. 82. Кг., сНас/е^о розгіі \у 
зіозипкі з1и2Ьо%Уе 2 луїасігаті икгаіпзкіеті, гіог^ ^1иЬо"їУапіе і ой^діа.!^ 
ьІиЬолуапіе гіоіопе Уі1а(І2от оЬсуш. Сі, кібгусії изргалуіесіїіте-іепіе 
коті?аг2е, Е. Зг. Кг., піе игпаі^ <І05Іаіес2пет піе тод? Ьус :Гипксуопа- 
т>ті52аті РапзЬ-уа. Кошізіа Е. Зг. Кг. їіг2§(іиіе \у Зкаїасіе. 0<і исЬ-^а? 
л/ котізіі, кібга (Зесубиде о рггуі^сіи паисгусіеіа сіо зІиіЬу рап5І\У0\\'еі піе- 
та ойуігоіапіа. Рг2елуобпіс2%су, Зіагоаіа.". • " \; ^ .. 










іЛ 



ШеНИЙ в службі. ■•:'';"/ ••-^- .:. ,. -.:. -> ••;^*:^^:;і;;-<;^:?^;3^>>'^^ 

- Повіт Львів. Марія Гаврих, Дмитровичі, 9 літ служби за-:|^'«^^д 
ЕІшена в \-рядованню, 

* *- ♦ 
Повіт Львів. Коновалець Іванна, тимч. ^-чит. в Зарудцях,^-^;|^^ 

відмовлено її посади. Від неї жадали присяги, а вона хотіла Г&І!-^ 
зложити лише приреченнє. . - _ '. •. ..-.-■' '"Г-^'^ШЩ 

* * * • -■ ' ' . ■З'^Л'^гЩ 

Повіт Львів. Трусевич Віра, ст., учителька в Лисиничах, -^^^ 
жадано від неї слюбовання а не приречення. Вона відмобила,.";.*^^ 
усунено її з посади. ^— -^^З 

Рудки. Учитель з Рудок Олександер Голинськин, арешто-?.^^^ 
ваний на двірци в Рудках, як їхав зголосити ся до служби.'^'%|^ 
Відставлений до Бриґідок перебув аж до січня, 1920 року в ^'^0 



Бриґідках, учитель перехорів ся на тиф. Арештовано його.-і'^^: 



без причини. _Л^-г$<:^ї' 

' т . ♦ * * • -г^Щ^ 

Рудки. Учителя Верхола в Новосілках арештовано і від-" ■ і^.^]^ 
ставлено до Берестя Литовського. Остала жінка і 8 дітей в- .^^"^1 
крайній нужді. Інспектор Сурувка викинув єї зі школи. . ;~^^?5Я 

Учительки, Б\'диньська, Семінець і Хоминьська заявили в :\--с5 
Старостві в Камінці стр., що зложать приречення по україн--\і'\",'§ 
ськи. Він сказав, що не розуміє тої мови. Тоді вони сказа.ти.У.^^д^ 
і'юму до "побачення". Були два раза арештовані, а тепер кон- \л§^^^: 
фіновані. ^ -'^^л 

♦ * * ~ '- пТьТ 

.і "~!^* 

Інспектор Кабаровгький з Городенки арештований З сер-" ,.С^^: 
пня, в Городенцї, вивезений до Домбя, відтак конфінований у. *С-;^Ї 
Львові. Досі не введений до служби. - *.л>У^гї4 

* * * ' " ■''*^^^гт^^ 

Сколе. Учителька Ольга Ліхновська зі Синевидска вижн. Щ^{| 
і Софія Ліхновська зі Сколього. При слідстві ставлено їм /^ь::;^ 

питання: — -. ї/,-;^чЗ 

Чому зложили українській державі присягу? Чи бул|і на:л^|^ 
манїфестації зєдинення України? Чи належали до яких то- ^--^^«^ 
вариств? Чи заборонювали по польськи говорити і молити .^^^ 
ся? Чи зложать польській державі присягу? .і.уГ'" '•''"'•■* 
■- ^ ■ ■ • '.-"^"ч ■ -' ••">•-. ■'■ :\'^. .'•'■'" -і. '■■■•■ Х'^^'^'^ 

:;■ \: /-Сі. .': Гг^ ЛСч-і- іг«*'- ":; 







Г — Г'аврона з Корчина, Ходоровського'з Синевідска^ нижи.і^ ^^^'^Шт^^^І 
: сікова зі Сколього, Перейму Николу з Либохори коло Тухли^}Т^і5ф 

Олена Потереііко б. стала учителька в Замочку. Більш як;Чі.-'і' -^^.^і 
20 літ служби. Повинности сповняла пильно і совістно. Пі-''*\::^-Й!\:'ГІ 
еля приходу Поляків через місяць, вязнена в Жовкві, відтак;г'3-..5х'.ч 
у Львові в Бриґідках. З відси єї випустили не маючи ніяких^-^^ '^^^-^ 
доказів вини. Рада Шк. Окр., узнала відповідним єї усунути^ 



- - .. . '^-х-^ 

з посади, з З дітьми. Зі сторони Р. Ш. О., не було жадних л^-^'-^г^ ' 
лоджень проти неї і ніхто ЄЇ не переслух>'вав. Проти того за- V' ,'**;;і;-^"^ 
рядження внесла ще в жовтни 1919 р., рекурс до Р. Ш. К, Досі . ./:-і"і. 
без успіху. Єї посаду обсаджено іншою учителькою Поль- ; . ;і- 1 
кою. ..-.;':; і -' і:''"^ 



- * * •_, * ^^^. 

Броди. Учителька Ольга Плінтівна мусіла змінити обряд. 
Аж тоді Р. Ш. Окр., заіменувала єї учителькою в Лешневі поз. 
Броди. , - . ' •'"■У7, . ' . 

♦ * ■- ♦ ■^,' 

Камінка Струмілова. Учитель Михайла Брикайло в До- * 
бротворі, арештований 26 червня, камінецькою жандар.мерією, 
перебув на Бриґідках до гЗО липня, 19І9 р. Закидувано йому 
більшевизм, проскрібовання Поляків. Нічого не доказано. .' 
Мимо того конфінозано в Кракові від 1 серпня, 1919 р. Ста- 
рання о звільненне безуспішні. Посвідку з громади, що пово- 
див ся не ворожо з Поляками, а навіть увільнив з інтерновання 
Поляка Юзефа Концевича, скокфісковала жандармерія і по- 
збавила його найважнілшого документу. Літ служби 12. 

* * * 

Учитель Задорожний Василь з Божикова, повіт Підгайці 
Політичний переворот в падолисті 1918 р., застав його хорого 
п Кракові. Тут його інтерновано і держано в Домбю до 26 - 
серпня, 1919 р. Рішенням комісії ревізийної в Домбю з 26 
серпня, 1919 р., ч. 2771, передано його до конфіновання або в 
Козівці, повіт Тернопіль, або в Божикові, повіт Підгайці з обо- 
вязком зголосити ся в Старостві в Тернополі. Та староста Др.' 
ґарапіх порішив оставити його в Козівці з обовязком мельдо- 
Егання що другий день у начальника громади. Там він без се-, 
ргдників до життя, просить щоби перенесли його до Божико- ■ 
ва та староста не дозваляє. Конфіновання не дає йому мож- 






у 




■ Ас 

■у Учитель Володимир Гофрик від року 1897, а сталий у Ва™ 
леві, повіт Сокаль, від 1 січня, 1914 р. Арештований під за-г? 
кидом стріляння до потягу і орґанїзовання українського вій-ІЇ.^ 
ська. Не переслуханий зовсім, а слідство не виказало виниЙ-І 
В Домбю перебував від 19 червня, до 19 грудня, 1919 р/ Кон->^ 
фінований в Белзі, де гине з голоду, а тимчасом жінка з дітьміі>4^ 
гине в Ваневі. Просьби о конфіновання у Ваневі староство неЗ;^ 
узгляднило. В часі арештовання побито його в Перемишли такй$^ 
сильно, що повідбивано нирки і повибивано зуби. - !-л^і 

Учитель ,Стефан Кретів, літ служби 25, управитель в Тур-';,2^ 
котинні, повіт Перемишляни, арештований 19 вересня 1919 \>.^Щ 
в арештах Д. О. Г. Замарстинів. Від ЗО вересня, 1919 року,'}^ 
відставлений до суду Д.О.Е. Бригідки, на оречення прокура-" '^^^ 
торії з 26 вересня, 1919 р., "кібга ро ргге^ЦсЗпі^сіи. акіблу рггузгіаг'^^ 
йо лупіо8к6т7, 2е піета ройзіал^у йо йаізге^о зіесігепіа аге82Іот7а- " .^'' 
пе^о". Мимо того держали в Бригідках а 7 грудня, 1919 р., і\г-^^, 
реведено його до інтернованих на Личакові. Тимчасом в Тур-^*'-;;! 
котині викинено його жінку зі шкільного будинку. Поборів^ 
вже осьмий місяць не виплачують. * Л^ї: 

Сколе. Управитель школи в Корчині, Іван Гавран 45 літ." 'З 
з того 24 літ учительства, 4 дрібних дітей. Комісія Р. Ш. К.,.'> 
зложена з управителя староства Скартинського ксьондза Ще- -г* 
паніка і директора школи зі Сколього Турчанського, признала^ V} 
його як небезпечного агітатора до Групи "Ц", мимо похваль- . '1. 
них декретів дотеперішній службі. 26 червня, 1919 р., арештО' 
вала ЙОГО скільська жандармерія. Відставила до тюрми з 
. Стрию, а опісля до Бригідок у Львові. Без переслухання дер-.-г_5 
жали його до 7 серпня, 1919 р. Після переслухання засуджено^' ;. 
на конфінованнє в Корчикі, котре досі треває. Раз на тиждень^ X' 
має голосити ся в станици жандармерії в Сколім. Вже 5-тий -^ 
місяць мусить що тижня робити 20 кільометрів дороги і голо- ^5 
сити ся в Сколім. Про^сьби всі безуспішні. Проти осуду к6- : : ■ 
.місії вніс ще 8 листопада, 1919 р., рекурс до Р. Ш. Окр. Жена - ' 
підписаного вручила дня ЗО листопада, 1919 р., сеГі відклик^- 
особисто президентови Р. Ш. К. До нинішного дня без відпо-^ 
віди. " / ' ^ »-:'. •.:-."* 



,<У 



Сеник Тадей, тимч. >гчитель при 5^<лясовій школі в Мику'^і:;^^^: -• 
линцях, повіт Тернопіль/ занимав таїм посаду безпереривниЛ'гЧу^*^-і'> 8 
від 1 вересня, 1917 р. Коли після польської інвазії здержано ^-1^ "■' Щ 
там науку він переніс ся до Тернополя, де замешкав у родичів 
від 25 мая, 1919 р. Дня 11 червня, 1919 р., арештував його не- 
знаний йому міліціонер без причини. Без переслухання втягне- 
но його на лїсту інтернованих і відправлено з транспортом до 
Стшалкова. Отець його вносив два рази просьбу о звільнене, 
та за кождим разом без успіху. • - - -• ■ , / 

* »•♦;■•• ^ 

Осип Ременюк з Дрищева, повіт Рогатин вернув з Камінця 
па Поділю і зараз зістав арештований, дня 22 грудня, 1919 р., 
гереведений до Львова до арешту, _ 

* *• * 

Юлія Миджинова, учителька в Побочи, повіт Золочів, усу- 
нена і зачисленна до групи "Ц". Всі закиди пороблені їй не- 
слушні і безпідставні. За часів української влади збирала жер- 
тви і уладж}'вала аматорські вистави на ціли ранених жовнірів. 
Імовірно усунено ї"і тому, що ЄЇ м>'ж Михайло Миджин, народ- 
ний учитель служить при українськім війську. Коли вона ді- 
знала ся, що проти оречення комісії можна рекурсувати внесла 
рекурс до К. Р. Ш., у Львові і до комісії К. Р. О., в Золочеві. 
Два місяш минуло, а відповідні нема. Особисто" довідуєть ся 
до інспектора окружного в Золочеві, а сей говорить що не вер- 
ьуло''ще заопініовання з Ради народовей шовіністично-вшех- 
польської організації, яка юре кадуко захопила в^ свої рчтси 
власть і видає свою опінію що до поодиноких Українцїв. 



Сагайдак Стефан, пров. при 4 клясовій школі в Петрилові, 
повіт Товмач, перенесений за української влади до 6 клясової 
школи в Товмачи. Після польської інвазії інтернований дня 26 
червня, 1919 р., без найменшої причини і вивезений до табору 
в Стшалкові. Учителем від 1 вересня 1912. Подання о звіль- 
нення зробив при кінци вересня. Досі не звільнений. 

Посипанко Іван, управитель школи в Дубю, повіт Броди, 
за часів перед воєнних. 19 літ служби. За часів української 
влади перенїс ся на управителя школи до Братковець, повіт 
Стрий. Нічим иншим крім учительованя не займав ся, бо як в 
році 1914, одержав тяжку рану в живіт, зістав інвалідом. Тер- 
пить на скорч серця і битя серця, сильний катер кишок і ко- 
роткий віддих. . • 



і< 




■ * > і ь ■-> «І ^ ^ ^ ■ ■ц ■ ^ | .^^й^і ■і ^й^и^^і ■ I ^ ^ ,^ ц ^^ 




В наслідок інтерновано ^його, вивезено до Стрия, для 12;^|: 
червня, до Бриґідок, а 10 ли^ня 1919'р.,"до Ст~рілк6ва, де дбсГ^Т, 
остае. В Перемишли забрано йому 426 корон, скіряний пор-•|^^^^ 
тфель з документами вартости 12 тисяч корон. 'д5;-^^^.:'.^':Ь^^;^^^^ 

Ескорта в часі транспорту забрала йому одіж, вартости /^ 
3^000 корон, срібний годинник вартости 500 корон, три сорочки, і^%; 
ручник, і дві калєсони. Після арештовання жінку його Марій- "*^^ 
ку з Зобків, Посипанкову7 позбавлено посади і вона живе з 

ТрОМа дітьми без платні. '^7^'<Г''''^'^^- '; ' • - -^^^^^ ^ '':'^'л?1:' 

Всі заходи в справі увільненя безуспішні. Перше в липни," 
1919 р., ще в Бригідках вніс подання* о конфіновання. 2). 27 -^^ 
серпня, 1919 р., вніс просьбу впрост до М. С. В., в Варшаві. 3). .Ш 
17 вересня, 1919 р., другу просьбу по опінію до жандармерії .^ 
в Стрию, без успіху. 4). Його жінка внесла просьбу до Д. О. ? 
Г., у Львові у вересни, 1919 р., а офіцер Лучниковий відіслав ^ 
доперва в грудни, 1919 р., до жандар.мерії в Стрию. Справа -^4 
пропала. Коли в Стрілковій була українська Місія Червоного '/і'(: 
Хреста, на початку грудня делегат міністерства справ військо-^' :?|^: 
вих у Варшаві здивував ся, що він ще як інвалід сидить в та-'-^^^ 



борі. Всіх інвалідів мали ще в серплю звільнити. Обіцяв за-}.й;Л|| 
няти ся справою, досі безуспішно. -Я-. •-::/:;"::.. . ' : 






Інокентій Захаріїв, управитель школи 4 клясової в Дулібах, і:Щ 
ловіт Стрий, 32 роки служби забраний з дому в Стрию, 27 їлая,—-?:^ 
І919 р., без подання причин, котрої досі не знає. Перебувае^^я^ 
.вже 7-мий місяць як інтернований в Стшалкові. Жін- його^^^;? 
Станіслава Захаріїв, робила аж З просьби через старо :тво в^^і^^ 
Стрию до міністерства справ військових у Варшаві без успіху." ,-^^^ 

* ♦ . * ■-_ - '^■^'^^^. 

Михайло Моравецький ст. учит., 4 клясової народної шко->т^ д! 
ли в Ланчині, повіт Надвірна. В учительськім званню від 1 вЄ'.'ісй;'І^і 
ресня, 1902 р. За української влади оставав далі на своїй Л0\^^^>: 
воєнній посаді. Арештований 25 червня, 1919'р., в Ланчині че^-Я^^^^ 
рез місцеву жандармерію, вивезений до Надвірної в ціли- пе-:::.?^чі, 
реслухання. До нинішного дня його не переслухували, томуД-;:-^: 
і причина інтерновання в Стрілкові не відома. Жонатий, ба-.^^-"^'; 
тько 4 місячної доньки, має при собі 78 літну мати. Ті просьба^лі^Ьі^^ 
в ціли звільнення без успіху. •- - л. . іг-' . . -. ^^-•" =•- "^^ 



- '■ ■: ."~'^^ ^>^ ^'^*<V 




>>,Т: ^" *^.!?'-;>--7!' ,.-- . ^■:^:::^7і:.:^і^ 




'?;гі'. гатин, ПОСОЛ до Народної Ради в Станіславові, арештований .г ---^ 

І У^^^' ' і інтернований в Бриґідках, а в грудни, 1919 р., вивезений до ,: Д^^ 

•;^^ Стрілкова;Л'::-.;Гл^З^'^^^^. • '/^^й;--^'--' ^л-^.;,;-- -Г /^ * ''^^,Щ 

^;^^;'*''^і?'4.; Ілия Дмитрик, учитель з Тарновщини л., повіт Надвірна. .-"'/-^ 

^ ^';-^. Жадали від нього слюбовання а не приречення, відказав ся. Во "-1^ 

'ч.*^/ виду сего викинений зі школи, з родиною у великій нужді. Ще 'оІ 

і .|г' 25 жовтня, 1919 р., вніс просьби приняти його до служби. До- '■І^4с 

/і'і. \ сі без відповіди. Разом з ним внесло 8 учителів (льок) того '/«гі 

*:-" рода подання. Ті остали без успіху. - ■ і ' * -д^ 

Александер Скоморовський, ст. учитель в Креховичах, по- 
віт Долина. На завізвання Р. Ш. Окр., вніс ще 5 липня, 1919 р., 
оправдання, якого жадала та власть від всіх учителів. Мимо ..!. 

того без переведеного доходження причислено його рішенням -^- 

"комісії" К. Р. Ш., з 12 серпня, 1919 р., ч. 382. Р. С. О., до групи 
*'Ц"; Рівночасно Р. Ш. О., в Долині оголосила дня 28 серпня, - 

1919 р., ч. 535. конкурс на його посаду. 

Проти причислення до групи "Ц" зробив представлення і до 
"комісіГ в Долині і до К. Р. Ш. Так само запротестував проти 
оповіщення конкурсу на його посаду. До сеї пори ніякого рі- 
шення. * " . 

Від віродостойних осіб чув він, що Р. Ш. Окр., має намір 
перенести його на захід, о скілько допустить його до зложсння 
приречення. 

""-.■_ * * ♦ 

Параскевія Трутяківна, тимч., учителька в Березові ниж- 
і^ім, повіт Печеніжин, одержала слідуюче характеристичне рі- 
шення Р. Ш. О., в Печеніжині з дня 21 падолиста, 1919 року, 
ч. 702.: — « 

*'2 рг2ерголига(І2опе£:о йосЬойгепіа о гасЬо^^апіа бі§ Рапі >*• сгазіе ітуа- 
2ІІ гизкіеі Котізіа Еасіу Згкоіпеі Кгаіолуеі тііе то^іа паЬгас ргхекопапіа, 
лі Рапі піе о^позіїя 5І§ ттгоео бо паго<іо\У05сі роїзкіеі "Л' схазіе Іпгапіа Іе; 
іп-л-агіі і 2 іе^^о роVV0с1и ролугіеіа па розіебгепш <3ша 21 1із1ора<1а, 3919. 
исЬ^7а1§, І2 Рапі піе тоге Ьус рггуі^і^ лу росгеЬ іипксуолагуизго^ї' Рапзі^^а 
роЬкіе^'О- О Іет Рапі^ гатабатіат. Ттге\\одтс2Цсу Кіеготтаік 8іаго- 
біл^а, Бкосгупзкі." 

~ Проти такого оречення внесла підписана рекурс. Відпові- 
ди нема. ... V. •.-^' .- . - " 








Дромірецький Антін, учитель при 2 клясовій школі в Да-! 
рахові, латинського обряду звільнений як з Групи "Ц" з посади- -Г-. ^5^ 
ТОМ}', що уважає себе Українцем і як такий зложив служб ове'^>"<'"5 
приречення українській державі, повіт Теребовля. у^гч-; .' ;. 'чїї' 

Зі старою мамою і малолітною сестрою загибає" з голоду: х-^" 
Представлення і рекурси без успіху. ' • - .- ,; - >-;^:'.. *- ---'^^'^ 

До політичних, справ зовсім не 'мішав ся.'"У^Ч •Л^^^ікЗ.І.- , .^і 

. »";*-♦ ' ., . \^-' ^^-^. : -■ ^^г>}; 

г- :•''■ ' ■•''^■-Г( 

Аннна Кулинич, учителька при 6 клясовій школі в Бібрці, . г^ 

33 літ служби. В означенім Р. Ш. О., реченци зголосила ся до *" -$ 
зложення службового приречення. По півторамісяцеви одер- ~'^. 
жала писмо зві?іьняюче її і мужа Александра' який тимчасом є . 1Г 
при українськім війську, з посади. Загрожено румацїєю з шкі- :5г 
льного б>-динку тої школи, при якій її муж був через 18 літ " ':' 
управителем. ,.. ... . . 

В звільняючім писмі сказано, що вона відносила ся воро- . -»: 
жо до польської народности.. Внесла рекурс, досі без відпо- ^!^^.. 
віди. - , - \:^М 

" ' ' * ♦ * . ^ ■ • ;-.':Л^ ' 

Лопушанська Зофія, учителька в Яворові, відмовила зло- 
ження приречення коли ще жадано зложення додаткових де- 
клярацій. Як тільки Р. Ш. Окр., знеоіа додаткові деклярації, 
вона зголосила ся до служби. 

На те одержала з Р. Ш. Окр., письмо з 5 листопада, 1919 
р., ч. 1293., слідкуючого змісту: — 

"2а1аІ^,іаі^с тупіезіоп^ йпіа 28 1ізіора<1а, Ь. г. ргозЬ^ гагпасга К. Зг. 
0кг., 2е и^Vо1піеше Рапі г розаЛу \^ іике^зз^пп окг§^ пазідріїо 2 ро\УО(іо 
піе2азІ050\уапіа зі^ ^еі йо уу^егтуапіа іді1;еІ82еео 2 йпіа 23 гаа^'а, 1919. 1. 343 ;^\^ 
г^іозгепіа, зі? т/ Ьіигге К. 82. 0кг. уг іеппіпіе аг <іо 15 Іірса, 1919. сеіет ,>^?; 
гіоіепіа рг2уг2ес2епіа л«г2£^1§(ііие 8ІиЬо\и'аша 8Іи2Ьо\Уеео. Рг2е\7о<1піс2^су -^С--^. 
ШсЬаІо\У8кі, Зіагозіа**. . . ^^^% 

Внесла рекурс в грудни, до тепер без відповіди. '" ' р;/2^і 

•* « * ■ : " • . - -•:..!^'і'^- 

Юлія Молчкова, жителька в Яворові те саме, що и попе-'\^ 
редна. Коли зголосила ся в старостві по відповідь, відповів ;.*5^< 
староста Міхаловскі: — "І^ок Пані порадзен, нєх Пані пш,е-^,- .^/^ 
несе до іннеґо окреиґу". ' • ^" . '»- "Й,^ 

♦ * ♦ ■--- '"--^.ігі 

Емілія Куманецька, учителька в Яворові те саме що й дві \-;;^-. 

попередних, з тим, що Р. Ш. Окр., рішенням з ЗО грудня, 1919 ^л^'^.;^' 
•_• г^ зві. -- '-?^>'^ 



:^/а 



р., ч. 1861., наказала п рекурувати до міністерства в Варшаві. -^.^-/іЯ'ч:- 



.4 



Щ^^ф Всі названі учительки дістали дня 22 червня, 1919 р., лід ._^ 'С^ 

ІЙ, '*• ^^^ з ^- ^^- Окр., в Яворові слідуюче рішення: — • -' ^^ 

\4?^.^^ **^ Алті^опапіи исЬл^аІу шієізсо^уєі К. 82. 0кг. роуггі^іе^ па розіесіге- ^ізгі 

^^^ пій (іпіа 5 сгегягса, 1919. илуаіпіа Рап'^ піпіе^згет К. Зг. 0кг. г рова^у. у'. '":Щ 

*.;.; Рг2е\Уо<іпіс2^су 8іаго8І;а, МісЬаІолувкі". ; ^ • , . '*'*Ц 

:і: •-.":■ ♦ . * - .♦ ; • ■ :.'-' - . *>^ 

§;>■""• Анна Льошкова, учителька стала в Підлипцях, повіт Зо- " \'^ 

; ДГ. лочів, понад 20 літ служби, одержала з Р. Ш. Окр. в Золочені "|^ 

"г. рішення, що причислена до групи *'Ц" і тим самим звільнена ї^ 

:^-: з посади за вороже відношення до польської народности. ,-,.*^! 

.^ (Рескр. з 9 вересня, 1919 р., ч. 14995-1. Р. Шк. Кр.). « '^^ 

;*^гт: ' На те внесла вона рекурс до Р. Ш. Кр., дня ЗО жовтня, 1919 ^. і^ 

;>- " р,, як цікаві і характеристичні документи, додала до рекурсу ~^4 

^С" 1) посвідку місцевого обшарника, який свідчить, що вона по- ^^ 
*^* водила ся льояльно супроти Поляків, 2) свідоцтво латинсько- * '^і 
»' ] то пароха з Золочева каноніка Чайковського, який власноруч- 
но пише, що на підставі зізнань його парохіян з Підлипець во- 
на поводила ся зовсім прихильно супроти польського населе- 

Коли вона ті документа предложила окружному інспекто- 
рові в Золочені, заявив він, що "Пані іож била за часуф австри- 
> яцкіх вроґо настройона вобец народовосьці польскєй". 

Мимо тих документів і мимо того, що рекурс внесений ще 
зо жовтня, 1919 р., мимо особистої інтервенції в Р.. Шк. Кр., 
досі нема відповіди'. .V 

' - - - * * ♦ 

Михаїла. Гординська, учителька в Яворові, літ служби ЗО, 
>. стала від 1897 р. ■ 

[ '- Дня 1 липня, 1918, одермсала шестимісячну відпустку для 

1^ поратовання здоровля. Дня ЗО жовтня, 1918 р., виїхала з Яво- 
рова до Тарнави вищої в Турчанському повіті на вінчання зна- 
I ■ комої зчительки. До Яворова вже не могла повернути, бо на- 

I ступили падолистові події. Повернула отже аж 18 червня, 

; .' 1919 р., і зголосила ся в Р. Шк. Окр. Тут її не приняли, бо 
\ ■• мовляв вона самовільно опустила посаду. 24 вересня, 1919 р,, 
і поїхала до Р. Шк. Кр., представила справу і тут заявлено її, 
- що її справа в порядку і вона буде принята і за кілька дену 
дістане посаду. Коли про те дізнав ся місцевий староста, за- 



'•• 







^■ш. 



Зофія Черевко, тимч., учителька в Ваневі, повіт Сокаль, 
одержала слідуюче рішення з Р. Шк. Окр., в Сокали, 14 серпняі- і^^ 

:9і9р.:_ . ;-..■ ■■ ^?:ч - . - ;..-.- л-^^^ 

"Ропіе\уа2 Рапі оризсйа тіеІБсе 8Іи2Ьо\Уе піе 2а\УІа<іоті\У52у о іет 
Еайу Згкоіпеі Окг§£:о\\еі і (і6 (ігіз піе 2£^Ьзі1а гиреіпіе тіеізса 8\^-е^о ро- 
ЬуЬі, рг2е1о К. 82. 0кг., илгага, іе Рапі г розасіу 2ге2угпо\\аіа. Рг2е\^ойпі- 
сг^су. ' 

ПІДПИС не ЧИТКИЙ".-- -■':--" • - - ■'.: 

Тимчасом зголосила ся до служби 6 вересня, 1919 р., а по- 
вище рішене одержала єще при кінци вересня 1919 р., як зне- 
сено додаткові деклярації, зголосила ся по раз другий, а ін- 
спектор сказав, щ.о для неї нема місця, хиба що перенесе ся до 
иншого округа. • . 

Протест внесла 5 листопада, 1919 р., другий 2 січня, 1920 
р., до Р. Шк. Кр., досі без успіху. - ■ - 

Зібрані тут факта се лиш мала частина того пекла, якого 
зазнає украшське учительство під польською окупацією. ^.^ МШ 
знова вона є лиш частиною малою того, що зазнає все українС:.:>^Щ 
ське громадянство. , "• ' :- ;/ ■ ' '' ■■-Ш:^Л 

Не достає нам ще много матеріялу. Оповіщені в щоденній '^і^ 
пресі візвання присилати матеріяли не дають бажаного вислі- ЯШи 
ду. Польські почти не доручують часописів, листи конфіску- ^"^^^^ 
ють і стероризовані учителі боять ся писати, щоби не нарази- - ^^і^^'с) 
ти себе на тяжкі переслідування. . .^:'ї!Й 

Не достає нам виказів померших в таборах учителів. "^^^ 

А надто в останніх днях привозять польські війська цілий '^^ 
ряд учительства, які виїхали були з українським військом, .у^^^ 
Всіх їх уміщають в таборах полонених і інтернованих."^ - г-^,?і^ 

Все те обчислене на знищення українського шкільництва. -^:^і:'г5: 
Назви відповідної на се нема. Воно граничить з. хуліганством' ^^;^- 
і варварством найгіршага сорта. Назва укована ще за австрій- . фЩ 
ських часів: "Наша школа в ярмі" рішучо за слаба, щоби від-.'-г-З^.^-іі 
дати все те, що тут діеть ся. " . >/7!:?,>^ 

Отже відносини, які запанували від часу польської окупа- ""^^^^^^ 
ції у Східній Галичинї, є того рода, що Поляки постановили^- '^:~П^-.{ 
іііж иншим, знищити українське^ шкільництво. Наш народнийЧ.^іГ'^,. 
інтерес, як і справа нашого правильного розвитку як народу ,7^<^'і| 



4і|^ 



*^-^ вимагає конечно плянової, послідовної,' на широку скалю зі^•іУ^уЩ^--І^'^і 
^с кроєної _акції на полі українського шкільництва. Де як де,!^<:;і;-%и^г? 



%■: 



а на ТІМ ПОЛІ не вільно нам загрозою лід повної національної і: ■і'.І.'^:^^^ 
" екстермінації, зважати на всї репресії окупацийних властий. Ие .-.'■" "'* 
вільно нам привязувати нїякіїх надїй до будучого уложення-* 
відносин, не вільно думати, що пропонований антантою ста- ;;■' 
тут "автономіГ' Східної Галичини заспокоїть наші потреби. 
Відомо всім право "вета" губернатора Галичини в справі . 
шкільництва. Не вільно нам також думати, що ті відносини . 
зміняють ся взаїмними залицяннями Поляків до української . 
іїісії у Варшаві, і наших дипльоматичних місій до Поляків. 

Нашим ворогом є розшаліла у своїй ненависти ціла польська 
суспільність, в якій ведуть вперед національні демократи, по-' 
льські. Для них нема нїяхих сентиментів, тому й ми мусимо 
працювати без сентиментів. .-•:Г';'^^;^^^4: •• • 

Робота йшла би. Не бракло би людей. Навіть і деякі 
(Ьонди найшли би ся. Але терор є того рода, що всякі збори 
й наради в чисто культурних справах уважаєть ся Поляками 
державною зрадою. При відомій знЬва дорожнечі і безварто- 
сти гроша ті фонди були би так мінімальні у відношенню до 
потреб, що ледви чи заспокоїли би найелементарніші потре- 
би, не згадуючи вже про те, що ми стаємо до боротьби з на- 
родом, який здобув свою власну державу і якого держава ува- 
жати ме першим своїм обовязком підпомагати польський на- 
пливовий елемент на так званих кресах. Тому то народним 
обовязком американської України є перебрати на себе справу 
фінансованя українських приватних і публичних шкіл на зах. . 
областях України, бо в школї спочиває буд>^ність нашого на- 
рода взагалї, а галицьких Українцїв спеціяльно. 



МАТЕРІЯЛИ ДО ПОЛЬСЬКО - УКРАЇНСЬКИХ МІЖНАРОД- 
НИХ ВЗ.^ЄМИН з 1918 І 1920 Р, 



Австрійське правктельство в маніфесті з 16 жовтня, 191 X 
р., признало під оружним напором антанти австрійським на- 
родам право до державного самоозначення, а цїсар Карло, яко 
його зверхник виразно заявив українським послам, щ'"- се 
право і Українцям прислугує. На тій підставі тогож дня про- 
голосила Українська Національна Рада у Львові весь простір 
австро-угорської монархії, заселений переважно Українцями 




яко Західно-українську державу, а 13 гіадолиста, іУі8 р., юк^р^ 
виразно яко самостійну републику.' З січня, 1919 р. спол/чи^^^ 
лась вона з Українською Народньою Репубдикою" в одну дер-^^'. 
жаву. Державу сю узнали були Австрія і Чехословаччина че-^;:: 
рез заключення торговельних договорів.. Хотіла і антанта^- 
узнати її формально, як сказав гр. Скарбек, та наші сусіди вщі^і 
того відвели її- а навіть не допустили до взяття її під опіку :^ 
Союза Народів, але ще спричинили відданя заряду нею Поль- /> 
щі І відложення виконання самоозначення через "населенняГя 
плебісцитом на пізніщий час. Хоч польська делегація стараА. 
лась о признання Західної України Польщі без плебісциту, не .■^::^.: 
узискала сего ввиду опору Англїї і Америки, бо Льойд Джордж-", ^1^' 
англійський член Мирової Конференції і президент Вільсон, 7- 
ще 4 марта, 1919 р., проголосив, що кождому народові при-'''^^^:^ 
слугує право державного самоозначення, коли: — 1). Дотич-^??;^'^ 
ішй народ замешкує в більшости якусь область. 2). Має иншу ,^Щ^ 
минувшість, як доси пануючий над ним народ, становлячий ^'і^Й 
чисельну меншість, бо тота має право тільки до персональної -^5' 
культурно-національної автономії до особистого а не теріто- , Н;і.| 
ріяльного самоозначення. 3). Коли говорить иншою мовою^^^еі; 
від меншости. 4). Є иншого віроісповідання. 5), Иншої раси;'^:1сі?': 
та 6). В "части хоч відмінної духової і матеріяльної культури. ;'^^^| 
Коли отже Льойд Джордж опирав ся польському жаданню Ь-^^ 
прилучення Західно-української области до Польщі, то видноТ-^^"^^ 
що признає українському народові повищих шість цїх а за тим -^^^ 
і право до теріторіяльного самоозначення державного що най-/^^';^ 
менше так само як Полякам з трох повітів на Шлеску і Спішу^^^^р^; 
через плебісцит. Українська Національна Рада складаюча ся'і^% 
зі східньо-галицьких послів соймовнх і державних, до якої";'{:%. 
Поляки і Жиди не вступили, постановила законами з 16 і 21^' "^^ 
падолиста, 1918 р., полишити в обовязуючій силі всі закони .;^Д>^ 
і розпорядки судові і адміністраційні б>^шої тут австрійської -"^^чі 
держави з винятками, випливаючими з утворення держави У.'^Ш 
пізнішими законами. Полишила Західньо-Українська Держа-^Й' 
ьа тими законами в своїй сл>окбі всїх судіїв, судових урядників", у.^ 
і службовикіз 1 адмшістраціиних урядників, навіть автономіч^^-=?^^5 
них, ЯКІ зложать писменне приречення, що будуть виконувати ^і;.*; 
публичну службу в імени Західної Української Народньої Ре-'.-;- 
спублики. Велика частика службовиків Поляків відказалась -;^::^ 
ДОбр< 




^1^- ' ^ ■^ ^:^^^, Ц^ І ^ -ДУЧ I ■^■тД■>^у і ' ^Щ? 



льська Комісія Ліквідаційна", справді тільки вибрана через .Ьі^'^і^і 
лольських послів парляментарних. Пізніще утворив ся у ^\ьво-^^~^^^ 
ві "Тимчасови Комітет Ржондзонци", який собі присвоїв і за-" ,"^С?^^^ 
конодатну власть і видав слідуючі важні розпорядки: — *'лро.>^.-;У^ 
обозязок військових Поляків" від 1883 р., до 1901 р., уродже- \"1>і?''^ 
них, а для польських офіцирів і урядників до 45 р., і військові, {/^"^'-^^-у^ 
причинки для своїх родин. 29 падолиста, 1918 р., що всякій- 
австрійські закони і розпорядки мають в Галичині дальше' 
обовязу'вати, а судові вироки мають бути голошені "В імени ./->^^ 



права 






_ >„ 

^ 



Й.1 






■ ^ ♦;, 



_^ Декретом з 8 СІЧНЯ, 1919 р., ч. 15. завели Пілсудський, Па^ 
деревський і Супінський в бувшіь# австрійськім заборі обовя-: ^'- .-::^>^ 
зок голошення ви{Зоків в імени польської републики, переда-"'л"<'^ 
чу справ" ПІ. інст., Найвищому'^судови -в Варшаві, котрий має ^^^^-?Г"-гр 
і агенди Адміністраційного Трибуналу. По мисли того декр, 
арт. 9. "Суди і инші власти виміру справедливости уживають 
польської мови яко урядової". Окремі приписи означують, 
де і в якій .мірі є допускаєме уживання руської (отже не укра'і 
інської) і німецької мови".. Тоті неозначені окремі приписи 
доси не оголошені, а хоч письма в українській (малоруській) . ' 
мові суди 'доси приймають, то не списують по українськи про- 
токолів, анї не видають ухвал на українській мові. Мінїстер- 
ська Рада в Варшаві завела для Галичини (а не Малопольщі), 
для державної адмінїстрації генерального делегата ржонду в 
місце намісника Галичини, а скасувала польську комісію лікві- 
даційну і комісію ржондзонцу. Коли Західно-українська орди- 
нація виб^орча в цвітни 1919 р., ухвалена станула на становищи 
рівности, загальности, тайности, пропорціональности і надто .. 
національної катастральности, кождий судовий округ був 
округом виборчим для вибору кількох українських послів, а. ■[ 
по кілька судових округів, (не повітів), були округами для ; 
вибору польських послів і так само для вибору жидівських 
послів і нїмецьких. Коли ннші виборчі округи катастральні бу- 
ли означені для других націй відповідно до статистичних даних; -. 
націй, то польська ординація виборча до варшавського сойму,'/' 
оголошена декретом Пілсудського і Морачевського, навіть, ; 
що до Західньої України стоїть на самій тілько пятнприкмет- 
никовости без національного катастру, отже крім Поляків ин- 



.■■.:г.-:їі: 






-^ 



.--г 



т 












гг-лі^ ших націй не забезпечує безглядно а навіть про"украшську 
/_^.ч;; ; націю не згадує. \%-'^\>>>>;і^к%:^ -О^і^ * 

■.•'-\"»:-:ід Декрет дальший з того самого дня покликав до"^в'аршав 
ського сойму тілько бувших парляментських польських послів 
зі Східної Галичини. Пізніїде подібно покликано і берлінсь-*^5 



Їл!'.-У. 



'^!ій ^"^ послів Поляків. Коли Найвища Рада Мирової Конферен-'^::^ 
^;>.^.Г ції^і липня 1919 р., уповажнила Польщу до заведення цивільг^?^^ 
'§?1 "*^* управи в окупованій Заз^ідній Україні, то повинні і Україн-Й^ 
-;^'г\ цї І Народна Рада знати| як Польща вивязалась з тої задачі;-^^і 
'"■■■-: І як ВІД 16 мая, підготовила тут населення до виконання ког^^- 
лись поновного самоозначення правдоподібно через плєбі■^•'-;'^ 
сцит. Отже всіх майже повітових адміністраційних урядни-'Г^І 
. " :/; ків українських, а полишивших ся в Східній Галичинї, інтерно-с# 
- - « вано і по таборах доси їх тримаєть ся. Всі староства пові-^ф^ 
^ . тові і всі міські уряди громадські і значнїйшу часть сільських.'г^ 
г'.- обсадила Польща самими Поляками. Старости і громадські ;^^ 
лт. ". міські комісарі узнали самовільно всі закони і розпорядки І'гг^ 
-,-1^ українські ухвали видані через українські дотичні власти за'^'і^^ 
' :і*Л час 1918 і 1919 р. р., без огляду на правосильність за неважні,^'*;;''' 
але повідомили про неважність ухвал тільки ті особи, які пе-.5,"^^ 
ред ними з тих ухвал права свої виводили. Неважність инших^'г^ 
__ ад.міністраційних ухвал доси лише повисла в воздусї ввидул]^ 
неповідомлення про ню дотичних осіб і неполагодження справ 7^ 
' \^ в инший спосіб. Що до судівництва ось як представляеть ся.д%=^ 
справа. Презес львівського апеляційного суду від 8 сїчня,'^5^ 
1919 р., так званого (давніще вищим судом краєвим званого)::5^ 
Червінський, (попович а тепер латинник), видав 24 червня>_^5{. 
1919 р., до всіх судів західно-українських, яко польських окру-^л-^: 
жник з вказівками такого змісту: — . . V ': -'-'зЖ 

• 1). Всякі закони і розпорядки, видані через українськіл^^ 

^"^ власти належить уважати за неважні і необовязуючі. . -Г'>^г2ї 

., . . ■ - 2). Вироки (оречення) і ухвали видані на основі зміне^у^^ 
-; них законів через судіїв, судіями заіменованих, (а не давнКі^^^ 

.:Т щих австрійських), через українські власти зглядно через ^У'Щ,: 

-:'\, діїв не посідаючих законних вимогів, (іспитованих через укра-. го- 

тську комісію), а уряд судіїв є очевидно неважні. Ма підг^^: 
ставі таких вир з і ухвал не належить на разі позволятй:;>^^ 
екзекуцій, а розгочаті здержати. Також виконання кар на-.^^ 
•І-: . основі таких вироків належить здержати, а що до уБЯЗнених;>; 
' ""' предл ожити акти апеляційному судієви у ^Iьвові._^.Vі.^'--'4^"<і;;^:^^^ 

Іі'лютЬгЗ?^*^^ 



■.»с?; 




..^^І^'.'го, 1919 р7, належить перенести 'до Трибуналу з пові' судіївН ^^::^] 
^>_^ хиба, що Обі сторони виразно згодять ся на розсудження їх:^^Щ 
г^"^ через повітового судію. \'"-У^0^^^{]^''-'^-:^-'^-'-''-^^ 
.->} .'•: 4). Функціонарі судові (всі судії і канцелїсти), канц. по->'-^:ь^^ 
% мічники, возні і посланці приняті через українські власти ма-^-'З;''? 
>^. ють бути безпроволочно зі служби видалені. На тій основі '">Д'?;і^ 
' .' видалено зі всіх судів Західної України о скілько сего перед-'; -*0:^ 
ше не зробили польські нові начальства судові увесь україн- ■'•'..- і?Н 
ський персонал а навіть і жидівський. В наслідок сього судо-- ^'^г 
■ - ві службовики Українцї, становлячі третю часть функціонарів :■-■: "^ 
не повнять служби і не дістають навіть емеритури, живучи без- • .^Гч^- 
заняття, о яке тепер тяжко. " и5Л---^ ' ' ■■^. -.. Ри 

5). Іменовання суд. функціонарів на вищі ранґи і посу--' ..■?І; 
нення до вищого степеня платні через українські власти є не- ' -,;;§ 
важні і безскуточні- • . ^^,,-оЛ^ . . - г- ■ : .. ^ 

6). .Ухвали окремого українського сенату в Станіславові. .'^І 
є неважні. ■ :.'-<.'• ?"^:^'>п • '^ • - • "■ --"У :Ф^ 

Всі майже самими польськими судіями новообсаджені -^^ 
(по 16 мая 1919 р.), суди повітові, окружні і Найвищий Суд " . •-$ 
у Варшаві пішли в своїх переконаннях що до важности від Г ' ^-у^-^ 
листопада, 1918 р., протоколів ухвал і виданих через україн- - , У;>^ 
ських судіїв вироків хоч би давніше австрійських в імени "-^ ^^. 
Української Народньої Республики, (до сїчня в імени Західньо- ' ". .%( 
Української Народньої Республики), .дальи ще, бо 22 вересня, .^ ^;' 
1919 р., відмовляють їм розбору всякого :;!іачіння правного, ''>.і 
а найважніще екзекуції з них. Навіть судовим угодам відмов- :■), 

ляли сили екзекуційної. Тому, що мотиви сих рішень цікаві ^3 

який польський погляд на квестію державної приналежности* -^^ 

Східної Галичини і національне самоозначення і чи ухвала або -ГХ- 

" ■ .■* 

вирок можуть бути з уряду уневажнені без позву з уневажнення . --^;>- 
з § 529 п. ц. є, наводжу одно рішення Найвищого Суду у Вар- - ~. '4 
шаві з 20 серпня, 1919 р., ч.ч. рв. 553-19, як друковано рішення . ^ '^-і 
віденського Найвищого Триб\-налу у Відні. ■ .--- . 

Найвищий Суд у Варшаві зніс з уряду вирок II. інс. і від- 
кличне поступовання яко неважні і припоручив видкличному-.,,.-. ';':^ 
судові перевести нову розправу в наслідок відклику і видати • ' :*і^ 
поновне рішення з тим додатком, що кошти уневажненої ча- ' -.ґ^^. 
сти відкличного поступовання і ревізійного зносить ся, ^ то . '/^^ 
зі слідуючих причин. На просторі бувшого австрійського за- '-:-^ 
бору видавали суди вироки в імени цісаря (арт. і основного '-^і^лГ^ 









^"Ьі-і;»:? 



54-й~ Р^*^ відкличного суду, який запав вже по розпаді А"встрії вида' 
^;;^^,. но "В імени Української Народньрї Республики'^^^"^3^>:ЩЩт§ 



•^^йі^: 



В хвилі розпаду Австрії польська держава вже істнувала~г 
і була узнаною через инші держави. Малопольща, яка дав-.'; 
ніще становила складову часть Польщі і була Польщі через7 
Австрію забраною, вернула до своєї матері Польщі. Прави-'^.. 
тельство польське дїлаючи через "Тимчасови Комітет Ржон-;} 
дзонци" обняло в Малопольщі виконавчу власть, удержуючи; 
в силі всякі закони і розпорядки доси обовязуючі в цілій Тгі-^^і^ 
ЛИЧИНІ, Против польської держави підняло боротьбу самоГ-1;'"" 
званче правительство так званої "Західної Української Респу--^ 
блики", яка ніколи не істнувала і не зістала узнаною яко дер-'^:: 
жавний твір через ніяку державу. Отже не можна уважати то-3?:Й 
го правительства за правно істнуюче, а тим самим не можна ї^^^ 
уважати за правні чинности судіїв, яким то правительство при-"^: 
поручило ■ виконування справед^ивости і які йому зложилк^^^ї-: 
присягу. Не було то виконування юдикатури, але акт само-,7''СІ 
волі. Колиб зрештою навіть узнано се правительство за вою---^-^ 
ючу сторону і застосовано до нього яко звичаєве право при- д^ 
пис арт. 43. гаґського трактату з 18 жовтня, Г' ' р., о правах-^,^''^ 
і звичаях сухопутної війни, то сей припис вим -: від неприяуійі 
теля, займаючого чужий край, щоби поробив від нього за-\,^^\^ 
лежні всякі зарядженя, потрібні до удержання порядку і пуб--^^^ 
личного життя при застосованню краевих законів, о скілька,'/^^ 
сьому не стоїть на заваді якась неусуваема перешкода, бо окуг'/;^-; 
пуюча держава виконує на занятім просторі не свою державну, ;^і 
власть, але в заступстві власть тої держави, якої обшар за--'ІІ|^ 
няла. Тому то вирок, запавший на просторі польської репуб-.г;>;*' 
лики в імени української републики, отже в імени політичноіщ^ 
одиниці, котрої державність не зістала узнана через ніяку дер-!^:^; 
жаву, (Найвищий Суд видно не узнає берестейського мира з ^^і 
Україною. Прим. Автора.), і виданий через судіїв, виконую"-^^^- 
чих свою власть не з рамени правного (правовітеґо) прави--і^5^ 
тельстза, але проти постановам гаґського трактату, рівнаєть]^^< 
ся вироковн виданому через суд, який по мисли § 477-3 п. и.і':'"і^ 
навіть за згодою сторін не може бути узнаний за^ властивий.* V*:<£- 

Вище наведений вирок Найвищого Суду у Варшаві тепер.^^^і 
становить опінію для судіїв при рішенню подібних справ. По-; -Г^ 
БІТОВІ суди польські теперішні з Західно-українській Обласрг, 
пішли ще даль ч.е при уневажненню правних чинностий укра^іг- 




■"•чІ.І^'д"^.^- 



¥іпі^ 






ф..«^«ти свідків судово важні ' "'''"'" 'У'^'^^^г^ГР'- 
І|,,,. охорони з § 68 з ка„н Т"°""' « Українським слгж^ /'^- 



^1^ охорони з § 68 3. каон иг. """' " •у'^^^^нським сл^^-^п ,""" 

;■<•?».- Установлення чеоезЛь-п,- ':"--Л.". ' ' 

;- ЩО, при окружнім Р" ГгГ''" '^^"^ ^^"^ту І, і„„ '„ 

•г^н:^7г ^"^^^""- рокТг;^^^^^^ 

"^"^ Украшськогр правління с"СоіГ^ 

«"ХОДИТЬ, якийпорядокзаве^о V •'-"°^'''™°- З пов^щог'^ 
зглядом нього і населення "н. ."""""'' ПравительствоТя° 
Нехай се буде заразом ма,еХ„ """^'^^'^^ правитмьс «о 
ських Міжнародних і Де;:;~Гза'.°,йа°!" •^'^Р^----" 



,;.'.іМ 


" ^#*'Ч^;Ді 


' '^^*^^( 


~\\.-^ 


~<п'3і 




-^•*^" 

ЙІ 


-■^"^ І 


• • ^-^з^ І 


■•'ч.>3 І 


•:^ ; 




"-^^ ! 


•г^<''« І 


і& 1 


- '-■*' 


' >5!Г ! 


" • '<^й 


■ігЩ 


-^*^ 


'■ ?Л і 





ІР!' 








:^;л»-г 






и 



Р^Ш. ВічнаГпамятЩІ: 

НЕПОВНИЙ ВИКАЗ ДЕКОТРИХ УКРАЇНЦІВ ЗАМОРДОВАі^І 

:^;->: них ПОЛЯКАМИ в і9і9 1 1920 р6ка)оШ:^ііЩ^ 









Мартинець Михайло, укр. мін. зем. сп., Прислогі; Сілець-^^=1.; 
кий Іван, професор, Прислоп; Сілецький, син проф., Прислоп;^'- " 
Др. Падох Василь, канд. адв., Прислоп; Ріпецький Всеволод,! 
комісар пов., Прислоп; Коссар, хорунжий, Львів; Тридель-й^ 
Іван, господар, Базаринці; Іван Хомяк, господар, Бортятин-^^-Г; 
Пайкало Михайло, господар, Бортятин; Сидор Михайло, го-"^' 
сподар, Бортятин; Журавель Олексан, \фядник, Борислав^"? ,7 
Куриш Олекса, урядник, Борислав; о. Заторський, парох, Ві^';^ 
льховець; Казанський Іван, учитель, Волощина; Боднар Ясь-*;^і^ 
ко, господар. Водники; Ляєр, отаман, Грималів; Коржик^Щ 
Мик., хлопець, Добрівляни; Кіндратів Ант. і син, господарЯ;^ 
Добрівляни; Твердохліб Федьо, господар, Дуброва ямне^^ 
Грижак Василь, господар, Дуброва ямне; Цусак, десятник;ф^ 
Дрогобич; Дідух Павло, господар, Довгомостиска; Бідаї^-?^^ 
Катариьа, господиня, Довгомостиска; Боднар Марія, госпо/^і^^ 
диня, Довгомостиска; Козак Каська, господиня, Довгомости^Г^^ 
ска; Бусидуник, хорунжий, Долина; Мазурик, стар. десятг^^ 
Долина; Каиевич, стар. десят., Долина; Будиник, стрілець^;'^:^ 
Долина; Паламар, стрілець, Долина; Бойдуник йос, міща-^;г^% 
нин, Долина; Мазуркевич Волод., міщанин, Долина; Фреішив|^5 
Микола, міщанин. Долина; Фреішин Ілько, міщанин, Долина;?^ 
о. Сухаровський, парох, Заболотцї; Івашкевич Микита,. го-^Г' 
сподар, Збараж; Балін Яцко, купець, Збараж; Брунет Іцик^і.» 
купець, Збараж; Фукс Лев, купець, Збараж; Брунет йосиф,^] 
купець, Збараж; Кульчицький, поручник, Ко_ломия; Мацей^^^ 
Іван, господар, Квасенина; Соловій Гриць, господар, КкігининД' 
місто; Берцевий Кость, господар, Княжий міст; Хомяк Іван;^ 
господар, Княжий міст; Пайтало Іван, господар, Кнкжий місг^^ 
Тиндик Стефан, господар. Княжий міст; Тиндик Настя, го-^ 
спсдння, Княжий міст; Степаняк Микола, господар, Княжин 
міст; Бень Настя, господиня, Княжий міст; Помірко Марія" 
господиня, Княжий міст; Кресоватий Микола^ селянин, Коїі 
ляки; о. Заторський, парох, Лапшин; Шеремета Юрко,^д 




сятник, Люблинець новий; Негребецький Ст. >'ч. &'кляси, Львіві:.'?^£^ 
Косар,' хор^тіжий," Львів; '^ Фолис Михайло; академік, Львів;- Ч:^^ 
Хремійчук, ремісник, Львів;' Лєх Михайло і жена, /-осподаріД;';-',^ 
Млин!:и сивкові; о. Підляшецький,"^арох, Монастериска; о.^ "^"^І^?' 
Гйлїбей Захар, сутрудник, Монастериска; Вруб.іьовський, го-^^, 
сподар, Марків,'' Колодка Михайло, санітет, Милятин; Голов-Я'- 
^^ ка, господар, Нагуевичі; Ґураль Ііван, господар, Остаповичг;'/. :>,'?*| 
і|>. Врецьона Михайло, господар, Остаповичі; Трембач Ілько, гв^>'.;І.*:^| 






сподар, Остаповичі; Грабар, господар, Остаповичі; Су-, 
мер, господар, Остаповичі; Шкреметко Семко, поручник, Пе-";.,"; 
ремйшль; Сіталевич, четар, Пікуличі; Малмай, четар, Піку-'.-*- "' 
личі; Білян Іван, господар. Побереже; Матій Стах, господар, г/ 
Побереже; Колос Стах, господар, Побережнівці; Типирович • ' 
Вен., господар, Побережнівці; Бавмвальд Тайзер, господар," - 
Побережнівці; Бавмвальд Фішель, господар, Побережнівці; " 
Марич Олекса, господар, Побережнівці; Лицишин Віктор, го- '.- 
сподар, Побережнівці; Возняк Василь, господар, Радиничі; 
о. Кудрик Павло, парох, Рогатин; Базюк Ілько, господар, СіС . 
лець.; Гавдьо Стефан, господар, Селиска; Бий, офіцир. Се-: .*^' 
лиска; Фільц, офіцир, Селиска; Тимцан Іван, господар, Се-.'.' 
лиска; Ротенберг, студент. Слобідка лісна; Валь, ст\'дент. 
Слобідка лісна; Прессер, студент. Слобідка лісна; Злочовер, *.. 
студент, Слобідка лісна; Демчук, міщанин, Сокаль; Драган, 
господар, Сокаль; Дутчишин, хорунжий, Солотвина; о. Ні- - 
жанковський, парох, Стрий; Вінклер Йосиф, поручник, Стрий; - 
Солтис Іван, телеграфіст, Судова Вишня; Чушак, четар, Схід-., 
ннця; Дзюбак Олекса, господар, Східниця; Журавчик Олекса,, 
господар, Східниця; Яворський Семен, господар, Терпилівка; . 
Крутій Федько, господар, Угринів; Федишнн Андрій, господар, 
Угринів; Власевич, ученик, Улюч; Максимчук Розалія жінка 
стар., Хоростків; Космина Андрій, господар, Черче; Васьо 
Марія, господиня, Чернява; Тропак Марія, господиня, Чер- 
нява; Фаріон Катарина, господиня, Чернява; Онишко Ми- :; 
хайло, господар, Чернява; Прокопович, господар. Товстеньке; 
с. Прокопович, парох Товстеньке; Саківський Гриць, госло-^- *• 
дар, Васильків; Фінк, господар, Чорнокінці; Буднар Василь, :^ 
парубок, Чернихівці; Курка, жандарм, Щавне; Лютер, жан- 
дарм, Щавне; Муровський, жандарм, Команча; Фуштей, жан- " ■; 
дарм, Команча; Чура Федь, жандарм, Команча; Щирба Іван, ■ ^ 
хорунжий. Яворів; Демчук, стрілець, Нисмич; Песик Левко,".';^ 



господар, Нисмич;. Тивонюк Каська, господиня, Нисмич';.; Пи'йЩщ^ " 



-" — .С>' -^5 



ріг Павло, господар, Нисмич; Теребух Юрко, хлопець, Посада ;>;'3й&-ї^ 
гор.; Лесик, міський поліцай. Посада гор; ' --•'*'. 'Л'/:^- ''^^-й^^ 

Крім сих є ще богато помордованих Поляками людий пр6^:^С'тІІ''^ 
імена яких не названих тут буде можна дізнати ся щойно поГ-:^^-^^^ 
настанню нормальних відносин. Сим необняті очевидно ти-^Щ,^>.^ 
сячі наших борців, що лягли головами в обороні своєї вітчи-:,:;лйг^л'^й' 
ни, ані тисячі полонених і інтернованих, яких Поляки голодом, >:{'■■» 2Г'^' і, 
побоями, та иньшими ще знущаннями замучили по таборах. Д*"^-^.;^-* 
їх імен і назвнск ми досі не подаємо, бо польські власти не до- ^^ *Г \'\ 
вволили навіть печатати імен і назвиск померших по таборах -.г!^.' І 
Українців, так що часопись *'Вперед" мусіла застановити печа- :;'У^^ ' "' 
тане розпочатого виказу погибших в полоні Українців." ^1 -і. -.^-.Щ' г \ 



■'■:Ш 



СПИС УКРАШШВ ПОМЕРШИХ З ГОЛОДУ І ТИФУ в поль- .'^і V 

СЬКИХ ТАБОРАХ. -Ч'^ '^ 



Молодчев Іван; Стасїв Василь; Залєский Михайло^ Рі-..^ 
мес Іван, місце замешканя Кудинівцї, повіт Зборів; Макове- . :-^^'" 
цький Петро, міс. зам.. Вовча гора, повіт Яворів; Курбат Іван; '' ' ' 






Гураль Петро; Білейчук Іван, Трильче, Снятин; Верхоляр ;:^^^ 
Іван, Мишківцї, Гусятин; Плас Іван, Балинцї, Рогатин; Жила :,*:'^^ 
Семе.ч, Цупулів, Радехів; Сокільник Гавриїл, Нельмонїцустав;, ^^л-і^ 
Ксстишин Василь, Раків, Гусятин; Білїнський Гриць, Желехів .-^^ 
вел. п. Камінка Стр.; Честух Петро, Завалини, Підгайцї; Дїдура .,;■:; 
Василь, Гнильче, Підгайцї; Курочко Теодор, Жовква; Вераза- . '"^^ 
рун Панасі Космач, Печенїжин; Околита Федь, Черниця Бро- . -?: 
ли; Колитницький Павло, Гаї старобродські Броди; Олїйник \\: 
Олекса, Вілєйка Яворів; Богонїс Михайло, Перемилів, Гуся- ';-^^ 
тин; Майківський Михайло, Гашани Рудки; Гаврилюк Іван .:-^- 
Мухавка, Чортків; Шмата Тимко, Кривенька, Гусятин; Скуба .:'.,^ 
Гордій; Яценюк Михайло, Лїсивцї, Залїщики; Паращин йо-:.:-^ і;^. 
скф, Приступ, Турка; Чачковський Іван, Яблонів, Гусятин; -Д:^ 
Газлич йосиф, Семиківцї, Тернопіль; Тесля Василь, Наста- .',';>^ 
сів, Тернопіль; Богуцкий Павло, Лютовищі, Броди; Шкело.-^і* 
Адам, Одсадулки, п. Лїпинський ґ. Вітебська; Глодовяк Іван,^ ;х | 
Білоберезка, Косів; Крицкий Евдокій; Фплипчук Максим, ^^^ 
Загвіздє, Станіславів; Ширий Василь, Жовква; Цьвях Нико-' /;-: . 
ла, Реків, Золочів; Затилїтин Никола, Цуровск ґ. Словєцька, 1^ ;. 
Нестерук Іван, Косів, Підгайцї; Годованець Стефан, Ямна, Наг, ^^ ; 






ш^^^^тт. 



\$ч 



... Павло, Повничів 'г Вп? ""УФРій, Білогови Збоп,"„"г'""""Д?--й?^ 
^ как Оіекгя р . ^°-'инська; Стець М„»,- '"^°Р>^- Семенюі^Ь-дп-г;й 

- Сняхин; ГагаХ°«>^:«і. ^Р^^ Миха^'^„«-°-.^^ 



'"^. 
'>і-' 



^. =№ Василь, Берез;в„цявел ^"''Р.^"^^й^-. -мсжани- 

'ин Антш, Михальче Городенка ^„?°^'^«' Р"""^™"; Гіду, 
нш Коломия; Олїйник Микол, ^°">:'^« Микола, Оскреса-- 
-ефан, Скварява Жовква,Х„;вич л"'*'' ''°'''''''- «""« '" 
«'. Козаль Никола, Нараїв Кр! Д«итро, Бишів, Підгай- 
Боднарів, Ста„іславі;;ТГнй К"г= •''^"*'""'« «««й-", ■-. 
"аковський Микола, Фільваоі ч ' .'^""Р""". Збараж; Гор 

Радехів; Забал "Іван";:"::- ''Т'°''"'-- Саг '„Олекса" тГ' " 
ьики, Станіславів; ШрТЛХТп'''- ^°^'^У'< Д^"^^о,ІГ/ 
вганюк Дмитро, Тиндів' Косі^ * рІ^Г"*"''' ^^Ребовля'; До:. " 
■я. Дрогобич; Малич Федь Тппп "^""^"'^ ^^^"о. КепІ° . 

Іван, МгуїотіГ тт . '^'-*^' ^ОЛОЛЬНИПЯ г-г г Л-. '^^^Р"И- 

Собк,з «„,„,,,_ ШамокіЙ'в.'гк*я™'„'''Г°«^- ^Р^^' - 

'тарі Кольчаки, Станіславів- г^і ' •^'^'"'^ький Мартин ^ 

Товмач; Гуманний Михай то т^^Г°'^'"°Р™' Підпече'"' ■^- 

Шумляни, Підгайцї; Левй'ГЬітГш """Р^''^' ''У^'^ Кир^о'---- 

і[ець Микола, Кутятинш, РогатиГ' ^^'"■™«'> "ідгайц?; Ьр^ ■- ¥ 

Товмач; Скальський Гриць ЗавЛ/т"'". '^Р''"' ПільіинХ .%: 

Кашнка Струм.; Данилович' ВаТи; ' у'"'^,"'''"' ^°'°'Уб Іван," -^ :Й? 

«ькии Іван, Бинива, ПідгайпГ^ г '• "^ 3"^«^> Вучач; Улг. ''-■. 

Бережани; Пенька™» С^^всТп"'' ^''"^"■'°' «^^Риган^ і 

Шупарка, Борщів; Лучак м;ксим' ш""'""'' «асилюн Iва^. Л'і 



[ і.""'-''* 



і^-— 







її ■>■ муг 



Журотин, Богородчани; Кирильчук Семен, Гоголів, Сокальї-^^^З:^ 
Брейкш Юлїян; Бойко Гриць, Бірки в. Тернопіль; Титин^Ьі^З 
Луць, Петрикіцї ст. Бучач; Чабан Стефан, Пелестанки, Стрий ;5>^-^^ 
Петриків Федь, Городенка; Кучер Дмитро, Ріпнай, Долина;-І^^?| 
Левицький Филип; Семенюк Михайло, Підвине, Рогатиіі;-і.'^Й|]; 
Ганусяк Василь, Латківц!, Борщів; Бурда Клементій, Бурґу-:"гч^ 
лї, Біла ґ. Люблинська; \'люванець Кіндрат, Горбки, Сокаль; 1'5?.^ 
Ликів Йосиф, Бучач; Маняньчук Павло, Стенява вижна, Ско-і/'-^^^ 
ле; Гармалїй Стефан, Чорторія, Тернопіль; Попадинець Мат-. -^^4і 
вій, Задереваче, Долина; Гайдук Петро, Урмань, Бережани; "-/Д^^ 
Нег>т Іван, Сетихів, Львів; Бичик Дмитро, Сприня, Самбір; ' ;'^/^ 
Сокалюк Кондрат, Терскі, Зелїщики; Стець Іван, Семянчики.'--^.^^;^' 
Ч\тків; Олїйник Гринько, Яблонів, Гусятин; Дмитрук Дми-'-,:^*;;і:,^ 
тро, Княжин, Снятин; Когут Іван; Николин Микола, Демежів,"^ :^ф5 
Бібрка; Ягнич Роман. Селїв, Залїщики; Костир Федір, Бібрка; >С^ 
Кастаринюк, Василь, Вербів, Підгайцї; Раґайло Гнат, Джурин, 
Чортків; Матимеч Олекса,- Слодка, Струсів, Теребівля; Проць 
Онисько, Коропець, Золочів; Кушнір Микола, Нижнїв. Товмач;^; ^" й 
Павсюк Петро, Конюшки, Бережани; Караль Яків, Устє Зеле-л^-^^ ^~і 
не, Бучач; Лючик Василь, Шупарка, Борщів; Падевський /з;'^^^ 
Мих., Теребовля; Кардиця Волод., Яблонівка, Пгдгайцї; Дуда >, т,^^;^ 
Ник., Конюшки, Рогатин; Матвійчук Андрій, Ро?^анівка, Чор-.";^ї§ 
тків; Тонюк Теодор; Калитчук Петро, Августдорф Снятин; !§.3 
Скоцький Стефан, Золочів; ^Книш Андрей, Вербовці, Теребов- ^іШ . 
ля; Рибин Василь, Сельвін, Зборів; Мельник Тимко, Скалинь; '^л 
Депа Іван, Макрини Малі, Мостиска; Возняк Мих., Бутрикі^ С^?' 
Жидачів; Шіцкий Іван, Новосільче, Товіиач; Мартка Мих:, ^й^^ 
Серанчуки, еБрежаки; Гулевич Олекса, Золочів; Бойко Пав-Ч'-^С.. 
ло, Жовква; Паалюк Олекса, Турище, Борщів; Лизинь Іван^ -"і^ 
Завадка, Борщів; Онисько Мих., Колюсє, Тернопіль; Мака•^.і^і.^ 
рів Іван, Архангельськ; Безпалко Мирон, Ярославичі; Галай і'^-І 
Ілько, Струтинь, Рогатин; Гурбіль Іван, Петлївка, Гусятин; г ^і: . 
Батіг Іван, Красїїв, Б>'чач; Петрошів Василь, Піньськ; Луцїв -ї?' 
Стефан, Прокотозне, еТрнопіль; Дмитрів Петро, Гарбузів, -Щ 
Зборів; Седин Іван, Гаданківцї, Гусятин; Дмитрук Василь, -ті^-н»» 
Михайлівка, Борщів; Дмитрук Михайло, Сожіль, Сокаль; Ка- Ц^"^ 
чур Василь, Новосїлка Лїск., Камін. Стр.; Ковальчук Григорий,/.':'^;^ 
Дутківцї, Скалат; Соловій Василь, Сидорів, Гусятин; Лучка \-^'^;: 
Іван, Кривче, Борщів; Потак Іван, Жабє, Косів; Галяк Петро, -г*іь.і 
Рожанівка. Залїщики; Коваль Іван, Чемелівка, Слакат; Вовк >~5й'< 




чярріурі!йщур»№іР"»у^^ У ' Л' Ч" ЧЦ"' >ц »і > ' '■' *м. 




--А*~Д 



■^229 




*:Щ ІР'"«-- Римар Мих ;"'"«"'"«. ОсташівцТ я« • '"У"'^ ^^'І 
ГР:І|-^-, Заславче,Підгаад" '„^'•'°'"'^'Р«а, Тернод-!' ^У'^' Моляваїі 

І'Гг? -. МарківцГ Тов«,,Г ^^'' Станіславів- м ' '^Р«оп'ль; Ко-'^! 

«•'ь. Глинки, Над2нТ ^ "' ^'^'^У^. БорщГ'у^"""' З^" 
«'в; Саноцький івГ ; '^°-'°Лій Іван, Юнчи'і"^ ^ ^°"^»« Ва- 

Ласєчник Петро ■* ^''^^йло; Свивіщя? м "'"'' ПетроГ"'^ 
Р°к Старий Т' ^^^"--"шин Петро- ь? """''^ Гродно- - 
В"ьно; Дерк!^^^^!"""«'« Павло. Губ Тве '"!'"' І"^Р''«' "^Рб"' 

і;".- ГургеГГпиГп"^ "^^^ ^остГЕнкаТ'^ "^'^°-" ' 
Ь°нстанц„я, БорщіГ%'^°Р^-'''«'<а, Товмач Г ■"'' ^«^■ 

;"Р?ЩУК- Іван. СиинцГг^'"^""' Р«ів КутЛ?"" "^"^"Ф- " 
Зал,щики; Петриці!-?-^ ^""'"'; «Равчук^' ^"™''; '«би- 
^аР Семен, Н„шкпи«ї т^''*'"' Плавба Іе, Г"'"' ^^'"''««ї. 

»>«^н, Заліщики; Ме,ьн„ І^"^^^""^^. Гусятин- д •^'" ^^^^в- 
»'ал., Мостиска- д ^■""""< ^имко. Сколе- п '^"-«рушко Се- 



І: 





-.^77—'. -<'.о^■^•■:*ГV^ ^ 

-V-''-- ■■'•.і»"'''іУг-^'<-^'- • І 

.^^^ , ..^ ... , . ч^^5'^^'':' 

'іУіАг ^б^ел., Гусятга; Пат'рашів ^асиль/ Пічськ;^- Е-й'^гях Анд^)]й'/'З^І^І;:-5 

1\*,.л' гфє, Калуш; Федишия Павло, (Гороцко,- Скажіа;^^ Клії;^ 

5^' .х-^'^^^' Угринів, Підгайцї; Зробук Андрій, Соколлзкз^ З^олочіз^^^г/*:^^^ 

і;:л.. Мартинюк Павло, Ляцкове, Золочів; Репушка П&шб^^ Ж^іС1іНVУ^^^~^^^^:■^ 

■.'::Д Залїщики; Барлабін Павло, Олексинцї, Борщів; "Баї^Ві Грииц-'^^І-'^^іїН 

•г;. ; Щепятин, Рава Руська; Трнмбайлюк Іван, Краслг^ Бучачь; Бод-';-3^і:і 

•..,г нарчук Василь, Лука Товмач; Кривецькии Франко, Лаяхівш,^^ ■ і^^-іі 

. ; Борщів; Гейна Іван, іМатрівка, Бу'чач, Федлщин Ю-р«коі, Ґород-^^гТгіі 

*. ницї, Гусятин; Федорошко Петро; ' Л'аковськин Іган;; Коков-^ІУ^^;:: 

чук Микола; Кмитяк Василь, Хмитира, Залїщики;- Ст>еці^ Ва-^г:^';'':^^' 

силь, Шматківцї, Чортків; КоросдТль Василь, Ш\іаіхівцї^, Чор-.;'->^Г:--: 

тків; Нарівний Панас, Путитицї, Рогатин; Грондко 1ва«і, Виси>;^--^'т- 

ііівиї, еТрнопіль; Пітура Юрко; Пііріжок Іван, Сі-са.та'п*; Сви-^-г-^у 

стук Петро, Порхова, Бучач; Король Василь, Ожіїдів;, Золо"^.7:'-^-;Л' 

чів; Козак Данило, Конїтанцї, Борщів; Яремків Іаак-,, Шартп-/^^^. 

иів, Рогатин; ахМскимів Іван, Яблонівські, Рогатка; Як!1аі Іван,"-::^-^_^;;:; 

Боймани, Золочів; Рашник Луць; Берко Лука., Куіащ^ Жов-^^-^-^?!^ 

їгва; Ргхаль Володимир, Чимирів, Перемишлянн;: ШкЛ'«Ббеії і^у^ |^^ 

Іван, Вишкач, Долина; Феда Михайло, Пробіжна^ Гус^тти??; .^гі:;^. 

Малик Семен, Ямниця, Стачиславіз; Баноцький А-іДрійі, Шгйг-;^^5:'-< 

ківцї, Збараж; Гоздзїк Микола, Ферсків, Косіз; Фед:?а?. Т'іоіБіоу\;^ ;;: 

Лавиці, Скалат, Періжак Іван, Ст. Скалат, Скалат; Тгс^щ жй^ ^^-, 

хайло, Стиховцї. ТоБмач; Попожняк Теодор; Іваіґгдк: Федору і:і>г:~_.:"і 

Роиґ>-рй, Печечіжин; Ісїв Петро, Порхоза,, Бучачу Мщ^і^зіку^-^^^ 

Яків. Пробуча^ Борїііііа; Прахніцки» Йосифг, Лясіапт^. 3^жі;іін-'ГІ..ЙІ^- 

ки.; -Цїсяк Никола, Луйка, Тороденка; Григорргіцук Ояїфа®^ .;^:^г"' 

Петрилів, Товмач; Мельник Микола, Коропець, Бучз-^, ііАііааііі--.^І,^і 

;к.о;вский Михайло; Ткач Петро; ЧернТй Гнат; Огязі;^^^2Я-.Оі::^:;^^^р*^- 

кса; .Моргон Петр-); "г^омансвський МикоVта; Ткадаж Ф'£Д7:>;"і'-.;;5у> 

Лаич^'к Іг;ико:.а, Сапогіт, Борщів; Пігій Миха:йло„ НаряГ* з^-- ;.';"/5-г;^: 

сто .Борщів; Бродонь Дмиіро; Гичка Микола; Мазур 'Ігг**-:^'-^ 

>Угдик, Чорткгіз; Загорский Петро, пов. Жовква; [Іадереа«:с-^45?:" 

Петро-; Млка^лаїшин Дмитро, Товсте; Семчишин Оле.ч^аі^^рЬ^^^т 

Усепаль; Студений Іван; Чабан Аіщрій, їзанє, ЗалТщилгтгї,-'-^ !!; ^н 

Юкателяк Семен, Вербів, Скалат; Гумнїцкий Петро,. Зкліаш^. ^і^;^ 

Теревобля; Іванчовский Михайло, Сухостав, Гусяти'^^.. А1г«і^--;;;'і|«п---:5? 

ЧЕК Василь; Баракик Стефан; Мага Василь; Хробак Ше:тх;т^::'.'^^і 

Борщів; Мандзюк Михайло, Констан, Борщі»;- Гратюк Пе- 1'.:Л> 

гро, Коиюшки, Рогатин; Карда Василь; Прокопчук Ки хайло;: -.іг'і-;.' 

Нгтор Андрій, Тернопіль; Короташ йосиф. Лука, '^З?^*?^;; Р>К"-і|-^^^ 

гущин Гіетро, Губ. доньска; Маковський Олеі<с2;-^ Мельн^ащ^гЛ-г-. :. 



Г«"«-ио Олекса, Лобп^ °'"*'" ''фкий П,Г ""■"• Золоч 
■°каль; ПогорИе,^^^"'"'' Стрий о«?°' •^>'''а, Бучач ^- - 

. ^"Фан, Бурш,^^."""'».- Ганиш С воп""""^^' <^«-''аг н„ Ь 
«"•■'О, СмеречннГіг ^^'''Р>« Олекса У^^""^' Товмач к- 'Г-' 
чач- м,^ ' 'Коломия- л.. ' *^"'В. Бу-чаи- і/' '^очав -г 

Волинь- «г. . ^''' Брочкін ь-„ -^ ^-тефан Жо, •'*з- -'- 

^а, Бучач- Гп,«^'^^^Кі, Львів- іГ ^"' ^езашр^я /^-^«^і-і^З 
іДецова, Збооій- гг^ ' ^блонів. Гуго"^. ^имко, Гого-гь. --^--^ 









^^^■^^'' кблаїв, Жидачів; Кармарень Павло/Схор ^стян, Гусятин;. ІІІй;-^*! 

'1-^^\ ремета Василь; Капіговськин Никола, Говерля, Гусятин; КригЙ** 
Гї?^. ^^УР^ Василь, Романівна, Теребовля; Щебатура Кость, Залїщй^^* 

^';г;;' ки; Кривобногій Віктор; Тихомірів Василь; Нікітин Тмофтей/З^ 
Кудейки Симбірск; Франч}^ Никола, Ганьківці, Снятин; Ясе-ф\ 
ііовський Олекса, Руспібор, Кімполюнг; Ковалїв Яків, Браж-~;Гі^ї 
ників, Самара; Особа Волод., Підвале, Золочів; Галандзій;І_х | 
Василь, Островець, Теребовля; Когут Петро, Шукарницї Гу-?;;,^! 
ситин; Ленів Демян, іМихайлівка, Борщів; Соловур Мих,, Іва-г^^іЗ 
ськів, Борщів; Гаврилюк Іван, Ничковичі, Золочів; Дембо—-.' і^ 
ринськин Андрей, Демаморич, Тернопіль; Вовк Михайло, Ста"_^£ ї, 
ніславів; Ялик Кирило, Станіславів; Кузїй Стефан, Шерокс',; й 
Залїщики; Вергун Яків, Угринці, Борщів; Будас Михайло, Ле-:^5 :§ 
сичі, Городенка; Соколик Петро, Бережниця, Стрий; Дердяїг:^^■| 
Олекса, Козаччина, Борщів; Бороняк Антін, Сорокі, Б}^ач;.4,5^л 
Робота Ілько, Інник, Турка; Дах Ілька, Підмихайлів, Рогатин^:-^| 
Ґояк Кирило, Шумч, Станіславів; Чорний Панько, Струкі, Бу- ^^ 
чач; Олійник Федір, Івасів, Тернопіль; Шукало Михайло, Ни^?.^>' 
жнив, Товмач; Гуссак Осип, Новосїлки, Рудку; Біловус Мнх:^,^^-^ 
Жуків, Золочів; Данилович Дмитро, Устє Зелене; Болінов^^^і;- 
ський Іван, Боки, Підгайцї; Салій Петро, Стінка, Бучач;. Бі^-^ф^ 
лий Іван, Кінківцї, Залїщики; Кручуляк Петро, Пільхівцї, БегІ;І1л^ 
режани; Петрів Андрій, Мартинів ст., Рогатин; Кучер Микола,,;^' 
Пліхів, Бережани; Ладинівський Михайло, Біща, Зборів; Са^^ 
медчук Василь, Корчів, Снятин; Петрів Марко, Ісачі, Теребов-.- іі; 
ля; Лаврик Дмитро, Збора, Калуш; Савчик Михайло, Біло-і^.-'^- 
божниця, Залїщики,' Назар Семко, Білобожниця, Залїщики;^^^^ ; 
Запоточний Максим, Конюхи, Бережани; Івасїв МихайлоТ";^; 
Мутроминцї, Залїщики; Матвійків Рома«, Кодів, Зборів; Со^:^с5, 
ловій Іван, Товмач; Марцїнкевич Михайло, Лукавич нижний^^^і 
Стрий; Дамчук Никола, Коропець, Бучач; Крамар Олекса^:|4 
Рербів, Підгайцї; Адаркин Яків, Симбірськ; Сморнів Василь,Дід 
Самара; Каковчук Никола; Андрусишин Андрій; ДребошГг^ 
Стах, Янашки, Рогатин; Гром Микита, Сташович, Самбір; Во-"^^ 
рона Іван, Явче, Рогатин; Вельгак Іван, Бучач; Міхальчук М)і£ ^^ 
хайло, Вернобужин, Золочів; Гузда Федько, Покропивка, Те{ь£|^^ 
нопіль; Гарасимів Тимко, Бьіобожниця, Чортків; Остапяк^;->^ 
Демян, Скопілка, Товмач; Борсок Дмитро, Фалівцї, Коломия;" V' 
Комарницький Володимир; Медик Іван, Роздороже, Скалат/^д 
Винник Панько, Слобода, Чортків; Прншляк Іван, Дусанів, Пе- 





шль;, Костишин. Семко, Дегора,. Рогатин; Литвиний Ми^?^^^? 
10, Тисьмениця; Ляксман Демко, Семінцї, Зборів; ПавлиІ^^^ 
шин Михайло, Холоско; Павлишин Никола; Посьмітюх ІванГ'і г'іл^ 
^^^^^■^.Ясельский Петро; Макаревич Михайло; ..Слободян Микола; ',"^-^ 
?&і^;й;^' Дмитрищин Ілько; Мотор Василь, Бобрівники, Бучач; . ТапЦ^-т^Й 
г^ "рак Іван, Хонюшка, Турка; Дрибик Василь, Нараїв, Бережани; /^"^^У^ 
-^ жсч^'Хмановський Никола, Невір, Городенка; Ливний Осип, Піскйі :.;^^ 
^^^^і^ Львів; Лапчук Никола, Сапогів, Борщів; Тимчий Никола, Ра-^'. 'Гіз 
У;^.^р^ швцї, Стрий; Гнатиків Гриць. Вербна, Підпайці; Данилович Г^^^^ 
^^^£ Онуфрій; Пиверко Михайло, Литвинів, Підгайцї; Видран Гриць;".^*^ 
^/5;^^ Грицук Григорій; Муляр Іван, Білоскорка, Тернопіль; Кук. Г:і?3 
?І^^і їван; Каплун Іван, Дубовцї, Тернопіль; Малїновський Михай- ; ' . '"^^ 
^і^-й§^;\іо,Слупки, Тернопіль; Карпінський Михайло, Слупки, Терно-. --^^| 
^^'й^' пі-'іь; Олещук Василь, Слупки Нагорянка, Бучач; Грицишин Л-Ай 
І1і"^^>. Іван, Корнилів, Зборів; Мазур Василь, Коропець, Бучач; Чуп-; ' ".' 
'^'^'^''^^^У^ко Никола, Чернилів, Тернопіль; Іванків Михайло, Шутро^- : ,' - і^ 












*3 



%Ш^' їлинцї, Залїщики; Патинчук Василь, Бобрівники, Бучач; Цьві-/ *• 

^,^Д^^ " ренко Петро, Вичівки, Бучач; Юркин Маріян, Білокерниця; ^-гу; 

^ ^^' / Завадовський Андрей, Тишківцї, Городенка; Міняк Петро,. >'^ 

13Г ^^ ;' ' Лужани, Самбір; Ходоровський Василь; Фербай Михайло, "Я. ;^ 
І^^гЛ Княжне, Снятин; Кожух Лев, Лука, Бучач; Багай Михайло, ^^^-7 
-^^ч. Чернина; Ропяк Данило, Чагарів, Рогатин; Червонський йо-' гІ.Щ 
сиф, Рогатин; Сидорук Никола, Парище, Надвірна; Штогрин_^_-^ 
„. _ Кость, Делятйн, Рогатин; Кречко Ілько; Хаврищук Іван, Пе- :: 5>' 
^ЗГ- трики. Товмач; Шиш Андрій, Угринів, Підгайцї; Калагур Іван, ^ ' '^ 
^'^,; Мурошин, 'Городенка; Череватий Іван; Клембіцкий Пилип, ' ''■^5 
'^'^ Раковець, Підгайцї; Шаламей Іван, Іванківка, Богородчани; " г^ 
1^?; Мазан Семен, Любеля, Жовква; Федунь Василь, Потятичі, Ро- ':і: 
./ іГ гатин; Карвилюк Василь, Косів; Крутий Гарасим; Скакун л<> 
р^; Семко, Щовнобаевска, Гусятин; Барабаш Гринько, Сухостав, ' "1^ 
І^-і Гусятин; Желїзняк Дмитро, Сухостав, Гусятин; Томащук Ми- _^ -^ 
'^^^^ кола. Ясеного, Косів; Стефанїцкий Микола; Гаврилкж Ба- -^-^ 
-^ЩЬ' силь;- Лупчак Стефан, Бараньчук, Гусятин; Брилїховський ,у -^,!^ 
^- Филип, Шершенівцї, Борщів; Гураль Онуфрій, Долїби, Бібрка;"-:-.'^ 
І адула Антін, Засадки, Калуш; Бричка Гнат, Стеня^ва низна,-.' ^^ 
Сколе; Колодїй Василь, Кореличі, Перемишляни; Філяк Йо-^";;^ 
сиф; Ізанїцкий Петро, Калуш; Петруняк Павло, Нагоряки, »>:^ 
Залїщики; Салакь Йосиф, Андреївка, Сокаль; Сївка Гриць, '.І-^ 
Куріяни Бережани; Демків Олекса, Городниця, Гусятин; Ба '' 
ранецький Осип, Гарасимів, Городенка; Кропивницький Се 




,,>>^і^^.^г:^':^-^^іЙІ;^^^ 




Поточани, Бережани; Цибульський Микола, Сабатовськое'тг'г^;^ | 
Володим.; Головка Петро, Рибники, Бережани; Сениця Ми-г^:] 
уайло, Струпки, Тернопіль; Клим Василь, Кудринцї, Борщів;Л'Г>] 
Болотницький Микита, Дрищів, Бережани; Шумелько Михай-:Х^^] 
ло, Бірки, Тернопіль; Стареправо Михайло, Мшани, Тернопіль^..-;* | 
Лесюк Іван, Старі листи, Станіславів; Валка Михайло, Хахань-.'_-~;іг 
«є, Рогатин; Костїй Михайло, "Ляшки, Рудкй; Маґрайчук Пи-^,^! 
лип, Бучач; Ткачук Онуфрій; Виронцук Стефан; Ґах Кирило,*:-"^ ^ 
Залонівка, Підгайцї; Влосюк Андрей, Вербіжна, Ковель; Ірха ; 
Тимотей, Ладичин, Тернопіль; Лисюк Никола, Лука, Городен- 
ка; Бабінський Антін, Волоска, Золочів; Корда Петро, Руда, 
Рогатин; Чернецький Андрей, Винники Львів; Романина Іван, 
Нестаницї, Радехів; Мельник Пилип, Мениця, Редехів; Тома- 
шевський Ілько, Мікулнчин, Надвірна; Лапиняк Василь, Тов- 
сте, Скалат; Мельничук Теодор, Кошубиньчики, Гусятин; Ма- - 
кар Роман, Ланівцї, Борщів; Кидик Юрко, Кринидів, Станісла- 
вів; Ганчар Никола, Мазурівка, Підгайцї; Атаманьчук Василь, - 
Микитиньцї, Коссів; Комбіцкия Филип, Раківцї, Підгайцї; Га-.{ 
лабуд Никола, Кобильниця Волоска, Яворів; Костушівський ' 
Антін, Липиця, Рогатин; Бутин Василь, Буртин, Рогатин; То- 
кар Михайло, Котовинцї, Гусятин; Коробкевич, Ясьмениця,.^ 
Станіславів; Дмитрів Василь, Синовуцько вижне, Скалат; Оме- 
лєвич Іван, Підруця, Золочів; Турко Семко; Третяк Якім, Кри- 
веньке, Гусятин; Остапчук Роман, Кривеньке, Гусятин; Авди- " 
кович Дмитро, Гладке, Тернопіль; Зябель Микола, Коленьдя- 
ни, Чортків; Андрушко Стефан, Любинь вел., Городок; Кобе- 
льник Никола, Залісє, Тернопіль; Шарко Мих., Горогляди, Ро- 
гатин; Мандрик Максим, Більче, Борщів; Бандурак Гринь, 
Чорнолістці, Товмач; Шевчук Семен, Росохате, Городенка; 
Олексюк Петро, Стрільці, Городенка; Одиньскин Андрій, Сня- 
тин; Грабовський Михайло, Липиця гор., Рогатин; Суховіль 
Федь, Лука, Бу-чач; Ганусяк Осип, Бедріківцї, Залїщики; Обра-' 
шітов, Оберян; Смирно Андрій; Шарано Андрій, Курси, Не- 
поломск; Саєк Юрко^ Лука, Бучач; Рядкин Алексей, Тверек, ."^ 
Чарноґрад; Василишин Яцко, Стриганцї, Бережани; Лавас -гЩ 
Тимко, Шкопеколосй, Золочів; Павлишин Михайло, Конюхю, ">^ 
Бережани; Кіт Михайло, Сокотичі, Самбір; Карбики Василь, 
Олесів, Товмач; Стукач Федір, Гошани, Рудкі; Петриньчук 




Е^ЗІ^ЛІ 



?^^-і Яйківцї, Жидачів;. Жуковський Іван, Краснопілка;'" Бережини,, --^^^ 
•<^- Ма"єр Блєйх, Кросновицї, Кутно; Гунька Федір, Вербів, БеріЙ?:";^- 
'■®Йй5 і^^'^'^* - Печерський Іван, Конюшкі, Рогатин; Ющенюк Проціу5'7^^/| 
*й^^Ш£:'. Шупарка, Борщів; Заверуха Іван; Уханьский Ігнатий, Зборів;*,*-^-^?! 

ІХІ'^У^^^-^- ІЛо ілпоньчи"» Тпоч \^ гч~іґ\ґ^'гьґіт> Т'угґ^атілі' Тоотлплго Лотіч Тпоілїоіго • ■ -'. .*ї2 



0^15;^^^^^ ,Ча]знецкий Іван, Хоростків, Гусятин; Іванюха Антін, Іванівка;>;;^^ :'-•?? 
і^^?^й&7~Теребовля; Догляд Олекса; Леськіа Михайло; Васюк Максимр;';;^'^!^-^' 




_^ 2 Бережани; Лубей Полікарп, Підсоснів, Борна; Дембіцкий. 
ї;:';^^^' Олекса, Слобідка, Струсів, Теребовля; Заградняк Семко, Мури- 
^^^^^^ лівка, Підгайцї; Колодачний Ілько, Переволока, Бучач; Сав-: 
і'ин Михайло, Білобожниця, Чортків; Олексюк Іван, Дунаїв, 
ГІеремишляни; Різний Мирон, Пятин, Перемишляни. - * ' '^' 

Вічна їм Память! > 



"^^ 



ї";-- 



ц, , - £. V- • - -■♦ ^--^ - 













■^.-:■^-V 





,^3" Грицал 



^,9 Д АТ ОЮ^~' "-■^-'- ----:'. 



'"','' 



'>,•' 






-^;^ 



-М .У^аїнський Молодче- _ 

. » В1СТИТИ? Яі^им Г *^°^' припади >- я^о ^^^**^ ЛУ-Ж 

*еж-а.«и її простоои ; '<°Р°-м Данила іннипт! '■™ ''^•-- 

^ВІТ ІХ зове Поляками ' - ■ г . л--Щ;г- 5 

""'^и їх — іменем: — Ляуп т * одним тільки ' 

І як що чужинці- станутк ,^'^^'^^°-^2тари. .;*^^^*' : 

А^Т ™'' "'° ■" "- '«я - лСтГ '"''"' Поляків а.- 

гго,, • ^-тала душа твоя тя ,„« • _ ^^^ ^ казатимVТк -■---?'- 

адвніх, давніх столїтій і „Т'Л ^ "" " "°^°"зв у поме^^V -:'^'* 
•' перед тисячі літ від сіх ,пп "'-"^Р^^*"™ Пь"ТпТ '-Щ 
шський молодче скіж»^' ' """' ^°бі сусідами то г^^.^" '-Щ 

:е ім:г„!°"\""«' ^"«0 як ще нікол:^!^г!"""' «^рк--. - :ж 



?ггЖ«а: 



л^іг- 



■і: я^^^ бо вони -";;^:р",!«°р"ьлк: .^•-^^::V:^^ на зе^ 

т- азійські варвари з пепГІ' ' "'Р"' ^^ ^~ як'іТп "^^ 

«І-^ >.* І"??"., вбивають ?х люто оружжДГ ""' " '"^-«"инГ Ляхо- 
|і||-- .X сотками по д^ші^^^'Г""'^ ^ ^°«^°» ^ко.^ з^!:^' '' -. 

#-' . його за те в лГ"-''^Р°^^ "°його, во^'„ ,Тп ^"' "'« '"«««Ри- 
-"^ " - ' ^ л ухаи 1 знай і и<» л ' 

Л -инили в „ ' іп -""• 'Р'^"'-'" ««>• «еркв' тпп- • >-''Ра?нськок> 

знущаючись пои-"" "Р'*^"'' ""'' «ол'твн „я""""'^ " Д°- 
-. , --^и-аГСз-П^тГ:^^^^^^^ 

;. ням ^освяченого. °' ""^° """'•о. ніщо людським Обі: 

до твойогГсГященстіа уТ"""'"" ^ ««««"ь Ляхо Гат, ■ 
'оть винГйого коо«?1 ^"Р'"н'^''кий молодче і воіі V Р'" 

-хове„ьство°:г «оГс^г "™"-^^° «■•-ківГг; 

вели та ведуть «реш Ляхо Та7ар"в Т" "^ ™™' "^<" ого 

■ любленою головою для сво^ї РОЛИ " '*™ ^'™«' ^іобячою 
аскет в« тому,^ тайн і величі живог. "' """ "°*' "«^ " 



4 



^^ 



ш 






^ч^ідч]ркении ВІХ. народог-л братш своїх с^отник,;; мертвГ книйь. 

і! ^тільки "та мрії дзгші Своєї по>либл1яюч'иЙ,"не бездушний нево^; 

■^,;''-' льник присяги СВОЄЇ, невблаганому Панові на небесах зл6>іГ^^ 

"- ■ 1І0Ї, а невблаганим/ заступником того Пана в РимТ стереженоТ,^Й:Й§^:І^ 

•? 5-. нї, се н^ твій священник, український молодче. Не слїпи?і"-£..^/;^?Ш 

^■' сеі не зрабщений слуга Риму, сього царського-папського Риму-'^^Ш^І^ 

- '^ шо во імя Господа нашого Христа після Перонів та Діокле:3:^^ЙШ 

Ціянів друге гонення христіян творив," для святих ісповідників^-г'л^' 

вольного людського Духа костирі по цїлій Европі розпалюва-\_чГу-.>^ -- 

ти ВеЛИТІВ, нелюдськими судами своєї Інквізиції божу Д остей"-- і?СіЧ:^-^^^ 

ність Церкви на землі на віки вічні осоромив. Нї — його —^с^':^^^Ш 
слуга український священник, хоч тому кілька столїттій й ве^І-ТхЩ^-^Л 
лїло йому ляцько-татарське коварство із Папою Союзу шука:-'гл:<^гі^Й 
ти. Дружиною він остав ся дружинї своїй, і бать.ком дїтям "^^-^^ЩЩі 
братом братам своїм, — яко живого, плодючого життя Гч-^^іГ';^^^^^ 
споднїй апостол.-.. <''Ь^:^у-^^-'Щ^^,.'^-.^\ :'■ • ^'- ''^^'^х^^^г'^^'Й 
Ти чуєш, ти розумієш мене, з^країнський молодче? Ї>.1^:^Щ;)>^^3 
Священників твоїх убивають тобі сі польські Ляхо-Тата? -<з5/і;:Г>'^ 
ри, бо вони з глубини того духа, що ним їх надихує і годуе^^І^^^^^ 







знижити-б бажали, щоб пустіла земля українська і отворила^^-^^^"^ 
свої притвори для римських аскетів та інквізиторів, для ляхо 
татарських ханів та їх катів. ' 

- О — їх кати йдуть з ними й за ними всїми їх шляхами, вск?>5^3 
ми шляхами — всїми дорогами нещасної галицької землї, а що ^-^^й^-іЗй 
БОНИ там вчинять та чого допустять ся, -— те все тільки однил<; /^ї^іі^іі; 
іменем велить їх на тепер і на віки ознаменувати, — тим стра-/ >^^4;Ч5 
шним іменем: — Ляхо-Татари. ^ >' ^^*\ . ■>. . ' .-• .-- V :-"*і5.;Ж ~т 

Слухай і знай і не забудь того школи, молодий сину важко .;^ї:-ЇЩ,--й 
страждущої України. -^ •\ ,"./': -г^; ^.^;и: ':\%- ":. ; ' '.' - -^"^ЩІ&Ї 

Отеє вони в Черчу село довкруги оружно обступили, '^6ь^^^^^іЩ^ 
нами своїми замкнули та, з усїх сторін підпаливши, на иарід;5^""%Ш-'ї 
що втїкав, стріляли, а втїкаючі дїти, невинні немічні дїти — .^ і>?й"''Й^ 
огонь кидали. Дїти українські т>т Ляхо-Татари в огонь кй- ;;;;.^^^.^5 
дали, а в Нагуєвичах їх в одну громаду зігнали, в дзвінницю ^х--^' р 
замкнули, тай під їх ніжками солому запалили — допитом -щ-'г^^І-^г^^ 
таючи, де зброя? Ах — ти лицарю Гайдамаччини, Гонто Сер- .;^."^:^- 
дешний! Яким-же великодушним батьком ти був тоді- в тій .^^.■^' 

^ ■ '11 



т 



ж Л^^^'уІТТ ?.^"". староримський егоїзм був тоді у вчинку твоїм! Вва-'Й 
*" "^. ..^'^^.ло, ся ТОДІ, батьку сизий,'' що ти заздалегідь губ'иш двох -= 



к^>^5(^С- ^смертельних ворогів свойого народу, таких' двох вихованків'- 
|^-7Й5гЙі .Р"^^'^^'^?''^"^^^''^"^ Іннокентіїв та Торквемад, констацьких лур^^ї 
Ш^ЙіД "УР та преподобних Домінїканів, V- сих лютих собак римсь-.)^ 
'^ '^^^ч;\';, кого Пана; -—почував ти, лицарю Богом незабутий, що на^"!^ 
^^ --тІН*/,^ . ідадки сих твоїх ляцьких синів моглиб колись знайти в Черчу-- 
ігй Ж^.^_і моглиб й собі кидати невинних дітей в огонь, — або запалю-''." 
'^'''■^^: вати під дїточими ногами солому,—- осьтак, як в Нагуєвичах,-':-' 
^'"^І-^С Страшно тобі було, замучений, подумати, що з дїтий твоїх ' 
%.^1^' ^тогли-б стати колись два Ляхо-Татари, яким не страх буде"; 
'^'^У~,. палити та убивати священників — живцем палити людські дї- Г 
5^^ ти — і ти поубивав ЇХ-^'г^^^л^г^:;;-;:.. г-^'Л--: , V-'. • ' -: 
Але хто вигубить тих''нинїшних, тих Ляхо-Татарів? Хто і 
опинить їх грабежі і їх вбивства, -^ їх злочини та їх нечувані 
жорстокости там ■ — на просторах нашої Матері, землї Га- 
лицької? ' ; ^'-^ г^ -^-^ .■.■^--І^>??Г- /; Г. ' _. - • 

У Волї Кобилянській на подобу злочину в Черчу село під- 
палили та тринадцять чоловіка на смерть вбили. В Єзуполї 
близько Галича шіснайцять українських хліборобів застрілили, 
в Водниках близько Бібрки штиками Яськові Боднарові обоє 
очей вибрали, та ще його і до нага рграбили. А де далї — то 
що крок, то убинство, або громадне вбивання, або мученича 
страшна смерть, як ось мука Андрія Біласа в Трускавцї, коло- 
Дробовича, якому розрізали пяти, після катуючи били в живі 
рани, а на конець вбили туди гострі цвяхи. Гострі цвяхи вби- 
ли йому в окровавлені пяти — щож ви на те, ви азійські Та- 
тари з 11-го віку? Невжеж не сором вам зза того, що ваші 
ляцькі правнуки з XX. віку так чудово перевищили вас у ва- 
шій жорстокости проти безпомічних жертв, знаючи завдати їм 
мук, про які і вам не снило ся? Але се бачте вищість їх новіт- 
ньої культури, вижшість їх Богом избранного римо-католиць- 
кого духа, справленого заздалегідь на праву п>ть життя Інно- 
кентіями та Торквемадами, констанцькими пурпурами та пре- 
подобними Домінїканами, — і тому вони се нарід про себе, 
варвари, яких не рівняти з кїким, погани, яких подібних не 
знає мабуть найтемнїщий закуток Орієнту, — тому-же то вони 
сі страшні, отсі: — -'Ляхо-Татари..' !-.. /-•^■ 

А в Берестю Литовськім полонені ними українські жовнї- 
ри та громадяне замкнені як звірі в клітках казарнях, яким дві- 













'■>г- 











^І^-<С 



ЇХ т>т В купі здорових, і недужих.ісМертельно хорих, і бОЖЄгг^^.^Г^^/| 
ВІЛЬНИХ, і конаючих трупів. І все те містить ся у сїй к\іїтцГуГ;;|і^^і^^^ 
сїй казармі, зза чого здоровий лежить тут на трупі,* а конаю-' ^^Ї^«?=К^^ 
чий на здоровім, а божевільний шалїє близько усїх; А в тому" >* 7?^1 
Берестю голод між полоненими такий, що держані тут Ляхо-' С:Ч^^Я^ 
Татарами Українці оОїли всьо листя, всю траву близько своєї - •ііі^^^^*^ 



казарми, — а такий голод і таке божевілля зза муки, і така су-'^:. ;Й;^і^> 
міш здорових із недужими і конаючими є скрізь по казарнях;;' ^\^-"?^ 
таборах та тюрмах, де Ляхо-Татари держать полонених собою с:"і:^їл>^^^ 
Українців, що проти них боронять святого стягу Вольної ,-^?^^^^^ 
України. . • . - .; . ' ' '-•■".,'-;'"> її? 

А насильства над сими сотками та тисячами самотних,-пр>6^'*і]|^'Ц* 
яких тільки згадує вість? .'-*"■•-• . >• '■ • :■ .-'.^ 



.:- .< 



Ось сї дівчата Анна Макун і Анна Цигів, що їх Ляхо-Татгри • 



.^^.• 



в Раві Руській знасилували? Ся українська дїдичка Крисько- • ^С?.--''^ 
ва, що її проваджено обнажену між ляхо-татарських жовнірів,''^ ('^-"^-'й 
с яка з трівоги перед насильством кинула ся з першого повсі^-'*- 
ха вниз та скалічила себе важко? Сих вісім хлїборобів, що їх ■'^^г-Щ 
в Порз'чинї, на панщинї ясновельможної Ванди Білінської, ^на ' /-"^ь^.:" 
глум та на кровавий сміх примушено стати за худобу та тягну-' -^^Ь ;:!^>^ 
ти плуги, та сих чотири жінок, що їх тут-ж запряжено до бо- '"^у.^^Щ 
рони та ними як скотиною обертано? А хто їх счислить сих } , ^і*!^ 
усїх українських жовнірів та офіцирів, що їх сотками так окри- .. .^^ 



• ЗЛуг- * 



■"->^ 



>-;<л'У 



то вбивчо Ляхо-Татарами побивали як полковника Ляєрта, 
або четара Чушака, або Кремашка, і ті, що одною дорогою^ли- - 
шили з ними сей світ? А хто в силї розказати про всї грози 
у сих казарнях, де вагітні жінки суміж з дітьми та зі смертель- 
но недужими на тиф та дезінтерію ожидають злогів, а у які 
нїяка людська поміч не прийде, бо висланцям чужонароднїх 
місій кажуть Ляхо-Татари, що у сих казарнях самі — больше- 
Бики? Трохи не 130,000 українського населення караєть ся 
так у тому східно-галицькому адї, сотвореному йому Ляхо-Та- 
тарами! "^ ■ .. -^. п 

Слухай і знай, і не забудь того ніколи, український мо- '-1г*^? 
лодче! .- 

Не забудь, не знай прощення так як сі, що за часів габ- 
сбурґських царів, забули про ляхо-татарські тонни Єреміш _ 
Вишневецькмх, та Потоцьких, та Калїновських, і забули про .>^.* 
Жовті Води і Межигородського Спаса, і забули, що вони кість .-, >: 
з крови козацького лицарства і та, хоч Українці глядїли ла- .: /^-^^^ 
скаво усміху в польських панів, які кервавицею українського ;-;'^;. -5 






І і 









хлібороба год>'вали свої химерні" дїти^ Ні, український м6-|^ 
лодче,' ти не знай того позолоченого пансщсим' успіхом раб-^ 
ства, яке гне спину і кланяєть ся'і продасть ся крізь во імя.'7 
брехливої згоди і брехливого гнилого прощення, — ти не за-/? 
будь ніколи сяева тих білих стїн панських палаців в Галичиш, '• 
які так ясніли крівавим потом чорних українських чол і рук^ 
— не забудь сих пишних панів-пельможів, які по сим білим 
палацам кували страшні кайдани твоєї вічної неволі, ~ і не . 
забудь того змієвого усміху, яким ляцький ясновельможний . 
так довго обдурював твоїх забудьковатих представників, ^ — 
щасливий їх згідливостію. . . " . ,:\ 

Ляхо-Татарами нехай тобі сей народ буде в віки. 

Нї друга, нї дружини нехай тобі між ними на будуче не 
буде, — нї спільного шляху, нї спільної радости, нї спільної 
мови, про священників памятай, що вони їх тоді убивали, — 
про сї тисячі там. що товпили ся божеволіючи з голоду, неду- 
ги і розпуки рядами у ляцьких казарнях і тюрмах, — очи свої 
на небеса піднесли і Судьбу на свідка призови і скажи за себе 
І за своїх дїтий: — Прокляті будьте народом моїм у віки!!! 



V 









Щ 



4 



кець повинен витягнути з них відповідні постанови 'для себе; і*:-^^:?і>4г -, 
для свого народа, для нашого молодого поколіня'. Чейже ві--^-^^ І '^ 
хто з нас, живучих Українців, не буде дивитись обоятно на да- >/• \^:^ .'Є'. ' 
льші терпіня і мз^ки свого рідного народа під молотом онянї-"'^^>;^% ? 
лих польських імперіялїстів'."- Десятки тисяч обкровавлених^Зі^^й^! -І 
польським штиком українських трупів, десятки тисяч німих 5о^іГ4І^Іі у 
могил та хрестів скрізь по 'західних українських землях Схід-^^Щ^^'"Г> 
иої Галичини, Лемківщини, Волиньщини, Холмш[ини, Поділя,-^;^^..'^"': 
кличуть усїх нас живучих Українців до дальшої борби за свій ^_:>5!^, 
край і свій народ — кличуть нас до пімсти над катом, який хо-« ^-'^ 
тїв завдати нам смертельний удар.'- - л '■:■■ -'■^:^1-^к^^:^^-'*7'и^^^'-^- ^ 

Тому, що незавидна доля судила Україні від тисячі. лїї^;.і-.^.;г.' у 
мати Поляків своїми найблизшими пажерливими сусїдами, пе-^:..';7 ..^«.у; -; 
реказую сю книгу кровю серця списану, нашим грядз^им нс'^^і'. ;_^її;: • 
колїням яко науку і пересторогу, щоб знали з ким мають до > іжЛ>^ 
дїла і як мають наші проводирі уладнювати з Поляками су-'^'^}*:^ ^^ 
сїдські взаємини українського народу і української державіг.^^^-йч'.-^ 
Не забуваймо, що Поляки заповіли офіціяльно і гіублично, що-і^^.і^'^ 
Східної Галичини, яку вони собі мечем і огнем здобули (прл ?-;->-__ 
помочі Антанти) добровільно нам нїколи не віддадуть, хотьби 
се їм Антанта, або хто другий, приказав. Не досить сего. По- 
ляки загарбали наші землі і так само розбоєм підбили україн- 
ське населене Холмщини і Волинщини і сї наші теріторії вони 

не думають нїколи віддати Україні Вони знайшли собі навіть ^;;;V г * 

кількох нетямущих українських генералів, яких підкупом і со- ,;-^^5::' 
лодкнми обіцянками наклонили до підпису відреченя ся пре- ';,; ^;^^; 
тенсій будучої української держави до сих земель і до Східної ■ ^^І 
Галичини по ріку Збруч. . . _ ^'^'^'.■■^'^/:' ..•-СЗ-" 

Однак страшнї подїї послідних кілька лїт потрясли і збу- - Чг^Г-І 
дили цілий український нарід від Попраду і Сяну по Кавказ *>і'"|г 

і сей сорок МІЛІОНОВИЙ нарід нїколи не згодить ся на ПрИДЇЛЮ- V^ ;{'^^- 

ванє Його або його земель під чужу, ворожу нам владу, а тим- о-^.':.-:^ »Г7" 
більше не вдоволить ся тою куцою Україною, яку хочуть паіл^4-і>і^ £. 
викроїти деякі польські ПОЛІТИКИ на схід від ріки Збруч.^.г/ ..*1•з^ 
Не тратьмо надїї! Не забуваймо і плекаймо дальше в па- : 
л'яти нашій і наших поколінь ті геройські подвиги, обожаймо. •-. 






■^ 







^^і-^* 

^^ш 




"^^^■'■1 24^Шз^^ 






И«і 



Тогди ІГ''^! 



^2^ ^.гірийде.^; Суд над ^ Полякіми" 'зроблять самі Українці. 
'**^^^'-Лфи йде черга на.Поляків відповісти перед українським судом і^^ 
ірства і катаваня над невинним українським наоодб'м 'Ч'*^і 



|^^"V>..^:г^-I^V1 ^.^ варварства.! ічаїаоалл па^ п^опппптп ук.рс11Н(.ЬК>1М ИарОД^М.^^';,''^ 

^1^'^'^^, Східної Галичини І других західних українських земель. . -г-^^СчЧ"^ 
-V ''.|:;І|^^^?*^ Хто пильно 'перечитаЕГотсї: стрічки "Трагедиї ГалицькоЙ-:-^ 



ШМ^ 



^■■З^К України" мусів дійти до заключеня, що головними авиграмй^^ 

т г . г ^-._.'1._ ::::■.-:! •_: • -_ .^^ " 






.^^,.^ С^ї нашої трагедиї були польські імперіялїсти, польська шлях-^ 
""/^^^■^. та, польська мілїтарна каста^ "польське езуїцтво, розкинені^ 







^^ 









^'5 



-І 



'Е-Ші скрізь по західних областях У країниі'" . . .---.. 

І так Східна Галичина силою польської оружної перемоги :- 
опинилась тепер знова під польським панаванєм. Зморена гог - 
лодом, пошестями, війною, вона 'тепер не годна сама підняти 
ся проти скріпленої полїтикою антанти (головно Франциї) По- 
льщі. Найкрасші сили галицьких Українцїв тиняють ся тепер 
за границею, або пішли далеко на надднїпрянську Україну. З 
цілої нашої трагериї се може найвідраднїйша фаза, сей пере^^ 
хід десяток тисячей галицьких українських інтелїгентів на над- 
дніпрянську Украшу^^ХІ^-^^-^^Щ-^^'г- - ■ * •. 

ВІД тепер наступає в історп соборної України новий ле- ' 
ріод, який безперечно ворожить українській справі, українській 
державности в Европі красшу бз'дучність. Галицькі і наддні- 
прянські Українці зближили ся до себе, силою теперішних по- 
дїй, і сорок мілїоновий український нарід стає реальним, дїй- 
сним, сьвідомим, однодушним народом. Галицькі Українці 
стають на наддніпрянській Українї культурними розсадника- 
ми, занимають щораз то живійшу з^часть в просвітній, еконо- 
мічній, полїтичній, і загально народній роботі надднїпрянської 
України. Прапор української державности все дальше повіває, 
цїпко заткнений на українській земли. Полїтичні обставини в 
Східній Европі все ще не устаткувались. Оріентациї україн- 
ських полїтичних провідників все ще подекуди розбігають ся. 
Однак, як би не було, чи в Росії задержить ся большевизм, чи 
Польща удержить ся на загарбаних нею західних українських ^ 
землях, Україна, яко державний організм вже не загине, — на- ^ 
впаки — сей органїзм державний, буде зростати в щораз то бі- ;_ 
льшу силу так що вкінци пристануть до него і єго подальші ;.. 



>:^-^--: 






' ^;^^-гг ль 




ВІТИ, .себто угорська, буковинська;: бесарабська;:*- лемківсь1кіУ--|^ 
холмська, поліська і кубанська Україна, яко складові части Ве-Ш^ 
ликої Української Держави, в єї етногоаЛічнмї мр^яу ;>^^^«і^г^!Й;г 




Головний отаман українських вікск СЕМЕЛ ПЕТЛЮРА, який, — : •< 
ааключіїв нг' давно з Поляками нерозумну уіюду гідрі каючись ' \,"*- —•.,--.. - 
претенсш до західних українських земель: Сх. 1'ааичлвв, . і^ •.Ї'ІІ^'" 

Холмщинл. Полїся, Зах. Волині. ' '■; ^.г. -- 

Американська і Канадійська Україна, хотяй відділена мо- - 



:>і.; - 




^ГШ^ь^^ок помагати нашим братям шлої соборної України, морально/^^ 

>2^^^ЇЇ^\ '.ДЯі'^^'^"^"9" І *^^''"^Р*^"^^"Я Д"™^ остаточного довершеня нашогс*:? 
Ш&й^ всеукраїнського державного ідеалуЯ'^1^-о5І.'?Г;>у*-:^^^^ 

^^^■'^^Ш[Мв0- Дальші причини нашої сучасної недолі малює дуже влучно-^, 
^ '^5^5^ "^Iричім ри'суе дуже здорові перспективи для буд>'чої у країн-'' -г^ 
ЙЯі^^Шйс ^^*^9^ держави проф. Антін Крушельницький в статї "Трагедія л-л 
^.С-. '>^^: Нашого Народа" поміщеній недавно "На Переломі". Каже д.*':'.- 
^•^'"'і^^^' Антін Крушельницький по отсих рефлєкціях Т. Шевченка: — - ;. 

'р^:'іШ-:^^М'!:'^'^"'^?^:::г' Та не однаково мені/.:^:^> Х-^*- ' • -'. 






•.>*і"; 



■■-* ■ 






•'у-:;ч>*:;. -- 



Як Україну злїї люди 
Присплять) лукаві, і в огні 
її окраденую збудять... ' ;."' 






^^■ 



-. Спільно пролитою крбвю^ спільною тюрмою обєднуєть ся 
дух народа? .-. \ V" -і^^'--^-^-* ->.-- 



N 












і-^^--;//* ''Г Велика, безкрая, бездонна глибина трагедії нашого на- 
Г'^^^Л-іі.' ^л> Закований сусідами погнав у жорстокій тюрмі цілі сто- 






Р 



■.^'"а 



Г*':^:-^ 






ліття, похилив ся в ярмі неволі, дійшов до найнизшогр ступня н 
свойо приниження — до забуття імени свого. 

у такому стані застала його світова війна, і потрясла йо- 
го, невольника, в його тюрмі! ! задзвеніли кайдани, а їх звук 
був для нього гаслом до боротьби за волю: кидаеть ся у вир 
тієї війни наш народ на всьому просторі українських земель. 
А на устах у нього гасло: братів визволяти. Сам невольник — 
зриваєть ся братів визволяти. ^ .. • 

І зачинаєть ся визволюваннє. Стають ряди Січових Стрі- . 
льців по одному боці боєвого фронту, йдуть визволяти брат- 
ню Україну, братній український народ зпід московського ярма. 
А проти них стоять цілі маси українського народа; несуть теж 
визволеннє галицьким братам зпід польської й австрійської > 
кормиги. Карпати, Маківка, Золота Липа — се болючі свідки 
кровавих змагань рідних братів, синів одного народа, що самі 
поневолені, братів визволяють. Кровава болюча трагедія на 
цілі роки простягаєть ся. Найбільш може кровава із усього, 
що діяло ся в тих роках на землях обхоплених пожаром війни, 
бо добровільно взята на свої плечі, бо свідомо ведена по обох 
боках. Так тут, як і там, — в користь завойовника. 



Е^^^ 



Ф^'^^- 



'Шш^шШм^^0и^и 



^^^•^■і 



Ші. 






""*> 



'-^ 







,-<%^,Розвалюеть ся тюрма московськаГза нею"Авс1р^^-У?5р^^ 

на; обєднюють ся віти українськоЬ народаГ^наст^^'момеїї^^Ь' 

, коли спадає полуда з очий; коли'новий ідеал:;:1і:"с%остійноі^-ї^>Я 
України, просвічує всьому иарод^ви.,^.,:Л^^'^:^іфі^}^йЛ^^^ 

.>^ А враз зачинаєть ся др>та доба української трайріїГпрІШг^ 
дніпрянська Україна, яка видвигнула ідеал рівности, брате]>гІ^Щ ■ і 
ства; яка простягла свойому народови кровавим потом злиту^^ІЇ^Ш • 
землю, тюрмами і Сибірю викозану волю, пада¥ у вир брі-Х?^І^' 
товбийчої боротьби з німецьким переможцем і його'креатурою'ї'^Ш''- 
гетьманом і з червоною Московщиною, яка їде на Україну по-'-"?^? ' ' 
пшеницю і уголь, і несе їй за те- дику чрезвичайку і загладу'^Ї^^І^і 
українській національній ідеї. У тих завзятих змаганнях, наСД^-*^ 
ліво і право, не може та, щойно відроджена Придніпрянщина, "^Щ^ 
остоятись на позиції; не може сконцентруватись; не може за- -^й^ 



кріпити свого становища. . •- >^ - ■ .? "" -^ - -~*^-.. г "-'^^і^-- 

Маєть ся вражіннє, що падає і падає все щораз низше,^гі^-^>^' 
під таку хвилю, вибиваєть ся на волю галицька земля, І уй^і*^' 
зараз від перщого моменту стає в огні боротьби із своїм поль-;":^^%^:: 
ським сусідом.' •■;' ,;. ^/:-т^.;\ . •■:^";:.^>-*^і^ о " '^!>^Я^^ 

Трагедія в тому, що обидв^ті землі не можуть обєднатись, ;:-Гч:^'Г 
як сього бажає народ; як стремлять до того всі красші умиХ^'.; ; 
Галицька земля заслаба, щоб видержати напір більше як двай-^-^;'--?': - 
цять міліонового противника, оглядаєть ся на свою посеструГ^>?і;'5>і'. 
А Придніпрянщина, сама в огні, не може кинути сил своїх на - ;! ч-І ' 
західний фронт. Отся слабість обох визволених земель, ки- '.чс >^ ї 
нених долею до боротьби на всіх фронтах, стає першою стіною,>^г';>'г: 
першою перепоною до повного обєднання. • '""'хй- 

А рівночасно і тут і там є свої болі, є свої порахунки. Г'І^ 
Придніпрянщина, у якої прокинулась память, як то Московщи- /^"^ 
на козацькими кістками мостила петроградські канали; як :!^г51 
цвітом українського народу, визвольними духами, московські -і-^^ 
тюрми засипала; далеку Сибір ними заселювала, почула одно: /:^§1^ 
Московщина се найстрашнійший ворог України - — царська,.; %':^^ 
гетьманська, чи большевицька, — однаково! Вона все загла— і/^^. 
ду несе Українї! А що сама слаба до боротьби з тією Москов- і'"^ 
щиною, шукає Придніпрянщина союзника. І хто-ж найкра-. ;'А;^4 
сший, найбільш природний союзник для неї, як не той, хто са^С>г^^5: 
мий до вчера стогнав в московському і германському ярмі?- -^'"/^ 
Хто-ж зроз>'міє краще користь із того, щоб розбити стару,^ * - 
могутню Росію, царську чи большевицьку тюрму народів, яка-гДу.-^ 



1 










ь-^іи^^т: 



^.і^;Р;Т^.^катиІ, Т^ ЩО на Придніпрянщині неясне' було, те тут від пер^;; 
^:|?^05^%.^^_шйх^дшв сві^^^^ війни проявило ся з цілою силою^ Ще за..гі 
^і ^?^%' старої Австрії стають відруховр поруч себе два легіони до бо->. 
й^''-'*'^-^' ротьби'проти Росії: українськиії і польський. І зараз у пер^Д 
шому зародку українського Січового Стрілецтва підстзпіні про- і^** 
відники польської нації підставляють ногу українським зма—. 
ганням. Стрілецтво, яке мало бути в Австрії символом від- ' 
родження української нації, повинно було розійти ся. Врату- '• 
вали ся тільки останки. А потім прийшов Талергоф із тися^ ._ 
чами жертв, закинених туди польсько-австрійськими патріота-Ч 
ми. А потім прийшли тисячі шибениць, на яких повис цвіт -' 
українського громадянства", доведений туди патріотичним по^ - 
льським громадянством і страчений рукою польських і<оман- ч. 
дантів. Те все було ще тоді, коли і Шльща в ярмі стогнала; 
коли ще польський народ змагав ся за свою волю. - " 
■-'. А врешті прийшла доба найзавзятійших змагань' за весь 
час світової війни: українсько-гіольська війна за Галицьку і^е- ' 
млю. Проти малої горстки стає весь польський народ. Кож- 
дий шматок української землі, з якого польський завойовник 
викине переможною своєю силою українського жовніра, пере- 
міняєть ся в кроваве грище озвірілого й опянілого побідою 
жовнірства, а за ним приходить польський суддя і кат, поль- 
ська тюрма, шибениця і розстріл!'; '-' 

І в таку хвилю, коли галицько-український народ стоїть 
над берегом пропасти, звертають ся його очі на схід: "Не мо- 
же нас взяти, не може нас оборонити Україна, нехай бере нас, 
нехай боронить нас перед польською навалою Московщина» 
Красше загибати в московському ярмі, чим у польському 6о- 

лоті! - : і < -Л^^.' . • - :^ .:У*.- '■ • . , 

Трагічний крик розпуки народа, крик загроженої у свому' 
національному істнованню західної української, галицької -. 

землі; -гг' '■^- .■:^^-^•-.■ -■ ''''■: "'";•■ * ^"'Л/"'. ;"/- г ' ^ -^ / ' : 

.,.у Яка страшна трагедія, яка бездонна трагедія! Дві частини^ 
української землі, загрожені в моменті відродження двома вь,- 
ковічними ворогами, кожда з них иншим, замісць, щоб кину-ч.- 
1'^ -V ти ся собі в обійми і спільними силами боронитись до остан^-;. 
'^ %і. ка, хочби, простягають дружні руки до спільного ворога Укра^З^ 
'і І':' . їни. Благають підмоги, кожда із земель у ворога _ своєї ^ііо^ 



V-" ^ 



її'' 







^■ 



% 



г'^тя0Щ^, 



ш^ 






^сестрі^.^ спасителем своїм його 



ш^^вш 



вважаючи. ^Іка бездонна тра^4?і:> 
ґедія/який безмежний крик розпуки українськоГземлі!Т?І^^'-|^^І 

^:!^^^^> Стало ся те, що "мусіло стати ся, що було невмолимою КО^^-^^;. 
'■■^^ ;_, нечнрстн]»; що було трагізмом, укр^аінської нації, розбитої 'кррг^Г^^ 
-^.* : . донами*. Українськк національна думка, українська душа Щг^-^^;^. 
-Чл^*^ сіла перейти кровавий хрест свого відродження, свого З€ди--*:Д!^ 
'У:.Щ': «ення. Море крови на полях бою проти Московщини і проти ^г.і<^ 
• -/ Польщі; море горя і сліз у московських та польських тюрмах;''^.-^^ 
/: -^ цілі могили трупів у московських чрезвичайках та польських ■•>5:^^ 
Ликуличах, Ланцутах, Берестях, Домбях, Стшалкових, Вадо"-- г^^ 
вицях, Ялівцях і инших польських чрезвичайках. Се жертви у;-:?^ 
нашої нації в боротьбі за визволенне. . - * -"-^ г-.--.- ^^^■":>^<;і.> ТЗ^.' . 
! ,. А трагедія обєднання, кидає галицьке' Стрілецтво в обій-:,;^->-.^ 
. ми чорної сотні московської. А чорна сотня, одним лицарську Ш:^ 
збр9ю їх однімає, а других в донецькі льохи, копальні угля під "'^Ц 
:* землю закидає, і сих п тих за те, що брати братів відказують"":'.'^ 
ся корДуйати. Болюча заплата талицькому народови за зне-' :•; 
• віру його провідників, за необережність в довірю до "браг-"'/^ 
ньої" Москви. '.7'. '^^.'•^■г'':_ Щ':у^,^^^..:\-"'^ ^'^^г'-'''Ф^^,::К^-^- 

I та-ж сама трагедія обєднання, кидає провідників Придні-' --^ -, «і 
прянщини в "братні*' обійми Польщі. Дорого прийшло ся пла-;;^5. "^''^ 
тити — польській чорній сотні за ту "братню" любов, довіре, ' - * 
сподівану підмогу. - х' '< " ", ' " ^"'-- ,-.- 

Скасованнє українського уряду на занятій польським вій- 
ськом українській землї; припнненнє державного українського 
апарату; приверненнє панів-поміщиків, а враз і відібранне се- 
лянам усіх надій на землю; усмирюванне "селянських пов-. 
стань" на Волині і Польщі; полон придніпрянського козацтва 
і закинення його у польські чрезвичайки. На уклінну заяву 
українських послів у Варшаві — цинічний насміх пана над своїм 
холопом. Гасло: "На Днєпр"! — отеє малий реєстр тих блаі\, 
що принесла їх Польща на Україну. Врешті скасованнє >'країн^^ 
ської мови на Україні. - ' - ''"- - . - 

Чи все вже? А той перфідний вчинок дня 11 лютого, та 
бездонна перфідія польського уряду, який за безмежну наїв- 
ність і отвертість платить — підступним арештом: те арешто- 
ванне в Каменці міністра-президента Мазепи, голови варшав-. 
ської дипльоматичної місії міністра Лівицького, міністра Без- 
палка, уповноважненого українського уряду рекіора універси- 




ним трох- . - - . 




ох-сот урядовців^", Тоді/ коли' сей'уряд'з дбвірем' ВІД^ 
Польщі; просив підмогії'проти Московщини.г-?Д'^1'^^2^ 



гольського уряду довго стирати-муть пляму ганьби з чола.]1 



'^^І 



Ш^^'^к *"с ся до 1 . 
л^и-йШ""^ -- Обидві СІ долі';^ і Галичан і Придніпрянців, страшні^ без-^^ 
^^;^^"^межно болючі, але доконче були потрібні! Невмолимо конеч-?:^^ 
^'Г^^^^..ііі! Се та доля в трагедії українського народу, об яку він му^/ЇІ 
І^ШШ^і-^^® Дварити ся, коли трагедія народу мала дійти до завершен--^5? 
Щ~^^^1 Щ- Се той фінал трагедії зневіри у свої обєднані сили, від яко^^СІ 
^ ':^Щ^1 Г° ^^^ зачатись відродженнє обєднагіня українського дух2;г!:Л 
Ш -І^^ опертя на свої власні сили. Москва ще раз дала науку Україні/'^ 
г /г-^' ЩО не визволитись їй із кігтів північного медведя. А Польща "^І 
^ %Щ.: зайвий, може останній раз відкрила обличе історичної нікчем-. |^ 
4 г'і^! кости своїх політичних провідників. Та Польща з таким ро-\г' 
у і'І^' з^'міннєм моралі, з таким роз>'міннєм міжкародньої етики, о'.- 15 
й;. Ц;!^-.. скільки бє оплески свому урядови,'ледви чи зможе найти собі,*^ 

місце в будучому колі вольних народів. Нащадки теперішйьо- \2 

го по 

своєї 

; Настає великий, важний, один з рішаючих моментів для ^ 
українського громадянства. Не того, що не відстрашене про— ^.' 
клонами Шевченка, який не мав досаднійшої назви, як "грязь .: 
Москви" і "варшавське сміття" для тих "руїнників", для тих 
малодз'хів, пійшло ще раз тим шляхом. Вони, як зачали так 
далі верстати-муть грузкий шлях в Москву й у Варшаву. 

Великий момент настав для громадянства, яке з вірою іде 
будувати самостійну, незалежну Україну. Йдуть т>т попри 
себе, часами стають і проти себе, ріжні течії, які виписали на 
свому прапорі гасло: самостійна ©е^^Шз^етйі Україна. Ко- 
ли йдуть хвилю неодмінно змінити фронт, ставати в один ряд 
і тягти державний віз до одної мети. Обєднає їх політичний 
спільний ідеал: самостійна Україна. І тут ніяка сила: ні близ- 
ша ні дальша антанта — не допоможе їм своїм признаннєм, а 
Польща дала болючий приклад, що варта чужа вінскова до- \. 
помога. А також не припинить їх у праці будовання само- 
. стійної держави антантська, ні германська, ані польська вій-- 
скова сила; ані московські большевицькі походи по українське г 
збіже. На се вже стільки доказів дав український народ, такі, 
здавалось непере.можні, ворожі полки розруйнував, що навіть . 
найтвердший лоб уже зрозумів, як небезпечно походом іти на ; 
Україну/ --,----г;іі--^^.-:<-^ .;;.і..^../^^^^^ ; • • ^ . 







"Ш 






\ 








Г^"« ; се питаннє наст Г "^«'«"алізації вк. ^°' »^а- 

«°.-"- "ерез заГнодаСй *'°^° «"Р'-шитТиаро'" '°* ^"Р'""*™ 
"«^РіЗні для держави " °Р''«- Як з одноГ стп;? """"^"^ «оеї 
■'«лі розвитку „айй, ■'-''""■ ''°""лєкси з ' V Р""" ^«°«яДно' •■-дсйї 
промислу, аіи з„ ' Г°' '"■"''°'^™ *''^Р" ?ни *'" >'^^Р*ання в' .:-ї$І 

• «^«о«ка л^гковаїи "''■•''"''''''« »," ок ,1™*^*'* ""«-«ь- 
>«РаГнськоі- сеІГ " ^Р°Д««ого чи вій^ ''Р>''"°' "°Рони 

^'«'•в -^-анупЛ доХі оГ""- "^ «»«и'^^слосТ:;°'"°^^Р''". 
груп, хоч на я„„ « обеднанніо всіх спп^" "^^ питаннє не 

Н^^ >-лял,Гено";^^;^-и стояли екстре:аТ"Гс^ ^°'''''^^«- ' 

пя згмлі. Вже „^/°"^"'"ичного спосой,! ^ '" "''лядом.- 

ПОГЛЯДІВ со7я1"нГГ,У°"^« кида '4:Гн?°^^Р-^«"-:- 

«и реального ж„™ иІТ"' ""' "^«^ь ч^сГтЛ Р°'б''«'"-сть ;. 

«^--••■ми «еньшими аіо аіГ"""^^^'" "Р-л^^я"„ рГ'^^'^--' " 

««"^ накаже при обед„аннГ"*"' *"°^"«'' листкаГ Г'"" ■ 








Ш^^^'^^^^Ц^^^^Ф^Ї?^ 



Г^^^-^-^І^*^®^ Р. '^*' Щ^_ 0Д"9 ."и𙈠розєднюе ріжні ПОЛІТИЧНІ і*су^ 
|УЙ.:^^. -Дгіільні стіруі, а саме питаннє про 'організацію і компетенціїо^ 
^>^^І. І^^^°"°^^^^°^9 орґану; Проти себе стоять два принципи, пар^і* 
Іі??^^ВііС ляментаризм і радянська системаГ^"?''^'-'?*^-^'■•••- '-' С ' ' ^"^ -"■•'Й 
Щ^'І^^^^^^^ч убидва вони записали ся в історії наіпого народу чорними ^ 
^І'^^Ш^-- красками: парляментаризм в австрійському парляменті, а щ*е!3 
І^й^І^'^' , більше в галицькому соймі і в російській думі. Парлямент, у^ 

Г^^''^^^^- ЯКОМ\; ГОПГТКЯ ИРПУНІу ПРПГТП ГПЛіиапаигтпя мас піііі\7гі\7 пртлр^*-* 



■Г'-ГІ^*:?."^ 



якому горстка верхніх верств громадянства має рішучу пер,е-',1 
^^-гі^Г-ї, взгу над міліонами робучого люду і може в імени того-ж лю;!*;^ 



ІГТ'... 







ду кз^вати для нього кайдани, се бліагодать, яку наш народ збаг^іі* 
до дна своєї зболілої душі. Але і радянська система, яку при- ; 
несла нашому народови большевицька Москва, ще чи не доску- 
льнійше записала ся на його шкурі. "Савєти", в яких прихо-- 
дять до голосу мГські чужинецькі елементи, дуже часто най-.і 
гірше московське і єврейське міське шумовиннє, яке в імя прин- '' 
цииа: "вся власть трудовому' народови" — виконує свою власть^ 
над нашим сільським народом, без його участи, при його волі 
і на його шкоду, — се страшна власть. Маючи до вибору два 
лиха: таку радянську систему і найреакційнійший парлямект, 
наш ' лрод, здаєть ся, не завагав ся би, за чим подать своє 
СЛОВ'. • -;.^- . у :- . л;.,. / Сі;;'Ч' .. - • - "- • 

А. с вже в недовгій історії нашого відродження мали ми 
посередні форми законодатного органу, а саме Цснтра.'іьку Ра- 
ду, галицьку Національну Раду, Державну Нараду в Каменці 
(передпарлямент), і Трудовий Конгрес у Києві. Ані га.чкцька 
Національна Рада, ані Каменецька Державна Нарада, хоч- ма- 
ли одначе не могли і неповинні були мати претенсій ка прав- 
диве заступництво інтересів народа і на висказуваннє правди- 
вої волі народа. Трудовий Конгрес, се з огляду на наше лихо- 
літтє одноднівка, якої все значінкє в тому, що затвердила Ди- 
ректорію і признала її в імени народу за тимчасову верховну 
власть Української Народньої Республики, хоч як доривочно 
і не продумано зложений, всетаки Трудовий Конгрес міг був 
статись завязком справжнього законодатного органу. 

Радянська система, оперта па трудовому принципі, має 
свої добрі й лихі сторони; і мусить мати своїх прихильників ^ 
і противників. Перш за все трудовий принцип — се питакне 
доволі тяжке до означення. Колиб обняти ним людий, що 
працюють без визиску чужої праці, і тільки таким людям дати 
голос в законодавстві, треба би бути справедливим і, не даючи 




^повинно он вимагати від них праці в користь держави. Инши- 
V:: ми словами, держава повинна би відразу перебрати в свої руки 
ч'всю індивідуалістичну капіталістичну продукцію. Колиж вона 
ч--^Сього не може відразу-зробити і не робить, повинна допустити 
:., до голосу людину, яка фактично працює і якої голос, почисле- 
•--"^ пий на рівні з иншими, буде в найліпшому разі голосом пр^,* 
.•г тесту або остороги, ніколи рішаючим голосом! Таксамо не- 
''; морально не признавати праці умового робітника, оскільки 
•^ розміри його праці вимагають помічних сил. В одному і дру- 
• тому разі річю законодавства буде дбати про спиненнє визи- 
ску помічних сил, а ніяким способом не можна відмовити тут 
і там права називати фактичну працю — працею (трудом). 

Яка-ж. картина змальовуеть ся перед нашими очима при 
іїовисшому застереженню для критерія трудового робітника? 
^ Приходить до голосу всяка лк5дина, яка працює в користь укра- 
< інської нації й держави. Голоси поодиноких громадян укла- 
.^ дають ся в систему рад для найнизшої одиниці села — гро- 
' мадська рада, далі волосна і повітова рада, далі рада землі 
.;:''або так звана краєва рада, і врешті остання; рада цілої ;іср-" 
-;-*жави, однаково чи буде то 'сонм, чи трудовий конгрес, чи 
^р'їзд делегатів краєвих або повітових рад; в кождому разі бу- 
^■де се народне представництво, а ного ухвали будуть виразол. 
•^і'ВОлі всього народу. " і •,. -/^ ;г^' '. :-{;. >'-'", ' . \ ^-" 

VI'/ В тій боротьбі поміж двома принципами: парляментарио- . . 
^мом і радянською системою, відбивають ся, мов у зеркалі, • 
^змагання двох чинників за власть над Україною: антантських 
^буржуазних кругів і московських совєтських. Україна, що 
Ш стоїть вже третій рік в огні перехресних змагань сих двох чин- , 
?^ иііків, попала й сама в боротьбу між собою за вислугуванне 
<,раз сьому раз тому союзникови. Якийсь сіанічний страх від- 
■^чуваеть ся в одних, що радянська система не дозволить антанті 
^Іризнати України; у других, що парляментарна пятихвостка ., 
^юведе війною на Україну совєтську Росію для заведення на ній ^-^ 
^Ьласти совєтів. Хто зрозумів що до політичкогоівизволення ^ 
^мусить наш народ іти самий, не надіючись на чужу підмогу, той^— ^ 



4 



;^і 




Осим лекше зрозуміє, що форми правління народ наш не дасть ^і^>-; 
робі накинути,''а заведе таку, яка найбільш буде йому відпові;^^|^^^ 
ати;' заведе форму влади в якій до "рішаючого голосу прийде ^^^і1 





ЗМІСТ 



Вступне слово 5 

Історичний начерк до трагедії Галицької 

України 9 

Голос українців живучих під польською 

владою до сумління культурних народів 29 

Арештовання, інтерновання, знущання, та- 
бори для полонених і інтернованих . . 33 

Польські варварства і морди , • . . 38 

Много сдучаїз мордіз українського цивіль- 
ного населення* 39 

Як ляхи з8.мучили о. Горалевича і його 

дочку 43 

Факта мордів терору і надужиття в Стани- 
славізііі;^їні 63 

Табори інтернованих і полонених .... 96 

Точніаіий опис таборів: Дембліна, Польсь- 
кого іюлевого суду. Львівських Бригі- 
док і Вадович 113 

Голоси польської преси 127 

Нищення майна, реквізиції, рабунки . • . 141 

Переслідування української церкви . . 152 



Приневолювання до присяги на вірність . 166 

Польська колонізація Східної Галичини . 167 

Польсько-украІнські взаємини .... 173 

Поширювання сплетнів і закривання правди 169 

Стан українського шкільництва на захід-') 

них областях України 179 

Народні школи 191 

Матеріяли до польсько-українських міжна- 
родних взаємин 19 18 і 1920 роках . . 217 

Вічная память; неповний виказ ... укоаїн- 

ців замордованих поляками в І9і9-і520 224 

Додаток: 

Остап Гицай: Ляхо-татари 236 

Закінчення 242 






РІЕА8Е ОО МОТ КЕМОУЕ 
САК05 ОК $иР$ РКОМ ТНІ5 РОСКЕТ 



иміУЕкзіту ор токомто ивкАку 



Ль 



508 Тга^есіііа На1уі:8»коі 

• 8 ІІкгаіпу